У квартирі Євгенії Мартинюк +23°C, хоча опалення тут немає вже тиждень. Коли заходиш з вулиці, де вночі температура опускається до –30°C, це здається дивом. Насправді Євгенія вигадала просте й знайоме нам з дитинства рішення — збудувати халабуду.
#ШОТАМ завітав до киянки, щоб перевірити, як працює її винахід і дізнатися, як Євгенія рятується відключень світла та тепла.
Євгенія Мартинюк
креаторка халабуди
Після обстрілу температура в нашій квартирі впала до 10°C
Я — викладачка фортепіано. Разом із чоловіком та нашою кицькою Боніттою ми близько трьох років живемо на лівому березі Києва. З 2015 року ми мешкали в Сіверськодонецьку, а після повномасштабного вторгнення переїхали до столиці, щоб було безпечніше.
Але ця зима в Києві виявилася особливо важкою. Після обстрілу 9 січня температура в нашій квартирі падала щодня на 1–2°C. Тобто буквально за тиждень — мінус 7: з 18°C до 10°C. Це, звісно, було жахливо, і ми почали думати, як зберегти хоча б цю позначку температури, щоб не дійшло до 5°C.
Подруга порадила заклеїти вікна термозберігаючою плівкою. Вона не дуже дорога, але добре допомагає зберігати температуру в квартирі. Клеїться просто: на двосторонній скотч, а потім поверхню потрібно обдути звичайним феном.
Навіть якщо зараз до неї торкнутися, можна відчути, що плівка кімнатної температури. Тоді як скло за нею дуже холодне, бо за вікном значний «мінус».
Коли з’явилося світло, ми навіть почали на кілька годин вмикати духову шафу і відкривати дверцята — просто щоб трохи стабілізувати температуру. Це, звичайно, не дуже добре з точки зору збереження електроенергії, але в нас не було обігрівача.
Туристичний газовий примус допомагає лишатися ситими
Щоб зігрітися, я зараз п’ю багато гарячого чаю, ще дуже добре зігрівають борщі. Тут допомагає газовий примус. У нас він туристичний, тож велику сковорідку чи каструлю на нього не поставиш, а от маленька стає ідеально. Чайничок на кілька чашок — теж чудово.
А коли є світло, то я заздалегідь щось смажу на сковорідці, роблю заготовку гарячої води в термосі — він доволі довго тримає тепло.
Треба все робити швидко, поки є світло
Якщо з’являється думка: «Може, помию голову завтра?» — ні. Треба мити сьогодні, поки є світло. Сушити, прати, заряджати — все робити, поки є можливість. Це дисциплінує, хоч і дратує. Хочеться планувати по-своєму, а доводиться підлаштовуватися під графіки. Плани летять шкереберть, бо навіть не можеш передбачити, коли з’явиться світло.
І напевно, багатьом знайоме: сидиш удома, чекаєш світла, а коли воно є більше ніж на дві години, панікуєш: що робити далі? Адже ти вже все зарядив і зробив.
У підсумку це постійний стан невизначеності. Ти намагаєшся втиснути все в дуже короткий проміжок часу, виснажуєшся, а потім сидиш і страждаєш, бо все одно нічого не встигла. Напевно, найбільше мене тримає робота. Там я переключаюся, там я займаюся тим, що люблю і вмію.
Підключаю фортепіано до EcoFlow, щоб провести урок
Я викладаю фортепіано, і в мене уроки або в школі, або онлайн. Я ще з «ковідних» часів викладала дистанційно — якось пристосувалась доволі швидко, плюс не бачу нічого поганого в онлайні.
Тут питання в методиках і в тому, як ти володієш своєю апаратурою. Для роботи ми купили EcoFlow — я можу заживити від нього синтезатор, планшет, якщо мені це треба — зазвичай його вистачає. Плюс є ліхтарики на акумуляторах. Так що робота онлайн майже така сама, як і зі світлом.
От у школі у нас зараз холодно, але учні все одно активно ходять. Ми ж намагаємося їх зігріти, п’ємо багато чаїв. Мистецтво допомагає у таких умовах.
У халабуді на 10°C тепліше, ніж у квартирі
Коли у квартирі холодно, світла майже постійно немає, плюс масовані обстріли, мені захотілося якогось відчуття безпеки — такого, як у дитинстві, коли ти ні про що не думаєш і тобі просто добре.
І якось опівночі я кажу чоловіку: «Мені необхідна халабуда» — і ми почали будівництво. Загалом усе супер примітивно:
- 2 матраци з JYSK;
- 2 високі диванні подушки;
- простирадло на резинці;
- ковдра;
- плед;
- 1 кішка-обігрівач.
За рахунок того, що всередині майже немає руху повітря, простір доволі швидко прогрівається. Але важливий нюанс — температура там сама по собі не підніметься. Необхідно сидіти всередині, щоб «нахекати». Інколи я ще ставлю туди пляшки з гарячою водою, плюс кицюнька — і все це працює.
Коли ми тільки зробили цю халабуду, у нас у квартирі було 13°C. За 15 хвилин перебування всередині температура піднялася до 15°C, і ще згодом — до 23°C.
Я написала про це в Threads, бо подруги сказали: «Женя, люди мають це знати, всі зараз мерзнуть, ця ідея не має залишатися тільки у внутрішніх колах». Я зробила допис — і зранку прокидаюся, а там тисячі переглядів, лайки, коментарі. Думаю: «Господи, що відбувається?» Почали почали писати журналісти з AFP, Reuters — просили прийти, пофотографувати моє творіння.
Одного разу, коли у нас було кілька годин світла, ми навіть затягли у халабуду телевізор — просто було цікаво перевірити, чи поміститься. І він вліз — вийшов прямо домашній IMAX, хоч і зайняв пів халабуди.
На жаль, ми тут не спимо, бо не дуже помістилися б у ній для сну — я люблю спати «зірочкою». Крім того, я не уявляю, як швидко звідси вибратися, коли вночі тривоги і треба за секунду опинитися у ванній, подалі від вікон — бо в халабуді ж ми затягуємо резинку, чіпляємо її за матраци, щоб не заходило холодне повітря. Проте це чудове рішення, щоб зберегти тепло вдень, а ще — атмосферу дитинства й затишку.
