Видимість ЛГБТІК-спільноти у воєнний час — це бінго в кубі. Чому? Пояснює експерт

Чи ви знаєте з астрономії про наднові зорі? А про чорні діри? Упевнений, що так. У нашій геополітиці є подібні антагоністи. Почнімо з чорних дір. Чорна геополітична діра — це осереддя, яке знищує прогрес, розмаїття та поступ. Звісно, що найближчою до нас чорною дірою є так званий «російський світ». Я свідомо не пишу «руський», бо «руський» — від слова Русь, а Русь — це українські землі. 

«Російський світ» украй вороже налаштований до сексуального та ґендерного розмаїття. Для «російського світу» вільне життя для ЛГБТІК — як кістка у горлі. «Російський світ» давно ополчився на права людини для ЛГБТІК та геть не визнає ознаки сексуальної орієнтації та ґендерної ідентичності як сутнісні прикмети особистості, а відповідно — відмовляється захищати людей від дискримінації за цими ознаками.

Геополітично спільноти ЛГБТІК якраз і є тією надновою зорею, яка історично «вибухнула» з кінця 60-х років ХХ століття. Зрозуміло, що ЛГБТІК є частиною будь-якої культури та будь-якого суспільства, бо так закладено природою. І хоча якась людина чи окремо взятий політичний лад може сперечатися з прийнятністю ЛГБТІК, від того ЛГБТІК не зникають, натомість втрачають видимість та йдуть у підпілля. Або переселяються в інші краї, де сприйняття людського розмаїття вільне від упереджень, пов’язаних із ґендером та орієнтацією.

Ми як країна зараз є антагоністом російській федерації в її поточній політичній іпостасі. Ми як держава робимо чимало речей, які сьогоднішня росія не зробила б ніколи і яким вона прагне перешкодити в сусідніх для неї країнах. Наприклад, до Ради подали законопроєкт про цивільні партнерства для одностатевих пар. Для рф це було б немислимо. 

Інший приклад: в МОЗ України визнали так звану конверсійну терапію — тобто антинаукові спроби «змінити сексуальну орієнтацію» — шкідливою для особистості. В той самий час рф забороняє своїм органам влади змінювати для транслюдей маркер статі в документах навіть після хірургічного коригування статевої належності. 

Зростання видимості ЛГБТІК в Україні — на користь: і політично, і соціально

Яскраві, видимі та впливові спільноти ЛГБТІК в Україні — це ознака нашої геополітичної незалежності, цивілізаційного вибору та преференцій щодо нашого майбутнього в межах європейської та євроатлантичної співдружності. 

В умовах війни за самостійність, яку ми ведемо проти збройного агресора, ми вимушено шукаємо додаткові точки опори. Шукаємо орієнтири, шукаємо меседжі та символи. Я стверджую, що зростання видимості ЛГБТІК є способом забезпечити все це, разом узяте. Це бінго в кубі. Хтось може особисто не сприймати, навіть з якихось причин ненавидіти ЛГБТІК, але війна підказує: варто поступитися особистим ставленням заради геополітичної перемоги.

• Чому ЛГБТІК є орієнтиром? — Права людини для ЛГБТІК забезпечуються насамперед через заборону дискримінації до людей через їхню сексуальну орієнтацію чи ґендерну ідентичність. Тому, захищаючи права людини для ЛГБТІК, ми засвідчуємо перед самими собою та нашими партнерами рух відповідно до європейського вектора розвитку.

• Чому ЛГБТІК є меседжем? — Бо в соціумі, де кожна доросла особистість точно знає, як розшифрувати абревіатуру «ЛГБТІК», можна вважати, що соціальна рівність уже глибоко та надійно пустила коріння.
  
• Чому ЛГБТІК є символом? — Бо боротьба не буває без символів. І сучасна боротьба України за своє власне місце у світі, поважне та унікальне, пов’язана нерозривно з деякими засадничими речами, серед яких рівність у розмаїтті посідає чільну позицію. 

Видимість наших спільнот — лесбійок, геїв, бісексуальних, транс-, інтерсекс- та квір-людей

Теза №1. ЛГБТІК є всюди: в школі, вдома, на роботі, серед митців та інженерів, в армії та церкві. Питання не в тому, чи є ЛГБТІК серед нас, а в тому, чи ми дозволяємо як суспільство почуватися ЛГБТІК вільно всередині широкого загалу. Чим доброзичливіше наше ставлення — тим більше відкритих ЛГБТІК ми побачимо навколо.

Теза №2. Спосіб життя ЛГБТІК — це ОК. Нам особисто можуть не подобатися вуличні прайди чи галасливі гей-вечірки в будинку навпроти. Ми як особистості зшиті з симпатій та антипатій. Натомість публічний простір належить усім, а приватний — кожному, хто ним володіє. Тому залишається просто призвичаїтися й погодитися, що ЛГБТІК — поруч, і іноді вони поводяться та виглядають яскравіше за нас.

Теза №3. Більшість людей мають природний інтерес до інших людей, які їх оточують. Іноді аж до ступеня зазирання крізь замкову щілину чи підслуховування під чужими дверима. Отже, лишається прийняти як аксіому, що сусід може бути негетеросексуальним, колишня однокурсниця — трансґендерною, а дитина нашої подруги — квір.  

Тому нам варто викреслити з ужитку купу типових питань, як-от питання до хлопців на кшталт «Ти вже одружений?», бо це приклад гетероцентризму, який в умовах розмаїття є печерно недоречним. Ви скажете — як тоді питати? А ось так: «Ти маєш кохану людину?», «Чи ти живеш у партнерстві з кимось?». Думаймо! Від способу нашого мислення залежить спосіб нашого мовлення. А своїм мовленням ми спонукаємо наше оточення або до відкритості, або до закритості. 

Теза №4. Твори кіно та театру, казки та комікси, навіть відеоігри — усюди вже зараз є дозована присутність ЛГБТІК-персонажів. Отже, ЛГБТІК видимі бодай віртуально. Причому ЛГБТІК більш видимі для кожного наступного покоління. Це означає, що колись — і це «колись» відносно незабаром — видимість ЛГБТІК зрівняється з реальною присутністю ЛГБТІК серед нас.

Рівно тоді ж питання, яка в людини сексуальна орієнтація чи ґендерна ідентичність, припинить бути істотним. Людина — та й людина. За таких перспектив чим швидше зростатиме видимість ЛГБТІК — тим краще: для людей, суспільства, держави, для нашої перемоги, наших дітей і нашого майбуття.

Публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Це авторська колонка Святослава Шеремета. Публікація відображає особисті думки автора, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.