Суспільство
Замість пропаганди Кремля. Українські блогери, які розносять вщент російські міфи та фейки
Вигадки про розіп’ятого хлопчика та візитівку Яроша вже стали класикою російських фейків. Однак на цьому вкиди в інформаційний простір не завершуються, з початком чергової ескалації на українському кордоні кількість маніпуляцій та брехні від представників країни-окупанта лише збільшилася. ШоТам розповідає про блогерів та блогерок, які розвінчують кремлівські міфи та борються з російською пропагандою. Серед них – історики, журналісти, активісти та військові.
«Історія без міфів», фейків та маніпуляцій
Це один із найпопулярніших українськомовних історичних Youtube-каналів, який за майже два роки згуртував навколо себе понад 160 тисяч підписників. До студії «Історії без міфів» приходять фахові історики – доктори й кандидати історичних наук, професори, доценти та працівники наукових інститутів і музеїв. Кожен із них – спеціаліст із конкретної проблематики, здатний рознести будь-які міфи. До речі, не лише російські чи радянські.
Самі автори наголошують, що мета їхнього проєкту – «спростування антинаукових міфів, фейків і стереотипів про Україну та українців, поширення суспільного інтересу до історії, гордості за славетне минуле, перемоги й досягнення українського народу».
Та попри назву на каналі говорять не лише про минуле, а й про сьогодення України. Наприклад, в одному з недавніх випусків засновник проєкту «Нотатки Атлантиста» Олександр Калініченко розбирає найпопулярніші російські міфи про НАТО. А один із найпопулярніших роликів каналу – про путінський міф про «даровані» Крим і Донбас.
Військовий пенсіонер Ігор Кириленко та його «Одеська хунта»
Автор цього Youtube-каналу спілкується в чат-рулетці з випадковими співрозмовниками. Найчастіше – з росіянами, які намагаються переконати колишнього військового в істинності російських фейків. Та попри гоноровість та агресію людей по той бік екрану, Ігор Кириленко спокійно та методично спростовує міф за міфом, не вдаючись до емоцій. Головна зброя блогера – факти.
Майже половину свого життя військовий інженер провів у Середній Азії, віддавши 25 років службі в армії. Однак на пенсію Ігор Кириленко вийшов без жодної ностальгії за радянськими часами. У 2018 році чоловік почав займатися блогерством, аби боротися з кремлівською пропагандою. Сьогодні на його канал підписалися 160 тисяч людей, а всі відео сумарно назбирали понад 30 мільйонів переглядів.
Про що сперечається Кириленко з опонентами? Про НАТО, вік Одеси, окуповані території України, війну, історію, політику та все, на чому «грають» автори кремлівської пропаганди.
«Історія для дорослих»
Ще один канал про українську історію, який ставить за мету не так розповісти хронологію якихось подій, як зацікавити глядача цікавими й маловідомими фактами. Ведучий проєкту – письменник Олег Криштопа – не зловживає купою дат, а натомість розповідає про секс, нації, релігії, зради, любов та війни.
А ще «Історія для дорослих» працює над спростуванням міфів та стереотипів, більшість із яких нав’язані нам радянською чи російською системами. Так, як правило, це не боротьба з сучасними фейками та міфами, а викорінення брехні, що в’їлася в нашу історію чимало років тому. Канал точно сподобається всім, хто цікавиться історією, але не готовий до «шкільного» формату розповіді. До того ж, Криштопа періодично реагує й на актуальні інформаційні викиди. Наприклад, про те, що Україну нібито створив Ленін.
«Історична правда» з Вахтангом Кіпіані
В одному з попередніх дайджестів YouTube-каналів ми вже радили цей проєкт журналіста та історика Вахтанга Кіпіані. Разом із іншими дослідниками автор через деталі побуту, їжу, одяг та буденні звички переносить глядачів до різних епох: від часів Івана Франка до радянських таборів. Це чесна та фахова історія з дуже вдалим форматом.
А ще це відповідь на цензуру радянської історії, якою послуговується сучасна Росія. Наприклад, в одному з роликів Кіпіані разом із кандидатом історичних наук Кирилом Галушком пояснюють, як і навіщо РФ привласнила собі історію Київської Русі. Не обійшлось і без викорінення імперських міфів.
StopFake – боротьба з фейками
Канал на YouTube – лише одна з платформ проєкту, який допомагає не потонути в морі маніпуляцій та фейків і підтягнути власний рівень медіаграмотності. Найбільше інформації від StopFake зосереджено на сайті спільноти, який запустили ще в березні 2014 року.
Команда проєкту перевіряє журналістські матеріали, спростовує неправдиву інформацію та протистоїть російській пропаганді про Україну. Звісно, чимала частина контенту присвячена саме маніпуляціям та брехні з боку РФ, однак так само успішно StopFake розвінчує міфи й іншого «виробництва». Наприклад, на сайті є окремий розділ про пандемію коронавірусу, де можна відшукати спростування практично всіх фейків про щеплення, вакцини та саму хворобу.
Що подивитися на YouTube-каналі? Обирайте за заголовками та сміливо вмикайте те, що цікавить найбільше. Від себе пропонуємо переглянути добірку головних фейків російської пропаганди за 2021 рік.
Яніна Соколова та вечір без російської брехні
Беремо кілька кремлівських фейків, одну українську журналістку, перевірені факти, сатиру та (не)трохи ненормативної лексики. Це шоу «Вечір з Яніною Соколовою», у якому блогерка раз за разом намагається знищити брехню окупантів.
У її проєкті дістається як російським журналістам, так і тамтешнім політикам, чиновникам та акторам без Оскара, які допомагають Кремлю в створенні фейкових новин та сюжетів. Загалом за Соколовою на платформі Youtube стежать понад 400 тисяч людей, а лічильник переглядів роликів перевалив за 60 мільйонів.
«Вечір…» – не єдиний проєкт Яніни, утім саме в цьому шоу блогерка зосереджує максимум уваги на боротьбі з подекуди відверто примітивною пропагандою країни-агресора. Завдяки цьому авторка сподівається донести правдиву інформацію до мешканців тимчасово окупованих території Донецької і Луганської областей та Криму, а також до… росіян. За словами Соколової, найбільше її шоу дивляться в Україні, а на другому місці – саме Росія.
«Як не стати овочем» – вчимося інформаційній гігієні
Це волонтерський проєкт, команда якого поставила перед собою доволі амбітну мету: навчити 7 мільйонів українців інформаційній гігієні до 2024 року. Автори переконані, що наразі глядачам бракує знань, аби розібратися та відрізнити правду від брехні. А тому «Як не стати овочем» робить усе, аби навчити українців фільтрувати джерела інформації. За каналом вже слідкують майже 11 тисяч людей, а відео волонтерів переглянули понад 350 тисяч разів.
Дістається всім: антивакцинаторам, українським політикам, журналістам і, звісно, «геніям» російської пропаганди. Крім того, на каналі розповідають про емоційні пастки соцмереж, ботоферми та сайти-сміттярки. Автори проєкту навіть створили окремий безкоштовний курс інформаційної гігієни.
Телебачення Торонто – шоу здорового глузду
І хоча боротьба з пропагандою – не головна мета проєкту «Телебачення Торонто», шоу #@)₴?$0 з Майклом Щуром – чудовий спосіб не зійти з розуму й розібратися в актуальних подіях. Найчастіше ведучі говорять про українську політику та культуру, а також глузують над кволістю російських та проросійських пропагандистів.
Під час одного випуску ви зможете почути і про Путіна з Лукашенком, і про російських реперів, які ну дуже прагнуть перетнути наш кордон, і навіть про бобрів чи конспірологічні теорії. Чого точно не бракує «Телебаченню Торонто» – так це почуття гумору та іронії. Цей контент сподобається кожному, хто має замало часу на YouTube, але раз на тиждень готовий виділити до 30 хвилин свого часу на дайджест головних новин.
Запорєбрік News – відповідь на пропаганду окупантів
Це авторська передача української журналістки Олени Курбанової, в якій ведуча висміює та розвінчує актуальні меседжі російської пропаганди. Стиль – типовий розмовний формат, однак цього достатньо, аби втримати увагу глядача та запропонувати факти замість вигадок.
Sternenko – про міфи РФ від українського активіста
Боротьба з російськими міфами – одна з ключових «фішок» каналу громадського діяча Сергія Стерненка. Активіст завжди називає речі своїми іменами, коротко та зрозуміло пояснює, у чому полягає брехня пропагандистів та як все було насправді. За каналом Стерненка слідкують вже понад 450 тисяч користувачів YouTube, а загальна кількість переглядів давно перетнула позначку в 100 мільйонів.
Штірліц у TikTok
Розвінчувати міфи та фейки окупантів можна не лише на YouTube! Піхотинець та штабний офіцер Анатолій Штефан, більш відомий як Штірліц, у коротких відео розповідає про перемоги та здобутки української армії, підтримує жінок-воїнів та воює з ворогом не лише в реальному житті, а й у TikTok.
За роликами Штірліца слідкують майже 200 тисяч людей, а сумарно відеозаписи офіцера ЗСУ назбирали понад 5 мільйонів вподобань. Під час чергової ескалації на українському кордоні військовий-блогер почав публікувати ще більше контенту на підтримку нашої армії.
ТіkTok Штірліца – це можливість побачити справжнє українське війське: потужне, сучасне та безстрашне. Новини від офіцера можна отримувати й одразу на смартфон, адже військовий веде сторінку в месенджері Telegram, де висміює недолугість кремлівських вигадок та бореться з російською пропагандою.
«Зрізана коза» проти маніпуляцій у TikTok
Цей акаунт веде адвокатка за фахом Анастасія Свідерська. Свій TikTok блогерка створила майже два роки тому. За цей час на неї підписалися понад 20 тисяч людей, а ролики назбирали майже півтора мільйона вподобань.
Чому саме TikTok? Анастасія переконана, що саме в цій соцмережі зосереджено найбільше української молоді, яка потребує правдивої та перевіреної інформації. Авторка говорить як про війну та політику, так і про культуру. І запевняє: в інформаційній війні навіть один у полі – воїн.
Ми безкоштовно просуваємо якісний український контент, адже ви підтримуєте нас донатами.
Суспільство
Львівʼянка Єлизавета Адамська здобула перемогу в номінації «Найкращий екокостюм» на Miss Eco International. Завдяки цьому вона вийшла до фіналу престижного міжнародного конкурсу, який відбудеться 19 квітня в єгипетській Александрії.
Про це повідомив очільник Львівської ОВА Максим Козицький.
Про костюм
Костюм Єлизавети має назву «Пам’ять у пелюстках». Його присвятили темі збереження природи під час війни. Образ символізує 20 рідкісних видів українських рослин, які опинилися під загрозою зникнення внаслідок агресії росії. Усі квіти та ефектні рукави сукні виготовлені з переробленого пластику.
Єлизавета Адамська — активна громадська діячка та учасниця Young European Ambassadors. Вона реалізувала кілька соціальних ініціатив: проєкти на тему екофемінізму, сталого способу життя, а також розробила навчальну екологічну гру для дітей з порушенням зору.
Читайте також: У культовому ресторані українських емігрантів у Нью-Йорку зготували символічні паски (ФОТО)
Довідка про конкурс
Miss Eco International — це міжнародна платформа, що об’єднує представниць з різних країн навколо тем екологічної свідомості та сталого розвитку. Переможниця отримує статус Посланниці доброї волі ООН з питань довкілля. У 2024 році конкурс виграла українка Ангеліна Усанова.
Нагадаємо, що українка Адріана Пущак здобула титул Miss Petite USA Universe 2025.
Фото: фейсбук-сторінка Максима Козицького
Біовідходи, як-от скошена трава, опале листя й залишки фруктів та овочів часто викидають на звалища або спалюють, забруднюючи повітря. Однак їх можна переробляти, зокрема компостувати, що є екологічним і дешевим способом утилізації.
Проєкт «Кращі практики управління біовідходами в малих громадах України» допомагає 63 громадам розробити плани поводження з відходами та перетворити їх на добриво для місцевих парків і садів.
Громади, що взялися за компостування
Керівництво Білогородської громади (Київська область) до дій спонукали самі жителі: чимало людей виносили гілля й траву в яри та лісосмуги, перетворюючи їх на стихійні звалища. Це додавало навантаження комунальникам.
Послуги з подрібнення гілок і збору ялинок полегшили ситуацію, але потрібен був системний підхід. Тепер у планах громади — встановити великі компостери й навчити людей користуватися ними замість того, щоб викидати органіку абикуди.
«Ми рішуче налаштовані впоратися з цією проблемою», — каже завідувачка сектору екології Білогородської сільради Ольга Леонова.
Фото: Білогородська громада
Дехто ж вирішив почати з просвітництва. Наприклад, у Гірській громаді, що теж на Київщині, проводять лекції, тренінги та практичні заняття для учнів шкіл, вихованців дитячих садочків і жителів громади, на яких роз’яснюють переваги екологічних методів управління органічними відходами.
«Хочемо збільшити компостування біовідходів у громаді. Для цього плануємо встановити компостери в школах, соціальних закладах і багатоповерхівках, а також заохочувати жителів до компостування. Організуємо майстер-класи, екозаняття й інформаційні кампанії. Проте для успіху потрібен чіткий план на рівні громади, і спеціалісти вже працюють над його розробкою. Тренінги проєкту допомогли структурувати процес і врахувати важливі нюанси», — розповідає завідувачка сектору екології та охорони природних ресурсів виконкому Гірської сільської ради Олеся Карпенко.
На Одещині про проблему органічних відходів задумались у Красносільській громаді. Вона розташована в передмісті Одеси на березі унікального Куяльницького лиману, тож збереження довкілля тут особливо пріоритетне. Уже зараз комунальні служби централізовано збирають і вивозять опале листя й інші зелені рештки окремо від побутового сміття. Наступний крок — облаштувати повноцінний майданчик для компостування всіх біовідходів.
«Прагнемо не просто створити систему управління біовідходами, а інтегрувати її в екологічну політику громади», — пояснює головна спеціалістка відділу ЖКГ Красносільської сільради Юлія Волочан.
Фото: Красносільська громада
Беруть участь у проєкті й громади, що раніше не мали жодної практики збирання органіки. До прикладу, в Болехівській міській громаді на Івано-Франківщині до цього часу всі відходи возили на полігон в урочище «Криве» — тепер же там планують створити систему роздільного збору, аби зменшити навантаження на сміттєзвалище.
Як проєкт допомагає громадам
Уже цього року в проєкті планують навчальний візит до громад, які вже успішно впровадили роздільний збір відходів, аби перейняти досвід і надихнутися реальними прикладами.
П’ять найвмотивованіших громад-учасниць отримають сучасні компостери: грантові кошти покриють 70% вартості десяти секцій (контейнерів) для компостування в кожній з них, а решту дофінансують місцеві бюджети.
Їх планують встановити переважно біля об’єктів, де накопичується багато органіки: шкіл, лікарень, парків чи ринків. Там жителі зможуть залишати, наприклад, опале листя, харчові рештки або скошену траву, а комунальники контролюватимуть процес компостування.
Першу партію компосту громади використають для власних потреб — щоб підживити ґрунт у парках, скверах, на клумбах, — а наступні, можливо, роздаватимуть людям для приватних господарств.
Перші результати
У соцмережах Білогородської громади з’явилися поради, як облаштувати домашній компостер на подвір’ї. А в Гірській громаді на офіційному сайті регулярно повідомляють про екологічні заходи й закликають всіх охочих долучатися.
Майже 200 громад по всій Україні поширили на своїх сторінках матеріал про шкоду від спалювання органічних залишків «Не пали — компостуй!», який у межах проєкту підготував «Український альянс “Нуль відходів”». Людей поступово готують до змін: пояснюють, чому важливо відокремлювати органіку від іншого сміття, як правильно її складати для компостування, скільки часу та які умови потрібні, щоб отримати готове добриво.
Жителі й самі починають цікавитися: запитують, коли та куди можна буде здати відходи для компостування, пропонують свої ідеї. У деяких громадах вони організувалися на суботники — окремо зібрали торішнє листя, щоб не вивозити на смітник. Усе це — маленькі, але важливі кроки до великої мети.
Фото: Гірська громада
Можливості для всіх: долучайтеся та дійте
Історії цих громад доводять: навіть невелике місто чи село може впровадити європейські практики поводження з відходами. Компостування — це просто й недорого, треба лише згуртованість і план дій.
Якщо ви хочете, щоб і ваша громада перестала відправляти тонни органіки на звалище, варто діяти вже зараз. Для початку можна провести аудит відходів: скільки з них біо- і де їх утворюється найбільше (дворогосподарства, ринок, парк тощо). Далі — обрати доступний варіант компостування: можливо, це будуть індивідуальні компостери для кожного двору або ж один спільний майданчик з контейнерами для цілої вулиці чи кварталу. Важливо залучити людей: пояснити, навчити, показати приклади успіху.
Організатори проєкту готові ділитися напрацюваннями. На фінальному етапі планують створити відео про найкращі практики учасників і провести відкритий вебінар — за анонсами слідкуйте в спільноті Zero Waste Alliance Ukraine. А вже зараз по пораду можна звернутися до експертів ГО «Екологічні новини» ([email protected]), які координують проєкт.
Компостуючи біовідходи, громада вирішує одразу кілька проблем: зменшує навантаження на полігони, поліпшує екологію, економить кошти на вивезення сміття. Натомість отримує цінний ресурс — добриво, яке повертає поживні речовини в ґрунт. Так замість сміття з’являється нове життя.
У Києві почали квітнути тюльпани, зокрема ті, що столиця отримала безоплатно від Нідерландів. Загалом восени 2024 року у місті висадили понад 380 тисяч квітів, з яких Нідерланди передали 116 тисяч.
Про це повідомили в КМДА.
Цьогоріч кияни можуть побачити яскраве різнобарв’я тюльпанів у центрі міста та зелених зонах усіх районів. Загалом висади п’ять сортів квітів: Charade, Verona, Golden Apeldoorn, Powerpoint та Ben Van Zanten.
Де квітнуть тюльпани
Голосіївський район:
- сквер Миру;
- сквер Героїв Маріуполя;
- сквер на вулиці Івана Федорова;
- Голосіївський парк культури та відпочинку імені Максима Рильського;
- Голосіївська площа;
- вулиця Василя Касіяна.
Читайте також: Навколо — вибухи, а вдома — весна: подружжя з Сумщини вирощує тюльпани на другому поверсі будинку
Дарницький район:
- проспект Миколи Бажана;
- сквер імені Олександра Кошиця;
- парк Партизанської слави.
Деснянський район:
- парк «Кіото»;
- парк «Фестивальний»;
- проспект Романа Шухевича;
- сквер імені В’ячеслава Веремія;
- парк з водними об’єктами вздовж проспекту Романа Шухевича;
- Деснянський парк;
- парк «Молодіжний»;
- сквер на площі Анкари;
- вулиця Братиславська;
- транспортна розв’язка біля станції метро «Чернігівська».
Дніпровський район:
- бульвар Верховної Ради;
- Дарницька площа;
- парк «Перемога»;
- транспортна розв’язка біля станції метро «Лівобережна»;
- сквер біля будівлі Дніпровської РДА.
Оболонський район:
- парк відпочинку «Наталка»;
- парк «Пуща-Водиця»;
- парк відпочинку на проспекті Литовському;
- сквер на вулиці Федора Максименка;
- сквер на вулиці Олександра Архипенка;
- сквер на Оболонській площі;
- парк культури та відпочинку навколо озера Йорданське;
- сквер на розі проспекту Оболонського та вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на вулиці Прирічній;
- сквер на вулиці Вишгородській;
- сквер на вулиці Зої Гайдай;
- сквер на перетині вулиці Левка Лук’яненка та вулиці Героїв полку «Азов»;
- транспортна розв’язка на перетині проспектів Степана Бандери та Володимира Івасюка;
- транспортна розв’язка на вулиці Ярослава Івашкевича;
- бульварна зона на вулиці Левка Лук’яненка;
- сквер на проспекті Степана Бандери;
- вулиця Міська.
Читайте також: Київ цвіте! Де погуляти та зробити весняні фото: ботсад імені Гришка
Печерський район:
- Наводницький парк;
- вулиця Банкова;
- бульвар Миколи Міхновського;
- сквер імені Марії Заньковецької.
Подільський район:
- сквер на площі Щекавицькій;
- Куренівський парк;
- сквер № 1 на Контрактовій площі;
- сквер № 2 на Контрактовій площі;
- сквер на вулиці Вишгородська;
- парк «Березовий Гай»;
- вулиця Івана Виговського;
- сквер на проспекті Георгія Гонгадзе;
- сквер імені Кузьми Скрябіна.
Святошинський район:
- сквер на розі вулиць Григоровича-Барського та Симиренка;
- парк «Інтернаціональний»;
- парк «Гамбурзький»;
- парк «Совки»;
- вулиця Зодчих;
- парк імені генерала Потапова;
- сквер імені Михайла Реуцького;
- сквер біля Святошинської РДА на просп. Берестейському;
- вулиця Жмеринська;
- транспортна розв’язка між бульваром Жуля Верна та вулиці Якуба Коласа.
Солом’янський район:
- парк «Відрадний»;
- сквер імені Максима Шаповала;
- сквер біля Солом’янської РДА на проспекті Повітряних Сил.
Шевченківський район:
- Майдан Незалежності;
- поруч із Міністерством закордонних справ України;
- парк «Володимирська гірка»;
- парк імені Тараса Шевченка;
- сквер Анни Київської;
- сквер на вулиці Прорізній;
- парк «Веселка».
Нагадаємо, що у Києві на ВДНГ створюють терапевтичний сад: що в ньому буде.
Фото: Любов Голуб’ятнікова, КМДА
