Кремлівський диктатор запевняє, що півострів «як мішок картоплі віддали». Та чи дійсно це так? І якою ціною поверталося життя в «подарований» Крим? У новому тесті від ШоТам коротко та аргументовано руйнуємо черговий міф російської пропаганди.
За версією російської пропаганди, Микита Хрущов «подарував» Крим Україні. Як це пояснюють кремлівські мрійники?
Російські пропагандисти переконують, що Хрущов «подарував» Крим Україні, перебувачи в стані алкогольного сп’яніння — мовляв, випив зайвого й припустився помилки. Зокрема цим росіяни також виправдовують окупацію українського півострова у 2014 році.
А пам’ятаєте, в якому році ми отримали «подарунок від Хрущова»?
Микита Хрущов у Криму.
19 лютого 1954 року Президія Верховної ради СРСР видала указ про передачу Кримської області до складу УРСР.
Якою ж була офіційна причина передачі півострова, вказана в цьому указі?
В офіційному указі Президії Верховної ради СРСР причинами передачі півострова назвали «спільність економіки, територіальну близькість і тісні культурні зв’язки між Кримською областю й УРСР». А ось про «подарунок» у цьому документі не було жодної згадки.
А тепер повернемося на десятиліття назад. 18 травня 1944 року — що почалося в Криму цього дня?
У травні 1944 року за розпорядженням Сталіна всього за дві доби з півострова депортували майже 200 тисяч кримських татар, а з ними — вірмен, греків і болгар. Робили це в кращих традиціях імперської системи: до будинків «навідувалися» о четвертій ранку та давали господарям всього кілька хвилин на збори. Далі — дорога в нікуди. Натомість замість кримських татар півострів почали заселяти росіянами з глибинок.
З якою проблемою зіштовхнулися росіяни, які перебралися до півострова після депортації кримських татар?
Росіяни, якими радянська влада намагалася «перезавантажити» півострів, зіштовхнулися з абсолютно нетиповим для глибинок кліматом, а отже, в них почалися проблеми з господарством. Це й не дивно: картопля тут не росте, капуста просто в’яне тощо. Тож верхівка СРСР прогадала — піднімати економіку післявоєнного Криму було просто нікому. Так станом на 1953 рік вона скотилася до межі. Промовистий приклад: на весь Крим працювали всього три хлібні магазини. Ще раз акцентуємо увагу на даті — це було за рік до так званого подарунка від Хрущова.
Тож як радянська влада вирішила вийти з цієї ситуації?
Катастрофічна ситуація вимагала негайного рішення, і влада СРСР його знайшла — передати півострів Україні. Якось не дуже схоже на подарунок, зроблений напідпитку, правда?
Гаразд, але ж це все одно було бажання Хрущова?
Росіяни збрехали й тут — теза про «забаганку» Хрущова передати Крим Україні неправдива. Перший секретар ЦК Комуністичної партії тоді просто не міг самостійно ухвалювати подібні рішення. І навіть той самий указ 19 лютого 1954 року підписав не Хрущов, а тодішній голова Президії ВР СРСР Климент Ворошилов — саме він тоді формально був головою «країни рад». А отже, «рішення Хрущова» (як, власне, і «подарунок») — цілковита брехня.
Що ж було далі? Україна взялася за відновлення Криму. Прикладів розбудови півострова можна навести чимало, але чи знаєте, який рекорд встановили в наступні роки?
У 1958 році уряд радянської України вирішив побудувати тролейбусну трасу Сімферополь – Алушта – Ялта протяжністю 96 кілометрів — найдовшу у світі. Втілити цей проєкт вдалося всього за три роки. Першу чергу лінії — Сімферополь – Алушта довжиною 52 км — побудували та здали в експлуатацію в рекордні терміни — за 11 місяців. Над нею працювали фахівці більш ніж 80 підприємств з 10 міст України.
Яку проблему, з якою не змогли впоратися ані світлі уми російської імперії, ані «совєти», вирішила Україна?
Побороти дефіцит прісної води в Криму не вдалося ані російській імперії, ані СРСР. А ось Україна змогла це зробити, побудувавши Північнокримський канал. Тож у 1954 році Україна отримала аж ніяк не подарунок, та, попри все, змогла подарувати півострову друге життя й перетворити його на один з найкращих курортів.
Поділіться своїми результатами:
Джерела, використані в статті: BBC, Історична Правда, Ukrainer, Радіо Свобода.
