Як фермер заробляє на вирощуванні раків в Україні

На початку 2025 року ресторанний холдинг Gastrofamily відкриє новий заклад мережі «Білий налив» у столиці Словаччини Братиславі.

Про це в інтерв’ю Forbes розповіла співвласниця мережі Олена Борисова.

Що далі

Крім Братислави, у планах компанії — запуск ресторанів у польських містах Познань і Лодзь, а згодом і в Лондоні. Також Борисова поділилася ідеєю відкрити інший заклад в Австрії:

«Хочемо відкрити БПШ у Відні, однак я маю попередньо подивитися приміщення».

Читати також: У київському ТРЦ відкрилася кав’ярня ветеранів війни, яка допомагає з реабілітацією

Одним з найбільших викликів Борисова називає пошук відповідного приміщення. У центральних районах європейських міст найкращі локації вже зайняті.

Крім того, у деяких країнах ЄС діють специфічні вимоги для орендарів: приміром, у низці держав орендар повинен проживати в країні не менше трьох років. Це ускладнює процес для франчайзі, більшість яких є українцями, що нещодавно переїхали до Європи.

Нагадаємо, що в Україні провели GET Business Festival, який об’єднав понад 100 бізнес-лідерів.

Фото: Олександра Сосніна.

Марія сидить посеред кімнати на кріслі колісному та старанно фарбує в білий колір прикрасу у вигляді голубки. Згодом додає напис «Міць» або будь-який інший, який асоціює з людиною, що замовляє цю прикрасу. Робить усе однією рукою, адже з дитинства має діагноз СМА — спінальна м’язова атрофія. 

Цьогоріч вона разом з чоловіком Ярославом створила бренд прикрас ручної роботи Shum. Їхні голубки переконують — навіть у найтемніші часи має бути місце для світла.

Марія Шипа

блогерка, засновниця бренду прикрас ручної роботи Shum

Голубка як символ надії на краще

З дитинства я маю діагноз СМА — спінальна м’язова атрофія, тому пересуваюся на кріслі колісному. Я потребую допомоги в усьому, що стосується побуту й пересування: не можу сама піти в душ, помити голову, сходити в туалет чи поїсти — лише тримати виделку однією рукою та їсти невеличкими порціями. Але мені сильно хочеться жити, тому вже живу, як живу.

Я завжди розуміла, що хочу не бути нещасною дівчинкою, а показувати, що я дуже сильна та можу все. Тому пʼять років тому почала вести блог і сказала собі, що якщо він допоможе хоча б одній людині, то я недаремно його створила.

Мені в усьому допомагає чоловік. Зазвичай Ярослав щось знімає, робить контент, потім я монтую, придумую ідеї, виставляю сторізи, щоб спілкуватися з підписниками. Часто це триває від ранку до ночі — такий уже стиль нашого життя. Якщо хочеш працювати сам на себе, то можеш зовсім не мати вільного часу. 

Якось узимку минулого року, ввечері перед сном, я думала про те, що б ми з Ярославом могли створювати своїми руками. Вранці вже прокинулася з думкою, що це мають бути прикраси у вигляді голубок. Я запропонувала цю ідею чоловікові, і ми відразу почали шукати інформацію в інтернеті.

Купили всі матеріали, болти, фурнітури та створили нашу першу прикрасу. Про голубок з фільму «Сам удома» я вже подумала пізніше, а спершу голуб для мене був символом надії на краще. Я побачила схожих голубок в інтернеті й зрозуміла, що хочу таке саме, бо це дарує мені тепло.

Кожну голубку створюємо кілька днів

Спершу ми з Ярославом створили три голубки, які мали різні форми: одна була з позолотою, на іншій був напис «Міць, віра і сила», а на третій ми написали слово «Мир». Ця третя мені сподобалась найбільше, тому я забрала її собі. Ще одну ми подарували знайомій блогерці, а третю в нас замовила кума моєї найкращої подруги.

Ми привезли замовлення, а потім вже навіть не помітили, як їх почали в нас замовляти регулярно. Проте ми їх не штампуємо, бо кожна голубка — це унікальний витвір мистецтва.

Ярослав приділяє кожній прикрасі багато часу: підготовлює полімерну глину, випікає її, надає форми, обпилює, прикріплює фурнітуру та робить поверхню гладкою. Далі я її фарбую в білий колір та іноді додаю якийсь напис. Потім прикрасу треба покрити лаком, щоб вона була красива, й додати подарункове пакування. Тому на одну голубку ми разом витрачаємо два-чотири дні.

Коли думали над назвою нашої справи, то зупинилися на варіанті Shum. Він мені близький до прізвища й імені — Шипа Марія, а також я хотіла, щоб це було якесь красиве українське слово.

Тепер не дозволяю іншим себе ображати

«Кому ти потрібна?», «Як ти все це робитимеш?», — це питання, які я часто чула від людей у соцмережах. Мені навіть говорили, що таких, як я, треба присипляти. Я сприймала це складно — не розуміла, навіщо люди це пишуть і що ці слова змінять у їхньому житті. Та мені не звикати до нерозуміння. В дитинстві я навчалася вдома та більше часу проводила з батьками, бо інші діти від мене просто втікали та не хотіли гратися, але зараз я цього навіть не згадую.

Та завдяки цим негативним коментарям на початку мій блог почав ще більше віруситися в мережі. Хтось ставав на мій бік, починав мене захищати, хтось ображав ще більше.

Пригадую, що побачила повідомлення: «Ого, навіть їй пощастило мати сім’ю». Що означає «навіть їй»? Чому люди з інвалідністю не можуть бути щасливими й мають бути вдячними, що хоча б хтось погодився з нами бути? Я не розумію цих заздрощів, цих насміхань, тому показую в себе в блозі, що можна мати щире кохання, незважаючи на якісь складнощі.

Тепер я взагалі не звертаю на таке уваги й навіть не спілкуюся з родичами, які дозволяли собі мене ображати, а незнайомих людей, які мене ображають, просто блокую.

Я впевнена, що щастя є в житті кожної людини — чи ти їздиш на «Бентлі», чи маршруткою, чи ходиш пішки. Навіть якщо в людини є проблеми, вона все одно може бути щаслива.

Щодня люди пишуть, що я надихаю їх жити

Зараз вже є багато людей, які чекають на наші нові відео та яким ми дійсно подобаємось. Я обожнюю спілкуватися зі своїми підписниками. От нещодавно отримала таке повідомлення: «Маріє, дякую, що ви мене надихнули. Я написала книгу й от подаватиму її в друк» — його написала жінка, яка 10 років не могла завагітніти, але почала сподіватися, попри все, вірила в краще й таки народила минулого року на Різдво. 

Я просто ділюся своїм життям, а люди дякують. Деколи питаю, за що, — я ж нічого такого не зробила. А вони кажуть, що своїм натхненням я роблю дуже багато.

У мене вдома є папочка, де я зберігаю листи від своїх підписниць — колись вони надсилали мені подаруночки й писали добрі слова. Деколи перечитую ці листи, і стає так тепло! Я завдячую собі, що тоді не здалася й повірила в себе. 

Я пам’ятаю все добро людей. Коли я народила доньку, люди надсилали нам для неї багато речей, а коли вона підросла, ми ці речі передали в дитячі будинки для тих, кому вони потрібніші.

Понад пів тисячі людей вже носять наших голубок

Ми вирішили бути оригінальними, коли надсилаємо людям наших голубок. Часто, коли я отримувала якісь свої замовлення, до них додавали шоколадки чи візитівки. Я не дуже люблю шоколадки, тож думала про те, що б ми могли дарувати, щоб людям було приємно й вони могли це використати. 

Так ми вигадали додавати до виробів шарпики — маленькі кулончики у вигляді серденьок чи гербів. Тепер, коли людина замовляє голубку, вона отримує ще одну прикрасу, яку також може носити з чокером.

Ярослав найбільше любить голубку з закритими крильми, а я — з розкритими, як у фільмі. Саме її ношу найчастіше. На тильній стороні написала дату народження донечки та її ім’я.

У нас із чоловіком є кілька блокнотиків, де ми записуємо свої замовлення. Вже понад 500 людей купили в нас голубок, ще частину прикрас ми подарували. Щодня хтось надсилає фото чи відео з голубками, навіть монтують якісь відео з ними, щоб зробити нам приємно. А нещодавно наші клієнти намалювали картину з голубкою та подарували її нам.

Дехто залишає такі ж чайові, як вартість голубки, але за тими коштами є щось більше. 

Це не просто бізнес — це щось набагато більше

Була історія, що клієнтка замовила в нас голубку, коли була при надії. Тоді вона лежала в лікарні на збереженні й попросила про особливий напис, який я сама відчую, а їй заздалегідь не повідомлятиму. 

Я написала «Світло в тобі», І от нещодавно вона сказала, що народила сина, і виявляється, що його ім’я саме це й означає. Тому наша справа — це не лише бізнес із механічними «купив-продав». Це набагато більше, бо клієнти стають для нас рідними. 

Щоправда, досі дехто пише, що не купив би в нас таке й за 5 гривень, на що я відповідаю, що ми б і так їм не продали, бо поза коштами має бути людяність і розуміння. Ми можемо створити прикрасу лише для людини, яка також нас поважає. 

Для нас не має значення кількість голубок — кожну прикрасу ми створюємо індивідуально під замовлення. Але я завжди хочу, щоб голубки оминали злих людей, які говорять неприємні речі, а летіли тільки до добрих, які цього потребують.

Ярослав Шипа

створює голубок бренду Shum і веде блог разом з дружиною

Тепер не уявляю без цього свого життя

Наша історія з Марічкою почалася з особливого дзвінка через спільну знайому. Згодом ми вирішили зустрітися в Стрийському парку — одному з найромантичніших місць Львова. Перед зустріччю Марічка жартома взяла з мене обіцянку, що я не закохаюся в неї, і я так само про це попросив. 

Проте з першого ж побачення я зрозумів, що хочу говорити з нею про все на світі. Ми почали зустрічатися. На початку стосунків я подарував їй маленьке колечко за 7 гривень і сказав, що даруватиму колечка на кожен палець. За три місяці я зробив пропозицію, і так на підмізинному пальчику з’явилося останнє, а в моєму житті з’явилася справжня сім’я.

Колись я був дуже далекий від ручної роботи, а тепер не уявляю без цього свого життя. За спеціальністю я друкар, працював на поліграфічному підприємстві, згодом — на деревообробному комбінаті. Словом, я пробував себе в різних сферах. 

А коли одружився, деякий час не працював, бо розумів, що маю багато допомагати Марічці. З часом ми до всього звикли та почали разом робити блог, тож я захопився фотографуванням. Тепер ми з дружиною разом творимо голубок. Shum — це не лише наше спільне захоплення, а ще й моя реалізація.

Мені подобається створювати голубок, гарно їх запаковувати, чути відгуки людей. Ми з Марічкою дуже хочемо, щоб люди відчували, який сенс закладений у прикрасах.

Ми з дружиною весь час разом, тому всі мрії у нас спільні. Як і всі, мріємо про спокій, адже в нас росте донечка Емілія, тому ми хочемо для неї щасливого майбутнього. Доня також любить наші прикраси та вже має персональну з власним іменем і квітами. Коли вона бачить, як Марічка одягає голубку, то також залюбки одягає свою.

Жителі багатоповерхівок у столиці тепер можуть отримати часткову компенсацію за придбання генераторів чи зарядних станцій. Послуга доступна онлайн у додатку «Київ Цифровий».

Про це повідомив заступник голови КМДА Петро Оленич.

Що пропонують

Місто компенсує до 75% вартості обладнання — від 100 000 до 300 000 гривень. Сума залежить від кількості поверхів у будинку. Щоб дізнатися точну компенсацію, можна скористатися калькулятором на порталі послуг.

Хто може подати заявку

Скористатися послугою можуть:

• ОСББ та житлові кооперативи;
• ЖБК і ОК (житлово-будівельні й обслуговуючі кооперативи);
• юридичні особи, які комплексно обслуговують будинки;
• мешканці будинків з офіційно обраним управителем.

Читати також: У застосунку «Київ Цифровий» можна надіслати таємні привітання зі святами

Як подати заявку

1. Авторизуватися на порталі послуг через КЕП.
2. Заповнити заяву та завантажити необхідні документи.
3. Підписати електронним підписом і надіслати заявку.
4. Очікувати рішення та повідомлення.
5. У разі погодження кошти надійдуть на банківський рахунок, зазначений у заяві.

Заяви також приймають офлайн у районних адміністраціях. Щоб отримати відшкодування, можна подати заявку за посиланням.

Деталі та калькулятор компенсації доступні у «Київ Цифровому» за посиланням.

Нагадаємо, що «Київ Цифровий» оновив застосунок для людей із порушеннями зору.

Фото: ukrtecho.