Суспільство
Замість городу – піксель. Пенсіонерка МВС пильнує рідну Чернігівщину та підтримує військових
Колишня слідча та оперуповноважена у справах неповнолітніх Тетяна Зезюлькіна, коли вийшла на пенсію, присвятила себе громадській діяльності, а з 2014 року – ще і волонтерству. На початку повномасштабного вторгнення у рідній Носівці жінка створила власний підрозділ добровольчого формування і об’єднала тих, хто не міг піти на фронт, але хотів обороняти рідний край.
Про порятунок життів в оточеному місті, «дике» волонтерство та плани на «справжню» пенсію, Тетяна розповіла ШоТам.
Тетяна Зезюлькіна
командирка ДФТГ №3 м. Носівка Чернігівської області.
Нас називали «дикими волонтерами»
Почалося все ще у 2008 році, коли у нас місті сталася низка збройних нападів на підприємців. Тоді громадяни об’єдналися та зареєстрували ГО «Захист». Ми почали патрулювати місто у нічний час, допомагали тоді ще міліції.
На початку літа 2014 року постало питання щодо патрулювання не лише Носівки, але і «московської» траси. Адже треба було відстежувати пересування ворога, пильнувати диверсантів. Тоді 45 людей разом зі мною об’єдналися в громадське формування з охорони громадського порядку та цілісності кордону України «Захисник». Поступово кількість учасників зросла до 95 осіб. Ми разом з поліцією патрулювали місто. Однією із зон нашої відповідальності був пошук зниклих дітей. Ми завжди на зв’язку, мобільні, у нас є транспорт.
З початком повномасштабного вторгнення за перших три дні до нас доєдналися нові люди і тепер нас аж 762. «Захисник» став центром збору усіх, хто не знадобився у військкоматі, але був готовий стати на захист рідного краю. Ми щоночі виставляли 132 блокпости навколо міста.
Я на пенсії з 2010 року, але з березня 2014 не мала жодних вихідних. Саме тоді відбувся наш перший із чоловіком волонтерський виїзд. Це було місто Прилуки, де тоді дислокувалася одна з бригад. Ми завантажили повну машину засобів гігієни, теплого та змінного одягу і повезли туди. У квітні і травні багато чоловіків із Носівки стали до оборони Донеччини й Луганщини. А в червні я сказала чоловікові: «З’їздимо до наших хлопців самі й на місці дізнаємося, які є найнагальніші потреби». Поїхали ми до села Дмитрівка, що на Луганщині, до бійців 1-шої окремої танкової Сіверської бригади. І закрутилося.
Тетяна їздить до військових на фронт з 2014 року. Фото з архівів героїні.
Увесь 2015 рік ми виїжджали щосереди, майже без пропусків. Нас тоді називали «дикі волонтери». Якщо десь з’явилася інформація, що захисникам з нашого міста чи знайомим з інших міст щось потрібно, ми швиденько збиралися та їхали туди. Наш екіпаж тоді складався з чотирьох осіб: я з чоловіком Олександром та наші друзі – подружжя Кравченків.
Тут моя сім’я. В усіх сенсах
Коли почалось повномасштабне вторгнення, ми зрозуміли: аби продовжувати, громадського об’єднання уже недостатньо. Адже, наприклад, ми не могли переміщатися під час комендантської години. Це сповільнювало волонтерські поїздки. Ми не могли навіть наші блокпости розставити.
Тому у квітні 2022 року ми провели загальні збори й вирішили на базі ГО «Захисник» створити добровольче формування. Для того, щоб діяти уже не лише як громадська організація, а вже у складі 163-ого окремого батальйону територіальної оборони. Мене призначили його командиркою.
Добровольче формування територіальної громади (ДФТГ) – це воєнізований підрозділ, сформований з добровольців, який виконує завдання територіальної оборони. Громада забезпечила нас форменим одягом та виділила приміщення, де ми облаштували свою базу. Тут є запас медикаментів, їжі та спальники, аби у разі потреби загін міг тут прожити якийсь час.
У квітні на базі ГО «Захисник» створили добровольче формування. Фото: ШоТам.
У ДФТГ та «Захиснику» буквально вся моя родина. Мій чоловік Олександр Вікторович займається юридичними питаннями та прокладанням маршрутів так, аби ми не потрапили у руки до ворога. Бо навігатор не знає, є там ворог чи ні. Моя дочка – взводна у ДФТГ, а на волонтерському напрямку вона з 2014 року займається організацією ремонту машин для ЗСУ. Військові їдуть до них з чоловіком у будь-який час доби і знають, що їм допоможуть. Син з його дівчиною займаються веденням наших соцмереж. Моя рідна сестра теж волонтерка, опікується дітьми з інвалідністю. Коли місто було в оточенні вона діставала памперси, ліки. І також вона організовує мам цих дітей, і вони плетуть маскувальні сітки.
З першого дня повномасштабного вторгнення найактивніший «кістяк» нашого загону понад місяць жив під одним дахом. Ми вже як сім’я. Як тільки щось у нашу групу хтось скинув – одразу йдуть лайки, коментарі з пропозиціями. Вже кожен знає що йому робити. Ми багато разом навчалися і навчаємося: тактична медицина, вогнева підготовка.
«Перехоплення» на коліях і нічні пошуки
Майже кожен член громадського формування має особисту зброю. У нас є своя сітка оповіщення. Я не все можу озвучувати, але скажу так: у разі потреби протягом 20 хвилин збирається перша група з 15 осіб. Це кожен мобільний, на авто. Адже бувають такі ситуації, коли треба ухвалювати миттєві рішення.
Носівка не була окупована, але була в оточенні 30 днів. Тобто ми були фактично відрізані ворогом від найближчих міст. Саме у ті дні наші добровольці врятували не одне життя.
Наприклад, дуже емоційний епізод був із доправленням вагітної жінки до лікарні. Оскільки проїзд між населеними пунктами був заблокований окупантами, бідна жінка пішки йшла вздовж залізничної колії від міста Бобровиця, де на той час були окупанти, до міста Ніжин. І от наш водій Іван Буняк, якому вже за 70 років, під’їхав, наскільки це було можливо до колій, перехопив її й привіз у Носівку. А ми через ліс зуміли доправити до Ніжина. Тільки завдяки командній спрацьованості це все вдалося провернути.
Інший випадок був теж під час «блокади». Хлопчик ненароком проковтнув шуруп. Місцеві лікарі сказали, що потрібне оперативне втручання. І так само полями, лісами, стежками, які лише ми знаємо, перевезли цю дитину до Ніжина. Все завершилось благополучно.
Ще один випадок: зникла дитина. І так співпало, що начальник поліції, який добре знає місцевість, саме був у відрядженні. А людина, яка його заміняла, ще не дуже орієнтувалася на території громади. Як тільки в наш чат кинули, що збір біля поліції для пошуків дитини, протягом 20 хвилин було уже 20 машин із людьми. Це було о 3 годині ночі. Для мене особисто – це показник.
Мусимо боротися за дитинство для наших дітей
Попри шалений графік роботи та виїздів, стараюся знаходити час на підтримку наших дітей. Їм дуже важко зараз. І у час, коли країна у війні, дуже важливо вигризти для них хоч шматочок дитинства. Так ми активно співпрацюємо з місцевою молоддю.
Я постійно на зв’язку зі школами. Дитячі малюнки є майже у кожній нашій посилці для захисників, починаючи з 2014 року. Я сама бачила не раз, як тепло військові реагують на них, тож завжди заохочуємо дітей малювати, писати листівки.
Стараємося підтримувати дітей з місцевих танцювальних та вокальних студій. Вони влаштовують благодійні концерти та збирають кошти на підтримку ЗСУ. Лише за цей рік зібрали уже близько 40 тисяч гривень. Ми дуже цінуємо їхній вклад та за можливості стараємося і їх підтримувати подарунками від благодійників. Ось, наприклад, днями завезли футболки танцювальному колективу.
Волонтери підтримують дітей з місцевих танцювальних та вокальних студій. Фото: ШоТам.
Наші діти вже роблять дуже важливу і цінну роботу. Головна задача – плекати цей порив і дарувати їм радощі попри війну.
На пенсію піду після Перемоги
Всій Носівській громаді дуже пощастило. Ми не бачили ні окупантів, ні танків, ні вибухів. Але ми всі добре розуміємо, наскільки ця загроза була і є близька. І що треба згуртуватися так, аби ні найменша клітинка тієї зарази не проскочила, не пройшла далі. Аби не моя, кілька разів прооперована нога, мене, мабуть, вдома не втримали б…
Під час повномасштабного вторгнення пішли воювати два моїх брати, але до цього мене ще з 2014 року всі любили запитувати: тобі що – більше за всіх треба? У тебе ніхто навіть не служить! А для мене все максимально ясно: якщо ми не будемо нічого робити, аби швидше вигнати ворога, то втратимо все, що у нас було зроблено за період Незалежності, саму Україну втратимо.
Розумію, що я могла б бути собі бабусею на пенсії, няньчити онука, сидіти на дачі, обробляти город. Але я не можу! От коли ми переможемо ворога, тоді й піду «на пенсію», буду няньчити онука, порати город, ще і плести спицями, може, навчуся. А поки буду возити, збирати, шукати, годувати, шити, патрулювати – все робитиму, аби наші захисники відчували, що у них надійний тил.
Публікація підготовлена за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи слова та гідності людини в усіх сферах суспільства.
Українські дизайнери — вже давно не новачки на світовій модній арені. Їхні колекції з’являються на червоних доріжках, у фотосесіях глянців і на сценах найгучніших шоу. Від Мадонни до Кендалл Дженнер, від Адель до Ганни Ваддінгем — знаменитості обирають одяг та аксесуари з биркою Made in Ukraine не лише за стиль, а й за сміливу позицію.
У цій добірці від ШоТам — українські бренди, які стали частиною глобальної модної мови.
Ruslan Baginskiy
Український бренд головних уборів Ruslan Baginskiy стрімко здобув популярність серед світових знаменитостей.
Белла Хадід та Кая Гербер з’явилися в його кепках на Тижні моди в Нью-Йорку, що привернуло увагу модної спільноти. Мадонна обрала капелюх бренду для фотосесії у Vogue Italia, а V з BTS носив солом’яне канотьє в кліпі «Butter».
Розе та Ліса з BLACKPINK також з’явилися в аксесуарах Ruslan Baginskiy у відео «Ice Cream».
Руслан Багінський активно підтримує українське підприємництво та культуру, зберігаючи виробництво в Україні та залучаючи до роботи місцевих майстрів. У 2023 році дизайнер отримав престижну премію ANDAM у категорії «Аксесуари».
FROLOV
FROLOV — український бренд, заснований у 2015 році в Києві Іваном Фроловим, що поєднує кутюрні техніки та провокаційну естетику.
Серед іноземних знаменитостей, які обирають FROLOV, — Бейонсе, яка виступала в сукні бренду на відкритті готелю Atlantis The Royal у Дубаї, Дженніфер Лопес, Дуа Ліпа, Doja Cat, Сабріна Карпентер, Ріта Ора, Megan Thee Stallion, Ліса з BLACKPINK, Кайлі Міноуг, Хлої Кардаш’ян, Кеті Перрі, Сідні Свіні, Медісон Бір, Гвен Стефані та Надя Лі Коен.
Бренд зберігає виробництво в Україні, незважаючи на складні умови воєнного часу. Під час відключень електроенергії команда FROLOV продовжувала працювати, використовуючи генератори та шиючи вручну, щоб вчасно завершити замовлення для таких клієнтів, як Сем Сміт.
Ksenia Schnaider
Бренд Ksenia Schnaider, який у 2011 році заснувало подружжя Ксенії та Антона Шнайдерів, став відомий у світі завдяки нестандартному підходу до дизайну й екологічному виробництву. Особливої слави бренд набув після того, як у 2016 році випустив джинси demi-denims — щось середнє між штанами й спідницею, — які виглядають дуже незвично. Ці джинси швидко помітили світові зірки.
Серед тих, хто носить Ksenia Schnaider, — Белла Хадід, яка не раз з’являлася в «демі-денімах», Селін Діон, що вдягала асиметричні штани в Парижі, та Дуа Ліпа, яка виступала в речах бренду на сцені.
Крім того, у 2023 році бренд випустив капсульну колекцію, що символізує творчість в умовах війни.
Bevza
Bevza — український бренд, який у 2006 році заснувала дизайнерка Світлана Бевза в Києві. Її стиль — мінімалізм і прості лінії, але з глибокими посиланнями до української культури. Наприклад, у колекціях часто можна побачити мотиви калини чи колосків пшениці.
Бренд носять світові знаменитості: Софі Тернер виходила в комбінезоні Bevza на своє весілля в Лас-Вегасі, Дженні з BLACKPINK знімалася в його сукні для Elle USA, Емілі Ратаковскі вибирала Bevza на Тижні моди в Мілані, Дакота Джонсон дефілювала в сукні на червоній доріжці в Марракеші, а Белла Хадід носила топ і штани бренду під час своїх виходів.
Софі Тернер у комбінезоні від Bevza. Фото: інстаграм акторки
Після початку повномасштабної війни бренд не переїхав за кордон, а залишив виробництво в Києві. Світлана Бевза також запустила благодійний проєкт: разом з Mastercard створила прикраси з мотивом калини, а всі гроші з продажу пішли на допомогу дітям, постраждалим через війну.
Sleeper
Sleeper — український бренд, який у 2014 році заснували Катя Зубарєва й Ася Вареца. Вони придумали «піжаму, яку можна носити і вдома, і на вечірку», й ця ідея швидко підкорила світ — їхні костюми з пір’ям і легкі сукні залюбки носять зірки.
Марго Роббі обрала рожевий костюм Sleeper для промо-туру фільму «Барбі», Кейт Мосс гуляла в піжамних штанах з пір’ям, а Ванесса Гадженс святкувала день народження в сукні бренду.
Після початку великої війни виробництво тимчасово переїхало за кордон, але команда швидко повернулася до Києва, щоб підтримати своїх працівників.
Guzema Jewelry
Guzema Jewelry — український бренд прикрас, який у 2016 році заснувала Валерія Гузема. Вона керується мінімалізмом і простими, але дуже витонченими формами зі справжнього золота й діамантів. У своїх колекціях бренд часто посилається на українську культуру — наприклад, у серіях Freedom і Spadok.
Прикраси Guzema носять не тільки в Україні. Кім Кетролл, Ганна Ваддінгем і Кетрін Винник з’являлися у виробах бренду на подіях і фотосесіях. Guzema також мали колаборацію з флористкою Софією Морено-Бунге, яка працювала з Gucci та Chanel.
Після початку війни бренд продовжив працювати в Києві й запустив свій благодійний фонд, щоб допомагати українським дітям, які постраждали через війну.
Vita Kin
Vita Kin — український бренд, який перетворив традиційну вишиванку на модний у світі хіт. Заснований дизайнеркою Вітою Кін, бренд поєднує вишивку з сучасним кроєм, створюючи яскраві лляні сукні.
Демі Мур одягнула сукню Vita Kin для світського заходу в Лос-Анджелесі, підкресливши її етнічний стиль. Діта фон Тіз з’явилась у вишиванці бренду на виставці фотографій. Вокалістка гурту Florence and the Machine Флоренс Велч виступила в сукні від українців.
Усі вироби Vita Kin виготовляють вручну в київському ательє, приділяючи особливу увагу деталям та якості. Це не лише мода, а й спосіб зберегти українське ремесло та культуру.
Cultnaked
Cultnaked — український бренд одягу, заснований дизайнеркою Мері Фуртас у 2018 році. Він швидко став популярний завдяки сміливим і сексуальним образам, які поєднують комфорт і стиль. Зокрема, бренд відомий своїми шкіряними комплектами, блискучими сукнями та мініспідницями з шортами.
Кендалл Дженнер неодноразово з’являлася в одязі Cultnaked — наприклад, в оливковому шкіряному комплекті під час вечірки в Лос-Анджелесі. Кайлі Дженнер також обирала вироби бренду для своїх образів. Аріана Ґранде носила штани Cultnaked у фотосесії для свого синглу «POV».
Бренд активно підтримує українське виробництво, виготовляючи свої колекції у Львові.
Oksana Mukha
Oksana Mukha — український бренд весільних і вечірніх суконь, який зʼявився у Львові ще в 1991 році. Його знають у світі завдяки розкішній вишивці, фатину, шовку і паєткам — усе шиють вручну, і виглядає це дуже ефектно.
Сукні бренду носять не тільки наречені, а й світові знаменитості. Бланка Бланко була в яскравій блискучій сукні Oksana Mukha на червоній доріжці «Оскара». Акторка з The Last of Us Мерл Дендридж обрала смарагдову сукню бренду для прем’єри. Керрі Андервуд співала на сцені American Idol у ніжній сукні з тюлю. Навіть Міс Японія 2025 була у вбранні Oksana Mukha на конкурсі краси.
Бренд продовжує працювати з України та підтримує ЗСУ через благодійні проєкти.
Etnodim
У 2023 році український бренд Etnodim в межах ініціативи UNITED24 створив унікальні вишиванки для амбасадорів платформи. Серед них були канадська акторка Кетрін Винник, американський актор Лієв Шрайбер, французький режисер Мішель Хазанавічус та інші. Кожна вишиванка була натхненна регіоном України, що пов’язаний з походженням зірки.
Ці вишиванки були створені не лише як модні елементи, а й як символи підтримки України під час війни. Другі екземпляри кожної сорочки розігрували серед донорів, щоб зібрати кошти на відбудову школи в селі Бузова на Київщині, зруйнованої під час бойових дій.
Кардинал Української Греко-Католицької Церкви Микола Бичок долучиться до виборів нового Папи Римського. Він є одним із 135 кардиналів віком до 80 років, які можуть брати участь у виборах.
Про це розповів Микола Бичок, передає «Еспресо».
Про Миколу Бичка
Микола Бичок народився 13 лютого 1980 року в Тернополі. 15 січня 2020 року Папа Франциск призначив його Єпархіальним Єпископом Української Католицької Єпархії Святих Петра і Павла в австралійському Мельбурні.
7 грудня 2024 року Микола Бичок став кардиналом Святої Римської Церкви під час церемонії у Базиліці Святого Апостола Петра у Ватикані. Він є Єпархом Мельбурнської єпархії для українців католиків в Австралії, Новій Зеландії та Океанії.
Читайте також: Українські військовополонені почали отримувати листи від рідних, що були відправлені у березні
Коли відбудеться конклав
Вибори нового Папи Римського розпочнуться 7 травня у Ватикані. Таке рішення ухвалили під час закритої зустрічі кардиналів, що відбулася після похорону Папи Франциска.
Всього до таємного конклаву допустять 135 кардиналів, які представляють різні країни світу. Вибори відбуватимуться у традиційній формі за зачиненими дверима Сикстинської каплиці.
Нагадаємо, що українська художниця та Rescue Now запустили ініціативу для допомоги дітям у Харкові.
Фото обкладинки: сайт УГКЦ
Кішка, яка жила на передовій разом з українськими військовими, народила кошеня наступного дня після загибелі Вадима Барланицького. Побратими дали кошеняті позивний загиблого захисника та передали його синові.
Про це повідомила Котова Яна у TikTok.
Тато хлопчика — сержант Вадим «Вадо» Барланицький, який служив у 1-й окремій танковій бригаді. Він захищав Україну з 2014 року, брав участь у боях на Донеччині, Луганщині та боронив Чернігів.
Вадима нагороджували відзнакою «За оборону Запоріжжя». Він загинув під час штурму ворожих позицій 20 липня 2023 року поблизу села Мала Токмачка на Запоріжжі
Читайте також: Іграшковий кіт Херсон допомагає новобранцям 151-ї ОМБр стати командою (ФОТО)
Нагадаємо, що з окупації врятували юнака, якому загрожувала мобілізація в армію рф.
Фото обкладинки: kotovayana/TikTok
