Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

ЗСУ б’ють окупантів, а ми – тату. Як Саша Енімал організував благодійну тусовку тату-майстрів і зібрав ₴500 тис. на армію

Опубліковано

Щосуботи кияни та киянки мають можливість прикрасити себе новим татуюванням і одночасно підтримати Збройні сили України. Благодійна акупунктура, тату-марафон, флешдей – ці заходи можна називати по-різному, але всі вони проходять під одним гаслом: «Донать ЗСУ – отримай тату».

Організатор благодійної ініціативи, тату-майстер Саша Енімал розповів ШоТам про перші пів мільйона гривень на ЗСУ, тренди під час війни та українську мову в татуюваннях.

Набиваю тату й уявляю, як ми відвойовуємо свою землю

Малювати я любив з раннього дитинства. Мені подобалося фантазувати, зображувати психоделічні мотиви, придумувати нові створіння. Пригадую свій перший психоделічний малюнок: у п’ять років у маминому паспорті я намалював дулю, в якій було дуже багато маленьких пальців, приблизно 60. Це зображення запам’яталося, по-перше, тим, що було авторським, а по-друге, я отримав добрячого прочухана за нього.

У дитячому таборі я почав малювати на тілі своїх однолітків і захопився дизайном, зокрема розмальовував собі одяг. Доволі в ранньому віці носив довге волосся, мав пірсинг. Мені подобалося прикрашати себе й усе навколо. Татуювання – це певною мірою вдосконалення тіла, його домальовування. Перше тату я зробив людині у 2004 році, однак тоді це було хобі, на яке я не витрачав багато часу. А з 2016 року захоплення переросло в професію та роботу, яка мене забезпечує.

Тату-майстер Саша Енімал

Робити татуювання – для мене цей процес є одним з найприємніших у житті. Я можу його асоціювати із чим завгодно. Наприклад, коли набивав блекворк (це зафарбовування великих ділянок тіла), то уявляв, що в такий спосіб наша армія відвойовує свої території назад. Зафарбоване ніби було мапою України. 

На першому заході зібрали понад 26 тис. грн

На початку квітня у своєму Інстаграмі я опублікував пост, в якому закликав тату-майстрів до проведення флешдей – це коли професіонали виставляють свої малюнки, люди вибирають ескізи й одразу втілюють їх. На цю ідею мене наштовхнув знайомий майстер з України, який вже доволі давно проживає в Лос-Анджелесі. Він влаштував флешдей, де сам робив татуювання й донатив на ЗСУ. Я вирішив теж організувати таку ініціативу, трохи змінивши її – я запропонував долучитися своїм друзям-колегам. Як локацію ми обрали Нижньоюрківську, 31 – у мене багато знайомих, які там здають приміщення. Ми вибрали найбільш відповідне за розміром і спробували.

Уже 6 квітня відбулася перша благодійна акупунктура, в якій взяли участь 12 майстрів. Умови були такі: охочі отримати тату показували скриншот з донатом на ЗСУ від 500 грн і могли собі вибрати флеш або отримати фріхенд-татуювання – це коли щось малюється від руки. І з першого разу прийшло доволі багато людей. Тоді ніяких заходів майже не відбувалося, людям бракувало спілкування, тож вони були дуже заохочені прийти. Усі були раді бачити одне одного.

Благодійний флешдей у Києві

Після першого заходу я почав рахувати за скриншотами, скільки коштів задонатили люди. Вийшло приблизно 18 тис. грн. Однак потім я отримав ще скриншоти – загалом ми зібрали 26,2 тис. грн. Я зрадів – люблю бути приємно здивованим, адже готувався до найгіршого. Думав, що прийдуть п’ять майстрів і десять людей, що ми зможемо зібрати приблизно 10 тис. грн. А вийшло так, що багато хто хотів допомогти й долучитися до ініціативи. Так ми почали організовувати благодійні івенти щосуботи. Провели вже десять тату-марафонів.

З андеграунду – до музею

Кілька заходів ми провели в колаборації з артпростором «Ґражда» в Музеї-майстерні І. П. Кавалерідзе на Андріївському узвозі. На Нижньоюрківській ми винаймали приміщення, а артпростір надав нам локацію безкоштовно. «Ґражда» ставили музику, готували їжу та напої, а ми робили татуювання. Атмосфера відчутно змінилася, було дуже кайфово. Ми вийшли з андеграунду Нижньоюрківської на Андріївський узвіз, і це дуже надихнуло.

Не скажу, що минуле приміщення було гірше, адже й воно по-своєму вплинуло на процес. Локація на Нижньюрківській – це місце, де люди вже багато років проводять техновечірки, тож там відповідний настрій. А на наш захід у музеї заходило багато людей просто з вулиці, які збиралися подивитися на скульптури, а окрім цього, побачили й татуювання. Це була цікава суміш.

Коли прилітають ракети, мотивація працювати зростає

Команда майстрів у благодійних тату-марафонах змінюється постійно. Половина майстрів відвідують кожний івент, а інша половина – тільки один раз. Були люди, які спочатку долучалися, а потім перестали. Однак з’явилися й нові. Загалом я і розраховував, що так буде – люди втомлюються, витрачають свої гроші на витратні матеріали, а це немалі суми. Зазвичай тату-марафон триває з 12:00 до 21:00. Після нього нам ще треба зібрати й відвезти всі речі. А я взагалі беру на заходи все в подвійній кількості: два місця для татуювань, два столи, дві лампи, два стільці. Загалом забираю все, що є в моїй студії.

Ескізи для татуювань

Протягом тижня майстри працюють у своєму звичному режимі, а суботу виділяють на благодійність. Я помітив, що коли в місті все спокійно, у майстрів менше мотивації долучатися до тату-марафонів, а коли прилітають ракети – вона зростає та з’являються сили. Люди діють, тому що війна продовжується, і вони хочуть наблизити країну до перемоги чим можуть.

Найпопулярніші ескізи – на українську тематику

Війна змушує людей діяти активніше. Наприклад, хтось протягом п’яти років збирався набити татуювання й постійно відкладав, а тут війна. Людина думає, що треба швидше набивати, поки кінцівки на місці та взагалі є можливість це зробити. До того ж часто клієнти хочуть зафіксувати на своєму тілі історичний момент у формі татуювання.

Нині найпопулярніші запити від клієнтів – на українську тематику. І ми теж малюємо відповідні ескізи: народні візерунки, герби, козаків тощо. Я помічаю, як за останні місяці змінюються уподобання, і це відбувається тоді, коли на війні відкривається щось нове. Ми дізнаємося щось про «Джавеліни» або російський корабель – це починають бити спочатку більше, а потім менше. Найнесподіваніший запит від клієнта за цей час – величезний герб, який ми зробили хлопцю на весь торс, від шиї до ременя. У мене самого теж є тату з українською тематикою – напис «Крим», це моя батьківщина. Тільки, на жаль, з російською буквою, яку треба виправити на українську. А ще маю на руці телефонний код міста Полтава «0532», тому що доволі багато років там прожив.

Тату з українським тризубом на потилиці

Довгий шлях до української мови

Охочих набити собі щось українською мовою проти мирного часу стало набагато більше. Як і людей, які перейшли на неї в побуті. Ми на наших івентах заохочуємо відвідувачів розмовляти українською. Взагалі я б хотів написати плакат, що на наших заходах – тільки українська мова, але ж у нас вільна країна.

Сам я перейшов на українську три тижні тому. Мій шлях до цього був доволі довгий. У Криму змалечку мене оточувала російська мова, але вона мені не дуже подобалася з естетичної точки зору, оскільки для мене вона різка. Я з дитинства любив вивчати щось нове, і освоєння української мови було для мене саме таким. Спробував перейти з російської, коли мені було 17. Тоді я розмовляв українською пів року. Потім влаштувався на роботу, де мені треба було чітко відповідати на важкі запитання. Я не витримав і зламався: знову перейшов на російську, тому що так було швидше й легше відповідати.

Тату-майстер Саша Енімал з подругою

Повномасштабна війна стала поштовхом пережити перші три тижні суржику перед тим, як я перейшов на українську. Вважаю, що мова відіграє дуже велику роль у цій війні. І зокрема, це одна з причин того, чому на нас напала Росія. Коли я жив у Криму, на весь півострів було три українські школи. Час від часу я мешкав у Полтаві, а коли повертався до Феодосії, то з мене кепкували, що я кажу не «чо», а «шо». Мої друзі-підлітки, коли чули, як на пляжі спілкуються українською люди із Заходу України, сміялися. Для них це був прикол. Яким чином кримчани можуть вважати себе українцями, якщо не знають мову? Вони ж не можуть навіть прочитати Конституцію України.

Набив «Вибухівку» інструктору з особистої безпеки

Про нашу благодійну ініціативу з тату написали багато світових ЗМІ: The Guardian, Reuters, NBC News та інші. Іноземці висловлюють слова підтримки, однак я не сказав би, що розголос якось вплинув на нашу діяльність. Звісно, я не знаю, як би було, якби цього не відбулося, але я роблю татуювання тим самим людям, яким робив і до цього. З’являються й нові, але з таким самим темпом, як було раніше.

Читайте також: Мільйон на ровері. Як львів’янин проїхав 1500 км прифронтовими містами, аби зібрати кошти на ЗСУ

Нещодавно я зробив татуювання одному французу за 200 євро. Ще він купив у мене мої малюнки за 50 євро. Ми з ним були знайомі ще до війни – це товариш мого майстра з Парижа. Він інструктор з особистої безпеки, приїхав в Україну після початку повномасштабної війни та співпрацює з охоронцями, які захищають українських посадовців. Я йому набив міну й напис українською «вибухівка».

На благодійних івентах ми зібрали пів мільйона гривень

На тату-марафонах я планував зібрати пів мільйона гривень – це була основна ціль. Ми досягли її доволі швидко, тож, здавалося б, можна й розслабитися. Але ця хвиля йде, це працює, усе всім подобається, тому ми продовжуємо. Сьогодні цілий день спілкувалися з командою, обговорювали, де будемо проводити наступний захід. Я припускаю, що згодом може настати спад і ми будемо робити тату-марафони менш активно. Однак поки що всі натхненні й хочуть іти далі. 

Тату з коктейлем Молотова на нозі

Мене дуже підтримує можливість займатися улюбленою справою навіть під час війни. Незважаючи навіть на те, що тричі прилітали ракети за 800 м від моєї студії на «Лук’янівській». Завдяки тому, що я у професії давно й реалізувався в ній до певної міри, вона дає мені можливість продовжувати працювати й донатити. У мене велика аудиторія в Інстаграмі, і підписники постійно пишуть, що надихаються моїми думками, тож я можу підтримувати людей і в такий спосіб.

Усі фото – з особистого архіву героя.

Суспільство

В строї та з натруженими руками. Історик показав архівне фото українки разом з дочкою

Опубліковано

Український історик Микола Бандрівський показав архівну фотографію 1940-х років та поділився історією світлини зі своєю авдиторією. На знімку зображено дівчину, яка тримає за руку свою доньку. Одягнені вони в пишний стрій.

Про світлину історик розповів на своїй Facebook-сторінці з посиланням на Михайла Марковича.

фото: колекція Ніколая Піпаша

Історія світлини

Ця світлина була зроблена на початку 1940-их років в одному із сігетських фотоательє. А зображені на ній мама з донею, які мешкали у селі Нижня Апша поблизу Тячева, що в теперішньому Українському Закарпатті.

Нині це фото зберігається в музеї Марамуреша в Румунії як експонат із колекції Ніколае Піпаша.

Читайте також: “Крихкість існування”: Україна представить національний стенд на Лейпцизькому книжковому ярмарку

Акценти фотографії

“Жінка і її доня вбрані у дуже гарні строї: вона – у киптарику поверх білої вишитої на плечах сорочки, у темній хустці на голові, у спідниці з подолом нижче колін і у шкіряних чобітках. Натомість оте дитя, яке тримає мамцю за руцю, теж має пов’язану на голові хустку, але – білу. Обоє мають на своїх шиях разки делікатного намиста”, – зазначає археолог.

фото: колекція Ніколая Піпаша

Не все так просто з тією жінкою, що на світлині, наголошує далі пан Микола.

“Хоча вона і її доня парадно вбрані й, судячи по всьому, далеко не бідні, але придивіться до рук цієї молодої ґаздині: вони у неї натруджені і спухлі від тяжкої роботи. Можливо, через таку тяжку працю, сім’я цієї молодиці й стала більш-менш заможною”, – пише історик.

Нагадаємо, що нідерландський гурт Within Temptation зняв свій новий кліп у Києві.

Також ми повідомляли, що читати про минуле, щоб творити майбутнє. Сім книжок про історію України, які зрозуміє кожен.

Фото: колекція Ніколая Піпаша

Читати далі

Суспільство

Coca-cola інвестувала 3 млн доларів у реконструкцію дитячого садочка на Київщині

Опубліковано

У співпраці з Українським Червоним Хрестом Coca-Cola відбудовує дитячий садочок в селі Богданівка, що був підірваний російськими окупантами при відступі.

Про це повідомляє радіо NV.

Про допомогу від Coca-Cola

Відбудова в Богданівці розпочалася відразу, як ЗСУ звільнили села. Вже у травні відновив роботу завод компанії Coca-Cola, який працює на території Великодимерської громади понад 25 років.

Навіть після повномасштабного вторгнення на українському заводі Coca-Cola, де працювало 1,5 тисячі осіб, не було скорочено жодного працівника. 104 члени компанії нині служать в Збройних Силах України, їх робочі місця збережено та щомісяця виплачується середня заробітна плата.

Фото: Coca-Cola

“Відбудова дитячого садочка в Богданівці – це продовження проєктів Coca-Cola, спрямованих на підтримку українських громад”, – зазначив генеральний директор Coca-Cola HBC в Україні, Вірменії та Молдові Аднан Топіч.

Система Компаній Кока-Кола інвестувала у відбудову 3 млн дол. США, проєкт реалізовуватиме Український Червоний Хрест.

Читати також: Перетворили закинутий хутір на картинку з Pinterest: історія подружжя, яке зробило «дизайнерський ремонт» у сторічній хатині

Про дитячий садок

На території дитячого садочка “Півник” і в його околицях досі працюють вибухотехніки ДСНС. Оформити дозвіл на початок будівництва вдалося тільки на початку лютого. Завершення будівельних робіт та внутрішнього оздоблення садочка заплановано на 2025 рік.

Фото: Coca-Cola

Зараз жителі Богданівки возять дітей в садочки у сусідніх селах, місцева влада виділила для цього автобус.

Майбутній дитячий садок спроєктований професіоналами. В ньому будуть сучасні, просторі й світлі приміщеннями, які будуть побудовані з урахуванням всіх необхідних умов для дітей.

Український Червоний Хрест, виступає партнером проєкту. Сьогодні окрім гуманітарної діяльності, якою УЧХ продовжує займатися, чимало проєктів за його участі будуть пов’язані з відновленням України”, – розповідає генеральний директор Українського Червоного Хреста Максим Доценко.

Нагадаємо, що Укрзалізниця розпочала електронний продаж квитків на поїзди з Києва до Австрії.

Фото: Coca-Cola

Читати далі

Суспільство

Один постріл з “Джавеліну” зупинив ворожий штурм та знищив танк і 3 БМП

Опубліковано

Ворожий штурм було зупинено силами оборони завдяки точному пострілу з “Джавеліну”.

Про це повідомляють Сили оборони півдня України.

“Ворог пішов на штурм колоною з танку та трьох БМП, сподівався сховатися за рахунок задимлення, але від конкретних протитанкових комплексів це не рятує”, – наголошується в дописі.

Читати також: В Нацгвардії показали ліквідацію російського спостережного пункту “Муром” (ВІДЕО)

Склад Сил оборони України

До них входять: Збройні Сили України, Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України, Державна спеціальна служба транспорту, інші утворені відповідно до законів України військові формування, а також правоохоронні та розвідувальні органи, в частині залучення їх до виконання завдань з оборони держави.

Нагадаємо, що в Україні збільшили пенсії для ветеранів та переглянули механізм нарахування виплат.

Також ми повідомляли, що ветеран, який втратив руку під час війни, виготовляє FPV-дрони вдома.

Фото: Вікіпедія

Читати далі