Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Врятувати 1909 пляшок. Як на Закарпатті артисти створили Lay Bottle – майстерню посуду з використаних пляшок

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Закарпатські артисти Василь Полажинець та  Вероніка Вітерець створили власну майстерню посуду з використаних пляшок. Тепер замість того, аби засмічувати Карпати й залишатися на узбіччях, пляшки отримують нове життя від Lay Bottle та розлітаються по всьому світу: від США до Австралії.

«Спершу в селі думали, що ми пияки. Але потім передумали. Адже Василь жодного разу не був помічений на “зустрічах місцевого бомонду” біля крамнички», – Вероніка коментує цілу батарею порожніх пляшок на ґанку, яку бачимо на шляху до майстерні в затишному селі Дубриничі у передгір’ї Карпат (30 км від Ужгорода).

Вони перебралися сюди з початком карантину. Весь час нас супроводжує кіт Лулу, якого називають «генеральним директором Lay Bottle» й котрий дуже любить бувати в майстерні. Тим паче, що піч для скла добре зігріває приміщення.

Врятувати пляшки і трохи – Карпати

Якщо ж усерйоз, сьогодні у Lay Bottle наближують число, як самі кажуть, «врятованих» пляшок до двох тисяч. Саме стільки – 1909 станом на 22 листопада – скляних пляшок не потрапило на смітник або ж просто не залишилося на узбіччях, в лісах, на схилах Карпат чи не попливло річками, як це, на жаль, часто буває.

Це була спонтанна і дещо вимушена ідея – перетворювати звичайні пляшки на красиві ужиткові речі. Василь Полажинець і Вероніка Вітерець – артисти із Закарпаття. Він грає і співає в гурті «Чаламада», вона – засновниця Дому середньовічного танцю «Тартан», і виступи та фестивалі – їхня стихія. 

Але сталися пандемія і карантин. І відтак сталася Lay Bottle: майстерня, де Василь продовжив свою працю як художник по склу, а Вероніка взялася за маркетинг – освоювати продажі через соцмережі.

Для Lay Bottle важлива екологічна спрямованість. Сьогодні це вже не просто ідея, але й бренд. Однією з родзинок є пакування: винятково дружні до довкілля матеріали, як-от перероблений папір, квіти, трави і сухоцвіти як оздоба, сіно як ущільнювач, а для відправок за кордон – дерев’яна стружка.

«Найбільш далеко ми продали наші пляшки в Австралію. Майже одразу почали продавати в США, в інші країни. Ведемо перемовини з Японією. На Закарпатті були гості звідти, і вони зацікавилися нашими виробами. А в Україні часто знаходимо нові замовлення на ярмарках – ну, тепер, коли вони нарешті знову відбуваються. Цей жовтень у нас, певно, рекордний місяць: ми врятували 186 пляшок», – розповідає Вероніка.

Василь додає: часом буває таке, що люди не просто замовляють виріб, а надсилають матеріал: просять дати нове життя пам’ятній пляшці, наприклад, напій із якої супроводжував дуже особливий вечір, і так прагнуть зберегти емоції.

Камінь, який можна перетворити

Василь дружить зі склом чи не стільки ж, скільки себе пам’ятає. «Я давно роблю вітражі, мав у Хусті свою майстерню, виготовляв у різній техніці. З початком карантину замовлень стало геть мало. Й тоді ми з Веронікою придумали цей проєкт – Lay Bottle – який би ніс соціальну, екологічну складову й став би нашою справою.

А склом захоплююся з дитинства. Зростав у Хусті, часто гуляв на березі річки, де траплялися великі брили скла із заводу, що колись працював неподалік. І дивувався цим гладким «каменюкам», обточеним водою, які так красиво переливалися на сонці.

Для мене скло – це такий собі особливий камінь, який людина може перетворити на щось інше, доклавши своїх зусиль. Скло – справді цікава субстанція. Так, я бачив, як саме роблять скло, це захопливо. Сам працюю з готовим, але хотів би долучитися й до такого магічного процесу», – розповідає майстер.

Сьогодні в нього дві печі, які випікають скло. А ще чимало ідей для нових виробів. Василь також робить гравіювання, відтак робота стає унікальною, ба навіть мистецьким витвором.

Загалом Lay Bottle – це не тільки пляшко-тарілки. Вази, навіть люстри, келихи, склянки для аромасвічок, інший декор… Одна із «зірок» в асортименті Lay Bottle – світильник «з обличчям»: «маску» з пляшки Василь робить за власною технологією на власноруч створеній формі. І якщо тарілочки з пляшок – поширений виріб, то новорічні іграшки й писанки у ф’юзинговій техніці є власною ідеєю і авторськими роботами Lay Bottle. 

Як і годинник з різнокольорового скла – один такий висить у майстерні. Василь має в планах працювати з такими виробами далі, але наразі бракує часу, бо зосереджений на замовленнях. Яких, до слова, побільшало після відвідин фестивалів вина в різних містах України, де також зав’язують співпрацю з виноробнями. 

Сир, шовдарь, медяник та інші

«О, так, чого тільки не побувало на наших тарілочках! Я намагаюся не просто постійно показувати наші вироби, а й щоразу робити це по-різному. Тому на наших lay bottle не лише сирна нарізка. А, скажімо, і прикраси, суші, канапки, закарпатські м’ясні делікатеси, як-от знаменитий шовдарь, або ж сирники, які я сама готую і ділюся рецептом, публікуючи фото.

Що було на тарілочках найоригінальнішого? Певно, медяник, такий красивий смаколик з Рахівщини (унікальна випічка Гуцульщини, прикрашена створеним вручну візерунком, що нагадує вишивку – авт.)», – розповідає Вероніка.

Медяник на пляшці Lay Bottle.

«Про що ми мріємо? Доробити майстерню. Цієї осені дах зробив нам не дуже приємний сюрприз, коли вже думали, що завершуємо ремонт. І зробити її затишним куточком, осередком усяких хороших і цікавих справ. Проводити зустрічі, майстер-класи… Про це ж сортування сміття. Влаштувати еко-кемп, та навіть  фестиваль тут можна зробити! 

Звісно, мріємо, аби Lay Bottle став класним відомим брендом. Вигадувати щось нове та залучати до майстерні людей. Так, ми хочемо масштабуватися. Однозначно – прагнемо розвитку і все для цього зробимо! А про особисті мрії – хочемо об’їздити весь світ!», – кажуть Вероніка і Василь.

Якщо ж і ви бажаєте врятувати пляшку та мати особливий виріб, створений теплом не тільки печі, а й рук артистів із Закарпаття, – звертайтеся в Instagram Lay Bottle, вам точно будуть раді.

Фото – Сергій Гудак та Lay Bottle

Цей текст з’явився завдяки Добродіям та Добродійкам ШоТам – нашим читачам, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

Суспільство

Василь Стус – заборонений та закатований, але не зламаний

Опубліковано

Близько 135 міст, сіл і селищ в Україні мають вулиці, названі на честь поета Василя Стуса. Близько 135 міст, сіл і селищ в Україні мають вулиці, названі на честь поета Василя Стуса. Шотам разом із проєктом «Стріткод» розповідає, чиї імена носять наші вулиці.

Біографія Василя Стуса

Дитинство та раннє життя

Радянська влада ламала його життя, кидала за ґрати, знищувала вірші, а він продовжував писати. Василь Стус народився 6 січня 1938 року у селі Рахнівка на Вінничині. Згодом його батьки переїхали до Сталіно – нині Донецька – працювати на хімічному заводі.

У 1954 Василь вступив до Сталінського педагогічного інституту на спеціальність «Українська мова і література». Після працював вчителем та попри русифікацію прищеплював дітям любов до української мови. У цей же час написав та видав перші вірші. Перекладав Ґете, Рільке, адже досконало знав німецьку мову.

Переїзд в Київ

У 1963 році переїхав до Києва і став аспірантом Інституту літератури. Доєднався до руху шістдесятників та написав першу збірку «Круговерть», але вона так і не пішла у друк…

У 60-х роках посилилися репресії та арешти української інтелегенції. Василь доєднався до протесту. На премʼєрі фільму «Тіні забутих предків» Стус піднявся та попросив встати всіх, хто проти арештів.

Арешти та заслання

За це його виключили з аспірантури, вигнали з гуртожитку, а про друк творів можна було забути. Підтримкою для поета стала кохана – Валентина.

1965 року Стус одружився, у них народився син Дмитро. Щоб прогодувати родину, працював на шахті, залізниці, у метро. Та писав вірші. Його другу збірку «Зимові дерева» видали підпільно. А в 1970 році ця книжка віршів потрапила до Бельгії та згодом була видана в Лондоні.

Стус відкрито критикував радянську владу, обурювався русифікації Донбасу та захищав дисидентів. Останнею краплею стала участь поета у різдвяному колядуванні, гроші з якого мали піти на допомогу політвʼязням. 1972 року Василя заарештовали за «антирадянську агітацію» та вилучили все, що було написано за 15 років. Зокрема, записи, на яких Стус читає свої вірші. Але, на щастя, у його друзів збереглися копії.

Читати також: В Україні анонсували безоплатні курси англійської мови для ВПО

Ізолятор

В ізоляторі Стус написав вірші, – які стали основою для однієї з його найсильніших книг – «Палімпсести». Стусу дали 5 років увʼязнення та 3 роки таборів. Покарання відбував у Мордовії та Магадані. Писав вірші і там, але їх вилучали та знищували.

Лише деякі вдавалося передати через дружину. Двічі писав заяву про відмову від радянського громадянства, адже не хотів «бути рабом». У 1979 році Василь повернувся до Києва. Він був ще більше налаштований проти радянської системи. Приєднався до Української Гельсінської групи, яка розповідала світові про порушення прав людини в Україні. І цим підписав собі вирок – через 8 місяців його знову заарештували .

Судовий процес

Адвокатом на суді був Віктор Медведчук, який ніяк не захистив поета, а пізніше отримав обвинувачення у зраді України. Стусу дали найважче покарання – 10 років увʼязнення та 5 років заслання. Перебував у колонії у Пермському краї. Кілька разів оголошував голодування на знак протесту проти жорстокого поводження з політвʼязнями. Його збірку «Птах душі» знищили табірні наглядачі. Проте дещо вдалося винести на волю. Завдяки сусіду по камері – литовському політв язню Балісу Гаяускасу. У 1983 році під час побачення Балісу з дружиною він передав їй тексти.

Врятовані тексти та смерть

Це нотатки про життя та людей, які були зі Стусом в таборах. Їх видали під назвою «3 таборового зошита». Коли тексти опублікували за кордоном, Стуса намагалися висунути на Нобелівську премію. За це совєти кинули Стуса у камеру-одиночку на цілий рік. У 1985 році український поет помер у радянському карцері, офіційна версія – зупинка серця

Але є припущення, що Стус загинув від удару нарами, який підлаштували наглядачі. Стуса поховали таємно, без присутності рідних, на табірному цвинтарі у Пермській області. У 1989 році завдяки зусиллям сина та друзів його забрали та перепоховали на Байковому кладовищі у Києві.

Перша в Україні збірка поезій Стуса вийшла в 1990 році під назвою «Дорога болю». Саме за неї Стус отримав Державну премію ім. Т. Шевченка посмертно, а в 2005 році – звання Героя України. У 2019 році з нагоди 80-річчя вийшов фільм «Заборонений» про життя і загадкову смерть Василя Стуса. Світ побачила книга «Справа Василя Стуса» – з архівними документами, теторична свідченнями очевидців, листами з тюрми.

Нащаддя поета

Син Василя – Дмитро став письменником та написав декілька книжок про батька. У 2024 році було започатковано Стус-Фест – міжнародний фестиваль, присвячений творчості Василя Стуса. В Україні є щонайменше 135 вулиць, названих на честь Стуса.

Нагадаємо, що виробники дронів можуть отримати гранти на 80% від вартості проєкту.

Також ми повідомляли, що в Києві покажуть фотовиставку про знищену росією українську культурну спадщину.

Читати далі

Суспільство

Як військовому отримати відпустку закордоном

Опубліковано

Українські військовослужбовці під час воєнного стану та загальної мобілізації можуть отримати можливість відпочити за кордоном. Процедура здійснення цього права включає збір необхідних документів та подання рапорту до командира частини.

Оформлення рапорту

Для отримання дозволу на виїзд за кордон на заслужений відпочинок військовослужбовцю необхідно скласти рапорт з наступними вказівками:

  1. Зазначити країну, куди вирушає військовий для відпочинку.
  2. Вказати адресу місця проживання в цій країні.

Рапорт подається у двох примірниках:

  • один для військової частини;
  • другий для військового, щоб командир частини поставив відмітку про прийняття рапорту.

Необхідно звернути увагу на час подачі рапорту: він має бути поданий до штабу військової частини для розгляду командиром не пізніше, ніж за 15 днів до початку відпустки. Рішення про надання відпустки лежить у компетенції командира військової частини. Командир може дозволити виїзд за кордон у період відпустки або відмовити. Рішення командира оформляється у вигляді наказу, який надає військовослужбовцю право виїзду за межі країни. Для цих цілей можна також використати відпускний квиток, де вказаний термін відпустки та дозволена можливість перетину державного кордону України.

Читати також: Послуга ОСББ в Київ Цифровому стала переможницею міжнародної технологічної премії

Документи

Перед тим як розпочати відпустку, важливо отримати витяг з наказу про відпустку, в якому буде зазначено дозвіл на перетин державного кордону України. Після отримання цього документа необхідно зареєструватися в ВСП (військовій службі правопорядку), і тільки після цього можна планувати виїзд.

Також для подорожі за кордон військовослужбовець повинен мати наступні документи:

  • військово-обліковий документ, посвідчення офіцера або посвідчення військовослужбовця;
  • відпускний квиток із зазначенням “відпустка за кордоном” (якщо такої відмітки у квитку немає, необхідно мати витяг із наказу із зазначенням виїзду за кордон);
  • чинний закордонний паспорт.

Також ми повідомляли, що в Києві покажуть фотовиставку про знищену росією українську культурну спадщину.

Нагадаємо, що в Україні покращився політичний та безпековий показники в Індексі свободи слова: дослідження.

Фото: ЗСУ

Читати далі

Суспільство

В Україні анонсували безоплатні курси англійської мови для ВПО

Опубліковано

У восьми містах України мережа освітньо-культурних просторів “Гончаренко центр” разом з Державною службою зайнятості запускає безкоштовні курси англійської мови для вимушених переселенців.

Про це повідомляє Гончаренко центр.

Про курс: де та як

У Тернополі, Дніпрі, Івано-Франківську, Рівному, Києві, Миргороді, Кропивницькому та Одесі в рамках пілотної частини проєкту відбудуться навчальні курси. Ці курси розроблені спеціально для вимушених переселенців, які мають мінімальні знання англійської мови або не володіють нею взагалі.

Читати також: Google зробив ШІ-застосунок Geminі доступним для України

Головна мета проєкту – підвищити конкурентоспроможність цієї категорії на ринку праці. Пізніше планується запустити курси в усіх регіонах, де діє мережа “Гончаренко центрів”, а також в онлайн-форматі.

Щоб приєднатися до курсу, потрібно заповнити форму за посиланням й обрати місто.

Нагадаємо, що в Київ Цифровому запустили опитування щодо перейменування вулиць.

Фото: Стрійська міська рада

Читати далі