Їжа, що згуртовує. Як міське городництво допомагає переселенцям та бізнесу

Київські комунальники продовжують облаштовувати територію біля озера Вербне в Оболонському районі. Наразі стартував другий етап робіт, який спрямований на покращення інфраструктури та її доступність для маломобільних груп населення.

Про це повідомляє КП «Плесо».

Що відомо?

Планується:

• відремонтувати інклюзивний майданчик;
• облаштувати дитячі зони;
• встановити питні фонтанчики, кабінки для переодягання та душові стійки;
• відновити інфраструктуру для зручності пересування.

Читати також: На Київщині запрацювала «Мобільна служба підтримки» для ветеранів та їх близьких (ФОТО)

Також проводять протиерозійні заходи та озеленюють територію. Роботи виконуються за планом, і на місці працює спеціалізована техніка.

Нагадаємо, що в Україні запустили стипендіальну програму «Міцність 2»: хто може долучитися.

Фото: kyiv.foto.info.

Відтепер діти та їхні батьки можуть повідомляти про випадки булінгу за допомогою анонімної електронної форми. Заповнення форми займає кілька хвилин, після чого школа або, за потреби, поліція вирішуватимуть ситуацію.

Про це йдеться у пресслужбі міністерства. 

Як подати заяву

На офіційному сайті потрібно натиснути кнопку «Повідомити про булінг» та пройти реєстрацію. Після цього заповнюється коротка анкета — описуєте ситуацію, вказуєте, хто образив дитину. Заяву можна подати:

• Анонімно — такі заяви будуть розглядатися тільки на рівні школи, без залучення поліції;
• З особистими даними — в цьому випадку вирішення питання буде більш ефективним, оскільки можна залучити правоохоронні органи.

Якщо батьки або законні представники подають заяву, анонімний формат не доступний. Важливо зазначити, що у разі залучення поліції можуть знадобитися докази або свідчення для підтвердження факту булінгу.

Читати також: Співпраця задля захисту дітей: Уповноважений з прав людини підписав меморандум із БФ Save Ukraine

Чи дізнаються однокласники, хто подав скаргу?

Усі скарги є конфіденційними. Їх можуть бачити лише директор школи та представники поліції. Працівники закладу зобов’язані діяти в інтересах дитини та не розголошувати особисту інформацію без необхідності.

Що робити, якщо дитина боїться помсти?

Якщо дитина побоюється реакції однокласників або «помсти», можна скористатися анонімним повідомленням через чатбот. Чатбот доступний для жертв булінгу, свідків, нападників або дорослих. Також через бот можна отримати номер телефону для додаткової допомоги або консультації.

Нагадаємо, що на Київщині запрацювала «Мобільна служба підтримки» для ветеранів та їх близьких (ФОТО).

Фото: Freepik.

У 1893 році археолог-аматор Вікентій Хвойка під час проведення земляних робіт на вулиці Кирилівській помітив декілька заглиблень від видобутку глини. Детально розглядаючи місцевість, він побачив бивні мамонта й зрозумів — саме там варто копати.

Згодом археолог натрапив на ще більше знахідок у селищі Веремʼє, а потім і біля Трипілля. Саме у другій локації знахідок, що належали цій культурі, було найбільше, тож і вирішив Хвойка її назвати трипільською. З того часу минула вже понад сотня років, про трипільську культуру написали безліч книг і наукових статей, але трипільцям досі подекуди приписують те, чого вони не робили. 

Розібратись, яка інформація є міфом, ШоТам допоміг історик, автор курсів Всеукраїнської школи онлайн, ведучий вебінарів для учнів на Ilearn та історичної рубрики на 1+1 Артур Бабенко.

Артур Бабенко

історик

Міф 1: трипільці винайшли землеробство та заснували перші міста

Хоч трипільська культура й виникла досить давно — приблизно у V тисячолітті до н.е., — міста й землеробство вже існували до цього. Наприклад, у місті Єрихон у Палестині археологи знайшли сліди поселень, які датуються IX тисячоліттям до н.е., а найдавніші міські укріплення — VI тисячоліттям до н.е.. 

Землеробство виникло на Близькому Сході, у регіоні, що називають «Родючим Півмісяцем», близько 10 тисяч років тому. Саме там почали вирощувати ячмінь, пшеницю та інші культури, і вже потім ці знання поширились на інші території, зокрема й до трипільців.

Мапа «Родючого Півмісяця». Джерело: Вікіпедія

Міф 2: трипільці — предки українців

Багато народів прагнуть віднайти свої витоки, і коли виринає питання про те, хто ж є предком українського народу, то нерідко можна почути: «Трипільці». Але це досить сумнівно: насамперед, трипільські племена жили не тільки на території сучасної України, але й на землях Румунії та Молдови. 

Ще одна суперечність стосується того, що словʼяни, які дійсно вважаються пращурами українців, не були споріднені з трипільцями. Наприклад, історик Кирило Галушко наводить аргумент, що словʼяни належали до індоєвропейської мовної сімʼї, а от трипільці не були індоєвропейцями. Що ж до реальних українських пращурів, то тут усе було складно, бо на наших землях жили настільки багато племен, народів і культур, що частка кожної з них мала вплив на формування українців як етносу.

Розкопки Кирилівської стоянки в Києві. Джерело: Музей історії Десятинної церкви

Міф 3: трипільці були цивілізацією

Навколо цього твердження й досі точаться запеклі суперечки. Багато українських археологів, зокрема Леонід Залізняк, заперечують його. Один з головних аргументів — трипільці не мали ознак цивілізації, таких як міста, писемність і держава. З деякими тезами можна посперечатися, наприклад, про міста — у трипільців були великі поселення, де могли проживати до 10 тисяч людей. На той час це був справжній мегаполіс. 

Але все ж важливо зазначити, що в цих поселеннях не було знайдено характерних для міст релігійних чи адміністративних споруд. Щодо писемності — її в трипільців не було: дехто намагається довести, що орнамент на кераміці міг бути писемністю, але, найімовірніше, це релігійні символи.

Трипільська кераміка. Фото: Київський обласний археологічний музей

Міф 4: трипільці створили державу Аратта

Існує версія Юрія Шилова, що трипільці не лише були цивілізацією, а й створили державу Аратта. Ось короткий виклад міфу: з шумерських поем вчені дізнались про існування давнього міста-держави Аратта, однак точних свідчень, де воно могло бути, немає. Відсутність інформації створила сприятливі умови для появи численних здогадок, і одна з таких стверджує, що Аратта якраз існувала на наших землях і повʼязана з трипільцями. Як доказ прихильники теорії наводять малюнки на стінах Камʼяної Могили в Мелітополі. Однак нюанс полягає в тому, що ті зображення є петрогліфами, тобто певними символами, але аж ніяк не текстом.

У селищі Трипілля на Київщині навіть є історико-археологічний приватний музей «Прадавня Аратта — Україна». Важливо зазначити, що ця версія є елементом альтернативної історії, проте музей містить багато цікавих і достовірних артефактів, залишених трипільцями — питання лише в інтерпретації.

Приватний історико-археологічний музей «Прадавня Аратта — Україна» Фото: Вікіпедія

Міф 5: трипільці приручили коня

У деяких джерелах можна зустріти версію, що коней приручили саме на території українських земель, і подекуди там додають, що це зробили трипільці. Тривалий час науковці не могли визначити регіон, де це справді сталося, проте у 2021 році було опубліковане дослідження, в якому команда зі 162 вчених зрештою дійшла висновку, що вперше коней одомашнили на землях північного Кавказу.

Зображення коня в печері Ласко у Франції (доба палеоліту). Тоді коней використовували як джерело мʼяса та молока. Фото: Вікіпедія 

Чим дійсно дивують трипільці

Візитівкою трипільців є унікальний орнамент на їхній кераміці, який досі викликає жвавий інтерес у науковців. Мальована кераміка має численну символіку, зокрема, різні геометричні фігури, зображення рослин і небесних тіл (місяця, сонця, зірок). Усе це свідчить про розвинену систему релігійних уявлень, а деякі зображення стали традиційними елементами української вишивки.

Унікальною була й технологія створення гончарних виробів. У 2015 році в селі Доброводи на Черкащині археологи розкопали гончарний горн — величезну піч, у якій трипільці обпалювали глину.

Трипільська кераміка. Джерело: Cristian Chirita

Безумовно, визначним досягненням були й трипільські протоміста. І хоч досі триває дискусія, чи можна ці поселення називати повноцінними містами, їхня величина і кількість населення вражає. У деяких поселеннях було до 3 тисяч хат і близько 10 тисяч жителів. Для прикладу, у єгипетському місті Мемфіс, яке відігравало роль одного з центральних, в IV тисячолітті проживало приблизно 20 тисяч людей.

Оскільки трипільці були землеробами, вони використовували підсічно-вогневу систему обробітку землі — спочатку вирубували ліси, аби створити поля для землеробства, а коли земля виснажувалася, переходили на інше місце. Цей спосіб дозволяв зберігати родючість ґрунтів, але передбачав періодичну зміну місця проживання.

Вражає й час існування цієї культури — 2 тисячі років. У порівнянні, християнська цивілізація існує ті самі 2 тисячі років. І важливо, що за цей час трипільці змогли створити власну систему світогляду, обробітку землі, будівництва жител і ведення господарства. Те, що на наших землях була поширена ця культура, є безумовним свідченням того, що з прадавніх часів наші території були населені спільнотами, які формували основи цивілізаційних процесів.