З настанням весни майже кожна українська родина готується до великого християнського свята — Великодня. Серед усіх традиційних страв паска займає особливе місце, бо для вірян це символ воскресіння та нового життя. Цікаво, що в кожному регіоні України рецептура різна. Крім того, відрізняються традиції щодо початку приготування: в одних місцях тісто замішують ще в Чистий четвер, в інших — у Страсну п’ятницю.
ШоТам підготували для вас шість варіантів традиційних пасок з різних регіонів України.
Закарпатська несолодка паска
Закарпатська паска схожа на коровай і вражає насамперед декором. Жодних кольорових посипок чи глазурі нема — тільки завитки з тіста різних форм: квіти, коси, віночки, хрести, сонце, місяць. Паски слугують не лише їжею, а й оберегом.
На відміну від більшості регіонів України, де паска традиційно є солодкою, закарпатська виступає як білий хліб з високоякісного борошна, яке колись вважалося розкішшю. Це борошно називали «петльованим», і це означало, що воно вищого ґатунку.
Ми знайшли цікавий старовинний обряд приготування закарпатської паски. Ним поділилася з нами жителька Хуста Тетяна Бондаренко.
«Увечері перед днем випікання просіяти борошно, щоб воно «нагрілось» і стало легшим. Рано-вранці всі жінки в родині повинні зібратися та молитися, поки бабуся з молитвою замішує тісто. Це забезпечує, що хліб буде наповнений хорошою енергією та точно вдасться. Оскільки в закарпатській пасці не використовують родзинки, курагу чи білу глазур, основні інгредієнти залишаються традиційними: якісне борошно, вода, дріжджі, трохи солі та яйця. Паску прикрашають просто, але зі смаком — косичками та хрестиками з тіста. Перед випіканням обов’язково змащують сирим яйцем для красивого золотистого кольору. Традиційно паски печуть у четвер або суботу перед Великоднем. Важливо стежити, щоб піч була рівномірно нагріта, а паски розміщені так, щоб кожна з них рівномірно зарум’янилась», — каже жінка.
Закарпатський етнограф Федір Потошняк описує на своїй сторінці у Facebook традицію подачі випеченої паски: її кладуть на велику тарілку, яка стоїть на особливій великодній скатертині. Нижче паски завжди лежать яйця, ковбаса, шинка, сир, масло, сіль тощо. З часом з’явилася традиція святити паски в кошиках, виплетених у селі Іза, що призвело до зменшення їх розмірів, хоча традиційна закарпатська господиня й досі може вирішити покласти в кошик велику паску, підтримуючи спадщину минулих поколінь.
Тернопільські господині прикрашають паски зайцями на паличках
Традиційно процес випікання пасок у Тернополі розпочинається ще в Чистий четвер. Це роблять для того, щоб встигнути все приготувати до нічної служби на Великдень.
Однією з характерних особливостей тернопільських пасок є їхнє декорування. Зазвичай їх покривають біленькою глазур’ю, яку легко приготувати з яєчних білків і цукру. Для додаткового смаку й естетики до глазурі часто додають трохи лимонної кислоти, що надає легкої кислинки. Красу пасок підкреслюють за допомогою харчових барвників. Після нанесення глазурпосипають кольоровою стружкою, сухофруктами та родзинками. Особливим декором є маленькі солодкі зайці на паличках, які встромляють у верхівку паски.
Молода майстриня з Тернополя Антоніна Лахманюк у своєму блозі поділилася секретами випікання ідеальних пасок, які вона навіть продає. Антоніна вважає, що паска — це більше, ніж просто традиційний великодній хліб. Це символ свята, і до її приготування потрібен особливий підхід. Жінка підкреслює, що настрій пекаря може вплинути на якість випічки, тому якщо ви нервуєтесь або відчуваєте тривогу, паска може не вдатися. Важливо заспокоїтись і налаштуватися на позитив перед тим, як приступати до роботи.
У сім’ї Антоніни рецепти пасок передаються від бабусь і мам.
«Напередодні замочіть родзинки, цукати та сухі ягоди в коньяку або ромі на ніч. Нагрійте 100 г молока, розчиніть у ньому 6 г сухих дріжджів або 15 г свіжих, додайте 2 ст. л. цукру та 70 г борошна. Накрийте й залиште в теплому місці на 30-40 хвилин. До цієї опари додайте 100 г розтопленого вершкового масла, 2 збиті яйця, 70 г цукру, вимочені цукати, трохи солі та 250-300 г борошна. Тісто має бути м’яким, але не липким. Замісіть, накрийте й залиште в теплому місці на 1-1,5 години. Розділіть тісто та викладіть у форми, дайте ще раз піднятися. Випікайте паски в духовці при 160° протягом 50 хвилин. У результаті ви отримаєте дві пасочки вагою по 400 грамів», — пише господиня.
Подільські бабки
На Поділлі — регіоні, який охоплює частини Вінницької, Хмельницької, Чернівецької, Тернопільської, Івано-Франківської та Львівської областей — великодні традиції мають свої унікальні особливості. Тут великодній хліб називають не паскою, а бабкою. Бабка — це пишна здобна кругла випічка, яку прикрашають візерунками з тіста й у суботу перед Великоднем освячують у церкві, після чого вона стає центральним елементом святкового столу.
Бабку на Поділлі готують з особливою увагою до деталей. Тісто для бабки роблять здобним, часто використовуючи яйця, масло, молоко, цукор і ванілін для аромату. Після замісу тісту дають добре піднятися, а потім формують у круглу форму, декоруючи поверхню візерунками, які можуть включати косички, зірки чи квіти, зроблені з того ж тіста.
Поліська великодня випічка — нічого зайвого
Паски Полісся, які печуть у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Чернігівській і Сумській областях, відрізняються своєю простотою та традиційністю. Замість використання родзинок чи ванільного цукру господині часто обмежуються звичайним цукром у значній кількості. Цікавою особливістю є додавання відвареної картоплі, яка допомагає пасці залишатися м’якою довший час. Такий інгредієнт не тільки збагачує смак, але й підтримує текстуру випічки.
Традиційні поліські паски прикрашають досить скромно — простими візерунками з тіста та хрестами, що символізують великодні мотиви. Ці прикраси підкреслюють глибину релігійних традицій регіону.
Особливістю Полісся є збереження старовинних традицій замішування тіста. Господині часто використовують великі дерев’яні бочки, які потім накривають вишитим рушником, підперезують червоним поясом — крайкою — і кладуть на них гроші та гілочки верби. Це роблять з надією на добробут і здоров’я.
Ще одна унікальна традиція полягає в тому, що вже випечений хліб виносять на вулицю перед світанком, щоб він отримав «благословення» сонця. Це роблять ті, хто через стан здоров’я не може дійти до церкви, але хоче, щоб їхні паски були освячені.
Сирні донецькі паски
На Донеччині особливо популярними варіантами є ванільні та сирні паски, кожна з яких має унікальні рецепти та значення.
Традиційно ванільну паску готують на молоці, додаючи родзинки для смаку. Завершальним акордом є покриття глазурʼю, яку роблять із цукрової пудри та білків, та яскравою цукровою посипкою.
Сирна паска в Донецькій області готується з особливим значенням. Для її приготування використовують кисломолочний сир, який перетирають в однорідну масу, додають цедру, цукати, родзинки та значну кількість яєць — десяток або більше. Таку паску зазвичай випікають у формі піраміди, яка символізує Гріб Господній. Цей символізм підкреслює глибину релігійних вірувань і традицій, що зберігаються в регіоні.
Існує повір’я, що якщо крихти падають з освяченої паски на підлогу, то це є поганою ознакою, тому за столом завжди панує особлива увага та повага до цього святкового хліба.
Мистецтво декорування пасок на Одещині
Одеські господині використовують для випікання пасок тільки борошно найдрібнішого помолу та найвищого сорту. Його використання забезпечує відмінну текстуру та смак випічки, що робить паски особливо пишними й ароматними. Особливу увагу приділяють декоруванню: це можуть бути сухоцвіти, фрукти, безе, тістечка макарони, маршмелоу тощо.
Одеські ресторани не тільки печуть паски, а ще й змагаються, чия красивіша. Цукати, темні родзинки, горіхи, глазур з білого шоколаду, золоті злитки — чим тільки не дивують.
Марія Іванівна родом із села Маразлієвка Одеської області. Господиня готує паски з 25 років. Зараз їй 82, але вона продовжує випікати великодній хліб. Жінка поділилася з нами своїми секретами.
«Головне добре вимішати тісто руками — хвилин 40, не менше, щоб тісто аж пищало. І головне, щоб у хаті було тепло — не має бути протягів, коли тісто підходить. Я накриваю його ковдрою та вмикаю кондиціонер, щоб на кухні було аж жарко», — каже пані Марія.
Кілька років тому з випіканням пасок жінці почала допомагати її онука Руслана. Вона підійшла до процеcу з особливою креативністю. Паски почали виходити настільки естетично привабливими, що люди почали їх замовляти до свого столу, і бабусі з онукою, звісно ж, додалося роботи.
«Коли я з бабусею почала випікати паски, то ми стали додавати цукати на кшталт вишні, манго, персика — дуже смачно виходить. Є ще один секрет: коли замішуємо тісто руками, обов’язково молимося, згадуємо душевні сімейні історії. Серце наповнене любов’ю, у всіх обов’язково гарний настрій», — розповідає Руслана Орленко.
Для випікання за рецептом бабусі Марії знадобиться літр молока, 20 жовтків, 700 г цукру, 2 пачки ванільного цукру, 300 г вершкового масла, 100 г соняшникової олії, 200 г живих дріжджів, 3,5 кг борошна, а також цукати за смаком.
«Цукор з жовтками збиваємо міксером, додаємо молоко кімнатної температури, висипаємо всі дріжджі, додаємо борошно та перемішуємо (має вийти консистенція трохи густіша за сметану). Посипаємо зверху трохи борошном і накриваємо рушником. Лишаємо в теплому місці на годину — тісто має гарно піднятися. Потім починаємо замішувати й додаємо потроху борошно, яке лишилося. Додаємо розтоплене вершкове масло й соняшникову олію. Тісто вимішуємо не менше 40 хвилин. Додаємо цукати, цедру лимона, ванільний цукор. Накриваємо рушником або ковдрою та залишаємо в теплому місці на 1,5 години. Розливаємо тісто по формах, які попередньо треба змастити олією. Форма має бути заповнена менше, ніж наполовину. Чекаємо годину, щоб тісто підійшло до краю формочки. Ставимо в духовку й випікаємо 45-50 хвилин при температурі 170°», — ділиться господиня.
Паски в різних регіонах України — це більше, ніж просто великодній хліб. Кожен край вносить у свої рецепти частинку місцевої культури, історії та традицій. Це не просто страва, а символ спільноти й спадщини. Від Поділля до Полісся, від Бессарабії до Донеччини кожен рецепт зберігає зв’язок між поколіннями.
Завдяки Ларисі Капчинській 800 жителів Звягельської громади вміють робити масаж серця. Бо вона – директорка місцевої гімназії, створила сучасний тренінговий центр SAFE HUB. І тепер усі в громаді вміють користуватись дозиметрами й реанімувати дефібриляторами.
Історія директорки
Лариса Капчинська – директорка гімназії у місті Звягель на Житомирщині. Учні її школи вивчали домедичну допомогу і цивільний захист на уроках тільки теоретично. Бо не було ні турнікетів, ні респіраторів, щоб відпрацювувати навички практично.
“Така мрія була ще до війни – оснастити такий кабінет сучасним обладнанням, ну а коли почалася війна, звичайно, це вже була не просто мрія, а вимога часу“, – каже Лариса Капчинська.
Аби школярі тренувалися на сучасному обладнанні, директорка взялася писати проєкт. До співпраці залучила і колег з місцевого медичного коледжу.
Реалізація проєкту
“Основною ідеєю було те, щоб створити в одному закладі – це гімназія Nº 5, адже вона знаходиться в центрі, в близькій доступності до всіх закладів освіти – створити такий освітньо-безпековий центр, де зосередити і обладнання, і все те, що потребувало навчання цивільному захисту й першій домедичній допомозі“, – розповідає директорка.
А щоб охопити більше людей в громаді, жінка заручилася підтримкою місцевої влади.
“Від нас була роль, щоби ми поінформували це серед широкого кола громадськості, і ми направляли й своїх всіх фахівців, які тісно співпрацюють з мешканцями, щоби вони в разі виникнення надзвичайної ситуації знали як діяти в тій чи іншій мірі”, – каже заступниця міського голови, Ірина Гудзь.
Саме завдяки підтримці влади до проєкту вдалося залучити 26 000 доларів від ПРООН. За отримані кошти обладнали приміщення для тренінгів. І придбали шини, ноші, аптечки тактичної медицини, дозиметри і прилади хімічної розвідки.
“Ми змогли придбати 3 гарних сучасних фантоми, які з електронним вимірюванням результату, тобто які показують ефективність проведення реанімаційних заходів. І ми доволі велику кількість придбали тренажерів ще для надання медичної допомоги при переломах, при кровотечах”, – розповідає директорка Звягельського медичного фахового коледжу.
Водночас розробили освітню програму для звягільчан з надання невідкладної домедичної допомоги. Тренінги проводили по 8 годин 2 рази на тиждень.
“За цей час нам вдалося навчити 60 груп людей різних соціальних груп, вікових категорій. Переважна більшість це були студенти та учні, а також працівники установ, закладів міста нашого, а також представники навіть добровольчих обʼєднань військових, які хотіли пройти курс надання першої домедичної допомоги”, – каже Лариса Капчинська.
Відтак не лише учні Лариси, але й 800 жителів громади вміють зупиняти кровотечу і робити масаж серця. І навіть навчилися користуватися дозиметрами і приладами хімічної розвідки.
“Навіть в рамках уже завершеного проєкту все ж таки продовжуємо. Є в нас така ідея, щоб хоча б раз в два тижні чи там два рази на місяць проходили такі тренінги для всіх бажаючих по запису або команда виїжджала в школи і вчила цьому”, – підкреслює директорка.
Нагадаємо, що в Києві біля станції метро провели масштабний демонтаж МАФів.
У 2023 році значно збільшилася кількість публікацій, написаних українською мовою, на найпопулярніших соціальних мережах, таких як Facebook, X (Twitter), Instagram, YouTube і TikTok.
Про це повідомляється у щорічному звіті мовного омбудсмена.
Центр контент-аналізу провів дослідження під назвою “Українська мова в соцмережах”, в якому соціологи аналізували використання української та російської мов на просторах Інтернету з 2020 по 2023 рік.
У рамках дослідження було проаналізовано понад мільйон публікацій у популярних соцмережах, включаючи ті, які заборонені в Україні, такі як Однокласники і ВКонтакті. Також зверталася увага на місце проживання користувачів, яке визначалося за інформацією у їхніх профілях. До аналізу також включалися тимчасово окуповані території, а саме Крим і Севастополь.
На Instagram у жовтні 2023 року понад 90% публікацій були українською мовою.
На Facebook та Х (Twitter) у жовтні 2023 року від 75% до 80% публікацій були українською мовою. Проте, у червні 2022 року у Facebook та Х (Twitter) частка української мови становила від 65% до 70%, в той час як три роки тому ця частка була лише 15-25%.
У TikTok удвічі збільшилася кількість українськомовного контенту.
На YouTube за період з 2020 по 2023 рік спостерігається беззаперечне зростання використання української мови, яке не виявлено в червні 2022 року порівняно з попереднім періодом. Та вже через півтора року частка українськомовного контенту на платформі сягнула 45%, що майже вдесятеро більше, ніж до війни (5%).
Нагадаємо, що в Львові девʼять мозаїк позначили міжнародним охоронним знаком як обʼєкти культурної спадщини.
Також ми повідомляли, що в Київські школи можна буде подавати документи онлайн.
Видавництво Komubook оголосило про відкриття передзамовлення на книгу під назвою “Катананхе”. Це новий роман від української письменниці Софії Андрухович.
Їхнє життя здається звичайним, навіть банальним, аж поки в нього не вривається вихором надмірна пристрасть, яка загрожує зруйнувати й поховати під собою все: усталені звички, почуття одне до одного, ба навіть уявлення про самих себе. Занурюючи читача в оповідь, що на початках здається буденною, історія, яку розповідає Софія Андрухович, з кожним новим абзацом закручується немов пружина, обростає напругою й за якісь кількадесят сторінок вже несеться на читача нестримною лавиною, що заледве дозволяє перевести подих.
Це історія про українську сім’ю: Лесю й Олексу, їхню доньку-підлітку Таю й собаку Діну.
У романі “Катананхе” події розгортаються незабаром після завершення війни. Україна святкує перемогу і повертає всі свої території, але стикається з наслідками конфлікту. Головні персонажі не використовують пряму мову для обговорення війни, проте їхні дії, рішення і загальне життя неухильно відображають вплив цього конфлікту на їхню поведінку та взаємини.
Народилася в Івано-Франківську в 1982 році, випускниця Львівського національного університету зі спеціальності “Українська філологія”.
Софія Андрухович – відома письменниця, авторка кількох книг, найвідомішою з яких є “Фелікс Австрія”, опублікована у 2014 році. Цей роман був перекладений на кілька мов та визнаний преміями, серед яких “ЛiтAкцeнт” і “Книга року BBC”. У 2015 році вона отримала літературну премію імені Джозефа Конрада.
Нагадаємо, що в замку в Кам’янці-Подільському відкрили виставку “Азов – Янголи Маріуполя”.
Також ми повідомляли, що українські діячі перформативних мистецтв можуть взяти участь у грантовій програмі: бюджет до 7 тисяч євро.
