Суспільство
102-річна бабуся плете кікімори для українських військових (ВІДЕО)
Любові Ярош 102 років, вона пережила три штучних голоди та Другу світову. Зараз жінка чекає з фронту трьох онуків та плете кікімори для ЗСУ.
Історію українки розповідає ШоТам.
Любов народилася 1920 року в Пустинниках на Житомирщині. Її життя окупанти псували змалечку.
Перший голод не пам’ятає: була ще немовлям. Батьки намагалися про цей час не згадувати. А ось другий добре врізався в пам’ять. Тоді їй було 13 років.
«Усе в колгосп: плуги, вози, геть усе це забирали в людей. А там уже розвозили в колгосп. Тоді стався цей голод. Не було чого їсти. У мене ноги попухли, руки попухли і сама не могла ходити», – розповідає жінка.
Голод забрав молодшу сестру Люби, а старшого брата забили до смерті об’їждчики за кілька буряків. Люба вижила. І голод 1946–1947 вже не був таким страшним, бо пам’ятала: буває набагато гірше.
До цього були роки Другої світової, коли дівчина працювала на залізниці. Німці, які окупували село, змусили перелаштовувати широку колію на вузьку.
А оскільки чоловіків серед населення не лишилося, важку фізичну роботу виконували жінки. Та й після визволення від німців Любов продовжувала важко працювати.
Через перебування в окупації совєти відправили її на Донбас «іскупать віну» – працювати на пилорамі.
У 1948 пані Любов вийшла заміж. Після років голоду та війни життя потроху налагоджувалося. Вона переїхала до Ходоркова на Житомирщині, де живе й донині.
Любов дожила до нової війни – з росіянами. На фронт пішли троє її онуків.
«У мене троє онуків воюють на фронті: Вітя, Рома і Саша. Ніхто не думав, що вона буде, ця війна», – Любов Ярош, пенсіонерка.
Не лишилася осторонь і їхня бабуся: разом із доньками плете сітки-кікімори для воїнів. Любов погано бачить, але бажання допомогти долає всі перепони.
«Я не бачу добре і добре не чую, вже стара. Але ще якось туди-сюди та й витягую потрошку… Допомагаю їм, щоб скоріше ця війна закінчилася», – каже жінка.
Тепер вона найстарша мешканка села. Сил жити Любові додає віра в онуків та їхню перемогу. І доки хлопці б’ють ворога, вона щодня бере в руки мішковину та розбирає її на жмутики ниток.
«Чекаю! Я її хочу дочекатися, цієї перемоги», – Любов Ярош, пенсіонерка.
Раніше ШоТам розповідав, як на Житомирщині бабуся шиє особливі подушки для захисників
Суспільство
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Суспільство
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Коментарі