Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

10 книжок від видаництва Komubook: бітники, класика та інтелектуальна проза

Опубліковано

«Комубук» — це культуртреґерський проєкт, головною метою якого є заповнення культурних лакун у видавничій справі. Видавництво зосереджуємося на виданні культових творів, що вже давно стали частиною світового літературного канону ХІХ-ХХІ століть, але досі залишалися недоступними українською мовою.

Саме для цього створювався «Комубук» — перша українська платформа краудпаблішингу. Працює проєкт доволі просто:

  • видавництво пропонує певну книжку й оцінює вартість її видання;
  • потім оголошуємо збір коштів, який може тривати від 30 до 90 днів;
  • коли потрібну суму зібрано, видавництво видає книжку і розсилає примірники всім учасникам та учасницям, які зробили внесок.

Редакція ШоТам створила добірку книжок, на які варто звернути увагу!

«Катананхе» Софія Андрухович

Опис:
Вони живуть у звичайній київській багатоквартирній панельці, оточеній заквітчаними клумбами перед під’їздами та тісними балконами, з яких літніми вечорами так приємно слухати місто й споглядати, як на нього опускається ніч. Вони — це Леся та Олекса, їхня донька-підлітка Тая і собака Діна. Їхнє життя здається звичайним, навіть банальним, аж поки у нього не вривається вихором надмірна пристрасть, яка загрожує зруйнувати все — усталені звички, почуття одне до одного, ба навіть уявлення про самих себе.

Занурюючи читача в оповідь, що на початках здається буденною, історія, яку розповідає Софія Андрухович, з кожним новим абзацом закручується немов пружина. Вона обростає напругою й за кількадесят сторінок вже несеться на читача нестримною лавиною, що заледве дозволяє перевести подих. Ця літературна лавина настільки майстерна, витончена та прекрасна, що ми можемо лише зачудовано нею насолоджуватися.

Замовити можна тут.

«В дорозі» Джек Керуак

Опис:
Без перебільшення головний роман «розбитого покоління», який миттєво став легендою, здійняв шквал суперечливих відгуків і визначив подальший розвиток американської літератури. Саме в цьому творі відбувається становлення славнозвісного «спонтанного» стилю Джека Керуака, натхненного ритмами і звучанням бібопу. «В дорозі» віддзеркалив світогляд цілого покоління, став культовим текстом контркультури, а невдовзі — всесвітньо визнаною класикою.

Нескінченна дорога, автостоп і автобуси, перетинання континенту від краю до краю, нічні розмови до світанку, поезія, секс, речовини і, звісно ж, нестримний джаз. Дослідження меж особистої свободи і Американської мрії. Сповнена пригод подорож двох друзів: письменника-початківця Сала Парадайза та юного шахрая й бабія Діна Моріарті. Саме завдяки цьому тексту народився образ вічно молодого і шаленого «короля бітників», спокусливий і оманливий образ, у якому Джек Керуак назавжди закарбувався в уяві читачів, який приніс йому важкий тягар слави і якого він не позбувся й досі.

Замовити можна тут.

«Тропік рака» Генрі Міллер

Опис:
Американського прозаїка Генрі Міллера (1891–1980) можна поставити в один ряд із такими визначними письменниками-модерністами ХХ століття, як Джеймс Джойс, Вірджинія Вулф та Семюел Беккет, адже їхні твори назавжди змінили самі межі літератури як мистецтва. Найвідоміший роман Міллера «Тропік Рака» (1934), що є своєрідною скандально-вибуховою сумішшю автобіографії й художньої вигадки, розповідає про бурхливе богемне життя вбогого й вічно голодного американського письменника в Парижі 1930-х років, у якому нескладно впізнати alter ego самого автора.

Вперше опублікований у Франції у видавництві Obelisk Press, яке спеціалізувалося на англомовній літературі, твір Міллера ще близько 30 років залишався забороненим у Сполучених Штатах та Великобританії, що, однак, не завадило йому швидко здобути культовий статус, який він утримує й до сьогодні. Безкомпромісно відвертий та провокативно-зухвалий, написаний письменником із тонким чуттям мови й спостережливим оком художника, «Тропік Рака» Генрі Міллера — це один із наріжних каменів модерністської літератури ХХ століття, який навіть сьогодні змушує нас ставити під сумнів усе, що ми знаємо про мистецтво, свободу та мораль.

Замовити можна тут.

«Місіс Деловей» Вірджинія Вільф

Опис:
Роман «Місіс Делловей» (1925) британської письменниці Вірджинії Вулф (1888—1942) часто порівнюють з «Уліссом» Джеймса Джойса завдяки його детальній і проникливій розповіді про один день із життя головної героїні, Клариси Делловей. Вулф занурює читача в чудовий червневий день, коли лондонська леді з вищих ешелонів британського суспільства готується до вечірки. Протягом дня Клариса пригадує свої щасливі молоді роки, розмірковуючи про вибір вийти заміж за надійного і статечного Річарда Делловея, відмовивши екстравагантному Пітеру Волшу, якого вона палко кохала.

Незважаючи на те, що Річард був її опорою і вона прожила з ним щасливе життя, Клариса продовжує відчувати вагання. Її думки постійно повертаються до тих далеких літніх днів і до питання, чи дійсно вона зробила правильний вибір. Якщо її рішення було правильним, то чому ж тоді серце щемить від однієї згадки про ті далекі часи? Вулф майстерно зображує внутрішні переживання і сумніви героїні, створюючи глибокий психологічний портрет, який віддзеркалює складність людських почуттів і виборів.

Замовити можна тут.

«Чи мріють андроїди про електричних овець?» Філіп К. Дік

Опис:
Коли Рік Декард, мисливець за головами, отримує завдання ліквідувати групу андроїдів «Нексус-6», що нелегально проникли на планету Земля, він сприймає це як подарунок долі, як свій шанс врешті-решт втілити заповітну мрію свого життя — стати власником справжньої живої тварини. Однак у цьому похмурому постапокаліптичному світі ніщо не є настільки простим, як видається, і місія Декарда швидко перетворюється на кошмарний заплутаний калейдоскоп подвійної гри та обману, де мисливець, сам того не помічаючи, поступово перетворюється на здобич… Розмиваючи межі між людським та машинним, класика літературного кіберпанку, роман «Чи мріють андроїди про електричних овець?» (1968) культового американського фантаста Філіпа К. Діка (1928—1982) змушує нас по-новому поглянути на сутність того, що ми називаємо людським буттям. Роман є особливо актуальним сьогодні, коли симбіоз між біологічними формами та кібертехнологіями видається як ніколи реальним.

В 1982-му році роман було екранізовано знаменитим британським режисером Рідлі Скоттом під назвою “Той, що біжить по лезу/Blade Runner”.

Замовити можна тут.

Книжка «В кафе екзестенціалістів: свобода, буття і абрикосові коктейлі» Сари Бейквелл

Опис:
Одного погожого дня на початку 1930-х років у паризькому барі Bec-de-Gaz зустрілися троє друзів, які згодом стали легендарними постатями в історії філософії. Вони замовили абрикосові коктейлі, зручно вмостилися за столиком і взялися обговорювати дещо екзистенційне. Цими трьома молодими людьми були Жан-Поль Сартр, Симона де Бовуар і Раймон Арон. Саме ця зустріч, за думкою істориків, започаткувала одну з найвизначніших філософських та інтелектуальних течій ХХ століття — екзистенціалізм.

Книга «В кафе екзистенціалістів: свобода, буття та абрикосові коктейлі» британської письменниці, професорки та історикині ідей Сари Бейквелл запрошує читачів у насичену й захопливу мандрівку цим потужним філософським рухом. Вона представляє колективний портрет Жана-Поля Сартра, Симони де Бовуар, Моріса Мерло-Понті, Альбера Камю, Карла Ясперса, Мартіна Гайдеґґера, а також пів дюжини інших європейських письменників і філософів того часу.

Сексуальні, вишукані, епатажні, чуттєві й ерудовані: як реагували екзистенціалісти на моральну й політичну кризу 1930-х років? Як вони пережили загальноєвропейську катастрофу воєнного часу? Про що думали та про що говорили у своїх творах і дискусіях у кафе в роки післявоєнної відбудови? Їхні ідеї були не менш глибокими та яскравими, ніж їхні різноманітні й суперечливі особисті долі.

Сплітаючи воєдино історію філософського руху з історіями людей, які його творили, Сара Бейквелл розгортає перед читачем неймовірну панораму інтелектуального життя Європи минулого століття, описану з перспективи його домінантних духовних пошуків та цінностей, головною з яких завжди була свобода.

Замовити можна тут.

«В обіймах імперії. Література й імперський дискурс від наполеонівської до постколоніальної доби» Мирослав Шкандрій

Опис:
Імперське панування має безліч форм, і воно не завжди проявляється через грубу військову силу. Важливим аспектом є імперський культурний дискурс, зокрема й літературний, що використовує символи та наративи для підкорення й зваблення колонізованих народів.

Імперія прагне зламати волю до опору колонізованої культури, нав’язуючи їй самообраз слабкої та відсталої. Водночас вона зваблює колонізованого своєю гаданою величчю, спонукаючи його асимілюватися й насолоджуватися власним поневоленням. Тому не дивно, що сьогодні українці протистоять неоімперським зазіханням Росії не лише на полі бою, а й у культурній площині. Російський імперський дискурс про Україну має кількасотрічну історію і створив мисленнєві моделі, шаблони та стереотипи, які впливають на сучасні події та конфлікти.

Ця боротьба з імперським дискурсом є важливою складовою опору, яка вимагає усвідомлення та переосмислення національної ідентичності, культури та історії. Українці, захищаючи свої культурні надбання та стверджуючи власну самобутність, протистоять нав’язаним стереотипам і прагнуть до свободи від будь-яких форм поневолення.

Замовити можна тут.

«Автопортрети тринадцяти українок» Діана Клочко

Опис:
Це унікальне видання, яке звертає увагу на жанр візуального мистецтва, що раніше був мало висвітлений у вітчизняній арткритиці. Ця книга присвячена автопортрету як засобу самодослідження та самоконструювання мисткинь.

У своїх есеях Діана Клочко обирає героїнь суб’єктивно, але в результаті створює цілісний сюжет, що охоплює понад століття візуальних експериментів. Розглянуті роботи, які здебільшого є графічними та живописними, а також світлинами, довгий час залишалися поза увагою та не обговорювалися. Сьогодні ж, у контексті масової культури селфі у соцмережах, інтерпретації цих зображень набувають особливого значення.

Видання містить численні кольорові репродукції автопортретів українських художниць, які до цього були малодоступними або ніколи не публікувалися. Введення авторкою особистих колізій з власного життя додає есеям інтимного звучання та перетворює всю книгу на своєрідний автопортрет.

Замовити можна тут.

«Портрет митця замолоду» Джеймс Джойс

Опис:
Розповідь про дублінське дитинство і юність Стівена Дедалуса, його пошуки власної ідентичності через мистецтво та поступове звільнення від пут родини, релігії та патріотичного обов’язку, є водночас замаскованим автопортретом молодого Джойса і універсальною історією про пошук власного голосу, який кожен митець повинен віднайти, щоб стати самим собою.

Опублікований у 1916 році, через два роки після збірки оповідань «Дублінці», роман «Портрет митця замолоду» затвердив ім’я Джойса серед найвизначніших представників літературного модернізму. Цей твір не лише відображає особистий досвід Джойса, але й стає важливою віхою у розвитку модерністської літератури, демонструючи нові підходи до оповіді та внутрішнього монологу.

Замовити можна тут.

«Точка У. Історії війни, що триває» Лесь Белей

Опис:
Ця книга — спроба створити груповий портрет українців та українок, які протидіють російській агресії. До неї увійшли розповіді від першої особи людей різного віку, професій та бекграундів, які вирішили долучитися до спротиву. Усі вони могли б обрати пасивну позицію безпорадних спостерігачів, але натомість вчинили інакше. У певний момент своїх життів герої цієї книги пройшли умовну точку У, точку України: усвідомили її важливість і вирішили за неї боротися — кожен і кожна у свій спосіб.

Хтось вирушив на фронт, хтось зайнявся волонтерством, а ще хтось — документуванням і осмисленням подій. У книзі лунають голоси не лише українців, адже ця війна має значно ширший контекст і значення, впливаючи на міжнародну спільноту та глобальну безпеку.

Замовити можна тут.

Суспільство

У Києві встановлюють рамки-розпилювачі води для боротьби зі спекою

Опубліковано

У столичних парках, скверах і на центральних вулицях встановлюють рамки-розпилювачі води для охолодження в літню спеку. Загалом їх встановлять на 31 локації міста.

Про це повідомили в КМДА.

Виконувач обов’язків директора Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату КМДА Сергій Сабуров розповів, що районні комунальні підприємства з утримання зелених насаджень щороку готуються до спеки й розширюють мережу таких рамок, щоб кияни та гості міста могли освіжитися просто під час прогулянки.

Вироби, виготовлені силами КП УЗН та «Київзеленбуд», створюють дрібний туман із водяних краплин, що ефективно знижує температуру повітря в зоні дії. Комунальне об’єднання закликає берегти обладнання та користуватися ним відповідально.

Читайте також: У Києві на Алеї захисників відкрили новий знак, присвячений Військово-морським силам (ФОТО)

Перелік локацій, де встановлять рамки-розпилювачі води:

  • Голосіївський район: парк імені Максима Рильського;
  • Дарницький район: парк «Позняки», сквер на вулиці Олександра Кошиця, Парк імені воїнів-інтернаціоналістів, сквер на вулиці Вишняківській, 12;
  • Деснянський район: парк «Деснянський», парк з водними об’єктами вздовж проспекту Романа Шухевича, парк «Фестивальний», парк «Молодіжний», сквер імені В’ячеслава Веремія;
  • Дніпровський район: парк «Перемога», парк «Аврора», парк на вулиці Юрія Шумського, сквер «Кусум» у селищі ДВРЗ;
  • Оболонський район: парк «Наталка»;
  • Печерський район: бульвар Лесі Українки, парк Вічної Слави;
  • Подільський район: Куренівський парк, сквер на площі Щекавицькій, сквер № 1 на Контрактовій площі;
  • Святошинський район: парк «Совки», парк «Інтернаціональний», бульвар Академіка Вернадського;
  • Солом’янський район: парк «Відрадний», парк імені Миколи Зерова, парк «Орлятко»;
  • Шевченківський район: вулиця Хрещатик (бульварна частина), парк «Веселка», парк імені Тараса Шевченка, сквер біля цирку, Пейзажна алея.

Нагадаємо, що під час сильного вітру у Львові перехожі втримували стенди з іменами військових (ВІДЕО).

Фото: сайт КМДА

Читати далі

Суспільство

Купили будинок разом із Топіком. Як нові господарі звільнили песика після 10 років на прив’язі

Опубліковано

Пес Топік усе життя прожив на прив’язі в селі на Дніпропетровщині. Його ланцюг був настільки закручений, що не діставав до будки, тож узимку він спав на голій землі, влітку — страждав під пекучим сонцем, а в міжсезоння — мокнув під зливами. 

Господарі на це не зважали, і щойно з’явилася нагода — залишили песика, з яким прожили 10 років, новим власникам проданої хати. Однак цього разу Топіку з людьми пощастило: Аліна та її наречений Ваня під час першої ж зустрічі дали песику теплу підстилку, а коли зрозуміли, що по собаку ніхто не повернеться — звільнили його від ланцюга, почали привчати до життя на волі й повертати пухнастику віру в людей, людську турботу та ласку.

Аліна розповіла історію Топіка в TikTok, і це відео швидко набрало понад пів мільйона переглядів та дві тисячі коментарів.

«Щодня ми переконуємося, що вчинили правильно»

Аліна та Ваня в лютому 2025 року купили для батьків хату в селі, роблять там ремонт і знімають про це блог для TikTok та Instagram. Пара любить тварин і має маленького чихуахуа. Топік у їхньому житті з’явився випадково — як неочікуваний «бонус» до купленої сільської садиби. Таким самим «бонусом» став і кіт Вася. Аліна згадує:

«Приїхавши на перегляд, ми одразу побачили собаку. Він був агресивний, сидів на ланцюзі, кидався на нас. У принципі, це зрозуміло: ми чужі люди. Ми одразу запитали господиню, чи зможуть вони забрати песика. Оскільки в нас є вже свій чихуахуа, і ми боїмося, що вони не подружаться. На що власниця відповіла, що в неї тесть живе в селі, і вони взагалі без проблем заберуть собаку.

Потім у будинку побачили кота. Також попередили власницю — у чоловіка та в батька чоловіка алергія на шерсть. Жінка знову відповіла, що забере без проблем. 15 лютого вона забрала гроші, віддала ключі й абсолютно байдуже пішла повз тварин. Ми це сприйняли як досвід і почали знайомитися з Топіком і Васею».

Вася і Топік. Фото з архіву Аліни

Топік жив у жахливих умовах: короткий перекручений ланцюг, будка, яка мала б захищати від негоди, прогнила й не мала всередині ніякого настилу. І пса, і Васю попередні господарі годували кашею на воді, тварини були худі. Як виглядав Топік, Аліна показувала у відео в TikTok:

Перше, що Аліна та її наречений зробили, — спробували створити Топіку комфорт, щоби песик став більш лояльним до нових господарів і їхнього маленького чихуахуа. Адаптація до життя без обмежень минала в Топіка поступово і з труднощами.

«Топік міг “цапнути” за кросівок, гарчав, був злий, рив ями. Не дозволяв, щоби біля нього присідали поруч. Не можна було навіть нахилитися підмести, він одразу біг та гарчав. Але це прекрасний пес. Він стає все добрішим, спокійнішим. Щодня ми переконуємося в тому, що вчинили правильно, звільнивши його», — розповідає Аліна.

Фото з архіву Аліни

Собаку від прив’язі нові господарі звільнили, щойно купили будинок, але нашийник із частиною ланцюга одразу зняти не вдалося. Це відклали, щоб дати собаці час звикнути до нової родини і зрозуміти, що йому ніхто не хоче нашкодити. Згодом і цей етап вдалося пройти — з Топіка зняли залишки ланцюга, від якого не міг звільнитися роками.

З Топіка знімають частину ланцюга. Фото з архіву Аліни

«Любов породжує любов»

Топік приглядався до нових господарів чотири місяці, поки вперше полащився і дозволив себе погладити. Він поволі ставав менш агресивним, навіть довірився і дав вивести кліщів і бліх. Харчування і Топіка, і Васі покращилося. Аліна жартує, що тварини зараз і не дивляться в бік каші: розбалувалися.

«Топік живе своє найкраще життя. Став охоронцем нашого двору. Проводить тата на роботу: виводить його за хвіртку й повертається назад. Це їхній щоденний ритуал. Собака розуміє, де чужі, а де — свої. Не робить шкоди, не кидається на інших людей, не втікає. Топік чудовий, і мені шкода, що свої 10 років він прожив на ланцюзі, і його так недооцінювали. Характери у песиків бувають різні, але в Топіка — супер», — тішиться Аліна.

Топік через 4 місяці без ланцюга. Фото з архіву Аліни

Дівчина розповідає, що нашийник для песика — досі тригерна тема. Він не дає його зняти, ба більше — не дозволяє навіть торкатися шиї. Але Аліна ділиться, що їхня родина терпляче над цим працює і планує до кінця літа звільнити Топіка від цього нагадування про десятиліття в неволі.

«Ми не уявляємо свого життя без Топіка. Ми його дуже любимо, це член нашої родини. Історія з ланцюгом закрита назавжди, ми його ніколи в житті туди не посадимо. З нашим меншим песиком вони не дружать, бо обоє вважають себе господарями території. Але в нас є задній і передній двір, тож ми їх просто розвели в різні кінці.

Коли приходять чужі, ми закриваємо Топіка між переднім і заднім двором. Там тінь, і ми ще обов’язково залишаємо водичку. Це буквально на 10–20 хвилин. Наприклад, люди прийшли перевірити газ чи світло й пішли, а ми — випустили Топіка. Жодного дня, відколи ми переїхали в будинок, він не був на прив’язі», — розповідає Аліна.

Дівчина каже, що своїми відео хотіла показати, як тварина навіть після багатьох років на ланцюзі може змінитися за кілька місяців на волі:

«Зараз багато власників залишають тваринок на ланцюгах. Я хочу, аби люди розуміли, — собаки дуже відчувають людей. Ніхто не хоче жити в неволі, а любов породжує любов. Кажуть, тварини не вміють усміхатися, але цей пес довів зворотне. Він усміхається, і ми біля нього».

Читати далі

Суспільство

21-річний курсант освідчився своїй коханій під час випробувань на полігоні (ФОТО)

Опубліковано

На одному з навчальних полігонів після подолання смуги перешкод та обкатки важкою броньованою технікою 21-річний курсант Богдан вийшов до 18-річної дівчини з букетом троянд і каблучкою та освідчився їй у коханні.

Про це повідомили в 143-му об’єднаному навчально-тренувальному центрі «Поділля» Сил підтримки ЗСУ.

«Я хочу пройти з тобою не лише цю смугу, а й усе життя. Бо найміцніший бронежилет — це любов», — промовив Богдан серед вигуків і оплесків побратимів та інструкторів, на що Богдана відповіла «так». Дівчина стане військовою психологинею, а хлопець — пожежником.

Пара знайома вже сім років. Обоє — вихідці з Донеччини. Невдовзі вони присягатимуть на вірність Україні, після чого планують відсвяткувати весілля у колі батьків, родини та найближчих друзів.

Читайте також: Військовий освідчився коханій на сцені Кубка України з воркауту (ВІДЕО)

«Їхнє освідчення — це більше, ніж просто каблучка. Це обіцянка: бути поруч, боротися, виживати, тримати стрій. Разом. А після перемоги нові козаки й козачки зростатимуть у вільній країні з такими ж патріотично палкими серцями, як у їхніх батьків»‚ — написали у центрі «Поділля».

Нагадаємо, що оборонець Маріуполя та «Азовсталі» Михайло Діанов одружився.

Фото: фейсбук-сторінка центру «Поділля»

Читати далі