11-річний Чарлі зі США зібрав $25 тис. для українських дітей

Іспанське місто Малага передало Житомиру 2 автобуси з гуманітарною допомогою.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці Житомирської міської ради.

Відомо, що Житомир розпочав співпрацю з містом Малага за проєктом CIFAL.

У вересні міський голова Житомира зустрівся із мером Малаги, де і вирішили передати автобуси та доправити гуманітарний вояж.

Зазначається, що іспанські автобуси вийдуть на маршрут Житомира та поповнять громадський  транспорт.

Читайте також: Починаємо все з нуля. Як маріупольська фабрика іграшок «Марі і Поль» відновлює роботу в Дніпрі

Про проєкт CIFAL

Глобальна мережа CIFAL — частина Навчального та дослідницького інституту ООН UNITAR. Мережа складається з 25 міжнародних навчальних центрів і має на меті служити платформою для розвитку потенціалу державних органів влади та лідерів громадянського суспільства.

Мережа заснована 2003 року. Абревіатура CIFAL розшифровується як «Міжнародний навчальний центр для органів влади та керівників».

Читайте також: «Ціни не кусаються, а місцевим подобається». Переселенець зі Слов’янська створив квітковий бізнес у Житомирі

CIFAL спеціалізується на тематичних сферах, які визначаються потребами та пріоритетами регіонів, які вони обслуговують. Тематичними напрямками роботи мережі є міське управління та планування, економічний розвиток, соціальна інтеграція, екологічна стійкість.

Нагадаємо, Ніжинська громада отримала шкільний автобус від Латвії.

Також волонтер із Ірландії передав автобус нацгвардійцям.

Фото: facebook.com/miskaradazt.

Буковинські майстри виготовляють розкладні ліжка для військових та вже передали захисникам близько 250 штук.

Про це пише Шпальта.

Розповідається, що на початку повномасштабної війни працівники чернівецької виробничо-творчої майстерні «Три дубки» шукали свій спосіб допомагати ЗСУ.

Ліжка за зразком НАТО

Після декількох поїздок на схід вирішили виготовляти ліжка. За зразок взяли НАТОвську розкладайку, однак використали міцнішу тканину та врахували побажання воїнів.

Нині наші воїни використовують такі ліжка на всіх напрямках, зокрема у бліндажах.

Так виник волонтерський проєкт «Опора», куди ввійшли не лише працівники майстерні, а й переселенці. Крім виготовлення ліжок, волонтери збирають кошти на реанімобілі, дрони та інші речі.

Читайте також: Смарт-каміни без диму. Як український стартап Neverdark завоював ринок ЄС «розумним вогнем»

Співзасновник майстерні та ініціатор проєкту Михайло Назаревич каже, що на фронті побачили, у яких екстремальних умовах живуть військові.

Спочатку планували роздати 50 ліжок, однак вони стали такими популярними серед військових, що до виробництва залучили більше людей.

Були випадки, коли ми залишалися на сході, зокрема в Краматорську. Там часто доводилося ночувати. Ми бачили, у яких екстремальних умовах живуть військові. Ночували в кращому випадку на палетах чи карематах, а в гіршому – накидували якийсь картон. Тому в нас виникла ідея зробити розкладайки, — каже Михайло Назаревич.

За зразок взяли НАТОвське ліжко, однак потрібно було адаптуватися під умови виробництва, адже чимало заводів не працюють. Тому замість алюмінієвих конструкцій почали робити ліжка з дерева з металевими елементами.

Читайте також: Відновили знищений бізнес і виходять на ринок США. Кейс українського бренду свічок WOOD MOOD

«Ми хотіли робити кращі ліжка, ніж НАТОвські. Наприклад, використали подвійну тканину. Вона стала витривалішою, бо ми робимо рукав і прострочуємо його. Тобто, якщо протруться якісь шви самої нитки – це все одно триматиме конструкцію і не розповзатиметься. Єдиний недолік – наші ліжка важчі», — відзначає ініціатор проєкту.

Сьогодні є дві базові комплектації ліжок для військових. Вони не дуже відрізняються:

• перша зафіксована ремінцем для зручного транспортування,
• другу – фіксують шнуром і додатково пакують у водонепроникний чохол.

«Над цим проєктом ми працювали два з половиною місяці, включно з тестуваннями та корегуваннями. Потім ще місяць ми з виробниками, які шиють тканини, підбирали матеріали. І нарешті дійшли до того моменту, коли все чітко виходить», – каже Михайло Назаревич.

Усе виробництво – з українських матеріалів

Усі матеріали для виробництва – дерево, метал та тканину – волонтери закуповують у межах Чернівецької області.

На постійній основі над проєктом працюють троє людей, решта – частково зайняті. Один із працівників – Віталій Кашенко – родом із Сумської области. Він приїхав із Києва на початку повномасштабної війни.

Читайте також: «Ми стали людьми з підручників історії». П’ять історій про молодь з прифронтових міст, яка наближає нашу перемогу

«Я збираю ліжка. Хлопці мене забезпечують матеріалом, а я складаю вже кінцевий продукт. За три тижні зібрав близько двохсот ліжок», – розповідає Віталій.

На початку чернівецькому проєкту допоміг товариш із Норвегії, який вирішив оплатити першу партію ліжок.

Він був нами захоплений, каже: “У вас там удома діти, а ви ризикуєте життям під обстрілами, допомагаєте”. А я відповідаю: “У нас так зараз усі — від початку війни кожен намагається щось зробити”, — каже ініціатор проєкту Михайло Назаревич.

Волонтер каже, що неабияк мотивує подяка від бійців, які надсилають фото з ліжками на передовій.

Нагадаємо, вінничанин на 3D-принтері виготовляє бліндажні ліхтарі для захисників.

Також ШоТам розповідав, як працівники буковинської СТО пішли на фронт усією майстернею.

Фото: shpalta.media.

Матвію Глазунову — 13 років. Він створив та зняв перший мультфільм про війну в Україні.

У його анімації Андрій Хливнюк і Джон Леннон разом виконують «Червону калину». Бо ж немає нічого неможливого, коли йде велика битва Світла й Темряви, Добра і Зла.

Про талановитого школяра розповідає ШоТам.

Матвій сам зробив із вовни Хливнюка, Леннона та Зеленського. Сценарій писав, коли з батьками ховався у підвалі від бомб.

Матвій Глазунов уже вдруге втрачає дім через російських окупантів. У 2014 році – на Донеччині, а 2022 – на Харківщині.

Читайте також: 13-річний переселенець на Закарпатті створює мульфільми із вовняних ляльок

Перший свій мультик Матвій створив у 2021 – про відьмочку Меліссу.

«Чорний лютий» — це друга анімаційна робота хлопця.

«Ідея прийшла 26 лютого. Тому я вирішив зробити фільм про війну, щоб показати події, які відбуваються зараз. Коли бомбили Ізюм, я все одно робив якісь ляльки», — розповідає юний мультиплікатор Матвій Глазунов.

Коли родині вдалося виїхати в Мукачево, хлопець взявся до роботи. Батько допоміг з музикою, мама – з виготовленням ляльок.

Читайте також: Перший український хіпі та майже веган. Що ви знаєте про життя та творчість Григорія Сковороди? (ТЕСТ)

Головний матеріал для ляльок та декорацій – це вовна.

«Вовна дуже добре взаємодіє зі світлом. Також моя мама займалася вовною десь 10 років тому. Мені дуже подобається цей матеріал», — каже Матвій Глазунов.

Зйомки тривали 2 місяці. Анімація здобула перемогу на фестивалі Chilsren Kinofest.

Тепер Матвій пише новий сценарій.  

«Це фільм буде про золотошукачів, про зраду і як підтримували Україну», — розповідає Матвій.

Хлопець мріє, що скоро зможе зняти і найщасливіший свій фільм – про Перемогу.

Нагадаємо, український мультфільм переміг на Фестивалі анімаційних студій у Парижі.

Також ми повідомляли, що вийшов уривок українського мультфільму «Мавка. Лісова пісня» із саундтреком «ДахаБраха».