Суспільство
«За день годуємо пів тисячі відвідувачів». Як харківська «Каша Маслом» релокувалася до Чернівців
Мережа кафе «Каша Маслом» понад 20 років тому стала першою в Харкові, що працювала у форматі «шведської лінії». Смачна традиційна кухня, швидке обслуговування й доступні ціни зробили заклади популярними серед містян, особливо серед студентів і айтівців. До повномасштабної війни в Харкові працювали вісім кафе мережі, а в Києві – два.
Після 24 лютого майже всі заклади «Каша Маслом» у Харкові зачинилися, крім одного, який перетворився на волонтерський хаб і годував військових, волонтерів і працівників критичної інфраструктури. Влітку частина харківської команди переїхала до Чернівців, адже саме туди релокували одне з кафе. Керівник проєкту Денис Гавриличенко розповів ШоТам, як «Каша Маслом» скористалася урядовою програмою підтримки, що стало найскладнішим під час переїзду та як відрізняються відвідувачі в Харкові та Чернівцях.
Обслуговуємо в касовій зоні за одну хвилину
Заклад «Каша Маслом» відкрився в Харкові ще на початку 2000-х років. Для міста це стало першим кафе зі «шведською лінією», і люди сприйняли цей формат із задоволенням. Це було зручно, швидко та смачно – ми пропонували страви здебільшого української кухні, від класичних перших до гарнірів. Асортимент був настільки широким, що кожен відвідувач знаходив собі страву на свій смак. Заклад став дуже популярним серед харків’ян і поступово розростався до мережі.
Довжина нашої «шведської лінії» – понад 10 м, а в меню – не менше ніж 30 позицій. Кухарі починають свій ранок з приготування нових страв, щоб наші відвідувачі вже на сніданок отримали найсвіжішу їжу. Ввечері, за дві години до закриття, на всі страви ми робимо знижку 20 %. Ця пропозиція є особливо актуальною тепер, коли вимикають електроенергію і людям не так зручно готувати вечерю вдома.
Один заклад перетворився на волонтерський хаб
Незважаючи на те, що Харків межує з Росією, з Бєлгородською областю, ми не мали жодного плану Б на випадок повномасштабної війни. Ніхто в це не вірив і не готувався. Тому для нас вторгнення 24 лютого стало несподіванкою. Ми зачинили майже всі заклади в Харкові, крім одного, куди звезли всі харчі, які мали. Те кафе стало волонтерським хабом, де наші працівники, які залишилися на підприємстві, почали готувати для військових, волонтерів, представників критичної інфраструктури та інших, хто потребував їжі.
Цей заклад і нині працює на волонтерських засадах, але вже в значно меншому обсязі, оскільки немає такої гострої потреби, яка була в лютому й на початку весни. Якщо в перші дні повномасштабного вторгнення ми видавали на день приблизно 2,5 тис. порцій, то тепер це вже приблизно 100, не більше. Спочатку ми використовували запас харчів, який був у нас, а потім продукти почали привозити люди. Ми просто готували з них страви й віддавали.
Кілька місяців тому ще один заклад у Харкові повернувся до роботи у звичному режимі, наскільки це було можливо. Звісно, справи йдуть у ньому не так, як до повномасштабної війни: меню звузилося, відвідувачів стало значно менше. Але він все одно працює, щоб підтримувати своїх співробітників і виплачувати їм заробітну плату. Ще ми маємо два заклади в Києві, і вони поки що в процесі ремонту. Один з них відчиниться для відвідувачів найближчим часом.
Перевезли обладнання за допомогою урядової програми релокації
Співвласник мережі «Каша Маслом» навесні вивозив своїх рідних на захід України й досліджував можливості, куди можна перевезти бізнес. Він обрав Чернівці серед інших регіонів як найбезпечніше місто. Перед релокацією ми також вивчали місцевий ринок: дивилися, чи є такий формат закладів у Чернівцях. Виявилося, що є, ба більше – працює доволі успішно вже багато років.
Із засобів масової інформації ми дізналися про урядову програму релокації підприємств. Щоб взяти у ній участь, не потрібно було проходити ніякий конкурс: тільки зареєструватися на сайті «Укрпошти» й подати заявку на релокацію. Ми так і зробили. Вирішили, що скористаємося цією підтримкою тільки в питанні перевезення технічного обладнання з Харкова.
Для цього ми знайшли офіційного перевізника, уклали з ним договір та оплатили його транспортні витрати. Наступним кроком стало підписання у департаменті Чернівецької обласної військової адміністрації документа про те, що ми приїхали до Чернівців і вестимемо господарську діяльність саме тут. Ці нескладні процедури потрібно було зробити, щоб нам компенсували кошти, витрачені на переїзд нашого обладнання. «Укрпошта» повернула нам гроші доволі швидко, уже за декілька тижнів.
Підготували приміщення під кафе за півтора місяця
Місцеві урядовці пропонували нам допомогу з приміщенням під заклад громадського харчування. Однак стан запропонованих варіантів не дозволяв нам швидко запустити кафе – якби ми займалися ремонтом основних комунікацій, це зайняло б багато часу. Тому ми зупинилися на комерційній оренді. Те приміщення, яке ми знайшли, відповідало архітектурі нашого бізнесу й розташовувалося в центрі.
Я прибув до Чернівців на початку травня, а вже 27 червня ми відчинили двері для відвідувачів. Тож на косметичний ремонт, підключення обладнання й розставляння меблів у нас пішло півтора місяця. З харківського колективу до Чернівців переїхали 10 людей. У логістичному відділі у нас немає такої великої команди, як була в рідному місті, тож я разом з головним технологом мережі займаємося всім необхідним: від закупівлі до логістики. Я переконаний, що наша релокація відбулася успішно й легко завдяки нашому професійному колективу: кухарям, технологам, людям, які давно працюють, знають, що та для чого вони роблять, і роблять це із задоволенням.
Серед співробітників «Каші Маслом» – не тільки харків’яни. З нами працюють і місцеві мешканці, і внутрішньо переміщені особи. Зокрема, у колективі були переселенці з Луганської та Херсонської областей. Однак вони не завжди затримуються: хтось повертається додому, а хтось їде далі.
Чернівці добре прийняли наш заклад
Найважливішим завданням у ході релокації для нас було в стислі терміни відкрити заклад і запропонувати відвідувачам продукт, який ми вміємо готувати, і на тому рівні, як ми це робили в Харкові. Із цією задачею ми вже впоралися. В інших питаннях складнощів не було, адже ми давно й злагоджено працюємо. Просто у Чернівцях це зайняло трохи більше часу, ніж при відкритті нового кафе в Харкові.
Нам подобається, як заклад прийняли відвідувачі в Чернівцях. Вони відповідають нам зацікавленістю та лояльністю. За день ми приймаємо приблизно 500 клієнтів, динаміка позитивна, і ми цим задоволені. У Чернівцях аудиторія дещо відрізняється від харківської. Харків – студентське місто, а ще в ньому до повномасштабної війни багато людей працювало в ІТ-індустрії. Серед наших відвідувачів найбільше було саме студентів і айтівців. У Чернівцях теж багато навчальних закладів, але постійне дистанційне навчання дається взнаки. А ІТ-індустрія поки ще не представлена тут великими компаніями.
Натомість у кафе приходять харчуватися працівники офісів і громадських установ. Оскільки ми розташовані в центрі, неподалік від нас – обласна військова адміністрація, міська рада, громадські об’єднання й організації. Також приємно, що до нас приходять харків’яни, які були нашими постійними клієнтами в рідному місті й залишаються ними й тут.
У Чернівцях пропонуємо ширший асортимент, ніж у Харкові
З переїздом до Чернівців ми зайнялися пошуком локальних постачальників продуктів. Знайти їх було легко, однак ми стикнулися з проблемою – постачальників тут небагато. Здебільшого працює місцевий Калинівський ринок, тому вибудувати логістику постачання було важкувато. Однак ми уклали контракти з відомою в Чернівцях фабрикою «Репужинські яйця» та заводом м’ясних виробів «Колос», і тепер отримуємо їхні продукти.
Меню в Чернівцях поєднує асортимент декількох наших закладів. У Харкові ми маємо не тільки «Кашу Маслом», але й мережу «Фарш», де готували бургери та піцу. І саме ці страви ми додали до нашого традиційного меню, створивши для них окремі відділи. Тож відвідувачі «Каші Маслом» у Чернівцях отримують ширший асортимент, ніж у Харкові.
Середній чек у нашому закладі – 100-120 грн. Найчастіше у нас замовляють такі страви, як котлету по-київськи, борщ, вершкові супи й окрошку. Щодо останньої позиції ми вагалися: не були впевнені, чи варто її ставити, чи сприймуть чернівчани цю страву, бо хтось проводить паралелі з російською кухнею. Спочатку і справді не їли, проте потім скуштували – й усім сподобалося.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
