Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
У Японському саду все до ладу: висаджені сакури, є невеликий ставок, місце для медитацій та будиночок для чайних церемоній. Цей парк не десь за кордоном, а в Україні — у містечку Доброслав на Одещині. До цієї краси на місці саду був смітник. Та голова громади Людмила Прокопечко зуміла перетворити сміття на оазу і надихнула мешканців до змін й надалі.
ШоТам поговорили з Людмилою про те, як їй вдається вибудовувати довірливі стосунки з місцевими жителями і як завдяки активній позиції мешканці громади змогли одразу включитися у допомогу військовим після 24 лютого.
Смітники перетворили на парки
Коли у 2015 році Людмила Прокопечко прийшла на посаду у Комінтернівську селищну раду, стан територій був складний.
«Тут була просто неймовірна кількість смітників. Так, не було нормальних доріг, тротуарів, освітлення і нормальної води, але це, напевно, мене не так вразило, як сміття», — пригадує Людмила Прокопечко.
Стихійних сміттєзвалищ були десятки й деяким було понад 10 років. Людмила каже, вирішили прибрати всі смітники, але щоб вони знову не утворювалися, на їхніх місцях зробили зони відпочинку — парки та сквери.
Японський сад у Доброславі на Одещині. Фото із соцмереж героїні
Грошей на розвиток у бюджеті не було, тож команда селищної ради робила все сама. Людмила пригадує, 13 людей виходили з лопатами і граблями й прибирали. Звісно, закликали до роботи й місцевих жителів, та не всі вірили у те, що з цієї ідеї щось вийде. Після першого вдалого результату — парку, який назвали «Лісова пісня», люди почали активніше включатися у допомогу.
У 2016 році селище Комінтерново перейменували на Доброслав — і тепер воно привертає увагу туристів з усієї України. Людмилу Прокопечко після реформи децентралізації у 2020 році обрали головою і зміни у громаді продовжилися.
За 8 років у Доброславі з’явилося ще десяток тематичних парків — присвячений закоханим, художнику Сальвадору Далі, болгарській культурі, уже згаданий Японський сад тощо. Мешканці — доєднуються.
«Коли треба зробити щось важливе і ми знаємо, що можемо зробити це самі, то я просто звертаюсь до громади, щоб нас підтримали. І люди відгукуються», — каже голова громади.
Щотижня з Доброслава виїжджає волонтерська допомога, зібрана людьми
Саме така активна позиція жителів допомогла швидко зібратися на початку повномасштабного вторгнення, а також те, що громада почала підтримувати військо ще з 2014 року.
«Вся команда працює, ніхто не виїхав. Мені було приємно, що я не залишилася одна. Ми працювали день і ніч без вихідних на початку вторгнення. Хто не мав свого житла у Доброславі, то ночував у актовій залі селищної ради», — розповідає Людмила.
Щодня годували тисячу військових, облаштовували блокпости — все працювало як годинник. Підтримка війська продовжується, щотижня з Доброслава виїжджає волонтерська допомога, зібрана людьми:
«У нас в музеї висять прапори всіх бригад, яким ми допомагаємо — їх дуже багато. І потрібно, щоб це робили всі, щоб відчували: не можуть одні воювати, а інші взагалі бути далекими».
У квітні 2024 року в Доброславі висадили каштанову алею, щоб вшанувати пам’ять про мешканців громади, які загинули в російсько-українській війні. Людмила каже, допомогти прийшло майже 100 людей, і саме жителі купили саджанці каштанів.
Місцеві висаджують алею з каштанами, які придбали за власні кошти. Фото із соцмереж героїні
«Для громади дуже важливі корисні справи. Бо це для них, вони тут господарі. Тож долучаються до активностей, та не лише до якоїсь роботи, а й постійно збирають допомогу для військових», — каже Людмила Прокопечко.
Залучають і школярів: проводять ярмарки й зароблені кошти передають військовим. Також у громаді разом із військовим оркестром проводять мистецький проєкт «Від колиски до звитяги», що покликаний розповісти дітям про героїв українського війська.
Концерт у межах проєкту «Від колиски до звитяги» у Доброславі. Фото із соцмереж героїні
Дбають у Доброславі і про ветеранів, у містечку відкрили Veteran Hub. Тож тепер з військовими працюють психологи, юристи. Віталій воював ще з 2014 року, зараз проходить реабілітацію, каже, люди, які приходять з війни, відчувають себе відчуженими. Та чоловік здивований, що у Доброславі так підтримують ветеранів: «Це дуже приємно, я відчув, що ми робимо одну справу».
Віталій згадує, що Людмила була першою, хто зустрів його в громаді:
«Вона не просто заховалася десь в кабінеті, а якраз найперша підійшла до мене і запитала: як справи? Як ви себе почуваєте? Може, вам чимось допомогти?», — розповідає військовий.
Щоб розвивати Доброслав, шукають партнерів
Крім того, що треба справлятися із викликами війни, допомагати фронту і забезпечувати стабільну роботу, каже Людмила, треба й розвивати громаду, думати про майбутнє. Саме тому багато працюють з міжнародними партнерами, пишуть грантові заявки.
«Я часто буваю на форумах чи у відрядженнях за кордоном. Тому що там народжуються нові контакти й нові друзі, які потім уже допомагають нашій громаді», — каже Людмила Прокопечко.
Людмила Прокопечко з Габліелем Абрагамом, керівником Проєкту USAID «ГОВЕРЛА». Фото надали в Проєкті USAID «ГОВЕРЛА»
Одним з партнерів громади є Проєкт USAID «ГОВЕРЛА», що допомагає місцевим органам самоврядування працювати ефективніше. За цим напрямком мають багато ідей, які вже втілюються в життя. Наприклад, просторовий план громади, проєкт по енергозбереженню, у результаті якого Доброславська громада отримала потужні генератори. Також завдяки Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» у Доброславі тепер є екскаватор, контейнери для роздільного збору сміття, компостери.
Процес висадження Алеї дружби у Доброславі. Фото надали в Проєкті USAID «ГОВЕРЛА»
Молодь громади проходить стажування і створює молодіжні простори, у ЦНАПі тепер є необхідна техніка, а пожежна команда оснащена одягом та інвентарем. Очільниця каже, наразі ще працюють над проєктом по безбар’єрності на соціальних об’єктах.
Тренінг для молоді пройшов у місцевому Veteran Hub. Фото із соцмереж героїні
Людмила вважає, що для лідерки громади важливо бути патріоткою своєї держави:
«Треба вірити в те, що робиш, мати величезне бажання й енергію, і вміти вести за собою. Коли ти сам гориш своєю ідеєю, то можеш запалити й інших. Тому люди довірятимуть», — каже Людмила.
Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.
Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі.
ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.
Ольга Вовченко
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим.
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.
Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.
Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня
«Юстина», бо справедливість
Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.
Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення.
Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство.
Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня
У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.
Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.
Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня
Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.
Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.
Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня
Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.
Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.
Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня
Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття.
Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.
Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.
Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.
Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.
Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.
15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.
Про це повідомляють представники благодійного фонду.
Які діти отримають подарунки?
Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування.
Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».
«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.
Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф.
Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта».
З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.
Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).
Коментарі