Як один забіг країнами Європи перетворився на спортивний проєкт для «діток дощу»

Спорт надзвичайно важливий для дітей з розладами спектру аутизму. Однак сила натовпу часто бере верх і батьки таких діток ховаються у будинках, захищаючись від ставлення оточуючих. Щоб позбутися стереотипів та через ігрові змагання навчити малюків взаємодіяти між собою, у Києві три роки тому започаткували проєкт «Kids Autism Games».

За цей час вже понад 150 дітей з аутизмом взяли участь у проєкті, головною метою якого є соціалізація дитини. Тренери розвивають у них дрібну моторику, поліпшують фізичний стан і прищеплюють любов до спорту. А почалося все з одного забігу країнами Європи майбутньої кураторки проєкту Наталі Мартіашвілі.

Наталя Мартіашвілі,

Кураторка проєкту «Kids Autism Games»
Волонтерка. Працювала 12 років у фінансовій сфері, потім змінила діяльність на спортивну сферу

Пробігла Європою за 2 місяці

Я 12 років працювала у фінансовій сфері — це був банківський та страховий напрямок. На початку 2014 року я вирішила трішки змінити вектор своєї діяльності та розвитку. І дуже випадково потрапила у бігову спільноту, коли вона тільки зароджувалась у Києві. Ба більше, я взяла участь у проєкті, де 12 людей протягом 53 днів бігли естафетою 14 країнами Європи. Це було присвячено нашій євроінтеграції — як подяка Європі. І ми хотіли сказати, що ми — нація, яка хоче до європейської спільноти, сповідує такі ж цінності, бажає розвиватись і потребує навчання.

Поки ми перебували у своїй біговій історії, ми бачили світову практику, як люди ставляться до спорту і зокрема до бігу, до легкої атлетики. Європейці  займаються спортом щодня. Біг поєднує людей через кордони, попри будь-які розбіжності у світоглядах. Біг — це як мова спілкування. 

Ми — не нудна шкільна фізкультура

І після цього ми повернулись в Україну і створили благодійну організацію, яку назвали «Спорт заради миру». Ми провели багато різних проєктів. Хотіли показати, що біг, який був у нас у дитинстві у школі — нудний і не цікавий — може бути веселим і корисним. Є дійсно ще є великі проблеми в цьому напрямку, тому що фізкультура в освітніх закладах взагалі перестала існувати. 

У європейських школах досить поширена легка атлетика, яка містить в собі великий комплекс вправ, і додатково до неї додається яскраве спортивне обладнання. Ми на базі здобутого досвіду закупили інвентар, розробили комплекс вправ і з власними тренерами поїхали у великий проєкт Україною. Робили фанові дитячі забіги між командами від кожної школи міста спільно з міністерствами освіти та спорту. Так проїхали приблизно 15 міст, участь у яких взяли приблизно 9 тисяч школярів.

Багато людей чули про наші проєкти, зокрема, заняття дитячою легкою атлетикою. Наприкінці 2016 року мені написали мої друзі й попросили позайматися з дітками з розладами спектру аутизму. На той час ми не мали жодного розуміння, що таке аутизм. Я не зіштовхувалася з цим і не чула взагалі про такі порушення. Я подзвонила тренерам, і вони сказали: «Нумо звісно Так, позаймаємося!». Так ми запустили початкову тестову групу для 20 діток і десь з лютого 2017 року почали з ними займатись. Як площадку для занять ми обрали НСК «Олімпійський».

Підлітки вже втрачають інтерес до спорту

Для дітей заняття в нас здійснюється за кошти благодійних внесків. Коли ми починали, це був волонтерський проєкт. Але існувати багато років зусиллями волонтерів немає можливості. Тому ми постійно шукаємо і залучаємо фінанси від благодійників на закупівлю обладнання, оплату оренди та зарплату тренерів. З цим теж є інколи проблеми, тому ми робимо різноманітні акції та намагаємося зібрати гроші на ту чи іншу потребу.

Сьогодні наш проєкт — це спільнота для сімей з дітьми з розладами спектру аутизму. Переважно ми працюємо з дітками від 2 років. Іноді батьки приходять з малюками, які тільки починають ходити, але вже намагаються займатися. В групі у нас дуже яскраве і кольорове обладнання, їм весело і цікаво. Але ми все ж таки ставимо вікове обмеження від 2 до 12 років, бо потім дітки вже не займаються. Їм вже стає нудно.

Навчання проходить кожну неділю на НСК «Олімпійському», це три групи по 20 дітей. З ними займаються від 4 до 6 тренерів. Діти бігають по стадіону, в них є розминка, певний комплекс різноманітних вправ з фізичним навантаженням і з пальчиковою гімнастикою. Під час жорсткого карантину ми проводили заняття у Zoom.

«Парашут» не в змозі зупинити нашого Артема

Дітки всі дуже різні, і коли вони вперше потрапляють у групу, дуже налякані. Хтось адаптується дуже швидко, комусь потрібен більш як місяць. Але потім вони вже добре контактують один з одним. Комусь подобається яскравий великий фітнес-м’яч, комусь — бар’єри, іншим — перестрибувати чи перелазити через щось. У нас є десятирічний хлопчик Артем, який не відчуває певної втоми й ганяє настільки, що тренери втомлюються його наздоганяти. Ми навіть надягали йому на талію професійне обладнання «парашут», який мав би уповільнювати й трішки навантажувати його біг. Але для Артема це виявилося не важко.

Дуже багато дітей після занять почуваються більш впевнено. Були деякі сім’ї, які не мали можливості спускатися в метро, тому що дитина дуже погано себе поводила, кричала і боялась. Але після того, як вони вже бігали з нами у марафонах, спокійно почали спускатися в метро і почувати там себе більш комфортно.

Набір закрили через дві години

Насправді те, що я побачила, мене сильно шокувало. Всі ці діти дуже різні, багато з них взагалі не спілкуються. Вони потребують особливого ставлення. Коли ми розробляли програму для занять, різні фахівці давали нам поради. Зокрема, що не потрібно одягати щось яскраве, торкатися дитини чи вмикати музику. Але, поспілкувавшись з тренерами, ми вирішили працювали навпаки. Ми робили все не за правилами, тому що у житті потім ніхто не буде створювати умов для цих діток. Такий підхід до роботи з дітьми дає нам змогу боротися зі стереотипним сприйняттям.

У столичній школі ми знайшли заслуженого вчителя України, яка зібрала нам дуже якісний тренерський склад. Ці педагоги мали певний досвід роботи в інклюзивних класах, включаючи роботу з дітьми з розладами спектру аутизму.

Читайте також: Книги для дітей з аутизмом: як «ДивоГра» рятує український ринок від браку інклюзивної літератури

Батьки з самого початку активно долучали до процесу тренувань. Перша група була закритою, а потім ми вже відкрили перший набір до проєкту «Kids Autism Games», створили сторінку у Facebook, почали про себе розповідати. У серпні 2017 року ми написали, що відкриваємо новий набір. Хотіли взяти додатково 20 діток, але за 2 години довелося його закрили, тому що було подано більш як 60 анкет-заявок до проєкту. Ми були обмежені в кількості тренерів, тому не могли взяти більше учасників. Це як «циганська пошта» — додатково реклами не потребує. Батьки перебувають у спільнотах, спілкуються один з одним і розповідають про проєкт, який їм допомагає і йде на користь дитині.

Нас не допускали на загальноміські марафони

Для проєкту «Kids Autism Games» однією з головних задач ми ставимо ще й просвітницьку роботу з суспільством. Діти з розладами спектру аутизму потребують належного ставлення. Люди повинні бути більш толерантними до сімей, в яких виховується така дитина. Коли ми бачимо на вулиці, як хлопчик чи дівчинка кричить або падає, перше, що нам приходить на думку — що дитина невихована. А насправді у неї може бути розлад аутичного спектру, і їй дуже боляче або погано. Таким чином вона може доносити батькам те, що не може пояснити словами.

Через те, що батьків засуджують за перебування у соціумі з дітьми з розладами спектру аутизму, вони максимально уникають будь-якого перебування у соціумі. Або коли така дитина потребує інклюзивного класу, а суспільство робить так, щоб її там не було. Бо вона, мовляв, розумово не розвинута або може заважати іншим дітям. З цим дуже багато проблем у звичайному житті родини.

Тому ми намагаємося влаштовувати акції, де максимально розповідаємо про таких дітлахів. Наприклад, спільно з «Київським метрополітеном» проводили у соцмережах акцію «Притулятися». В межах акції ми випускали друкований мерч, який можна було придбати на марафонах. Хотіли пояснити людям, що щодня у метрополітені ми бачимо напис «Не притулятися», але кожен з нас іноді потребує саме притулитися до когось і знайти підтримку. Допомоги часом потребують, зокрема, й діти з розладами аутичного спектру. 

Цієї зими — новий набір

Зараз ми знімаємо 10 відеоуроків, які будемо викладати на нашому сайті. Кожен зможе зайти та переглянути їх. Наші тренери показують, як можна займатися дома, маючи лише підручні засоби: книжку, мотузку, парасольку, рушник тощо. Спорт може бути доступним тут і зараз, і побутові речі допоможуть у розвитку м’язів спини та покращать фізичний стан дитини.

Цей рік дуже сильно змінив нас, і ми швидко потребували змін. Тому що під час карантину діти були закриті вдома, багато з них затрималися у своєму розвитку. Тому ми зробили проєкт онлайн. І зараз створюємо платформу навчання, де дитина з батьками може зайти у свій власний кабінет і мати заняття прямо вдома.

Наступний набір діток ми плануємо у лютому 2021 року. Наразі ми можемо розширитися до 100 дітей, дібравши ще 40. Також чекаємо на весну. Маємо надію, що повернемося до звичайного життя і зможемо брати участь у забігах. Дітям потрібно перебувати не тільки в нашому соціумі, а й виходити у світ.

Чекайте занять у своєму місті

Ми плануємо розширювати наш проєкт. Зараз ми вже маємо програму, яку затвердили разом з Міністерством освіти і науки. Сподіваємося, що у цього року зможемо приступити до навчання тренерів в різних українських містах. Взагалі добре, що спортивна освіта за останні 5 років дуже сильно прогресує. Біг увійшов вже у життя багатьох. Марафон у 100 учасників у столиці плавно переростає у декількатисячні забіги. 

Головним успіхом на сьогодні я вважаю соціалізацію дітей, те, що вони вільно себе почувають у масових скупченнях. Вони слухняно бігають з нами. Наша спільнота вже на сьогодні має ім’я, яке поважають у сім’ях. Навіть якщо за цей період ми допомогли хоча б одній дитині, я б вважала це великим зерном.