

Суспільство
«Який світ ми залишимо дітям?» Сім українських кліпів, які говорять про важливе
Музика і кліп — це не лише поєднання звуків і картинки, а й певний меседж, який можна донести до слухачів. Виконавці все частіше у своїй творчості апелюють до різних соціальних тем, намагаються через зміст та форму передати важливу проблематику. Серед них — екологія, толерантність, права людей та свідоме споживання. На фоні заїждженої «попси» є дійсно потужні музичні роботи. Пропонуємо підбірку українських кліпів останніх двох років, знятих із важливим проблемним підтекстом.
The HardKiss — «Гора»
Це історія про планету, природу і те, який жахливий слід людство залишає після себе. Написана як рефлексія на кліматичні проблеми. Перший куплет фронтвумен гурту Юлія Саніна написала, коли восени 2019 року в Києві стояв сильний смог. Вона розповіла, що після цього подумала: «Який же світ ми залишимо дітям?». Гора у кліпі постає як рятування, вона востаннє дарує людству живу росу, гасить полум’я, наповнює водойми, змиває хаос і ненависть.
У цьому кліпі можна побачити кадри з вуличними заворушеннями, в яких беруть участь самі учасники The Hardkiss. При цьому солістка постає перед глядачами у войовничому образі — з мечем у руках і в кольчузі на тілі. Іншу частину кліпу зняли в згорілому лісі біля Києва, де вокалістка продовжила співати у темній вуалі на обличчі. Наприкінці кліпу музиканти позують серед тропічної рослинності у ботанічному саду, там Юлія одягнена в розкішне сріблясте плаття із довгим рукавом на одній руці.
15 музикантів — «Різні.Рівні»
Це соціальний кліп про толерантність, у створенні якого взяли участь 15 музикантів, серед яких Аліна Паш, Сергій Бабкін, KrutЬ та Yuko. Вони намагаються донести українцям важливу думку: ми всі рівні, незалежно від гендерної ідентичності та сексуальної орієнтації. На думку організаторів соціального проєкту, музика — це саме той інструмент, який допоможе зрозуміло пояснювати складні речі. А ще в музиці немає місця для ксенофобії та булінгу.
Сергій Бабкін розповідав, що дуже хоче, аби молоде покоління жило у вільному, толерантному суспільстві без засудження, стереотипів. А водночас із розумінням, що таке свобода слова, рівність та самовираження. Alina Pash вважає, що українцям вже час дорослішати, переходити на нові рівні свідомості, аби нарешті здобути легкість та приємність життя, без агресії та страху.
Alyona Alyona та «Океан Ельзи» — «Країна дітей»
Реперка та рок-гурт до Міжнародного дня дітей й травня 2021 року презентували нову пісню, присвячену українським дітям, які постраждали від війни й терактів. Український поет і прозаїк Сергій Жадан наприкінці минулого року запропонував Святославові Вакарчуку створити пісню на його вірш. Поезію він присвятив Данилу Дідіку — хлопцю, який загинув внаслідок теракту під час Маршу єдності в Харкові у 2015 році.
Alyona Alyona написала свою частину тексту, а Вакарчук — музику. Як розповіла реперка, разом вони довго міркували, як поділитися зі слухачами історією, яка болить у їхніх серцях не один рік. Тому після творчих роздумів вирішили зробити дві версії треку. Кліп до пісні знімали на початку травня у Лисичанську, що на Луганщині. У відео з’являються діти 8-13 років, які проживають у місті.
Gorchitza — Shkoura
Цей кліп електронний гурт створив у співпраці з однойменним карпатським брендом одягу. Останній у своїй діяльності пропагує усвідомлене виробництво й раціональне споживання. Всю продукцію виготовляють без використання електроенергії та інших ресурсів, які можуть осушити планету. Нитки прядуть за допомогою ручного шпинделя, вироби плетуть на ткацькому верстаті XVIII століття, занурюють у гірську річку і сушать на вулиці. Якраз ці процеси автори показали у своєму кліпі.
Трек виконаний без вокалу, сама ж мелодія яскраво доповнює тематику кліпу. Сам гурт Gorchitza стартував свою діяльність у 2007 році. Проєкт активно гастролював із 2008 до 2014, змінюючи вокалісток. Кліп Shkoura світ побачив у 2019 році, після п’ятирічної паузи у кар’єрі виконавців.
Друга Ріка — «Сьомий день»
Це саундтрек до повнометражного фільму «Я, Ніна», у якому знімається телеведуча Яніна Соколова, яка пережила рак. Боротьба з онкологією надихнула її створити мультимедійний проєкт, а «Сьомий день» став його гімном. Автори кліпу хочуть змінити ставлення суспільства до онкохворих, адже, згідно з різними даними, щороку приблизно у 140 тисяч українців діагностують рак. Тому не дивно, що так чи інакше ця хвороба зачіпає майже кожну четверту родину в Україні.
Лідер гурту Валерій Харчишин розповідав, що знає, як важно буває людині прийняти такий діагноз, а тим більше знайти у собі сили для подальшої боротьби. Проте називає й позитивні приклади, як от його подруга Яніна, яка «навіть у найтемніші часи не втрачала надії та жаги до життя». Він вірить, що кліп допоможе людям пережити страшну мить і подарує надію на щастя, що б не сталося.
Samuum — Maria
Українсько-вірменський гурт Samuum випустив пісню та кліп Maria, де іронічно, але водночас серйозно викривають одну з проблем близькосхідної культури — порушення людських прав жінки. Головну героїню викрадають для весілля. Під церковні дзвони здійснюють злочин проти людської свободи — саме так релігія виправдовує насилля. А проте наречена покірно лежить, загорнута у килим, розуміючи, що така її доля, передана їй у спадок. Це історія дівчини, якій доводиться зіштовхуватися з багатьма труднощами, щоб її поважали в суспільстві, в якому вона живе.
Samuum — це музичний проєкт, створений співачкою Лусіне Кочарян і саунд-продюсером, режисером Андраніком Берберяну. У своїх творах музиканти розкривають «виворіт» життя на Близькому Сході, виступають на підтримку жіночого руху в регіоні та по всьому світу.
Zwyntar — «Кажани»
Київський дарк-кантрі гурт називає свій кліп до пісні «Кажани» найдорослішим з усіх, що вони випускали. Артисти порушують тему сприйняття деякими людьми кажанів як чогось страшного. Вони показують, як люди готові вбивати цих тварин, хоча вони віднесені до Червоної книги України. Кліп виконаний у готичному стилі, але місцями є приводи усміхнутися. Після виходу ролика виконавці почали звертатися до своїх фанатів як «Кажани і кажанеси».
Читайте також: «Приймаємо пологи та лікуємо грижі». Як у Харкові рятують кажанів від загибелі
На відео учасники гурту перевтілились у людиноподібних кажанів із пірсингом, які тероризують місто і періодично ходять на вечірні шоу. Під кінець кліпу глядачу показують газету. Крім заголовків, там весь текст — це оповідання Едгара По «Маска Червоної Смерті» про готичний маскарад, де всі присутні помирають у кінці. Сенс твору полягає в «невідворотності смерті», що перегукується з долями персонажів у відео.
Koloah і Otoy — «Байдуже, хто ти, якщо тобі не байдуже»
Саундпродюсер Koloah і музикант Otoy у своєму маніфесті закликають українців голосувати на виборах, доводячи те, що це відповідальність кожного громадянина та його внесок у своє ж майбутнє. Автори треку наголошують, що нам не дарма дали право голосу, так само як дідусям чи бабусям, що активно вибирають майбутнє. Вони закликають українців бути соціально усвідомленими, щоб мати час на інвестицію або хоча б її спробу у майбутнє.
Koloah і Otoy намагаються зробити голосування модним. На їхню думку, українець може бути будь-ким за кольором, гендером, бажанням кохати чи вірити. Але єдине, яким він може бути досить сумнівно — аполітичним. Саундтрек музиканти створювали під місцеві вибори 25 жовтня 2020 року, однак за своїм змістом і метою він залишатиметься актуальним і надалі.
Суспільство

Український бренд одягу FROLOV 14 лютого відкриє UFW денним рок-концертом. Квитки на покази можна отримати у благодійному розіграші для проєкту «Обличчя героїв».
Про це повідомили в інстаграмі FROLOV.
У сезоні FW25-26 Ukrainian Fashion Week запустила благодійну ініціативу «Обличчя героїв». Цей проєкт спрямований на підтримку, відновлення та реабілітацію поранених з мінно-вибуховими травмами обличчя.
Щоби отримати запрошення на один із показів, необхідно:
- зробити благодійний внесок від 2500 гривень на Монобанку;
- заповнити форму за посиланням;
- обрати бажаний для відвідування показ.
Організатори транслюватимуть подію онлайн, етер можна буде подивитися безплатно.
Нагадаємо, що Ukrainian Fashion Week створює адаптивну моду для ветеранів та людей із травмами.
Також ми писали, що український бренд FROLOV створив костюм для Бейонсе (ФОТО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка UFW
Суспільство

У свої 73 Ярослав Мельничук не любить сидіти на місці: він опанував смартфон, допомагає онучці закривати благодійні збори для війська, співає та читає реп. А ще почав власну справу — виготовляє дерев’яні підставки під телефон. Каже, що робить ці речі з власної потреби, — щоб було зручніше дивитися улюблені відео про риболовлю:
«Це дуже кропітка праця: я завжди кажу, що легше хату збудувати, ніж робити ці підставки. Але саме вони дають мені силу та здоров’я — тепер я цим живу».
ШоТам розповідає історію дідуся, який завдяки онучці став зіркою інтернету та створив власну прибуткову справу на пенсії.

Ярослав Мельничук
пенсіонер, виготовляє дерев’яні підставки
Завдяки онучці про мене знає весь інтернет
Усе своє життя я працював будівельником, а коли вийшов на пенсію, то дуже полюбив ходити на риболовлю та просто гуляти біля річки в рідному селі. З часом почав збирати різні гілки на березі, щось із них виготовляти та лакувати.
А ще мені було шкода, коли щось красиве пропадає, тому вирішив створити вдома в альтанці музей, де збирав старовинні речі, які знайшов вдома чи принесли сусіди. В мене є старі годинники, машинки для стрижки, маслобійки, фото, касети та платівки. Діти часто приходять сюди й уважно все розглядають.

Ярослав Дмитрович показує дерев’яну підставку для пляшок у власному домашньому музеї. Фото надала Віталія Грицак
Кілька років тому мені подарували смартфон. Онуки навчили ним користуватися, тож часом я дивлюся якісь відео, і так натрапив на ролик з підставками під телефон. Я вирішив, що хочу робити таке ж, бо коли ми дивилися щось разом з онукою, то зазвичай спирали телефон на якусь банку. Тому для мене дерев’яна підставка — це дійсно корисна річ.
Спершу не вдавалося створити щось красиве, але я дуже старався. Першими моїми виробами були підставки з нотами — я зробив їх для учнів моєї дочки, яка викладає в музичній школі.

Підставка «Моя дочка музикантка» від Ярослава Дмитровича. Фото надала Віталія Грицак
Далі онучка Віта написала на своїй сторінці про мене, і музичне училище з Полтавщини замовило 30 таких підставок. Потім почали замовляти й інші підписники Віти. Я не ставив якоїсь ціни — казав, що дадуть, те й буде. Половину коштів витрачав на матеріали, а половину віддавав на армію.
Мої підставки вже бачили Америку й Австралію
Справа так захопила мене, що я почав створювати зайчиків, песиків та інших тваринок. Символом нашого села Коропець є риба короп, тому я створив і таку підставку — це улюблений мій виріб, бо риболовля є моїм захопленням. До речі, її замовляють наші односельці, які живуть за кордоном, тому мої підставки вже є у Франції, Таїланді й Америці. А один з найскладніших виробів — підставка з тризубом — полетів до Австралії. Звідти ж у мене замовили кенгуру.
Підставку з тризубом замовили односельці Ярослава Дмитровича, що живуть в Австралії. Фото надала Віталія Грицак
Я створюю кожен виріб досить довго: спершу його треба намалювати, потім вирізьбити, пошліфувати та полакувати, а далі він висихає понад добу. Це дуже кропітка праця, але саме підставки дають мені силу та здоров’я — тепер я цим живу.
У мене поки немає майстерні — я облаштував собі робоче місце в стодолі. Там поставив свій станок і зберігаю всі підставки, яких за день можу створити пʼять-шість.
Знайомі та друзі мене підтримують — кажуть, що вже чули про мене по радіо. А я собі жартую, що мене вже навіть в Америці показують. В юності я їздив по світу й зовсім не мав часу робити щось для себе, що приносить мені радість.
Мій молодший брат — різьбяр, племінник також виготовляв меблі, тому я вирішив продовжувати сімейну традицію. Рідні завжди підтримують і радіють за мене, та іноді дружина жартує, щоб я не задирав носа, бо ще хтось мене собі забере. Але то все жарти, і я дуже вдячний своїй онучці за підтримку, і що тепер про мене знає весь інтернет.

Ярослав Дмитрович залюбки робить підставки для військових та дає лоти на благодійні розіграші онучки. Фото надала Віталія Грицак
А ще мої підставки замовляють на фронт. Якось нам навіть надіслали фото, як використовують підставку для телефона в окопі. Звісно, з військових ми кошти не брали — це наша маленька подяка за захист. Щиро хотів би перемоги для України, а ще прожити ще хоча б 10 років, щоб міг зібрати своїх рідних і друзів за великим столом в нашому селі на березі Дністра.
Перша дідова підставка зібрала 150 тисяч для війська
Мої підписники дуже полюбили діда, бо він такий, який є, нікого з себе не вдає. Та йому й не треба це робити, адже дід завжди був дуже харизматичний. Коли він почав створювати підставки, я саме організовувала благодійний збір для нашого війська — тоді ми разом зняли відео, заспівали та зачитали реп і виставили його підставку як благодійний лот.
Він і раніше допомагав мені з лотами — то свій фірмовий маринований оселедець запропонує, то домашнє вино. А того разу підписники побачили підставку й почали запитувати, чи можна таке придбати окремо.

Віта написала про дідусеві підставки у своїх соцмережах, і так у нього з’явилися перші покупці. Фото надала Віталія Грицак
Так і стартувала рекламна кампанія з підтримки дідового бізнесу. До речі, тоді ми зібрали понад 150 тисяч гривень для бригади «Рубіж» — це був один з перших виробів, який називався просто «Під ваші тіліфони». Переможець так щиро дякував, що дідові це було набагато цінніше за гроші.
Тепер, коли я організовую благодійні збори й долучаю до цього діда, то завжди знаю, що зможу швиденько зібрати необхідну суму.
Він завжди долучається до усіх моїх зборів — чи дає підставку на розіграш, чи просто сам донатить. За минулий рік вдалося зібрати близько півтора мільйона гривень, зокрема й завдяки його допомозі.
Понад пів тисячі виробів з оригінальними назвами
Дід придумує дуже цікаві назви для своїх виробів. Наприклад, підставка з нотою називається «Моя дочка-музикантка», зайчик — «Той, хто поїв усю капусту на городі», а ще є «Гусі-гусі, га-га-га», «Пливе качка, пливе сороката, я ж тобі казала, що я не багата». Також у діда є «Білочка, що поїла всі горішки і нема, що продати» або «Зуб, дешевший, ніж у стоматолога».

Кожен виріб Ярослава Дмитровича має оригінальну назву. Фото надала Віталія Грицак
За понад рік у діда було більше 500 замовлень. Він створив певний асортимент, який він виготовляє наперед, але буває, що люди звертаються з проханнями створити щось особливе. Наприклад, одна жінка замовляла підставку у вигляді окулярів для своєї подруги, яка працює окулісткою, а ще одні покупці мали вдома кажана, тому попросили вирізьбити його.
Дід дуже любить дарувати свої вироби — якщо хтось із чимось йому допоможе, він залюбки дарує якусь підставку.
Люди завжди дуже вдячні й надсилають свої фото з виробами. Я відразу роблю скрин та пересилаю дідові у вайбер. Наша з ним переписка — це суцільні скриншоти відгуків його клієнтів. Я зовсім не очікувала, що так буде, але дуже рада, що дід знайшов свою справу, і вона приносить йому радість.
Мрію про таку ж старість, як у діда
Спершу дід казав, що не треба встановлювати якусь конкретну ціну — оплата буде, що дадуть. Десь рік ми так і працювали. Люди платили по-різному — від 200 до 500 гривень. Але потім я побачила, що він приділяє цьому дуже багато часу та сил, втомлюється від фізичної роботи, тому тепер кажу, що в середньому підставка коштує 400-500 гривень, щоб дідова робота окупилася.
Коли ми надсилаємо людям вироби, завжди додаємо лист із побажаннями від діда та ще якийсь подарунок — це можуть бути сушені яблука від бабусі, свіжі груші з нашого саду, горіхи чи цукерки. Я ж дуже люблю підставку, яка в діда не вийшла — це мав бути козеріг, але ми назвали його чупакаброю, і вона тепер у мене на поличці.

Віталія з дідусем Ярославом Дмитровичем. Фото надала героїня
Я дуже щаслива, що маю у своєму житті такого діда. Він завжди дає мені щось домашнє, коли я кудись їду, та завжди зустрічає, коли повертаюся додому. Дід дуже мене любить і завжди підтримував мою творчість, тому я тепер навзаєм підтримую його справу.
Дуже ним пишаюся, адже зазвичай літнім людям складно зробити якийсь новий крок. А дід не такий — він є мотивацією для нашої сім’ї: у нього зараз така старість, якої хотілося б і мені.
Суспільство

В Україні запустили медіаплатформу Signal to Resist. Матеріали на сайті присвячені опору та деокупації тимчасово захоплених росією територій України.
Про це повідомляє головний редактор платформи Дмитро Кузубов у фейсбуці.
Про проєкт
На платформі розповідають історії незламності людей, які пережили окупацію. У першу чергу журналісти досліджують поневолення Херсона, що тривало вісім з половиною місяців. Команда Signal to Resist збиратиме розповіді цивільного та воєнного спротиву окупації, аналізуватиме важливі епізоди цього періоду, контроверсійних персонажів та діяльність руху опору.
Усі матеріали дублюватимуть англійською для фіксації воєнних злочинів і серед міжнародної аудиторії.
Читайте також: Українські ветерани здобули першу нагороду на «Іграх Нескорених»
Своєю історією для проєкту поділилася журналістка та мати трьох дітей Світлана Горєва, яка не виїжджала з Херсона під час окупації.
Головним редактором Signal to Resist став харківський журналіст Дмитро Кузубов, який працював фрилансером для «Української правди», Hromadske, Liga.net, Texty. А також співпрацював з The New York Times, CNN та Die Zeit для матеріалів про російську агресію проти України.

Фото з фейсбук-сторінки Дмитра Кузубова
«Чому саме Херсон? Це єдиний обласний центр, який росіяни захопили після 24 лютого 2022-го, й водночас — приклад масштабного опору. Опору місцевих, який разом із вдалими діями наших військових приніс результат — довгоочікуване звільнення», — пояснив на своїй сторінці у соцмережах головний редактор Дмитро Кузубов.
Перспективи
Цього року команда медіаплатформи планує презентувати фільм про спротив херсонців окупації. Над документальною стрічкою працює естонський режисер Ільмар Рааґ та команда українських журналістів і кінематографістів з компанії DGTL RLGN.
Нагадуємо, що анімація «Я померла в Ірпені» перемогла на міжнародному фестивалі короткого метру у Франції.
Фото обкладинки: сайт Signal to Resist