Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Як юрист і айтішнік хочуть залучити до регулярного спорту мільйон українців

Опубліковано

Український юрист і англійський айтішник привнести в Україну культовий міжнародний біговий рух і планують залучити до нього мільйон україців.

Про це повідомляє Новини Полтавщини.

Зазначається, що три роки поспіль щосуботи о 9:00 ранку в десяти містах України проходять безкоштовні забіги на 5 км.

Їх організовує громадська організація Runday, створена за форматом популярного міжнародного бігового руху – parkrun.

Parkrun (паркран) – щотижневі аматорські забіги на дистанцію 5 км, які проводяться в міських парках в 22 країнах світу. Забіги безкоштовні для всіх учасників, потрібна тільки одноразова реєстрація на сайті. Організацією заходів займаються самі бігуни і волонтери.

Як все починалося

Все почалося одного ранку у березні 2016 року з пробіжки старих друзів – юриста Олександра Ружицького та айтішника з Оксфорда Ієна Бірдера.

“На тому тренуванні в межах підготовки до пів марафону нам потрібно було пробігти 10 кілометрів, і Ієну це було складно, – згадує Олександр Ружицький, партнер юридичної компанії EVERLEGAL. – Тоді Ієн і розповів мені про британський parkrun, де бігають лише по п’ять кілометрів, але регулярно, щосуботи”.

Ідея сподобалася, і друзі вирішили відкрити parkrun в Україні. Ось тільки британці, засновники і власники цієї спортивної франшизи, ініціативу не підтримали. Можливо, 2016-й рік видався їм не найвдалішим для розвитку бігу в нашій країні. У будь-якому випадку, України поки немає серед 22 країн від Намібії до Нової Зеландії, де офіційно існує parkrun.

Олександра та Ієна відмова не зупинила, а стимулювала створити власний рух такого ж формату – Runday.

Сайт і додаток для фіксації фінішного часу бігунів створила ІТ-компанія Бірдера – VEEDOO. Іан або Ієн, як називають його українською, приїхав до Києва майже десять років тому і запевняє, що відразу закохався в місто, а його улюблена бігова локація – звичайно, Труханів острів.

“В Європі не так багато міст, в центрі яких ви знайдете піщаний пляж, – запевняє він, – Плюс це чудова територія для спортивних активностей: пробіжок і велопрогулянок”.

Там Олександр і Ієн і провели 31 липня 2016 року свій перший забіг. Брати участь у ньому запросили своїх друзів. Через пів року компанія Ружицького зареєструвала громадську організацію, а ще за деякий час співзасновники орендували офіс в одному з найстаріших районів Києва, на Подолі, найняли бухгалтера, графічного дизайнера і менеджера.

“Спочатку ми з Ієном виділяли один день на тиждень для Runday, – згадує Ружицький, – але коли стало зрозуміло, що цього занадто мало, ми найняли менеджера проекту. Сьогодні ним є Олена Лащенко”.

Олена координує діяльність волонтерів кожної з одинадцяти локацій Runday. У Києві їх дві, а ще забіги відбуваються у Львові, Тернополі, Івано-Франківську, Коломиї, Харкові, Маріуполі, Краматорську, Сєвєродонецьку та Одесі.

Принципи Runday: доступність, регулярність, волонтерство

Засновники спільноти так пояснюють її головні складові:

“По-перше, це доступно. Будь-хто може зареєструватися і пробігти з нами п’ять кілометрів. Це безкоштовно і нескладно. По-друге, це регулярно, а для бігунів важлива стабільність. Раніше нас часто запитували в Фейсбуці, чи відбудеться забіг в найближчу суботу, а тепер всі знають, що він буде у будь-якому випадку. І третє – це волонтерство”.

Волонтерство – окрема важлива тема Runday. Волонтерити на забігу вважається не менш важливим, ніж бігати. А дехто, як, наприклад, Ремі Бойссоннас, вважає, що навіть важливіше. Ремі з Франції, живе в Україні багато років, каже, що Київ – його улюблене місто, а волонтерство в Runday – улюблене заняття.

“Всі українці дивуються, коли дізнаються, що я приїхав з Франції волонтерити тут”, – сміється він. Вже кілька років чоловік навчає французької в розмовних клубах, а зараз поєднує це з бігом. Вірніше, бігає Ремі нечасто, а волонтерить на локації Runday на Трухановому острові – регулярно. Обидва засновника Runday також працюють волонтерами на своїх забігах.

Волонтер проводить розминку, представляє учасників забігу одне одному, якщо вони не знайомі, вітає новачків, зустрічає бігунів на фініші і фіксує їхній результат за допомогою додатка, завантаженого на телефон.

Після забігу та заминки всі бажаючі відправляються на сніданок. Це вже традиція. “Спілкування – важлива частина кожного забігу”, – підкреслює Ремі. У Києві на Трухановому smalltalk проходить в основному англійською, і для деяких бігунів це додатковий мотив бути тут по суботах. Також іноземці полюбляють Runday в Одесі і там теж часто можна почути англійську мову.

Наприклад, Наталії Кияк, яка бігає з Runday вже два роки, дізналася про цей біговий рух в соцмережах. “Мені настільки подобається і ця локація, і атмосфера, що не хочеться нічого іншого, – каже вона. – Ну, і можливість попрактикувати тут мою англійську, не приховую, теж важлива”. Після забігу Наталія завжди залишається на загальний сніданок в кафе, щоб поговорити.


Це місце зустрічі іноземних бігунів

Інтернаціональна команда учасників – друга особливість клубу, крім незвичного для України формату регулярних безкоштовних забігів.

“Справа в тому, – пояснює Ружицький, – що першою мовою нашого сайту була англійська. Мабуть тому, що його робив британець. Саме це, швидше за все, і призвело до того, що склад учасників і волонтерів у нас настільки інтернаціональний”.

У Runday бігають багато любителів parkrun з інших країн, коли вони в Києві. Тут часто бувають бігуни і волонтери з Австралії, США, ПАР і більшості країн Європи. “Це (залучення іноземців – ред.) не було нашою метою, – запевняє Ружицький, – але ми це підтримуємо”.

Сам він ніколи ще не бігав за кордоном в рамках parkrun, зате брав участь в забігах Runday майже по всій Україні. Його улюблена локація – у Львові, другому місті, де з’явився Runday. Там, за словами Олександра, збирається найбільше бігунів.

Як Runday намагається змінити країну

Особлива історія у локацій Runday на сході України. У чотирьох містах регіону місця для бігу запропонувала відкрити ООН в рамках однієї з своїх програм розвитку.

В одному з них, Маріуполі, бігає Роман Борщ, який є учасником Runday вже три роки. Він бігав на обох локаціях в Києві, одна з яких знаходиться на Трухановому острові, а друга – на набережній житлового масиву Оболонь, а зараз бігає в Маріуполі.

“Там не така приємна локація, як на Трухановому острові, – каже Роман, – є підйоми і спуски, зате можна купатися у морі відразу ж після забігу”. Три роки тому на забігу Runday в Києві чоловік поставив свій персональний рекорд на дистанції в п’ять кілометрів – 19 хвилин і 52 секунди.

Хорошим прикладом співпраці спільноти із органами місцевого самоврядування її засновники вважають Коломию в Івано-Франківській області.

“Один з коломийчан бігав кілька разів з нами і загорівся ідеєю відкрити локацію у себе”, – розповідає Олександр Ружицький. Цю ініціативу побачив та підтримав мер міста, і в місцевому парку невдовзі навіть прискорили прокладення доріжки у межах нашого маршруту.

Втім, хоч на забігах Runday і фіксується час фінішу, ця спортивна ініціатива – не про результати. Організатори вбачають соціальну місію клубу в оздоровленні українців. Серед його учасників – чоловіки та жінки різного віку та фізичних здібностей, люди з інвалідністю.

Runday – це більше про здорову звичку, ніж про спортивні досягнення.

Можливо тому цей рух поки не є масовим в Україні. У Runday немає виснажливих тренувань, тут не ставлять техніку бігу і не готують до марафонів.

Сьогодні мало хто з українських бігунів-аматорів бігає просто для здоров’я і гарного самопочуття, обмежуючись невеликими дистанціями в 5-10 км. Найчастіше мотивацією стає участь в змаганнях і мрія пробігти спочатку напівмарафон, а потім – і марафон.

Тому у країні, де навіть в аматорських клубах головне – змагальність і результат, така ініціатива і не могла одразу завоювати значну популярність.

Мета – мільйон бігунів! – та способи її досягнення

Сьогодні на сайті Runday зареєстровано більше 7 000 чоловік, які коли-небудь бігали, волонтерили або ще тільки збираються. Засновники вважають, що цю цифру з часом реально збільшити до мільйона. “Вона росте постійно, – розповідає Ружицький, – і, можливо, поки ми зараз говоримо з вами, хтось іще реєструється”.

“Parkrun в Британії з населенням у 80 мільйонів прийшов до цифри в один мільйон учасників через вісім років”, – додає він і ділиться планами щодо популяризації клубу.

Один з кроків – зробити власний мобільний додаток для бігунів. Там можна буде відстежувати свій прогрес, отримувати віртуальні, а згодом і не тільки, винагороди за найбільшу кількість пробігів і волонтерства, спілкуватися з іншими, ділитися результатами в соцмережах і так далі.

Також Ружицький і Бірдер мріють про проведення форуму Runday, на якому любителі бігу з усієї країни зможуть спілкуватися, обмінюватися досвідом, обговорювати розвиток бігу в Україні ну і звичайно – виходити на спільні пробіжки.

Теоретично, заснувати власну нову локацію для Runday може кожен при виконанні певних умов.

По-перше, таке бажання має бути серйозним. Тому Олександр та Ієн проводять співбесіди з потенційними організаторами, щоб зрозуміти їхню мотивацію.

По-друге, потрібно бути готовим взяти на себе частину витрат за відкриття локації. Йдеться про суму близько 10 тисяч гривень, в яку входить вартість атрибутики та реклами. “Це не тому, що ми не хочемо оплатити все самі, а щоб переконатися, що новим організаторам це справді потрібно і вони готові у відкриття нової локації інвестувати”, – каже Олександр.

Разом з тим, зараз головна мета клубу – не створення нових локацій, а популяризація існуючих та збільшення відвідуваності.

“Нескладно відкрити локацію, складніше забезпечувати регулярність забігів”, – підкреслює Олександр і наводить як приклад Словенію. За деякий час після відкриття локації у Любляні довелось призупинити там діяльність, оскільки місцевий організатор змінив країну проживання, а заміни йому не знайшлось.

Головна мета клубу сьогодні – не відкриття нових локацій, а популяризація бігу серед існуючих.

Здавалося би, що може бути простіше одного забігу на 5 км в суботу? Але спробуйте організовувати їх щосуботи без винятків. У Runday запевняють, що за три роки забіг скасували лише одного разу – через шторм в Одесі.

Читайте такожУ Львові відкрили скелелазний центр Rosk Station

У майбутньому організатори бачать забіги Runday в кожному обласному центрі України і в більшості районних. “Нашу ідею легко масштабувати”, – переконаний Ружицький.

Більшу увагу планують приділити віддаленим районним центрам та селам. Бо у столиці та великих містах є безліч альтернатив Runday, а в менших населених пунктах майже нічого не відбувається”.

Зараз співзасновники ведуть пошук надійного постійного партнера, який би підтримав фінаносово біговий рух та допоміг масштабуватись. “Поки це нелегко через незвичний в порівнянні з традиційними забігами формат, – констатує Ружицький, – але я впевнений, що це питання часу”.

Читайте такожВийшов трейлер української драми про паралімпійську чемпіонку

У більшості країн, де існує прототип Runday parkrun, його підтримує місцева влада, вбачаючи в цьому суспільну користь. Адже населення долучається до активного способу життя.

В Британії лікарі радять пацієнтам parkrun як засіб для лікування і профілактики багатьох хвороб. “Хочеться, щоб і в Україні біг замінив таблетки”, – каже співзасновник Runday Олександр Ружицький.

Нагадаємо, у Тернополі відкрили відремонтований фізкультурно-оздоровчий комплекс.

Окрім того, українця визнали найкращим гравцем футбольного матчу в Іспанії.

Як ми писали раніше, в Україні відкрили першу спеціалізовану арену для кьорлінгу.

Коментарі

Суспільство

Український трилер «БожеВільні» зібрав понад 4 мільйони гривень за три тижні прокату

Опубліковано

Дебютний трилер Дениса Тарасова «БожеВільні» продовжує привертати увагу глядачів. За три тижні прокату стрічка зібрала понад 4,1 млн грн, а її подивилися більше ніж 26 тисяч людей.

Про це повідомили у Державному агентстві з питань кіно.

Про що фільм?

«БожеВільні» занурює глядачів у похмуру реальність каральної психіатрії в СРСР 1970-х років.
Головний герой, Андрій, потрапляє до психіатричної лікарні через захоплення забороненою західною рок-музикою. Перед ним стоїть непростий вибір: співпрацювати з КДБ чи розкрити правду про тортури, які переживають ув’язнені.

Відео: FILM.UA Group

Читати також: Український «Щедрик» прозвучав у рекламі Chanel (ВІДЕО)

Що кажуть глядачі?

Фільм вирізняється атмосферою, яка тримає у напрузі до останньої хвилини, та вражає глибоким розкриттям теми тоталітарного гніту.

Стрічка стала важливим внеском у популяризацію українського кіно і розкриття тем, які довгий час залишалися табу.

Нагадаємо, що орган із труб і уламків ракет звучатиме на вокзалі у Львові.

Фото обкладинки: фільм «БожеВільні».

Коментарі

Читати далі

Суспільство

«Громади зобов’язані допомагати переселенцям». Як на Чернігівщині підтримують тих, хто втратив дім

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

У Бобровицькій громаді на Чернігівщині зараз живуть понад 2 тисячі переселенців. Крім житла, роботи, гуманітарки та допомоги з документами, ці люди потребують психологічної підтримки, тому влада у співпраці з благодійниками створила для них безкоштовний соціально-психологічний простір.

Як це реалізували, розповідає ШоТам.

Михайло Ділок

директор центру надання соціальних послуг Бобровицької сільської ради.

Уся допомога є безкоштовною

Наш соціально-психологічний простір створений на базі місцевого центру надання соціальних послуг. З втіленням цього проєкту нам допомогла благодійна організація «Право на захист». Усі послуги простору безкоштовні.

Крім як по психологічну допомогу, переселенці приходять до нас із різними питаннями. От днями чоловік з інвалідністю із Запорізької області звертався щодо ремонту електрики в будинку, куди його заселили. Інша сім’я живе в будинку, де немає газу, тому потрібно допомогти з дровами, адже стало холодніше. Ми стараємося всім допомогти, чим можемо — надаємо продукти, постіль, теплий одяг, через благодійників дістаємо ліки, допомагаємо оформити документи.

Центр соціальних послуг Бобровицької сільської ради. Фото: ШоТам

Геннадій Іванюк

виконувач обов’язків голови Бобровицької міської ради Чернігівської області 

«Ми хочемо, аби їм було в нас комфортно»

Наша Бобровицька громада має значну допомогу від Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» — матеріальну підтримку, а також тренінги для фахівців. Нам допомагають відновитися після бойових дій, адже росіяни окупували 9 сіл громади та знищили понад 160 будівель. 

Проєкт виділив нам багато необхідної техніки: пересувні фари для роботи вночі, екскаватор для ремонту доріг, а також чотири дробарки для переробки деревини. Тепер ми безкоштовно забезпечуємо переселенців дровами, аби вони могли опалити своє нове житло. 

Їхні діти навчатимуться у відновленій опорній школі, адже «ГОВЕРЛА» фінансує там ремонт і допомагає створити бомбосховище. Проте не менш важливим є й моральний стан переселенців, тому ми створили для них соціально-психологічний простір. У майбутньому хочемо виділити під нього окреме приміщення та найняти на роботу більше фахівців.

Геннадій Іванюк і Михайло Ділок спілкуються про розвиток соціально-психологічного простору. Фото: ШоТам

Вважаю, що громади зобов’язані допомагати переселенцям знайти житло та роботу, адже ці люди втратили свій дім. Ми хочемо, аби їм було в нас комфортно, і щоб вони не мусили їздити по інших містах у пошуках житла.

Марина Бушеленко

психологиня соціально-психологічного простору у Бобровицькій громаді

Люди часто бояться психологів, але ми хочемо допомогти

Я — дружина загиблого воїна, мама та психологиня, яка щось робить, аби допомогти іншим. Коли люди покидають свій дім і переїжджають у нове середовище, вони не знають, що на них чекає. 

Ми зустрічаємося з клієнтами індивідуально раз на тиждень, сеанс триває 45 хвилин. Часто до мене звертаються молоді мами з дітьми, які стають розгубленими на новому місці.

От нещодавно до мене приходила жінка з Сум, у якої там залишилися батьки. Через це вона відчуває постійну тривогу, тому я стараюся допомогти їй зібратися та навчитися боротися з тривогою, аби не переносити її на свою дитину. 

Часто люди бояться психологів, але ми хочемо допомогти. Я не даю порад, не засуджую, а слухаю та намагаюся допомогти розібратися з хаосом в голові, скерувати людину в правильному напрямку. Тоді на душі стає легше, адже зі мною можна поплакати та бути собою.

Переселенка Лариса Бабій на прийомі в психологині Марини Бушеленко. Фото: ШоТам

Після нашої роботи вони завжди дякують і зазначають, що бачать зміни: діти адаптуються в садочках, налагоджують сон і свій емоційний стан. Я допомагаю жінкам звернути увагу на власні бажання та згадати про свої базові потреби.

Я завжди раджу планувати своє майбутнє, бо якщо ви знаєте, чого прагнете, то відволікаєтеся від стресу. Насамперед це потрібно дорослим, але я працюю також з дітьми та підлітками. Перші сеанси ми проводимо за присутності їхніх батьків, а далі вже самі.

Марина Бушеленко біля будівлі соціально-психологічного простору для переселенців Бобровицької громади. Фото: ШоТам

Зараз ми починаємо співпрацювати з психологами з інших центрів, а ще плануємо проводити для переселенців у місті різноманітні тренінги. Наступного літа хочемо відкрити інклюзивну кімнату для дітей з інвалідністю та загалом завдяки психологічним технікам допомагати людям жити краще.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

У Києві відкрили реабілітаційний центр для військових та рятувальників

Опубліковано

На базі медичної установи МВС у Києві запрацював сучасний реабілітаційний центр RECOVERY — 14-й у національній мережі.

Про це повідомляють в інстаграм-сторінці центру.

Реабілітація за світовими стандартами

Центр щороку прийматиме до 2 тисяч пацієнтів — військових, поліцейських та рятувальників, які зазнали поранень під час бойових дій. Заклад оснащений сучасним обладнанням, зокрема:

  • тренажерами для відновлення після мінно-вибухових травм;
  • апаратами віртуальної реальності, що роблять реабілітацію цікавою завдяки гейміфікації;
  • системами для точного оцінювання прогресу пацієнтів.
Фото: RECOVERY

Читати також: У Києві відреставрують «Будинок з комахами», збудований у 1893 році (ФОТО)

Команда та інклюзивність

З пацієнтами працює мультидисциплінарна команда — лікарі, фізичні терапевти, ерготерапевти, психологи та інші спеціалісти. Простір центру створений із дотриманням принципів інклюзивності, забезпечуючи доступність для всіх категорій пацієнтів.

Нагадаємо, що на Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО).

Фото обкладинки: RECOVERY.

Коментарі

Читати далі

Шопочитати

Культура1 день тому

Як у Залужного та «ДахиБрахи»: юрист з Кропивниччини створює вибійчані хустки та відроджує українське ремесло

Костянтин Данильченко — юрист і водночас засновник майстерні вибійкарства «Будяк Кучерявий». Вибійка — це техніка...

Культура2 тижні тому

Степ, аромат полину, запахи моря і гір — це проєкт «Yuşan-Зілля» про єдність культур українців і кримських татар 

У залі поволі згасає світло, простір наповнюють перші акорди. Український голос починає пісню, а в...

Суспільство3 тижні тому

Адаптивний одяг, інклюзивний посуд і дошки для нарізання: ці ініціативи полегшують життя людям з пораненнями

Нарізати овочі, поснідати улюбленими стравами, одягти штани — всі ці повсякденні справи стають справжніми викликами...

Суспільство4 тижні тому

«Чи я можу вам допомогти?»: це хлопці з соцмереж, які купують у бабусь квіти та роблять інші добрі справи

Ви точно бачили ці відео в соцмережах, коли хтось купує продукти для літньої жінки, скуповує...