Один хрумкий шматочок сиру, і життя братів Гришиних змінилося назавжди. Дев’ять років тому в США вони вперше скуштували сирні снеки й вирішили: такі точно мають бути в Україні. Брати мріяли, щоб їхньою продукцією хрумкотіли й дорослі, і малі — вдома, в офісах, під футбол та навіть у космосі.
Як пройшли шлях від двох тонн зіпсованих партій сиру до успішного бізнесу? Про те, як врятували сирне підприємство під час повномасштабного вторгнення й релокували його в Мукачево, аби їхня продукція таки долетіла аж до космосу, співзасновник SnEco Пилип Гришин розповів ШоТам.
Пилип Гришин
співзасновник компанії SnEco
Ми зробимо ще краще!
У 2016 році ми з братом вже мали успішний бізнес. Ми займалися й продовжуємо займатись товарами для рукоділля — наборами для вишивки бісером і хрестиком. Бізнес розвивався, і в якийсь момент у нас з’явилися час, натхнення та ресурси, щоб спробувати взятися за щось нове.
Ми почали шукати ідеї. Спробували кілька напрямів: їздили до Ізраїлю вивчати гідропоніку й аеропоніку, розглядали переробну галузь. Але якось на одній виставці в США натрапили на цікавий продукт — сушений сир у формі кульок. Ми ніколи не бачили щось подібне ні в Україні, ні навіть у Європі. Зрозуміли, що в цьому продукті точно може бути потенціал, а ми з братом вже точно зробимо його ще кращим.
Зіпсували дві тонни сиру
Тож почали вивчати технології, як це зробити, — на пошуки витратили аж цілий рік. Виявляється, в агентстві NASA в 70-х роках придумали технологію мікрохвильової вакуумної сушки, щоб дегідратувати продукти в космос, тобто аби те, що дають астронавтам на орбіту, важило мінімально, але було поживним і довго зберігалося.
Проблема була в тому, що у відкритому продажі обладнання для цього просто не існувало. Ми самі щось конструювали, адаптували, шукали рішення. За рік, 2017 році нарешті вдалося зробити перший зразок продукту, який став основою для всього виробництва. Але до цього зіпсували дві тонни сиру: щось спалювали, щось скочувалося в батони, щось не висушувалося. Було дуже багато моментів, коли хотілося все покинути, особливо після чергових підрахунків збитків.
Та тепер у нас є патенти на сушений сир у формі кульок і стіків — тільки ми маємо право виробляти такий продукт в Україні.
Ми точно будемо лупати цю скелю далі
Зайти в український ритейл було складно: полички забиті, і щоб тебе взяли, хтось має звільнити місце. Це шалена конкуренція, великі інвестиції — вихід однієї позиції на полицю національної мережі може коштувати сотні тисяч доларів. Тільки у 2019 році нам вдалося вийти на великі мережі супермаркетів, заправки.
Коли ми тільки починали, ринок ще не був готовий до нашого продукту. Більшість людей не уявляли, що сир можна висушити так, щоб він залишався натуральним і зберігався роками. І досі ми часто зіштовхуємося з нерозумінням — люди думають, що це якісь чипси або сухарики зі смаком сиру. Але наш продукт — це 100% натуральний висушений сир, який зберігає смак, поживність і має термін придатності до двох років без холодильника. Спеціальна сушка без перегріву зневоднює сирні шматочки, і зі 100 г сиру виходить 40 г хрумких кульок.
Так, з нашими снеками космонавти точно не зголодніють на орбіті. У нас є амбітна мрія — щоб українські снеки колись справді полетіли в космос. І я впевнений, що ми цього досягнемо.
Сировину беремо з великих заводів — як українських, так і європейських. Наприклад, якщо це традиційні сири типу гауди, чеддеру чи пармезану, то часто використовуємо європейський сир. Але є в нас і лінійка з українських, наприклад, дитячий сир «Космічний». Додатково ми запустили виробництво смаколиків для тварин.
Ведемо з братом бізнес 50 на 50
Із самого початку ми з братом чітко розділили обов’язки: я повністю займаюся виробництвом — від технологій та обладнання до логістики та закупівель, а брат Вадим веде маркетинг, продажі, фінанси й бухгалтерію. Ми один одному довіряємо — він не втручається у виробництво, я — в продажі. Відверто кажучи, навіть не знаю, за якою ціною ми продаємо нашу продукцію в «Сільпо».
У нас рівні частки — 50 на 50, — і всі рішення ми ухвалюємо тільки разом. Якщо не можемо дійти згоди, то не ухвалюємо. Така система зберегла наші стосунки й дозволила бізнесу рости.
Перші інвестиції в снековий бізнес склали близько 150 тисяч доларів, які пішли на обладнання й сировину. Загальний обсяг інвестицій і реінвестицій вже точно перевищив мільйон, а можливо, й наблизився до двох. Лише за 5 років ми вперше вийшли в нуль — до того працювали в мінус.
Чому не здались? Тому що щиро віримо в наш продукт. Ми вже експортуємо снеки в Польщу, Німеччину, Чехію, Словаччину, Ірландію, Японію та США. Це ще невеликі обсяги, але українські снеки вже там.
Представляємо наш продукт на міжнародних виставках
Вийти на міжнародний ринок дуже допоміг Офіс зі сприяння експорту України від Міністерства економіки — вони організовують стенди, допомагають з логістикою. Без цієї підтримки ми б не змогли дозволити собі участь у таких масштабних заходах. Саме завдяки ним також змогли підписати перші контракти за кордоном.
Ми вже презентували наш продукт на понад 15 міжнародних виставках: ANUGA (Німеччина), SANA (Італія), SALON GOURMET (Іспанія), GASTRO NORD (Швеція) та інших. У листопаді 2024 року були на виставці SIAL Paris і виграли гран-прі як інноваційний продукт року. Пишаємося, що стали першими з України, кому вдалося отримати таку нагороду.
Це не особисте досягнення — для нас це спосіб показати світові, що Україна здатна виробляти інноваційний, сучасний продукт з високою доданою вартістю, а не лише бути постачальником сировини
Через війну втратили більшу половину підприємства
Через бойові дії ми втратили наше підприємство в Харкові. На початку повномасштабної війни зібрали все, що могли, сіли в машини й поїхали на Захід України. Чотири доби добиралися до Мукачева — там у нас були родичі. Їхали великою родиною: я, вагітна дружина, двоє дітей, брат із сім’єю, батьки.
Наше виробництво на той момент було в орендованому приміщенні на території підприємства, яке одразу після початку вторгнення передали військовим. Туди зовсім не було доступу — майже три місяці ми не могли навіть підійти до офісу чи складу. У квітні нам дали три дні на те, щоб вивезти все, що встигнемо. Ми змогли врятувати лише частину обладнання та трохи супутніх матеріалів: документи, статути компаній. Решта — усе, що залишилось, — було знищене під час ракетного удару за два тижні.
Ми втратили більше половини всього, що мали. Вивезене обладнання тимчасово розмістили в ангарі в Мукачеві, і тоді ще не уявляли, як з цього можна буде відновити бізнес. Мали багато пропозицій переїхати — нас кликали з технологією в Польщу, Словаччину, — але ми ухвалили рішення відбудовувати все в Україні.
Тільки за рік вдалось відновитися
У вересні 2022 року ми знайшли перше невеличке приміщення в Мукачеві й поступово почали відновлювати бізнес. З часом орендували більше площі, нарощували обсяги. Спочатку працювали буквально на 10% від наших потужностей. Замовлень не було — усі контракти зірвалися, бо ми понад пів року не могли постачати продукцію. Але ми вже знали, як будувати процес, тож відновлення йшло швидше, ніж початок нашого бізнесу.
Тільки за рік нам вдалося вийти на довоєнні показники, а торік подвоїли ці результати. Загальні втрати через знищене обладнання, сировину — приблизно 1 200 000 доларів.
На жаль, майже всі люди, які працювали з нами в Харкові, втратили роботу. Лише четверо переїхали разом з нами на Закарпаття — з них зараз лишився один. Зараз на підприємстві разом з виробництвом та офісом працюють близько 35 людей.
Наші снеки додають у військові пайки
З перших днів повномасштабної війни всі кошти, що були на рахунках підприємств, ми переказали у фонд «Повернись живим» — це понад пів мільйона гривень. А коли змогли знову запуститися, почали передавати продукцію військовим: сушені снеки, сир, інші речі. Волонтери з нашої продукції формують пайки швидкого харчування.
Ми поки що не такі великі, але, звісно, мріємо бути частиною чогось більшого, а поки підтримуємо ті ініціативи, які нам під силу. Наприклад, за два тижні на Закарпатті відбудеться трейловий забіг у горах, і ми є одними з партнерів цього заходу. Всі зібрані кошти підуть на підтримку ЗСУ.
Ми змогли почати все з нуля, і ви зможете
Я знаю, що багато людей під час війни опинилися на межі: хтось втратив усе, хтось тільки мріє почати спочатку. Моя головна порада — краще спробувати й шкодувати, ніж не спробувати й докоряти собі, що не наважилися. Якщо у вас є ідея, в яку ви вірите, — обов’язково дійте. Це не гарантія легкого шляху, але точно шанс.
Починати з нуля боляче, але в цьому є сила. Треба вірити у свій продукт. Ми втратили майже все, і це стало поштовхом працювати втричі більше й упʼятеро ефективніше. Зараз я точно можу сказати — воно того варте. Віра, команда і невпинна праця можуть витягнути навіть з найбільшої кризи.
