Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

17-річний активіст з Луганщини допомагає переселенцям з рідної Кремінної. Ось його історія

Опубліковано

Микита Горбатенко став активістом у 15 років. Коли його однолітки грали у комп’ютерні ігри і дивилися ютюб, він зібрав товаришів і створив громадську організацію з креативною назвою «Чарівний пендель». 

Хлопці і дівчата проводили толоки – разом прибирали в громадських місцях і навіть виграли грант на встановлення сміттєвих баків та сортувальної станції в міському парку. А після початку повномасштабної війни і переїзду в іншу область Микита сконцентрувався на допомозі переселенцям з рідної Кремінної. Зараз він робить те, на що здатні далеко не всі дорослі.

З громадських активістів – у волонтери

До 24 лютого наша організація займалась екоактивізмом, а згодом і молодіжною політикою. Ми проводили заходи для учнівської молоді, впроваджували різноманітні програми і навіть посприяли створенню Молодіжної ради при Кремінській міській раді. 

Засідання молодіжної ради Кремінської ОТГ. Архівне фото.

Після початку повномасштабної війни почали думати, що робити нашій організації та як адаптуватися до нових обставин. Дізналися, що міська влада роздає гуманітарну допомогу, тож вже на наступний день стали збирати молодь і розносити продукти тим, хто не міг дійти до міськради. Волонтерити прийшло п’ятнадцятеро людей, багато хто з них не мали 18 років. Насправді це велика сила, й для мене тоді це стало показником того, що молодь готова допомагати людям навіть попри небезпеку.

Потім стали збирати одяг, медикаменти та продукти для переселенців, які в перші дні переїхали до Кремінної з близьких до лінії фронту міст та сіл. Також проводили тренінги з першої медичної допомоги. Військові казали нам, яких речей вони потребують, і вже наступного дня ми їм це привозили.

Команда ГО «Чарівний пендель».

Усе це робилося, поки більшість молоді не роз’їхалося. Коли нас залишилося мало, приходили по одному, розвантажували гуманітарні вантажі в міськраді, а пізніше – у гуманітарному штабі, який відкрився в будівлі спортивного центру «Олімп». 

2 квітня я теж виїхав з Кремінної, оскільки залишатися в місті стало надто небезпечно. Разом з мамою та бабусею ми переїхали до Умані. 

Умань прихистила нас, а ми допомагаємо місту 

Виявилося, що в Умані, окрім мене, було багато інших переселенців з Кремінної. В гуртожитку, де я розмістився, їх налічувало близько вісімдесяти. Я зрозумів, що тут для мене теж буде багато роботи. Я написав міській голові Ірині Плетньовій, і вона перенаправила мене до людини, яка надала необхідні контакти для громадської діяльності та розповіла про те, чим живе місто. 

Одного разу директор Національного парку «Софіївка» в Умані попросив допомогти з прибиранням. Багато співробітників пішли на фронт, робочі місця залишилися за ними, а найняти нових людей парк не міг через брак коштів. Тож я вирішив, що раз Умань допомогла нам з прихистком, то ми допоможемо місту чим можемо. Так ми зібрали 25 людей і взялися за прибирання в парку. 

Гуманітарна допомога для переселенців з Кремінної

18 квітня я дізнався, що Кремінна стала тимчасово окупованою територією. Ми з колегою зв’язалися із заступницею міського голови Кремінної та запропонували створити волонтерський центр «Єднання заради допомоги». Ми хотіли знайти обласних координаторів з-поміж активних людей нашого міста, які б опікувались всіма внутрішньо переміщеними особами. Я став координатором у Черкаській області, колега – у Вінницькій, а потім у Київській. Згодом створив Телеграм-канали кожної області, де вдалося знайти координаторів у двадцяти областях.

Микита Горбатенко з регіональною координаторкою благодійного фонду «Сталібізейшен Суппорт Сервісез».

Спільно з Кремінською міською військово-цивільною адміністрацією я отримав підтримку на закупівлю продуктів та засобів гігієни від благодійного фонду «Сталібізейшен Суппорт Сервісез». Спочатку збирався допомогти шістдесяти п’яти переселенцям, які проживають в гуртожитку в Умані. Та згодом я зрозумів, що багато внутрішньо переміщених осіб у селах Черкаської області взагалі не отримують гуманітарної допомоги. Тож я розподілив ці 65 пакунків по селах області. Ми почали створювати списки ВПО, проводити опитування щодо їх потреб, обдзвонювати та розпитувати кожного. Так ми зібрали певну концепцію проєкту і подали її до благодійного фонду «Сталібізейшен Суппорт Сервісез».

Я два тижні спілкувався з «Сільпо», щоб вони надали свої контакти для оплати оптової партії продуктів для переселенців. Нічого не вийшло, тож я звернувся до місцевого підприємця. Тут пощастило більше: він був зацікавлений у проєкті та навіть зробив знижку, коли дізнався, що ми працюємо з ВПО. Закупили продукти, пофасували разом з мамою, відвезли на Нову Пошту і відправили по контактах зі списку. 

Громадська робота продовжується

Зараз я не припиняю працювати з молоддю. Так, навесні організував групу психосоціальної підтримки «Діти війни». Це були п’ять зустрічей із психологинею Владою Швець за певною технікою відновлення психічного здоров’я. Також ми активно беремо участь у заходах від проєкту Уманського управління праці і соціального захисту населення «Спільно. Точка зустрічі». Фактично це є молодіжний хаб.

На мою думку, головна рушійна сила для молоді зараз – це бажання бути включеними в діяльність, яка спрямована на майбутнє. Толоки, акції, квести – це все чудово, однак така діяльність покращує життя ситуативно і тільки на сьогодні-завтра. Вона не має тривалого ефекту і перспективи масштабних змін в країні. А ось працюючи над довгостроковими проєктами, молодь розуміє їхню цінність у майбутньому і хоче бути залученою до такої діяльності. Вона хоче бути цією рушійною силою змін.

Показовими є проєкт «Діалоги перемоги», який ми допомагали впроваджувати від Молодіжної ради Кремінської територіальної громади. Відібрали 15 людей і прописували з ними проєкти на різні рівні: від місцевого до міжнародного. Багато хто з учасників заявили, що необхідно створити молодіжну раду ВПО, де саме молодь буде розповідати про свої потреби. Це теж приклад довгострокового проєкту, направленого на активізацію молодих людей в регіонах.

Учасники проєкту «Діалоги перемоги».

Навіть ГО «Чарівний пендель» ми створили для того, щоб молодь не сиділа на місці. Зараз для нас відкрито безліч можливостей: це і волонтерство за кордоном, і соціальні проєкти, освіта і стажування. Особисто я раджу щодня переглядати Prostir.ua, там купа можливостей для молоді.

Активізм – це можливість робити круті штуки

Якщо запитати мене у 2020 році та зараз, чому я пішов в активізм, це будуть дві різні відповіді. Тоді для мене це було чимось новим, хотілося бути залученим хоч до якоїсь діяльності.

Зараз я бачу для себе можливість створити щось важливе для молоді. Наприклад, свого часу ми допомогли Кремінській міській раді та місцевій бібліотеці виграти грант на 2 млн грн на створення молодіжного хабу. І щойно закінчили ремонт цього приміщення, я зрозумів: тут буде мій кабінет, де я зможу створювати нові важливі проєкти. Маю надію, що одного дня я зможу повернутися до цього кабінету і працювати там для своєї країни.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі