У дитинстві вас ніколи не називали йойликом, а слово «харапудитися» викликає здивування? Тоді вам точно потрібно пройти новий тест від ШоТам! Це 12 коротких запитань із маловідомими українськими словами, які з легкістю можна зустріти у творах Франка та Шевченка, але практично неможливо почути на вулиці.
«Ти знаєш, він який суціга, паливода і горлоріз. По світу як іще побіга, чиїхсь багацько виллє сліз», – писав Іван Котляревський. Що таке «суціга»?
Саме так, суціга – це про надто хитрих людей. Але вживайте слово обережно: воно має виключно негативне забарвлення.
У Панаса Мирного знаходимо таке речення: «Лице його не виказувало [...] огуди». Знаєте, що таке «огуда»?
Огуда – це вияв недоброзичливого, осудливого ставлення до кого-небудь, тобто осуд. Ось ще один приклад вживання: «На огуду старим бабам, навмисне була вона без хустки, бо знала, що так їй краще» («Вишневий сад», Володимир Бабляк).
Ну добре, а знаєте, що таке «пацьорки»?
Пацьорки – це діалектизм та означає те саме, що й намисто. Однак часом пацьорками також називають мотузки, нитки чи обірвані шматки тканини.
«Вони жили красиво, як вміли, бісилися, пили вино і любили», – співав Кузьма Скрябін у пісні «Квінти». А що таке «квінта»?
Усе просто, квінтою називають першу струну скрипки. Крім того, ви могли зустріти цікавий афоризм: «Повісити носа на квінту». Це означає «зажуритися».
А знаєте, що таке «кучма»?
Кучмою називають високу шапку чи ковпак із баранячого хутра. Крім того, ви можете натрапити на «кучму» в значенні «велика копиця волосся». Так це слова вживав зокрема й Олесь Гончар: «Буває, що набреде тут на їхню екскурсію табірний баяніст, в якого на голові ціла кучма густої вовни, аж дивно, чому його не стрижуть у таку спеку».
«Все так же сяє сонце над землею, як і тоді, коли ми йшли на герць», – писав Володимир Сосюра. Герць – це…
Герць – це бій, боротьба між противниками або поєдинок. Також так називали поєдинки українських козаків з ворогами перед боєм. Є ще один варіант – герць як боротьба думок. У такому значенні слово можна відшукати у Івана Франка: «На панський не ступав [комісар] поріг, Зате з панами, де лиш міг, Зводив він юридичні герці».
Може, вгадаєте, що таке «сабадашки»?
Сабадашки – це веселі пісні та ще один діалектизм, яким активно послуговувався навіть Іван Франко: « Тут співати не вільно! Ти, спорохнявілий діду, краще зробив би, коли б плакав за свої гріхи й молився богу, ніж маєш тут витинати свої сабадашки!».
А як щодо слова «йойлик». Що воно означає?
Йойлик – те саме, що плакса або плаксій. Але звучить цікавіше, правда ж?
«Як рилися в книжках .. Іван не пам'ятав. Запам'яталась його убога, мов яскиня святого, кімната», – писав Петро Колесник. Що за «яскиня»?
Дійсно, яскиня – це печера: «Тільки одна стежка через середину поляни була протоптана і вела до глибокої, в скалі викутої яскині в виді склепу» (Іван Франко).
Продовжуємо! Що таке «хитавиця»?
Хитавиця – це гойдання човна на хвилях. А ще – доволі популярне слово, яке часом намагаються замінити якоюсь «качкою».
«Йому я кажу: піди, Іване, побалакай та й наймись, так ні, харапудиться, не хоче». Що означає дієслово харапудитися?
Харапудитися – чудовий синонім до звичного нам «боятися». Але будьте уважними: якщо йдеться про свійських тварин, то дієслово набуває нового значення – злякано кидатися вбік, назад. Ось приклад: «Як ця перезва було доїжджає до брами в двір, то пани дають знать і трублять в ріжки та труби, а декотрі стріляють з рушниць. Коні харапудяться, стають гопки» (Нечуй-Левицький).
І наостанок: що таке «хавтур»?
Хавтур – те саме, що й хабар. Але щиро сподіваємося, що вам не доведеться зустрічатися із жодною з цих варіацій.
Поділіться своїми результатами:
