Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як розібратись з прокрастинацією. Поради від доктора психології, які справді працюють

Опубліковано

Уявіть, наскільки менше стресу та розчарувань ви б відчували, якби могли просто змусити себе робити все в той час, коли у вас дійсно була на це можливість?

Хороша новина полягає в тому, що ви можете побороти цю проблему, якщо використовувати правильну стратегію. Як саме це зробити, пише доктор соціальної психології Хайді Грант.

Причина №1. Ви щось відкладаєте, бо боїтесь все зіпсувати

Рішення. Спробуйте сфокусуватись на уникненні проблем, а не досягненні успіхів

Є два способи розглянути будь-яке завдання.

Перший. Ви можете зробити якусь справу, тому що бачите спосіб закінчити її краще, ніж ніж це хтось зробив до вас. Це фокус на досягненнях. Щось на кшталт думок  “якщо успішно завершу цей проект, то отримаю підвищення”, або “якщо я регулярно тренуюсь, то буду виглядати дивовижно”.

Психологи називають це акцентом на просування – і дослідження показують, що коли у вас є цей акцент, ви мотивовані думкою про виграш і працюєте найкраще, коли відчуваєте себе оптимістичним. Звучить добре, чи не так?

Що ж, якщо ви боїтеся поразки, то тривога та сумніви не тільки підірвуть цей акцент на досягнення, а й залишають менше шансів вчинити якісь дії взагалі.

Другий. Коли вашу справа підривається сумнівами, що ви не зможете зробити її такою успішною, як уявляли, спробуйте сфокусуватись на тому, як попередити проблеми, які спричинить її невиконання. Замість того, щоб думати, як ідеально закінчити завдання, подивіться на власне завдання як спосіб уникнути втрат і зберегти те, що у вас вже є.

Для успішного завершення проекту, орієнтованого на профілактику проблем, ви думаєте не про підвищення у разі успішного завершення проекту, а про виконання завдання як спосіб уникнути штрафів. Точно так же тепер і регулярні тренування виглядатимуть як спосіб не запустити себе.

Десятиліття досліджень, які я описую у своїй книзі «Фокус», показують: ваша мотивація при профілактиці проблем посилюється занепокоєнням щодо того, що може піти не так.

Коли ви зосереджені на уникненні втрат, стає зрозуміло, що єдиний спосіб вийти з небезпеки – негайно вжити заходів. Чим більше ви переживаєте, тим більше робите для виконання цього завдання. 

Я знаю, що це не дуже-то й весело звучить – особливо якщо ви більше орієнтовані на підхід з досягненнями. Але, мабуть, немає кращого способу подолати свою тривогу і прокрастинацію, ніж серйозно подумати про страшні наслідки у разі, якщо взагалі нічого не робити. Продовжуйте, залякайте себе до дрижачки. Це звучить жахливо, але це працює.

Причина №2. Ви щось відкладаєте, бо зациклюєтесь на власному небажанні це робити

Рішення: Робіть як Спок, ігноруйте свої почуття. Вони реально заважають вам

У своїй чудовій книзі «Протиотрута: щастя для людей, які терпіти не можуть позитивного мислення», Олівер Буркеман вказує, що велику частину часу, коли ми говоримо такі речі, як “я просто не можу встати з ліжка рано вранці” або “не можу змусити себе займатися фізичними вправами”, що ми дійсно маємо на увазі – так це те, що не можемо змусити себе відчути задоволення від цих дій.

Зрештою, ніхто не прив’язує вас до ліжка щоранку. Ніхто не блокує вхід до вашої спортзали. Фізично вас нічого не зупиняє – ви просто не відчуваєте, що це вам подобається.

Але, як каже Буркеман, “Хто каже, що вам потрібно чекати, доки ви не налаштуєтесь на робочий лад?”

Подумайте про це хвилинку, бо це дійсно важливо. Багато хто думає, що ми можемо бути мотивованими та ефективними, тільки якщо відчуваємо бажання чи натхнення взяти і зробити справу. Що нам потрібно прагнути того, аби регулярно ходити до спортзалу абощо.

Я дійсно не знаю, чому ми віримо в цю стовідсоткову дурницю. Так, на певному рівні реалізації задачі вам потрібно бути прихильним до того, що ви робите. Але вже точно не потрібно чекати, доки вас нарешті відвідає бажання взятись до справи.

Багато хто з найбільш плідних талановитих художників, письменників та інноваторів стали такими частково через свою залежність від робочих процедур, які змушують їх приділяти роботі певну кількість годин на день. І неважливо, наскільки натхненними вони себе почували.

Тут же автор “Протиотрути” згадує зауваження відомого художника Чака Клоуза, що “натхнення – для любителів. Решта з нас просто беруться до справи”.

Тож якщо ви сидите там, відклавши щось, тому що вам це не подобається, пам’ятайте, що вам насправді не потрібно зациклюватись на таких речах.

Насправді ніщо не може зупинити вас.

Причина №3. Ви щось відкладаєте, бо це важко, нудно або неприємно

Рішення: Використовуйте планування if-then

Занадто часто ми намагаємось вирішити конкретну проблему за допомогою самої лише сили волі: ніби наступного разу ви змусите себе ще скоріше розпочати роботу над марудною справою.

Звичайно, якби ми насправді мали силу це зробити, ми ніколи не відкладали б справу на останній момент.

Дослідження показують, що люди звичайно завищують свою здатність до самоконтролю, і надто часто думають, що це допоможе їм уникнути неприємностей.

Зробіть собі послугу, прийміть вже той факт, що ваша сила волі обмежена, і що це не завжди сама лише рішучість змусить вас робити те, що вам здається важким, стомлюючим чи іншим жахливим.

Натомість використовуйте план “якщо-тоді” для того, аби робота все ж була виконана.

Розробити план «якщо тоді» – це не просто вирішувати, які конкретні кроки потрібно зробити для завершення проекту, це також визначитись з місцем та часом, коли ви будете це робити.

“Якщо вже 14:00, то я припиняю те, що я роблю, і розпочинаю роботу над доповіддю для Олексія”

“Якщо мій начальник не згадає про моє прохання про підвищення на нашій зустрічі, я нагадаю йому про це ще до закінчення зустрічі.

Заздалегідь вирішивши, що, коли і де ви будете робити, не влаштовуйте собі обговорень, коли настане час.

Ніяких “ой, я дійсно повинен це робити зараз? Або це може чекати пізніше? а може, замість цього я повинен зробити щось інше”. 

Коли ми обдумаємо все, сила волі стає необхідною для прийняття жорсткого вибору. Але “якщо-тоді” план різко зменшить вимоги, що ставляться до вашої сили волі, гарантуючи, що ви прийняли правильне рішення, випередивши критичний момент.

Насправді, план “якщо-тоді”, згідно з понад 200 дослідженнями, покращував темпи досягнення цілей і продуктивності в середньому на 200% -300%.

Я усвідомлюю, що три стратегії, які я вам пропоную – роздумувати про наслідки невдачі, ігнорувати свої почуття та займатися детальним плануванням – не звучать так весело, як поради на кшталт “Слідуйте за своєю пристрастю!” або “Залишайтеся позитивними!”

Але вони мають вирішальну перевагу в тому, що насправді є ефективними – якими будете і ви, якщо їх використовуватимете.

Коментарі

Суспільство

«Громади зобов’язані допомагати переселенцям». Як на Чернігівщині підтримують тих, хто втратив дім

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

У Бобровицькій громаді на Чернігівщині зараз живуть понад 2 тисячі переселенців. Крім житла, роботи, гуманітарки та допомоги з документами, ці люди потребують психологічної підтримки, тому влада у співпраці з благодійниками створила для них безкоштовний соціально-психологічний простір.

Як це реалізували, розповідає ШоТам.

Михайло Ділок

директор центру надання соціальних послуг Бобровицької сільської ради.

Уся допомога є безкоштовною

Наш соціально-психологічний простір створений на базі місцевого центру надання соціальних послуг. З втіленням цього проєкту нам допомогла благодійна організація «Право на захист». Усі послуги простору безкоштовні.

Крім як по психологічну допомогу, переселенці приходять до нас із різними питаннями. От днями чоловік з інвалідністю із Запорізької області звертався щодо ремонту електрики в будинку, куди його заселили. Інша сім’я живе в будинку, де немає газу, тому потрібно допомогти з дровами, адже стало холодніше. Ми стараємося всім допомогти, чим можемо — надаємо продукти, постіль, теплий одяг, через благодійників дістаємо ліки, допомагаємо оформити документи.

Центр соціальних послуг Бобровицької сільської ради. Фото: ШоТам

Геннадій Іванюк

виконувач обов’язків голови Бобровицької міської ради Чернігівської області 

«Ми хочемо, аби їм було в нас комфортно»

Наша Бобровицька громада має значну допомогу від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» — матеріальну підтримку, а також тренінги для фахівців. Нам допомагають відновитися після бойових дій, адже росіяни окупували 9 сіл громади та знищили понад 160 будівель. 

Проєкт виділив нам багато необхідної техніки: пересувні фари для роботи вночі, екскаватор для ремонту доріг, а також чотири дробарки для переробки деревини. Тепер ми безкоштовно забезпечуємо переселенців дровами, аби вони могли опалити своє нове житло. 

Їхні діти навчатимуться у відновленій опорній школі, адже «ГОВЕРЛА» фінансує там ремонт і допомагає створити бомбосховище. Проте не менш важливим є й моральний стан переселенців, тому ми створили для них соціально-психологічний простір. У майбутньому хочемо виділити під нього окреме приміщення та найняти на роботу більше фахівців.

Геннадій Іванюк і Михайло Ділок спілкуються про розвиток соціально-психологічного простору. Фото: ШоТам

Вважаю, що громади зобов’язані допомагати переселенцям знайти житло та роботу, адже ці люди втратили свій дім. Ми хочемо, аби їм було в нас комфортно, і щоб вони не мусили їздити по інших містах у пошуках житла.

Марина Бушеленко

психологиня соціально-психологічного простору у Бобровицькій громаді

Люди часто бояться психологів, але ми хочемо допомогти

Я — дружина загиблого воїна, мама та психологиня, яка щось робить, аби допомогти іншим. Коли люди покидають свій дім і переїжджають у нове середовище, вони не знають, що на них чекає. 

Ми зустрічаємося з клієнтами індивідуально раз на тиждень, сеанс триває 45 хвилин. Часто до мене звертаються молоді мами з дітьми, які стають розгубленими на новому місці.

От нещодавно до мене приходила жінка з Сум, у якої там залишилися батьки. Через це вона відчуває постійну тривогу, тому я стараюся допомогти їй зібратися та навчитися боротися з тривогою, аби не переносити її на свою дитину. 

Часто люди бояться психологів, але ми хочемо допомогти. Я не даю порад, не засуджую, а слухаю та намагаюся допомогти розібратися з хаосом в голові, скерувати людину в правильному напрямку. Тоді на душі стає легше, адже зі мною можна поплакати та бути собою.

Переселенка Лариса Бабій на прийомі в психологині Марини Бушеленко. Фото: ШоТам

Після нашої роботи вони завжди дякують і зазначають, що бачать зміни: діти адаптуються в садочках, налагоджують сон і свій емоційний стан. Я допомагаю жінкам звернути увагу на власні бажання та згадати про свої базові потреби.

Я завжди раджу планувати своє майбутнє, бо якщо ви знаєте, чого прагнете, то відволікаєтеся від стресу. Насамперед це потрібно дорослим, але я працюю також з дітьми та підлітками. Перші сеанси ми проводимо за присутності їхніх батьків, а далі вже самі.

Марина Бушеленко біля будівлі соціально-психологічного простору для переселенців Бобровицької громади. Фото: ШоТам

Зараз ми починаємо співпрацювати з психологами з інших центрів, а ще плануємо проводити для переселенців у місті різноманітні тренінги. Наступного літа хочемо відкрити інклюзивну кімнату для дітей з інвалідністю та загалом завдяки психологічним технікам допомагати людям жити краще.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

У Києві відкрили реабілітаційний центр для військових та рятувальників

Опубліковано

На базі медичної установи МВС у Києві запрацював сучасний реабілітаційний центр RECOVERY — 14-й у національній мережі.

Про це повідомляють в інстаграм-сторінці центру.

Реабілітація за світовими стандартами

Центр щороку прийматиме до 2 тисяч пацієнтів — військових, поліцейських та рятувальників, які зазнали поранень під час бойових дій. Заклад оснащений сучасним обладнанням, зокрема:

  • тренажерами для відновлення після мінно-вибухових травм;
  • апаратами віртуальної реальності, що роблять реабілітацію цікавою завдяки гейміфікації;
  • системами для точного оцінювання прогресу пацієнтів.
Фото: RECOVERY

Читати також: У Києві відреставрують «Будинок з комахами», збудований у 1893 році (ФОТО)

Команда та інклюзивність

З пацієнтами працює мультидисциплінарна команда — лікарі, фізичні терапевти, ерготерапевти, психологи та інші спеціалісти. Простір центру створений із дотриманням принципів інклюзивності, забезпечуючи доступність для всіх категорій пацієнтів.

Нагадаємо, що на Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО).

Фото обкладинки: RECOVERY.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Ірпені врятували червонокнижних кажанів під час утеплення багатоповерхівки (ФОТО)

Опубліковано

У багатоповерхівці на вулиці Полтавській, 61 в Ірпені виявили цілу колонію кажанів під час капітального ремонту фасаду. Роботи довелося зупинити, адже вони загрожували життю рукокрилих.

Про це повідомила депутатка Ірпінської міської ради Євгенія Антонюк.

Як відбувалася рятувальна операція

Мешканці будинку, побачивши знахідкою, звернулися по допомогу до міської ради. На місце одразу прибули фахівці Українського центру реабілітації рукокрилих. Завдяки підтримці організації, яка надала будівельну люльку, вдалося обстежити фасад і врятувати 44 кажани. Тварин оглянули й перевезли до спеціального місця, де вони перебуватимуть до весни.

Читати також: У Києві відреставрують «Будинок з комахами», збудований у 1893 році (ФОТО)

Чому це важливо

Всі види кажанів в Україні занесені до Червоної книги й є рідкісними. Подібні випадки потребують оперативного реагування, адже рукокрилі відіграють важливу роль в екосистемі.

Фото: виставлено на фейсбук-сторінки Євгенії Антонюк

Український центр реабілітації рукокрилих закликає мешканців Києва та області звертатися до них у разі виявлення кажанів, особливо якщо їхньому життю щось загрожує. Залишити повідомлення можна на сайті центру.

Нагадаємо, що у Києві на Вокзальній відкрили оновлений безбарʼєрний «МакДональдз».

Фото обкладинки: виставлено на фейсбук-сторінки Євгенії Антонюк.

Коментарі

Читати далі