До Дня Києва ШОТАМ разом із Takflix зібрали добірку українських фільмів, що показують столицю з неочікуваних ракурсів — через мозаїки, рейви, архітектуру, активізм й особисті історії. Ці стрічки — є дослідженням і роздумом про Київ, його обличчя, ритм і характер.
«Мозаїки Києва», реж. Кирило Свєташов, Світлана Симакова
Пара художників створює мозаїку на стіні культурного простору в Києві. Вони використовують техніку апсайклінгу та надихаються естетикою мозаїк, створених у місті в радянські часи. Герої фільму наголошують, що не всі мозаїки є частиною радянської ідеології. Більшість із них є цінними творами українських художників. Мистецький апсайклінг стає метафорою переосмислення культурної спадщини.
«Під знаком якоря», реж. Тарас Співак
Як історія однієї будівлі може розповісти про трансформації суспільства протягом останніх 30 років — досліджує Тарас Співак у своєму архівному документальному короткому метрі. Як медіум режисер використовує корпус Київського вищого військово-морського політичного училища, розташованого на Контрактовій площі та процес його перетворення на Києво-Могилянську Академію. Фокусуючись на історії зміни ідеологічної функції інституції, «Під знаком якоря» знаходить складні та часом парадоксальні зв‘язки між війною та культурою, радянським минулим та сучасністю.
«Нескінченність за Флоріаном», реж. Олексій Радинський
Історія-портрет видатного художника та архітектора Флоріана Юрʼєва, створена за сумних обставин. Легендарну «Летючу тарілку» на Либідській площі, створену за проєктом Юрʼєва, хоче зруйнувати забудовник нового торгового центру. 89-річний митець разом з молодими архітекторами та активістами вступає у боротьбу із забудовниками та міською владою, яким байдуже на архітектурні памʼятки та визначні історичні локації. Основний конфлікт сюжету є перманентним для Києва, тож стрічка транслює неприємну, але реальність міста.
«Київські фрески», реж. Сергій Параджанов
Акторські проби до незавершеного фільму Сергія Параджанова, в якому режисер задумував розповісти про трагедію війни особливою кінематографічною мовою метафор і образів. Після відзнятих кінопроб дирекція кіностудії прийняла рішення припинити зйомки «в цілому імпресіоністського фільму, пронизаного ідеєю пацифізму». Від картини залишились лише 15-хвилинні кінопроби, які збереглися лише завдяки хитрості оператора Олександра Антипенка – він видав їх за свою дипломну роботу.
«Театральна», реж. Аліса Панасенко
Історія випадкової та дивної дружби, яка склалась, там, де люди звикли не помічати один одного — у київському метро. Кишеньковий злодій Тимофій закохується у чергову по станції метро Театральна. Стрічка, яка ідеально передає притаманну місту метушню і ритм, частиною якого є кожен його мешканець. Водночас це історія, яка запевняє, що у цій метушні можливо раптово зустріти майбутнє кохання чи дружбу.
«Голубівники Києва», реж. Михайло Волков
Короткометражний документальний фільм про людей, яких ви точно бачили у себе у дворі, але ніколи не ставили зайвих запитань. Головні герої фільму — дорослі чоловіки, які обожнюють своє хобі — голубівництво. У кожного з них є власні історії, повʼязані із цим захопленням, проте майже у всіх воно зʼявилося з дитинства.
«Присвячується молоді всього світу II», реж. Ярема Малащук і Роман Хімей
Павільйон кіностудії Олександра Довженка заповнений молодими людьми, темрявою і звуками електронної музики. Режисери документують одну з найбільших в Україні вечірок — «Схему». Це місце та зустріч, на яку очікує і до якої готується київська молодь — їхній спосіб втекти від буднів та реальності, в якій вони знаходяться. Проте жодна вечірка не триває вічно: фільм закінчується «портретами» героїв, обличчями «після» утопії, які не готові приймати новий день та його стару реальність.
