Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як створити власну писанку в домашніх умовах? 5 корисних порад від писанкарки

Опубліковано

Писанка — один із символів Великодня. У сучасному світі є багато варіантів, як її зімітувати, наприклад, у кожному магазині продають наліпки на яйця — опустив в окріп і за 3 секунди готово. Але справжня писанка — це давня традиція, що єднає з предками, можливість відпочити від галасу та провести час із собою. 

Анна Котліна займається писанкарством уже 16 років. Вона каже, що це пов’язане з її наполегливістю, яка проявляється протягом життя, адже жінку не одразу взяли на гурток писанкарства в дитинстві, та вона не здалася й за кілька років спробувала ще раз. Тепер Анна проводить майстер-класи, а також у майстрині є ютуб-канал з детальними поясненнями процесів. 

Анна каже, що їй подобається не лише писати писанки, а й навчати. Тож майстриня з радістю поділилася з ШоТам своїми великими й малими лайфхаками, щоб кожен, хто хотів спробувати себе, зміг навіть удома створити власну писанку.

Що треба для того, щоб написати писанку

Тут усе просто: яйце, віск, писачок, фарби та свічка. Сучасні магазини пропонують одразу цілі набори, які можна купити, щоб створити писанку. Наприклад, «Українські ремесла» продають набір з двох писачків і свічки з вощини та бджолиного воску за 300 гривень. А «Українські традиції» за 450 гривень надішлють 3 писачки різного розміру, 3 шматочки бджолиного воску, 5 анілінових барвників, свічку з бджолиного воску, підставку та коробочку під писанку й схему символів.

Набір для писанкарства від «Українських традицій». Фото з соцмереж

Але навіть без спеціального набору є шанс написати писанку. Анна стверджує, що в неї вже був досвід карантинних занять, коли вдома не було писачків. Тож чим можна замінити писачок:

  • ложка;
  • металева пилочка для нігтів;
  • цвяшок;
  • зламана циганська голка;
  • звичайна голка;
  • булавка;
  • непотрібний ключ;
  • шматок металевої лінійки.

Кожен з інструментів варто нагріти біля свічки й зачерпнути трішки воску — принцип дії такий самий, як у професійного писачка. Можна використовувати церковні чи декоративні свічки, які знайдуться вдома, але Анна наголошує, що лише воскові, адже якщо використовувати парафін, то фарба потім може «залазити» під ці воскові лінії. 

Анна Котліна зі своїми писанками. Фото: Олеся Богдан

Які візерунки обрати?

Жінка каже, що можна почати з найпростішого — сонечок чи рибок, зірок на 8 кутів. В інтернеті є безліч різних символів, які можна підглянути для своєї писанки. Загалом є кілька груп символів: вогню (сонце, зірки, сварга, хрест), води (хвильки, риби, грабельки, спіралі), символи розвитку, збереження та продовження життя (дерево життя, берегиня). Є також християнські символи (церква, хрест, риба, виноградна лоза), тваринні, пташині та рослинні.

«Часто писанки писали, не змінюючи порядку символів. Цю послідовність і сам орнамент передавали з покоління в покоління: бабуся — мамі, мама — доньці, а донька вже своїй доньці. Символи не забувалися», — розповідає Анна Котліна.

Різновиди хрестів у символах писанки. Фото: сайт «Українські традиції» 

Чим фарбувати

Фарби для писанок є різні: природні, харчові та хімічні (анілінові). Анна попереджає, що писанки, розписані хімічними барвниками, не можна вживати в їжу! І харчові, і хімічні барвники можна придбати в магазині, розвести за інструкцією та приступити до роботи. З природніми ж барвниками все цікавіше, адже ми можемо не здогадуватися, які скарби ростуть у нас під ногами чи продаються в аптеці. 

Які природні барвники взяти?

  • Жовтий: березові сережки, форзиція (кущі з жовтими квітами), ромашка;
  • зелений: кропива, ряст, пелюстки червоних тюльпанів, квіти рожевої мальви, а квіти чорнобривців дадуть салатово-жовтавий;
  • бурий: кора дуба (продається в аптеці);
  • синій: чай каркаде;
  • помаранчевий, червоний: цибулиння, марена красильна (продається в аптеці);
  • темно-синій, чорний: чорниця, бузина.

Можна взяти сухі, свіжі чи заморожені барвники (достатньо буде жмені), залити прохолодною водою, проварити 10-15 хвилин та охолодити. У такі відвари можна додати квасці або галуни, які теж продаються в аптеці — ці речовини зроблять колір фарби більш стійким, насиченим — та можна обійтися й без них.

Писанки від Анни Котліної, пофарбовані бузиною, чорнобривцями, чорницями та кропивою. Фото з соцмереж Анни Котліної

Процес створення писанки — покрокова інструкція

  1. Обираємо візерунок для писанки — попередньо можна промалювати лінії олівцем. Яйце можна брати й біле, і коричневе, і домашнє, і магазинне.  Писанка — це саме видуте яйце, тож треба зробити отвір і шприцом, медичною грушею чи губами видути білок і жовток. Анна радить використовувати свердло, а не ніж чи голку, адже вони можуть спричинити тріщинки. Раніше писали на повних, домашніх, запліднених яйцях і вони пізніше висихали, каже Анна. На варених яйцях пишуть писанки не всюди в Україні — це вже змішання традиції крашанки та писанки.
  2. Писачок чи будь-який підручний інструмент нагріваємо над свічкою та зачерпуємо ним трішки воску — розміром менше за горошину, ближче до зернятка гречки.
  3. Гарячим воском створюємо візерунки на яйці. Анна радить рухатися невеличкими відрізками, щоб лінії були рівнішими. Все, що буде покрите на цьому етапі, залишиться в кольорі яйця. Під воскові лінії чи покриті частинки не буде чіплятись кожна наступна фарба.
  4. Час опускати яйце в першу фарбу. Їх зручно замішувати в півлітрових банках. Анна нагадує — рухатися треба від найсвітлішого кольору до найтемнішого, тому першим може стати жовтий, а останнім — темно-синій чи чорний. Писанку можна зробити і дво- чи триколірною. У фарбі яйце може провести й 2 хвилини, і 20 — залежно від насиченості барвника.
  5. Далі виймаємо яйце з фарби, промокуємо серветкою та знову додаємо віск: ті місця, які покриємо воском на цьому етапі, залишаться такого кольору, як перша фарба.
  6. Таким чином заповнюємо всю писанку символами (чи на скільки стане снаги).
  7. Настав час вивільнити малюнок, адже поки яйце вкрите воском, не все видно. Для цього знадобляться свічка та серветка. Яйце тримаємо біля свічки (не над нею, бо так можна закоптити писанку), торкаємось боку вогника, коли віск розтоплюється, то ми витираємо його серветкою. Тут знадобляться музичні знання, адже доведеться згадати вальсові мелодії — на раз-два-три тримаємо яйце коло вогню й забираємо, протираємо серветкою, далі знову на раз-два-три тримаємо, і так поки не змиється весь віск. Таким чином ми вмиваємо писанку коло вогню та бачимо всі символи, що писали до цього. Порожні писанки нагріватимуться швидше, ніж ті, що з жовтком і білком всередині. Вітаємо, ви прекрасні! Писанка готова.

А якщо не писанки, то що

Для когось процес із писанками може бути складним, але й це не біда. Великодні традиції мають інші варіанти. Наприклад, можна зробити дряпанку — занурити яйце на ніч у темний барвник, а тоді продряпати на поверхні цвяшком чи чимось гострим візерунки. Для занять з дітьми Анна радить спробувати крапанку — тут теж доведеться працювати з воском, тому під наглядом батьків. Замість ліній воском, як у писанках, на яйце крапають віск, занурюють у фарбу й так повторюють. У результаті вийде цікава крапанка з краплинками різних кольорів.

Є й інші види — восківки чи витравлені оцтом писанки. Головне, що це традиція, яка досі живе, й українці її продовжують.

«У нас настільки мінливий світ, що ми хочемо знайти якусь опору. Наприклад, у традиціях, народному співі чи танцях — у чомусь такому, що йде з глибини. Нам треба й виспіватися, й викричатись, і вихлюпнути свої емоції, переживання. Водночас людина прагне краси, а в писанках це можна поєднати — побажати собі чи своїй родині щось і втілити це в символах на писанці», — підсумовує Анна Котліна.

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі