Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
donate shotam

Суспільство

Книги для дітей з аутизмом: як «ДивоГра» рятує український ринок від браку інклюзивної літератури

Опубліковано

Кожна сота дитина у світі народжується з розладами спектру аутизму. Вони потребують якісної інклюзивної освіти, адже можливість отримати знання вчасно — це найважливіше у розвитку людини. Щоб допомогти людям з аутизмом, у 2015 році з’явилося соціальне підприємство «ДивоГра». Команда видавництва розробляє та видає книжки та ігри для розвитку мовлення у людей з розладами спектра аутизму й мовленнєвими порушеннями. Також ці видання корисні людям, які з різних причин втратили усне мовлення або можливість розуміти письмовий текст.

Ганна Усатенко,
Ганна Усатенко,

Керівниця соціального підприємства «ДивоГра» (м. Бровари)
Психологиня, аспірантка Інституту соціальної і політичної психології Національної академії педагогічних наук України

Порушене мовлення у людей — не рідкість 

За фахом я психолог, паралельно завжди цікавилася філологією. Довгий час я консультую подружні пари та сім’ї з дітьми. І я помітила, який великий вплив чинить на родину таке порушення розвитку як аутизм. За офіційною статистикою, в Україні налічується приблизно 15 тисяч дітей з аутизмом. Дані у світі вищі: за інформацією асоціації «Аутизм Європа», одна дитина зі ста має розлади спектру аутизму.

Також в Україні трапляється велика кількість інсультів: вони вражають 100-150 тисяч людей щороку. Лише десять відсотків з них, за даними Української асоціації боротьби з інсультом, повертаються до попереднього життя. Тобто, значна частина людей не відновлюють повністю здоров’ я. Одним з найчастіших наслідків стає афазія — порушення мовлення, коли людина має труднощі з розумінням або говорінням, не вимовляє слова чи склади або не розуміє, коли до неї звертаються.

Досвід Італії перенесла в Україну

У 2015 році на книжковій виставці в італійському місті Болонья я побачила унікальну книгу «Білосніжка» авторки Енци Крівеллі. Вона 20 років працювала з дітьми з аутизмом і розробила адаптоване видання з американськими піктограмами та дуже гарними деталізованими ілюстраціями. Мене це так захопило, що я захотіла створити в Україні видавництво, яке б розкривало психологічні теми та видавало книжки для розвитку дітей, і в тому числі для розвитку мовлення. Згодом ця книга з піктограмами стала першою, яку ми видали як соціальне підприємство «ДивоГра».

Книга «Білосніжка» авторки Енци Крівеллі

Я хотіла зробити підприємство, яке б розробляло продукцію для певних категорій людей, яких зазвичай оминають увагою виробники товарів для дитячого розвитку. Авторка, яка почала працювати з нами першою, Валерія Кісельова-Саврасова, зверталася спершу до великих українських видавництв. Вони цікавились ідеєю піктограм, але жодне з них не ризикнуло взяти на себе витрати для видання такої книжки й шукати потім для неї аудиторію.

Дитина може «говорити» картинками

Від звичайних книг наші відрізняються тим, що для кожного слова підібрана піктограма, яка пояснює його зміст. Це символічні малюнки, які зображують людей, дії, якісь об’єкти чи явища. Є люди, яким важко зрозуміти письмовий текст або мову на слух, наприклад, через ураження центрів, які відповідають за мовлення у мозку. Такі наслідки можуть зумовити вроджені вади, а також набуті — травма, інсульт тощо. Люди, які мають мовленнєві порушення, можуть розуміти інформацію за цими малюнками. У країнах, де більш розвинена інклюзивна практика, людина з аутизмом може мати набір таких карток з собою. І десь в метро показати «мені страшно» чи «мені холодно», чи «в мене болить». Ми зараз теж працюємо над розробкою таких наборів, які знадобляться в побуті людям з мовленнєвими порушеннями та фахівцям, родичам, які спілкуються з ними.

Діти читають книгу видавництва «ДивоГра»

Свої перші книги ми створювали разом з авторкою Валерією Кісельовою-Саврасовою. Ці соціальні історії для дітей з аутизмом та іншими порушеннями мовлення про те, як поводитися в різних місцях. Наприклад, як себе вести у громадських місцях, як от в автобусі чи в зоопарку. Книжку видавництва «ДивоГра» варто брати в зоопарк і показувати дитині піктограми. Щоб вона зрозуміла, що ось тут звірі на малюнку, і їх не можна годувати. Й ось у зоопарку теж є табличка з такою засторогою. Або тут намальована каса — й ось вона ця каса стоїть. 

Частина прибутку йде на благодійність

Поступово наша команда з трьох людей розширилася до десяти, серед яких є штатні працівники, підрядники та волонтери. Це був непростий шлях, тому що я працювала в бізнесі й розуміла бізнес-процеси. Але з таким форматом як соціальне підприємство я раніше не мала справи. Та й загалом в Україні таке підприємництво не врегульоване і не має законодавчого підґрунтя. Моя задача була зробити цей проєкт сталим і самоокупним, щоб він виконував соціальну місію, і водночас був фінансово стабільним. Я намагаюся підтримувати це, наскільки можливо.

Читайте також: Мікрозелень у руках «сонячних діток»: історія соціального проєкту у Харкові.

Частина нашого прибутку йде на створення безкоштовних матеріалів, які можна завантажити з сайту видавництва «ДивоГра». Зокрема, деякі посібники, матеріали чи постери з піктограмами. Також частину тиражу ми даруємо організаціям, які опікуються потребами дітей з інвалідністю. Ми ще займаємося просвітництвом нашої аудиторії: переважно ними є фахівці з розвитку мовлення і батьки дітей з особливими освітніми потребами. Проводимо для них безкоштовні вебінари, беремо участь у виставках.

Піктограми у книзі «Білосніжка» авторки Енци Крівеллі

Піратство забирає шанс у дітей

За нашими книжками переважно вчаться діти різного віку, від 2 років, а також підлітки та дорослі. Коли вони читають наші видання, вони в захваті, бо одразу розуміють, про що йдеться. Вони ще повністю не вміють читати, але вже за картинками розуміють текст. Я особисто проводила читання з дітьми в книжкових крамницях та бібліотеках Києва і бачила, що діти розуміють. Однак варто бути готовим до того, що для розвитку дитини з особливими освітніми потребами потрібно багато часу і повторів. Тобто, з кожним посібником батьки працюють тривалий час, доки дитина з нього не виросте.

За ці п’ять років ми вже випустили понад 30 видань. Ми адаптуємо піктограми українською мовою. На розробку однієї книжки йде від пів року до року, тобто це такий трудомісткий процес, до якого залучені автор, методист, дизайнер, художник. Ми іноді зіштовхуємося з піратством. Люди просто не розуміють, що коли вони беруть якийсь продукт, який розроблявся рік, тиражують його копії, то таким чином його розробник не зможе в наступному році виробити нову продукцію. Це забирає можливості у дітей з інвалідністю отримати якісні продукти, тому що діти читають наші книжки, виростають із них і потребують нових.

Родина читає книгу «Марійка захворіла» видавництва «ДивоГра»

Ми отримуємо багато відгуків, які прямо торкаються душі. Наприклад, була історія однієї мами, син якої має порушення мовлення, і він до восьмирічного віку ніколи не говорив слова любові. І лише коли він познайомився з нашим виданням «Марійка захворіла», він сказав мамі вперше «я тебе люблю». Там в кінці є така фраза, яку мама говорить своїй сім’ї, він її вивчив і вжив потрібному контексті. Вона нам це розповіла, а ми без сліз не могли слухати цю історію.

Заявляємо державі: готові до співпраці

Я думаю, що багато споживачів не знають, що в Україні є продукція, яка допомагає розвиватися дітям з порушеннями мовлення, адаптована саме до українських реалій. Цією розповіддю ми б хотіли заявити, що готові до співпраці з державними та приватними підприємствами, з медичними та освітніми установами для того, щоб поширити піктограми в середовищі та сфері послуг. Було б дуже доречно у транспорті, лікарнях, навчальних закладах розклеїти піктограми, щоб людям з особливими освітніми потребами було легше зорієнтуватись у цьому приміщенні. Також їх доречно використовувати в медзакладах для надання швидкої допомоги людині, яка не може пояснити, що в неї болить, а лікарям потрібно зрозуміти, що саме і де з нею трапилося. Тобто, сфера використання піктограм дуже широка і надважлива.

Дитина вчиться читати за допомогою піктограм

Ми рухаємося зараз у бік цифрових продуктів. Незабаром хочемо представити своїм користувачам також певні матеріали, які будуть доступні онлайн. Зупиняє поки лише те, що покупці не дуже звикли платити за онлайн-продукти й сервіси. Адже без стабільної підтримки будь-який мережевий продукт існувати не може. Онлайн — це дешевше, ніж друкована книжка, і я сподіваюся від читачів на повагу до авторських прав, тому що те, що викладено онлайн, звичайно має ризик тиражуватися у незаконний спосіб.

Розкажіть про нас своїм друзям

Людям хотіла б побажати бути більш толерантними, якщо вони бачать поруч людину, яка незвично поводиться чи погано розмовляє. Це не обов’язково означає, що вона не виховна — можливо, в неї є особливості розвитку, такі як аутизм, і вона інакше не може виразити свої емоції.

Будемо вдячні, якщо читачі поділяться цією статтею про нас з тими, хто працює у сфері освіти, займається розвитком, логопедією або просто є батьками дітей з мовленнєвими порушеннями. Раптом серед вашого кола є люди, які не знають про нашу продукцію і дуже її потребують. Ті, кому це буде цікаво, могли б на сайті завантажити безкоштовні матеріали й таким чином спробувати альтернативну та додаткову комунікацію — тексти, що супроводжуються піктограмами.

Ми сподіваємося, що незабаром інклюзивність в школі, спілкуванні, громадських місцях, зокрема, у державних закладах, стане нормою. Адже адаптація піктограмами — це взагалі легалізація прав дітей з інвалідністю. Держава має забезпечити своїх громадян доступними засобами альтернативної та додаткової комунікації, тож очікуємо, що надалі їхнє використання значно розшириться.

Суспільство

Про мерів, комуналку та безхатченків. Як книга «У міста є я!» допоможе дітям стати відповідальними мешканцями

Опубліковано

В Україні бракує літератури, яка б розкривала для дітей світ функціонування міста в усіх його проявах. Що таке комунальні тарифи, навіщо потрібен міський голова, куди зникає викинуте в баки сміття. Щоб заповнити цю нішу, фахівчиня з питань населених пунктів Ірина Озимок написала книгу «У міста є я!». Це перше ілюстроване видання для дітей, яке вчить ставати відповідальним мешканцем. На сторінках книги — не лише корисні поради. Там знайдеться й інтерактив, і цікаві конкурси. Продаж видання стартує з 15 травня.

Як воно, бути відповідальним мешканцем

«Це більше ніж книжка, адже вона сприяє пізнанню та спілкуванню дітей з дорослими, дає змогу написати лист меру та виграти призи», — так характеризує свою книгу її авторка Ірина Озимок. «У міста є я!» — це перше ілюстроване видання для дітей, що відкриває секрети про всі процеси в місті та вчить, як стати його відповідальним мешканцем.

Книжка розказує всі секрети про те, як функціонує місто, закликає знайти в книжці порушення правил у населеному пункті й ніколи їх не повторювати, містить захопливі завдання і цікаві факти про міста. Також вона дає можливість взяти участь у конкурсах малюнків та есе і виграти подарунки. А ще заохочує дорослих читати її з дітьми.

Дитяча книга «У міста є я!»

Інструкція для маленьких містян

У 13 розділах Ірина Озимок розповідає про те, як мешканці керують своїм містом, що таке міський бюджет і як він наповнюється, чому тепло треба заощаджувати. Також звертає увагу на те, як не потонути у смітті та чому варто його сортувати, все про різновиди транспорту і коли та чому краще ходити пішки. Книжка є своєрідною інструкцією, як діти вже сьогодні можуть впливати на місто. Авторка розповідає, які дитячі організації та ініціативи працюють в Україні та світі, до яких можна долучитися чи якими можна надихнутись і зробити щось своє, щоб змінити життя в місті на краще.

Видання зібрало цікаві факти про різні куточки світу — де з’явилася перша пішохідна вулиця, в якому місті найстаріше метро, а де найвища будівля і хто подарував Статую Свободи Нью-Йорку. У книжці всі погані звички позначенні спеціальним значком — авторка закликає їх віднайти та ніколи не повторювати.

На книгу надихнуло народження сина

Як організаторка Міжнародного саміту мерів, у своїй роботі я спеціалізуюся на темі населених пунктів. Раніше я ніколи не писала книжок, але завжди про це мріяла. Давно хотіла написати про міста для дорослих, але в мене було уявлення, що для цього я маю бути досить дорослою та ще більш досвідченою. Хоча нічого не вело мене до дитячої літератури до того, як у мене не народилася дитина.

Читайте також: Книги для дітей з аутизмом: як «ДивоГра» рятує український ринок від браку інклюзивної літератури

Зараз моєму хлопчику — один рік і 9 місяців. Ми намагаємося давати йому більше книжок, ніж іграшок. Й одного дня я подумала: стоп, а чи є книжка про міста, про те, як вони функціонують, як дітям брати участь у житті міста. Мені було цікаво, чи розповідає їм хтось у цікавій формі про те, чому важливі деякі процеси. Чому потрібно сортувати сміття, куди воно дівається, звідки у крані з’являється вода, що таке безпека в місті, хто такий мер. Я таку книгу для сина не знайшла, так з’явилася ідея написати свою. Тобто, моя дитина і робота сукупно дали мені ось таке натхнення.

Розповідаю про безхатченків та реклами на фасадах

Ця книжка — не про ідеальне місто, де все правильно і всі поводяться так, як має бути. У міста є я, тобто кожен його житель, і саме від нас залежить, яким воно буде: чистим, дружнім, безпечним, цікавим, зручним, інклюзивним, чи навпаки. Ми також можемо обирати, чи будемо пасивними спостерігачами, чи активними учасниками процесів у місті.

Дитяча книга «У міста є я!» (фото: «Книголав»)

Я розраховую, що цю книгу діти читатимуть із дорослими: з батьками, дідусями й бабусями та вчителями. У кожному розділі йдеться про поширені проблеми: запаркована машина на тротуарі, викинуте в парку сміття, байдужість людей, які проходять повз безхатченків, жахливі реклами на фасадах історичних будівель. Закликаю читача шукати такі моменти й запитувати у дорослих: «Мамо, а чому так? А ми так робимо? А може не будемо так робити?». Так діти ще змалечку почнуть звертати на це увагу.

Не книгою єдиною: інтерактиви й конкурси

Видання інтерактивне — до кожного з 13 розділів є особливе завдання. Там є, наприклад, пропозиція відстежити в будинку показники лічильника води. Це дасть змогу дітям усвідомити, скільки води сім’я споживає, це багато чи мало, як можна заощаджувати. Ще є завдання розробити пам’ятку для сусідів, як зробити будинок енергоефективним. Це стимулюватиме дітей до дій, тому що це не просто «прочитав — забув», а більше для того, щоб навчитися щось робити.

А ще кожен читач може взяти участь у конкурсах. Перший — найкращий малюнок. У книзі є практично пустий розворот, де дитина може намалювати своє місто через десять років. Ми підготували корисні призи-досліди, як от прогулянка з відомим урбаністом або можливість надрукувати на основі деяких малюнків листівку та поштову парку. Другий — це конкурс есе, де потрібно буде продовжити текст, який починається з речень: «Якщо колись я стану мером, то…», «А щоб так довго не чекати, вже сьогодні я можу…». Ми домовилися з порталом «Хмарочос», що вони надрукують найкращі роботи. У дітей буде час над цим попрацювати протягом літа.

Дитяча книга «У міста є я!» (фото: «Книголав»)

Старт продажів не за горами

Попри те, що ця книга — для дітей, я писала її доволі дорослою мовою. І вже потім ми з літредакторкою адаптовували цей текст. І хоча там є віковий показник від 6 до 12 років, але насправді вона цікава і для повнолітніх. Я ставлю себе на місце мами, яка читає з дитиною, і мені це буде цікаво. І я давала її читати дідусям і бабусям, їм також сподобалася. Дорослі казали, що вони також щось нове для себе пізнали.

Книгу проілюструвала одна з засновниць студії «Сері/граф» Анна Іваненко. У вільному продажі вона з’явиться з 15 травня. Замовити видання можна у книгарнях «Книголав» та Yakaboo за 225-250 гривень.

Читати далі

Суспільство

Як українець відновлює походами в гори ветеранів і людей з ампутацією (ВІДЕО)

Опубліковано

Вони водять в гори людей з ампутацією та безкоштовно реабілітують ветеранів у Карпатах.

Засновник проєкту – єдиний українець, який здолав Великий Гімалайський шлях!

Це ветеран зі Львова Віталий Дячук. Був поранений під час Революції Гідності.

У 2015 році пішов добровольцем на фронт.

«Ти повертаєшся і відчуваєш, що в тебе щось не то. Ти відчуваєш, що потрапив в болото», – Віталій Дячук.

Імпульсивно зібрав наплічник й пішов в гори. Там і народилась ідея допомогти іншим ветеранам.

Горотерапія є вже 5 років. За цей час реабілітували понад 700 ветеранів.

Читайте такожВолонтерський рух ОЗОН: як молодь та пенсіонери контролюють поліцію

Зазвичай походи влаштовують в українських Карпатах, проте водили й в Туреччину, Таджикистан, Грузію.

Фінансують це все добродії та небайдужі.

Нині команда збирає кошти на похід на Казбек.

Якщо хочете підтримати, то ось картка: 4731 1856 0242 2674 Дячук Віталій.

Нагадаємо, санаторій «Женева» у Трускавцях приймає на безкоштовну реабілітацію учасників бойових дій.

Як ми повідомляли раніше, вінничанин створив онлайн-сервіс для реабілітації за принципом «фізіологічного дзеркала».

Читати далі

Суспільство

Як українська мисткиня Ольга Кульчицька підкорила світ своїм талантом (ВІДЕО)

Опубліковано

Цю українську художницю знають у всьому світі, а ви про неї чули хоч раз?

Вона пройшла пішки майже всю Західну Україну, малюючи краєвиди. Створювала меблі, килими та навіть гральні карти!

Ольга Кульчицька не поїхала в еміграцію, хоча мала можливість.

Лишилась і допомагала родинам, які постраждали від радянської влади. Боролась за збереження Львівського художнього училища.

Жінка народилась у місті Бережани на Тернопільщині. Була молодшою донькою у заможній родині адвоката.

Її батько любив малювати й охоче вчив цього доньок.

Спочатку Ольга вчилась при монастирі у Львові. Згодом закінчила академію мистецтв у Відні.

У 1909 році у Львові відбулась перша виставка її картин. І успіх був шалений!

Читайте такожПро життя, бізнес, секс та творчість: 9 українських подкастів на будь-який смак

Ольга Кульчицька присвятила своє життя мистецтву.

Вона співзасновниця українського музею в Польщі.

Мисткиня не мала своєї родини, проте все життя вчила чужих дітей.

Ольга викладала графіку в Академії Друкарської Справи. У Львові й Тернополі є вулиці, що названі на її честь.

Читайте такожСонячний кооператив: як звичайні українці у Славутичі заробляють на електроенергії

Нагадаємо, одеському музею подарували 50 картин легендарного художника Межберга.

Як ми повідомляли раніше, вийшов третій ролик анімаційного серіалу «Історії небайдужих» про Богдана та Варвару Ханенків.

Читати далі