Діані довелося побувати в усіх дитячих будинках Закарпатської області. Софія згадує, як рідна бабуся зачиняла у квартирі й не давала їсти по кілька днів. Наймолодша Аделіна потрапила в спецзаклад, коли їй було всього три роки. Ці рідні сестри на свій юний вік мають складні історії, але тепер вони в них є найголовніше — любляча мама, якою для них стала 29-річна Олена Фурдь з Мукачева.
#ШОТАМ розповідає про жінку, яка стала прийомною соло-мамою для трьох дівчаток.
З дитинства мріяла взяти дитину зі спецзакладу
Олена виросла разом із двома сестрами. Тема усиновлення часто обговорювалася в сім’ї їхніх батьків, тож дівчинка з дитинства уявляла, як вийде заміж і стане мамою — народить власну дитину й обов’язково візьме з дитячого будинку маленьку дівчинку.
Ця мрія здійснилася у 29 років. Олена вважала — для того, аби стати прийомною матір’ю, їй потрібно перебувати в шлюбі. Аж поки одного дня вона випадково не дізналася, що наявність партнера взагалі не має значення. Зрадівши, уже наступного дня Олена почала цікавитися процедурою та дізнаватися, які документи необхідно зібрати.
«Не потрібна купа якихось незвичайних документів. Це абсолютно звичайні папери, які потрібні, коли ти йдеш вчитися їздити на авто чи будь-куди інше. Абсолютно звичайний перелік, там немає нічого страшного»,
— спростовує жінка поширений міф.
Олена пройшла навчальні курси, почала читати спеціальну літературу. Занурившись у тему глибше, жінка зрозуміла, що одна дитина в дитячому будинку це рідкість:
«Так уже склалося, якщо батьки не благополучні, у них багато діток, і їх усіх вилучають із родини. Тобто в дитячому будинку опиняються братики й сестрички по семеро, п’ятеро… На жаль, у них не дуже великі шанси, що їх хтось забере в родину. Тому що розділяти рідних не можна»,
— пояснює Олена.
Тому Олена почала облаштовувати свій дім одразу для кількох дітей. Для кожної дівчинки підготувала меблі, ліжко, іграшки, навіть одяг і взуття за розмірами.
«У нас буде мама»
Перша зустріч із майбутніми доньками відбулася, коли Олена приїхала в дитячий будинок разом із волонтерами. Спочатку побачила середню, Софію, і одразу запитала — чи має вона братиків або сестричок. Так познайомилася ще з Діаною та Аделіною.
«Як тільки з’явилася думка, що це може бути троє дівчат, я подумала: “Клас! Авжеж! Це ще краще! Як я могла думати про одну дитину?”»,
— згадує своє рішення Олена.
Спершу дівчатка думали, що Олена — їхня нова вчителька або донька когось із вихователів у дитячому будинку. Одного разу вона покликала Діану й запитала:
«Як ти дивишся на те, щоб я забрала вас до себе жити?».
Спершу в дівчинки був шок, а потім — неймовірні емоції радості, вона покликала Софію і розповіла їй новину. Наймолодша Аделіна мала найбільше недовіри до дорослих, була дуже обережною, довіряла тільки сестрам.
«Старші сестрички їй пояснили — у нас буде мама»,
— згадує Олена.
Дівчатка живуть із мамою вже два роки, подорожують, втілюють дитячі мрії, повністю звикли до нової великої родини: до дідуся та бабусі, а також до своїх двоюрідних братиків і сестричок — племінників Олени.
Тим, хто задумується про батьківство або соло-батьківство Олена радить:
«Якщо ви відчуваєте це своїм серцем і розумієте, що ви цього потребуєте, — уперед. Не відкладайте на потім, на понеділок, на наступний тиждень — робіть це одразу. Бо десь є дитина, яка вас чекає».
