Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Замість пропаганди Кремля. Українські блогери, які розносять вщент російські міфи та фейки

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Вигадки про розіп’ятого хлопчика та візитівку Яроша вже стали класикою російських фейків. Однак на цьому вкиди в інформаційний простір не завершуються, з початком чергової ескалації на українському кордоні кількість маніпуляцій та брехні від представників країни-окупанта лише збільшилася. ШоТам розповідає про блогерів та блогерок, які розвінчують кремлівські міфи та борються з російською пропагандою. Серед них – історики, журналісти, активісти та військові.

«Історія без міфів», фейків та маніпуляцій

Це один із найпопулярніших українськомовних історичних Youtube-каналів, який за майже два роки згуртував навколо себе понад 160 тисяч підписників. До студії «Історії без міфів» приходять фахові історики – доктори й кандидати історичних наук, професори, доценти та працівники наукових інститутів і музеїв. Кожен із них – спеціаліст із конкретної проблематики, здатний рознести будь-які міфи. До речі, не лише російські чи радянські.

Самі автори наголошують, що мета їхнього проєкту – «спростування антинаукових міфів, фейків і стереотипів про Україну та українців, поширення суспільного інтересу до історії, гордості за славетне минуле, перемоги й досягнення українського народу». 

Та попри назву на каналі говорять не лише про минуле, а й про сьогодення України. Наприклад, в одному з недавніх випусків засновник проєкту «Нотатки Атлантиста» Олександр Калініченко розбирає найпопулярніші російські міфи про НАТО. А один із найпопулярніших роликів каналу – про путінський міф про «даровані» Крим і Донбас.

Військовий пенсіонер Ігор Кириленко та його «Одеська хунта»

Автор цього Youtube-каналу спілкується в чат-рулетці з випадковими співрозмовниками. Найчастіше – з росіянами, які намагаються переконати колишнього військового в істинності російських фейків. Та попри гоноровість та агресію людей по той бік екрану, Ігор Кириленко спокійно та методично спростовує міф за міфом, не вдаючись до емоцій. Головна зброя блогера – факти.

Майже половину свого життя військовий інженер провів у Середній Азії, віддавши 25 років службі в армії. Однак на пенсію Ігор Кириленко вийшов без жодної ностальгії за радянськими часами. У 2018 році чоловік почав займатися блогерством, аби боротися з кремлівською пропагандою. Сьогодні на його канал підписалися 160 тисяч людей, а всі відео сумарно назбирали понад 30 мільйонів переглядів.

Про що сперечається Кириленко з опонентами? Про НАТО, вік Одеси, окуповані території України, війну, історію, політику та все, на чому «грають» автори кремлівської пропаганди.

«Історія для дорослих»

Ще один канал про українську історію, який ставить за мету не так розповісти хронологію якихось подій, як зацікавити глядача цікавими й маловідомими фактами. Ведучий проєкту – письменник Олег Криштопа – не зловживає купою дат, а натомість розповідає про секс, нації, релігії, зради, любов та війни.

А ще «Історія для дорослих» працює над спростуванням міфів та стереотипів, більшість із яких нав’язані нам радянською чи російською системами. Так, як правило, це не боротьба з сучасними фейками та міфами, а викорінення брехні, що в’їлася в нашу історію чимало років тому. Канал точно сподобається всім, хто цікавиться історією, але не готовий до «шкільного» формату розповіді. До того ж, Криштопа періодично реагує й на актуальні інформаційні викиди. Наприклад, про те, що Україну нібито створив Ленін.

«Історична правда» з Вахтангом Кіпіані

В одному з попередніх дайджестів YouTube-каналів ми вже радили цей проєкт журналіста та історика Вахтанга Кіпіані. Разом із іншими дослідниками автор через деталі побуту, їжу, одяг та буденні звички переносить глядачів до різних епох: від часів Івана Франка до радянських таборів. Це чесна та фахова історія з дуже вдалим форматом. 

А ще це відповідь на цензуру радянської історії, якою послуговується сучасна Росія. Наприклад, в одному з роликів Кіпіані разом із кандидатом історичних наук Кирилом Галушком пояснюють, як і навіщо РФ привласнила собі історію Київської Русі. Не обійшлось і без викорінення імперських міфів. 

StopFake – боротьба з фейками

Канал на YouTube – лише одна з платформ проєкту, який допомагає не потонути в морі маніпуляцій та фейків і підтягнути власний рівень медіаграмотності. Найбільше інформації від StopFake зосереджено на сайті спільноти, який запустили ще в березні 2014 року.

Команда проєкту перевіряє журналістські матеріали, спростовує неправдиву інформацію та протистоїть російській пропаганді про Україну. Звісно, чимала частина контенту присвячена саме маніпуляціям та брехні з боку РФ, однак так само успішно StopFake розвінчує міфи й іншого «виробництва». Наприклад, на сайті є окремий розділ про пандемію коронавірусу, де можна відшукати спростування практично всіх фейків про щеплення, вакцини та саму хворобу.

Що подивитися на YouTube-каналі? Обирайте за заголовками та сміливо вмикайте те, що цікавить найбільше. Від себе пропонуємо переглянути добірку головних фейків російської пропаганди за 2021 рік.

Яніна Соколова та вечір без російської брехні

Беремо кілька кремлівських фейків, одну українську журналістку, перевірені факти, сатиру та (не)трохи ненормативної лексики. Це шоу «Вечір з Яніною Соколовою», у якому блогерка раз за разом намагається знищити брехню окупантів.

У її проєкті дістається як російським журналістам, так і тамтешнім політикам, чиновникам та акторам без Оскара, які допомагають Кремлю в створенні фейкових новин та сюжетів. Загалом за Соколовою на платформі Youtube стежать понад 400 тисяч людей, а лічильник переглядів роликів перевалив за 60 мільйонів.

«Вечір…» – не єдиний проєкт Яніни, утім саме в цьому шоу блогерка зосереджує максимум уваги на боротьбі з подекуди відверто примітивною пропагандою країни-агресора. Завдяки цьому авторка сподівається донести правдиву інформацію до мешканців тимчасово окупованих території Донецької і Луганської областей та Криму, а також до… росіян. За словами Соколової, найбільше її шоу дивляться в Україні, а на другому місці – саме Росія.

«Як не стати овочем» – вчимося інформаційній гігієні

Це волонтерський проєкт, команда якого поставила перед собою доволі амбітну мету: навчити 7 мільйонів українців інформаційній гігієні до 2024 року. Автори переконані, що наразі глядачам бракує знань, аби розібратися та відрізнити правду від брехні. А тому «Як не стати овочем» робить усе, аби навчити українців фільтрувати джерела інформації. За каналом вже слідкують майже 11 тисяч людей, а відео волонтерів переглянули понад 350 тисяч разів.

Дістається всім: антивакцинаторам, українським політикам, журналістам і, звісно, «геніям» російської пропаганди. Крім того, на каналі розповідають про емоційні пастки соцмереж, ботоферми та сайти-сміттярки. Автори проєкту навіть створили окремий безкоштовний курс інформаційної гігієни.

Телебачення Торонто – шоу здорового глузду

І хоча боротьба з пропагандою – не головна мета проєкту «Телебачення Торонто», шоу #@)₴?$0 з Майклом Щуром – чудовий спосіб не зійти з розуму й розібратися в актуальних подіях. Найчастіше ведучі говорять про українську політику та культуру, а також глузують над кволістю російських та проросійських пропагандистів. 

Під час одного випуску ви зможете почути і про Путіна з Лукашенком, і про російських реперів, які ну дуже прагнуть перетнути наш кордон, і навіть про бобрів чи конспірологічні теорії. Чого точно не бракує «Телебаченню Торонто» – так це почуття гумору та іронії. Цей контент сподобається кожному, хто має замало часу на YouTube, але раз на тиждень готовий виділити до 30 хвилин свого часу на дайджест головних новин.

Запорєбрік News – відповідь на пропаганду окупантів

Це авторська передача української журналістки Олени Курбанової, в якій ведуча висміює та розвінчує актуальні меседжі російської пропаганди. Стиль – типовий розмовний формат, однак цього достатньо, аби втримати увагу глядача та запропонувати факти замість вигадок.

Sternenko – про міфи РФ від українського активіста

Боротьба з російськими міфами – одна з ключових «фішок» каналу громадського діяча Сергія Стерненка. Активіст завжди називає речі своїми іменами, коротко та зрозуміло пояснює, у чому полягає брехня пропагандистів та як все було насправді. За каналом Стерненка слідкують вже понад 450 тисяч користувачів YouTube, а загальна кількість переглядів давно перетнула позначку в 100 мільйонів.

Штірліц у TikTok

Розвінчувати міфи та фейки окупантів можна не лише на YouTube! Піхотинець та штабний офіцер Анатолій Штефан, більш відомий як Штірліц, у коротких відео розповідає про перемоги та здобутки української армії, підтримує жінок-воїнів та воює з ворогом не лише в реальному житті, а й у TikTok.

За роликами Штірліца слідкують майже 200 тисяч людей, а сумарно відеозаписи офіцера ЗСУ назбирали понад 5 мільйонів вподобань. Під час чергової ескалації на українському кордоні військовий-блогер почав публікувати ще більше контенту на підтримку нашої армії.

ТіkTok Штірліца – це можливість побачити справжнє українське війське: потужне, сучасне та безстрашне. Новини від офіцера можна отримувати й одразу на смартфон, адже військовий веде сторінку в месенджері Telegram, де висміює недолугість кремлівських вигадок та бореться з російською пропагандою.

«Зрізана коза» проти маніпуляцій у TikTok

Цей акаунт веде адвокатка за фахом Анастасія Свідерська. Свій TikTok блогерка створила майже два роки тому. За цей час на неї підписалися понад 20 тисяч людей, а ролики назбирали майже півтора мільйона вподобань.

Чому саме TikTok? Анастасія переконана, що саме в цій соцмережі зосереджено найбільше української молоді, яка потребує правдивої та перевіреної інформації. Авторка говорить як про війну та політику, так і про культуру. І запевняє: в інформаційній війні навіть один у полі – воїн.

Ми безкоштовно просуваємо якісний український контент, адже ви підтримуєте нас донатами.

Суспільство

ЗСУ використовують українські е-байки Delfast із контейнером для керованих ракет

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

З початку повномасштабної війни український виробник електровелосипедів Delfast передав нашим Збройним Силам електробайки власного виробництва.

Про це повідомив у фейсбуці СЕО компанії Данило Тонкопій.

Підприємець розповів, що лише тепер отримав дозвіл від командування про публікацію фотографії байків. Як стало відомо, електробайки допомагають мобільним групам ЗСУ.

На фото видно, що до байків прикріплені контейнери для переносної протитанкової керованої ракети малої дальності NLAW.

«Байк сподобався і реально може працювати для мобільних груп. У планах використання – виїзди для аеророзвідки та із приладдям для роботи по “коробочках”», – такий відгук надіслав один із воїнів.

Читайте також: Софт для богів війни та «вбивця» російських позицій «Валькірія». Як «Армія SOS» наближає нашу перемогу

У компанії Delfast відзначили, що допомагають ЗСУ із першого дня війни і передають не менш як 5% від усіх доходів на допомогу Україні.

Довідка

Український стартап Delfast запустив Данило Тонкопій та Сергій Денисенко у 2014 році як сервіс екологічної доставки. З 2017 року Delfast займається електробайками. Електровелосипеди Delfast можуть проїхати понад 500 км на одному заряді без допомоги педалей.

Нагадаємо, тернопільська компанія ELEEK, що виготовляє електробайки, безкоштовно передала військовим 50 байків. Такий транспорт зручний на бездоріжжі і не дорогий в обслуговуванні.

Як ми повідомляли раніше, в Україні виготовили унікальну машину для рятувальників з інтернетом Starlink.

Фото: facebook.com/datonko.

Читати далі

Суспільство

Софт для богів війни та «вбивця» російських позицій «Валькірія». Як «Армія SOS» наближає нашу перемогу

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Програмне забезпечення «Кропива» знає чи не кожен український боєць, від снайпера до військового протиповітряної оборони. Саме завдяки йому наша армія може виконувати тисячі дій, необхідних під час ведення бою. Безпілотний комплекс «Валькірія» також отримав визнання серед захисників. Усе це проєкти фонду «Армія SOS», який допомагає українським військовим уже вісім років поспіль.

Олексій Савченко, волонтер «Армія SOS», розповів ШоТам, як змінилася діяльність фонду після 24 лютого, як створювалася знаменита «Кропива» та яка найголовніша ціль на найближчі місяці.

Олексій Савченко

Волонтер «Армія SOS»

Як утворилася «Армія SOS»

У 2014 році, з початком російського вторгнення в Україну, з’явився такий запит: великій кількості мобілізованих у військовій частині на «Десні» потрібна була допомога зі спорядженням. Ми, здебільшого всі – учасники Революції гідності, взялися за нього. Бронежилети та форму, які могли знайти на складах, купили власним коштом і вирушили передавати у військову частину. З нами тоді поїхали журналісти, які все це відфільмували. І після цього сюжету на нас звалився просто шквал запитів від військових та одночасно пропозицій від донорів, які хотіли допомогти грошима.

Так і з’явилася громадська ініціатива «Армія SOS». Тоді нас було четверо. Тепер постійний кістяк команди – приблизно 30 людей. Ще нам допомагають волонтери, їхній склад постійно змінюється: хтось йде, а хтось додається.

Військові ЗСУ з планшетами від Армія SOS

Після 24 лютого виникла потреба в серійному виробництві

Робота фонду почалася з того, що ми возили «класику», як ми це називаємо: бронежилети, шоломи, форму та берці. Згодом перейшли у більш нішеву допомогу. Нині маємо чотири основні напрямки: наше програмне забезпечення «Кропива», будівництво безпілотних літальних комплексів «Валькірія», мобільні станції радіорозвідки та доставлення вживаних автомобілів для передової. 

З новим етапом війни пріоритети нашої діяльності особливо не змінилися. Єдине що – дуже швидко зросли обсяги. Якщо до цього ми могли зробити декілька інсталяцій програмного забезпечення за тиждень, то після 24 лютого це могли бути тисячі інсталяцій за день. Стрибок був суттєвий. Також ми стикнулися з тим, що зі своїми виробничими потужностями безпілотних комплексів не в змозі забезпечити потреби фронту. Ми можемо виготовляти до чотирьох безпілотників на місяць, коли потрібно робити мінімум п’ять на тиждень. Тому тепер ми розгортаємо промислове, серійне виробництво. Це необхідно, адже збивають навіть такі захищені літаки, як у нас, особливо коли відбувається велика інтенсивність бойових дій.

Софт, створений у співпраці з військовими

Програмне забезпечення «Кропива», яке ще може називатися «Планшети Армія SOS», – артилерійський софт, розроблений нами. Це найбільший наш проєкт за всю історію. Роль «Кропиви» необмежена. Уявіть: усе командування, артилеристи, снайперські пари, а тепер ще й протиповітряна оборона використовують систему координат і ці планшети, завдяки яким відбувається передача інформації. Командні штабні центри отримують від нас комплекси – великі телевізори, на які стікається інформація з усіх планшетів. Це програмне забезпечення керує війною.

Командний пункт ЗСУ моніторить ситуацію на фронті

Ми почали розробляти його наприкінці 2014 року за запитом від військових і виключно у співпраці з ними. Їм потрібні були якісні карти, але ми не могли знайти засоби, щоб просто друкувати мапи. І вирішили так: зробити якісні супутникові знімки на планшет. Потім проєкт почав обростати додатковими запитами. Військові говорили: «Нам потрібні координати, розрахунки». І у 2016 році це поступово переросло в повноцінну програму, що постійно вдосконалюється.

У програмному забезпеченні можуть бути питання щодо user-friendly інтерфейсу на кшталт «не має бути більше трьох кліків на одну операцію». Однак ми не дивимося на наш софт з точки зору бізнесу. Жодний військовий не використовує це програмне забезпечення на 100 %, йому потрібно 20-30 % всього функціоналу. Військові сил ППО користуються тим, що їм треба, мінометники – своїм тощо. Ми для своїх цілей теж звертаємося до софту, і нам потрібно приблизно 5 % функціоналу програмного забезпечення.

Боєць ЗСУ користується софтом
Боєць ЗСУ користується планшетом з софтом «Кропива».

«Валькірія» – один з основних БПЛА на фронті

На початку своєї діяльності ми багато експериментували й розробляли різні типи безпілотних літальних комплексів. Нині залишився один – це крило «Валькірія». У цього БПЛА такі самі льотні характеристики, як у «Фурії» та «Лелеки» – це відомі комплекси, що стоять на озброєнні в армії. «Валькірія» літає, коригує і має серйозні успіхи. Наприклад, відома нині переправа в районі Білогорівки на Луганщині, що стала «другою Чорнобаївкою», була знайдена нашою «Валькірією». 

Знищена техніка російської армії в Білогорівці Луганської області
Техніка росіян, знищена завдяки «Валькірії» поблизу Білогорівки на Луганщині.

У чому особливість нашого безпілотного літального комплексу? В якісно відкаліброваному та продуманому програмному забезпеченні. Йому передували роки тестувань, помилок і виправлень, які привели до логічного результату – нині «Валькірія» є одним з основних літаків на фронті.

Безпілотник
«Валькірія».

Багато задач для однієї цілі

Кожен з учасників нашої команди зайнятий різними напрямками. Наприклад, я три дні тому повернувся з позиції. Там був учасником політної групи, ми літали, коригували артилерію. А тепер займаюся іншим напрямком роботи – запуском виробничої лінії, організацією логістики, забезпеченням інструментами, співбесідами з людьми. Тут ти на війні, а ось тут – уже в цивільному житті. Це як паралельні світи. 

У нас є люди, які сидять на телефоні й відповідають на запити, фільтрують їх. Дуже багато телефонують «чудіків», як ми їх називаємо, – людей, які не можуть сформувати запит або перебувають в істериці. Усе це треба відфільтрувати, розібратися та зрозуміти, чи потрібна допомога, кого ми підтримуємо зараз, а кого – коли будуть вільні руки. Наш пріоритет – допомагати безпосередньо тим, хто вже на передовій. Іноді нам телефонують зі словами: «Наші хлопчики голі-босі, на “передку”, зараз їх усіх повбивають». Це неправда, я жодного разу не бачив, щоб так було, як вони говорять. Тож таких людей ми намагаємося заспокоювати, щоб вони поверталися, коли зберуться з думками.

Бійці ЗСУ з планшетами, переданими волонтерами Армія SOS

У фонді є люди, які займаються інсталяцією, закупкою, ремонтом, обслуговуванням автомобілів, перевезенням через кордон або роботою на складах. У нас дуже багато різних задач, але всі ми працюємо на одну спільну ціль. «Армія SOS» працює не тільки в Україні: ми маємо представників у Польщі, Великій Британії, Німеччині та США. Вони здебільшого залученні в закупівлі, доставленні та перевезенні.

Наша армія змінилася

Окрім нас, допомогою армії займаються й інші фонди, зокрема «Повернись живим» і Благодійний фонд Сергія Притули. Ми з ними дружимо та співпрацюємо, між нами немає ніякої конкуренції. Вони своєю справою займаються, а ми – своєю. «Повернись живим» і Благодійний фонд Сергія Притули закуповують планшети, приносять їх нам на прошивку і здають наше програмне забезпечення у великій кількості.

За вісім років наша армія змінилася, вона показує хороший результат, невпинно даючи по зубах «другій армії у світі». Особливо тепер, після ленд-лізу. Коли я був на фронті, бачив ці «іграшки» – надсучасна потужна зброя. Ніякі волонтери ніколи не змогли б таке поставити. Ця зброя буде суттєво впливати на хід бою і вже це робить.

Тисячі планшетів і десятки БПЛА

На початку повномасштабного вторгнення активність наших благодійників була дуже суттєвою. На наш рахунок надходила величезна кількість донатів, можна сказати, що це була істерична допомога. Нині активність вщухла: ми продовжуємо отримувати благодійну допомогу, але це, можливо, 10 % від того, що було на початку.

За цей період фонд зібрав понад 75 млн грн і витратив уже за 50 млн грн. Ми роздали декілька десятків безпілотних літальних комплексів і тисячі планшетів, завезли на передову понад 120 автомобілів і 1000 аптечок, а на початку нового етапу війни замовили ще кілька сотень бронежилетів і касок, оскільки був великий ажіотаж.

Очі в небі для артилерії

Головні досягнення фонду «Армія SOS» за час війни: ми забезпечили війська системою ведення бою, частково – безпілотними літальними комплексами, достатньо надійно – засобами радіоелектронної розвідки (РЕР). 

Безпілотник

Нині нам уже все зрозуміло з програмним забезпеченням. Є обладнання, яке ми постійно закуповуємо і постачаємо. Із вживаними автомобілями так само: ми купуємо «джипи», пікапи, буси та передаємо їх на фронт. Тепер наша найголовніша ціль на найближчий місяць-два – розгорнути серійне виробництво безпілотних літальних комплексів, щоб артилерія була забезпечена очима в небі для коригування.

Як підтримати «Армія SOS»

Ви можете зробити свій фінансовий внесок у покращення обороноздатності України або пожертвувати обладнання, якщо воно є в переліку поточних потреб.

Читати далі

Суспільство

Українські військові збили безпілотник РФ над Дніпропетровщиною

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Сили протиповітряної оборони ЗСУ «приземлили» черговий безпілотник російських окупантів над Дніпропетровською областю.

Про це повідомив очільник Дніпропетровської ОВА Валентин Резніченко в Telegram.

За його словами, БПЛА окупантів збили орієнтовно о 16:31.

«17 травня, 16.31. Все добре. Наші військові працюють. Збили над областю ворожий безпілотник», – написав Резніченко.

Нагадаємо, українські артилеристи знищили батарею російських зенітно-ракетних комплексів «Бук».

Також ми повідомляли, що ЗСУ розгромили склад боєприпасів РФ пострілами з американських гаубиць M777.

Фото: 5.ua

Читати далі