Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

7000$ та виклик від Родрігеса: як це знімати фільм із людиною з ДЦП у головній ролі

Опубліковано

Цього року в Україні представлять унікальну кінокартину — перший у світі повнометражний фільм, де головну чоловічу роль виконує людина з дитячим церебральним паралічем. Свого часу Григорій Гришкан просто підійшов до українського режисера та сказав, що дуже хоче поділитися своєю історією.

Так почався довгий шлях створення фільму: вісім різних сценаріїв, відпрацювання дикції, пошук фінансування. За сюжетом, людина з ДЦП втратила все, навіть власну домівку, але зберегла волю до життя, падала і знову вставала на шляху «До Щастя». Цей фільм не просто про людину з інвалідністю — він про віру в себе та сили досягати своїх цілей.

Григорій Гришкан,
Григорій Гришкан,

Головний актор художнього фільму «До Щастя»
Народився у місті Покровськ Донецької області. З червоним дипломом закінчив Донецький національний університет за спеціальністю фінанси.

Перші кроки стали подарунком

Я народився з родовою травмою. Коли я з’явився на світ, то не дихав, лікарі боролися за моє життя 26 хвилин. Стався крововилив у мозок, внаслідок чого — ураження центральної нервової системи. Спочатку я взагалі не міг ходити, лікарі мене «підіймали на ноги» як могли, проходив навіть сеанси голковколювання.

Коли мені було вже майже чотири роки, я грав з дітьми в пісочниці, батько після роботи на шахті прийшов з сумкою червоних яблук. Я здалеку його побачив, схопився і побіг на зустріч. Так я почав ходити. Це якраз був його день народження, вийшов такий подарунок.

Я завжди виділявся з натовпу. Я це приймаю, як належне, від цього не втекти. Хтось темношкірий, хтось має зайву вагу — вони теж зазвичай ловлять на собі різні погляди, коли йдуть вулицею. Але я не хочу цього соромитися. Мені з собою комфортно. Інша справа, як до мене ставляться люди, які мене оточують.

Буває по-різному. Вже у дорослому віці був випадок, коли ми з колегою пішли в кафе. Ми сиділи за столиком, а поруч були інші відвідувачі. Я бачив, як вона ловить на собі дивні погляди. Їй було ніяково від цього. Вона така красуня і прийшла з інвалідом. І її це, як я пізніше дізнався, зачепило.

Потрапити в кіно допомогла харизма

Так, мені не пощастило, що бог не дав ідеальне здоров’я. Але він не образив мене інтелектом і подарував мені віру в себе. Коли мені було 33, я натрапив в інтернеті на статтю, що в США є актор з ДЦП, на ім’я Ар Джей Мітт. Коли я почав читати про нього, то зрозумів, що теж хочу спробувати себе в кіно. Я захворів на це, мене прямо марило.

Кадр з фільму «До Щастя»

Одного дня знайомий запросив мене на прем’єру науково-фантастичного фільму «Мислителі» режисера Вінсента Меттеля. Там я з режисером і познайомився. Я настільки хотів у кіно, що запитав у нього, чи можу я спробувати з ним себе як актор. Він ніколи не спілкувався з такими, як я, — людьми з інвалідністю. Для нього це було в дивину. У нього була якась частка скептицизму, сумніви, що я зможу повноцінно зіграти роль.

Вінсент одразу мені сказав, що жалості й потурань не буде — це не та професія. Проблемою це не стало, адже я ніколи не намагався викликати до себе жалість, бо вона вбиває. Я просто хочу, щоб мене сприймали на рівних.

Ми після прем’єри поспілкувалися, обмінялися контактами. У той день ми не обговорювали всі деталі. Потім зідзвонилися, зустрілися і домовилися спробувати. Не знаю, чому він погодився зняти зі мною фільм. Можливо, побачив у мені щось, через що не зміг відмовити: якийсь стрижень, харизму, щире бажання.

Поборов страх перед камерою

Ми не стали знімати повний метр, тому що це занадто великий ризик вкладення часу і грошей. Так ми спробували зняти короткометражку, і вважаю, що з роллю я впорався добре, як казав Вінсент, «на рівні тих професійних акторів, які були залучені». Після цього режисер запропонував робити повноцінний фільм.

Ми зробили прем’єру цього короткого метра в кінотеатрі й довгі чотири з половиною роки ми шукали фінансування. Звичайно, ми зверталися в Держкіно та в інші державні установи, але результату це не дало. За цей час Вінсент зібрав частину суми, ще частину — я.

Допомагали й мої батьки, знайомі та друзі. Також звичайні люди, які відгукувалися на мій пост у Facebook: одні скидали по 50 гривень, а хтось — тисячу. По суті, ми знайшли сім тисяч доларів — 200 тисяч гривень, і ось на ці гроші зняли фільм «До щастя».

Сюжет стрічки сконцентровано навколо історії Григорія: людини, що страждає на ДЦП, втратила все, навіть власну домівку, від якого відмовилася рідна мама, а батька він взагалі не знав. Але він не втрачає волі до життя, не здається й впродовж фільму падає і йде далі.

Трейлер до фільму «До Щастя»

Знімали сцену над прірвою

До того, як я став актором, я дуже боявся камери, завжди хвилювався. Я дуже погано виходив на зображенні. Але тут, в кіно, воно минулося. Єдине, що було дуже багато дублів, бо це моя перша роль. Актори ставилися до цього з розумінням, я не помічав, щоб їм зі мною було важко. Можливо, вони просто цього не показували.

Найяскравіший спогад був, коли ми знімали сцену на столичному мосту біля Венеціанського пляжу. Хоча у нас і був окремий оператор, цю сцену знімав сам режисер, бо треба було перелазити через паркан — прямо над Дніпром. Так він і стояв: лівою рукою тримався за поручень, правою — тримав камеру. Якби він зірвався, то не знаю, що було б. Ми зняли цю сцену зі мною з першого дубля.

Цим фільмом я хочу перезавантажити свідомості людей, щоб вони по-іншому почали сприймати таких, як я. Багато людей з інвалідністю так само хочуть жити повноцінним життям, працювати, приносити користь суспільству та бути почутими.

Я однозначно задоволений цим фільмом. Ми б хотіли запросити на прем’єру українських продюсерів, щоб вони подивилися цю роботу і дали мені можливості й далі розвиватися як актору. Хочу, щоб мене запрошували й на інші ролі. А щодо режисера «До Щастя», я сподіваюся, це не остання наша спільна робота в кіно.

Вінсент Меттель,
Вінсент Меттель,

український режисер, за плечима якого — понад 50 знятих фільмів
Найбільш відомий за соло-фільм «Вісім», перший в Україні мокьюментарі фільм («Культ»), перший український фільм, знятий на камеру смартфона («Спокута»).

Прийняли виклик Родрігеса

Ця картина абсолютно унікальна, оскільки це перший у світі фільм, в якому головну роль, а не якусь епізодичну, виконує людина з ДЦП. І не документальний чи псевдодокументальний, а саме художній фільм, знятий за всіма канонами кіно, з написаним сюжетом.

Сума, за яку ми зняли цей фільм, дуже мене тішить, тому що американський режисер Роберт Родрігес зняв свій перший фільм саме за сім тисяч доларів. І в американському кіно навіть існує таке поняття як «micro budger filmmaking» або малобюджетний фільм, коли саме за сім тисяч доларів треба зняти фільм. Це як певний виклик, тож можна вважати, що ми прийняли виклик Родрігеса і, вважаю, успішно з ним впоралися.

Історій Гріші — на цілий блокнот

Важливу роль у сюжеті зіграла любовна історія. Я написав сім версій кіносценарію про життя Григорія, і мені не подобався жоден з них. Вони всі були нереалістичними казками. Я крутив цю історію, як тільки міг, і тепер це не виглядає як казка, а як життя. І любовна історія там не така очевидна. Це звичайна дівчина, без інвалідності, але у якої є свої причини бути з ним.

Кадр з фільму «До Щастя»

У фільмі є реальні історії з життя Григорія. До зйомок у нас було з ним кілька зустрічей, де він про себе розповідав, а я все записував. У мене був величезний блокнот, в якому просто все життя Гріші. Частково я запозичив для сценарію його історії. Наприклад, у фільмі є момент, де він написав від руки 300 своїх резюме і розніс їх у різні компанії — ось це реально було в його житті.

На початку, звичайно, у всіх інших акторів було те ж відчуття, що і в мене, — цей легкий ступор. Однак жодних обурень не було, бо всі розуміли, що це його фільм, Гріша там ключова особа і завдяки йому фільм матиме важливе соціальне значення. Він настільки емоційно заразлива людина, що йому відразу все прощали й переставали це помічати.

Жалість — це не про Григорія

Важко спочатку було навчитися розбирати його мову, коли ти тільки починаєш з ним спілкуватися. Тож часто актори такі: «Що? А, зрозуміло». Але всі ці роки я займався з Григорієм сценічною мовою, коли в мене виходило. Зараз його дикція стала набагато чіткішою. Хоча в складних моментах ми все ж будемо використовувати субтитри.

Суспільство звикло думати, що люди з інвалідністю переважно ображені долею й повинні бути сумними. А з Грішею це не працює, він часто жартує, і всі такі: «Зачекайте, він пожартував чи ні?». І гуртом починали сміятися. Та й взагалі він ніколи не жалівся на знімальній площадці, не просив: «Давайте швидше закінчимо», а намагався витягнути з кадру максимум.

Коли ми знімали фільм, були епізоди, коли Гріша прибирає, рубає дрова, носить стільці та столи, хоча насправді для нього це було важко. Але він це робив. Гріша дуже втомився під кінець, але йому ще потрібно було протягнути важкувату гілку дерева. І хоч він вже задихався, але робив це з останніх сил.

Зйомки фільму «До Щастя»

Прем’єра не за горами

Хочеться казати, що прем’єра буде гучною, з червоними доріжками. Це буде тур допрем’єрних спецпоказів з листопада по січень цього року, у цей карантинний час. Їздити будемо різними містами. Поки що плануємо так.

Я шалено задоволений результатом відзнятого, тому що цей фільм — з душею Григорія. Він дуже багато вклав у це своєї правди, і це класно. Всі актори, які працювали за копійки, теж дуже вклалися, і воно виглядає живим. Це те, чого мені найбільше хотілося — зробити чесний фільм про інвалідність. Зняти за ці гроші було майже неможливо, але в нас була хороша камера, достатньо техніки, й це виглядає гідно.

27.09.2020

Суспільство

Як українка відкрила справу з виробництва зефіру у Вроцлаві

Опубліковано

Харків’янка Тетяна Чумак, яка переїхала до польського Вроцлава три роки тому, відкрила магазин з продажу зефіру, що набирає популярності серед поляків.

Про це пише Укрінформ. 

“Мої батьки мали магазинна Харківькому ринку. Спершу хотіла відкрити тут бутік і торгувати шкіряними виробами. Навіть привезли партію товару, зняли куточок у магазині одягу. Але за місяць не було жодної продажі. Шкіряний одяг виявився для поляків занадто дорогим і непрактичним. Вони швидше куплять дві звичних куртки, ніж шкіряну. Тому весь одяг відправила назад батьку в Україну”, – розповідає Чумак.

Читайте також: Корисні ласощі: 8 українських брендів, від яких потече слинка

Тетяна довго шукала, якою справою зайнятися, серед варіантів також були відкриття салону краси і дитячий клуб.

Читайте такожДе купити український рюкзак? 7 наших крутих брендів

“Ідею підказала моя подруга, яка живе в Польщі давніше. Ми зустрілися на каву і вона пожалілася, що не може знайти тут зефіру. Є пастила, мармелад, а зефіру нема. Я замислилась, бо колись займалась десертами і робила зефір для домашніх. В той же день накупила різних ягід і взялася до справи. Першу партію виставила в Інстаграм, мовляв, куштуйте. Моє перше замовлення було масовим”, – поділилася жінка.

За її словами, керівник одного з польських офісів шукав оригінальні подарунки для своїх працівників на день народження фірми і замовив 86 коробок зефіру. Тетяна тиждень виконувала замовлення. Солодощі всім сподобались і зефір поступово почали замовляти через аккаунт в соцмережі. 

“Зараз постійно експерементую і створюю нові смаки. Також за власною технологією розробила квіти з зефіру. Виглядають дуже оригінально. Зараз винаймаю приміщення у кондитерській. Найближчим часом планую відкрити власну зефірну”, – розповіла українка.

Читайте такожВ дитинстві будував літаки за селом: як робітник на авіазаводі став командиром літака в місіях ООН

Нагадаємо, донеччанка відкрила у Техасі крамницю української вишиванки.

Як ми повідомляли раніше, киянин почав виробляти сидр і перетворив хобі на успішний бізнес.

Усі фото: ukrinform.ua.

Читати далі

Суспільство

Артилерійський катер «Бердянськ» вийшов на службу

Опубліковано

Малий броньований артилерійський катер «Бердянськ» після капітального ремонту на Миколаївському суднобудівному заводі вийшов на службу.

Про це пише видання Миколаїв – місто корабелів.

Зазначається, що під час ремонту усунуто пошкодження, які МБАК отримав під час російської агресії в Керченській протоці. Виконано регламентні роботи з відновлення:

  • конструкцій корпусу,
  • гвинто-стернової системи,
  • донно-бортової арматури,
  • протекторів,
  • системи головного двигуна.

Читайте такожКомбуча, або чайний гриб: 5 українських виробників та де можна купити

Відомо, що всі роботи виконані в точно визначені терміни.

Читайте такожВ дитинстві будував літаки за селом: як робітник на авіазаводі став командиром літака в місіях ООН

Нагадаємо, у Миколаєві спустили на воду яхту LANA.

Як ми повідомляли раніше, в Україні побудують плавучий причал для Військово-Морських Сил.

Усі фото: facebook.com/MykolaivShipbuilding.

Читати далі

Суспільство

У Дніпрі на місці зруйнованої будівлі відкрили культурно-молодіжний центр (ФОТО)

Опубліковано

На місці зруйнованої будівлі в Дніпрі відкрили реконструйований культурно-молодіжний центр «Краснопiлля», що по вулиці Дзеркальній. Про це повідомляє пресслужба міської ради.

Будівля була з 2006 року в аварійному стані. Зараз у центрі одночасно можуть проводити заняття десять гуртків. 

“Є тут і актова зала, і танцювальний клас, а також приміщення для інших гуртків. Прилегла територія обладнана сучасними дитячими майданчиками. Наразі ми маємо чергу охочих розвивати свої здібності у спортивних, танцювальних та інших колективах у новому центрі”, – розповів начальник управління культури департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради Євген Хорошилов.

Читайте також: У Львові облаштували унікальний дитячий клуб «Науковий» (ФОТО)

До реконструкції підійшли комплексно, і роботи виконані як у приміщенні, так і на території закладу. Тут замінено підвальне перекриття, укріплено підпірні стіни, утеплено фасад та покрівлі, встановлено вікна та двері. Для збереження комфортної температури передбачена автономна система опалення, два електричні котли для опалення та система вентиляції і кондиціювання. Також виконано внутрішнє оздоблення приміщень. 

У подвір’ї на території молодіжного центру вкладено асфальтне покриття та облаштовані два дитячих майданчики з гумовим покриттям. Також тепер є мощення та паркан. Окрім цього встановлено чотири дерев’яні альтанки, лави, урни та сміттєві баки. Територія закладу також освітлена та озеленена.

Фото: dniprorada.gov.ua

Читати далі

Суспільство

Нацполіція отримала перші два вертольоти H145

Опубліковано

До Києва з Донауверту (Німеччина) прилетіли перші два нові вертольоти H145 виробництва Airbus Helicopters.
Гвинтокрили працюватимуть в авіаційному загоні Нацполіції, повідомляє Military Aviation.

Зазначається, що два вертольоти мають «сині» бортові номери 01 і 02 (тимчасові реєстрації D-HMBF і D-HCBT). Вони працюватимуть в Управлінні авіації та поліції на воді. Вертольоти оснащені пошуковим прожектором, лебідкою і засобами аеромедичної евакуації.

Читайте також: Український завод відремонтував Мі-171 для Гани

Гелікоптери були побудовані в 2020 році. Та до цього часу в Німеччині на них здійснювалось навчання персоналу. Постачання інших 8 H145 має відбутися до серпня 2021 року, як це передбачено умовами Контракту.

Фото: militaryaviation.in.ua

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.