«Український цвіт» — редакційна рубрика #ШОТАМ, присвячена видатним українцям, чиї досягнення здобули міжнародне визнання. Ми розповідаємо про тих, чиї імена маловідомі в Україні, але про внесок яких у світову та українську історію варто знати.
Василь-Костянтин Острозький — найбагатший і найвпливовіший український князь свого часу. Він володів десятками міст та сотнями сіл, його називали «некоронованим королем Русі». Проте свій вплив князь спрямував не на боротьбу за трон — меценат поклав все своє життя на збереження української культури й мови. #ШОТАМ розповідає його історію.
Православна віра — єдине, що завадило Острозькому стати королем
Василь Острозький народився у 1526 році. Він був хрещений під ім’ям Василь, а згодом почав носити ім’я свого батька — видатного князя, полководця Костянтина Івановича. Батька хлопчик майже не знав — той помер, коли Василю було чотири роки. Проте князь залишив нащадкам великі спадки й перетворив Острог на центр української культури, де вони й здобували гарну освіту.
За військовими справами Костянтину Івановичу не залишалося часу зайнятися господарською діяльністю, тож молоді роки Василь-Костянтин присвятив збиранню батьківських земель. Зрештою, в його руках опинилися величезні володіння, які охоплювали значну частину території сучасної України.
Василь-Костянтин одружився з Софією Тарновською. Це був безпрецедентний шлюб: православний русин і полька. Попри незадоволення польської шляхти, батько Софії, Ян Тарновський, дав згоду на цей союз. Він брав участь у битві під Оршею у складі Костянтина Острозького, тож прихильно ставився до цієї родини. Таким чином, етнічні польські землі, зокрема, місто Тарнов поруч із Краковом, стали власністю православного русина.
Крім того, майже 50 років Острозький був київським воєводою — намісником князя литовського, а потім короля Речі Посполитої. Навіть після Люблінської унії воєводство користувалося литовськими, а не польськими правами й було так званим віцекоролівством на чолі з Острозьким.
Хоча Василь-Костянтин визнавав зверхність над собою короля Речі Посполитої, проте поводився незалежно. Навіть у листах писав «Ми, Костянтин, з Божої ласки князь на Волині». Так у той час іменували себе суверенні правителі.
«За своєю могутністю, багатствами і славою єдине, що заважало Василю Острозькому стати королем Речі Посполитої — те, що він схизматик (підтримував православну віру)», — писали посли до Папи Римського.
Створив біблію кирилицею, щоб врятувати мову
Після підписання Люблінської унії всі церковні служби почали проводити грецькою або латиною. Того часу вся писемність та наука були прив’язані до церкви, отже це означало, що кириличне письмо скоро зникне.
Василь-Костянтин вирішив надрукувати біблію кирилицею, аби нею служили в храмах і не забували мови. У той час єзуїти наступали на українську мову й культуру, навіть випустили працю, в якій писали, що при православній вірі в Україні неможлива освіта, мова й наука. Попри це, князь зібрав в Острозі вчених, щоб вони створили його коштом біблію.
Редактуру вже майже закінчили, але друкувати книгу не було кому. Острозький дізнався, що славнозвісний друкар Іван Федоров розорився у Львові і мав великі борги. Князь запросив його друкувати біблію, і Федоров продав львівську друкарню й узявся до роботи в Острозі.
1581 року надрукували 1500 примірників Острозької біблії церковнослов’янською мовою. Вона стала славетною через багаті ілюстрації та точний текст. Примірники розлетілися Україною та Європою, а Василь-Костянтин Острозький виступив меценатом і довів, що Україна — край вчених, бо церковнослов’янською друкують біблії.
Заснував перший ВНЗ на території України
Ще під час створення біблії до Острога з усіх країв України їхала по науку здібна молодь. Нікому не відмовляли в навчанні — і так поволі виникла Острозька академія, в якій навчали українською мовою коштом князя. Ця школа проіснувала близько 60-ти років. З її стін вийшло чимало видатних культурних діячів — письменників, вчителів, вчених.
Під покровительством князя в Острозі розвинулася полемічна література. Сам Василь-Костянтин виступав замовником таких творів, друкував їх на свої кошти й винагороджував авторів. Також князь був фундатором численних церков, монастирів.
Рятував Київ та інші міста від татарських наїздів
Річний прибуток Острозького становив 10 мільйонів злотих — величезна на той час сума. Його вважали найбагатшою людиною не лише тодішньої Речі Посполитої, а й усієї Європи. Статки князя дозволяли виставити військо чисельністю 15-20 тисяч. Не кожен європейський правитель мав таку армію в той час.
Велику увагу Острозький приділяв обороні земель від татарських наїздів. Він неодноразово успішно відбивав напади ординців. Саме в обороні українських земель Василь-Костянтин виявив неабиякі військові й дипломатичні здібності.
У 1578 році князь виплатив татарам 3 000 дукатів, щоб ті не грабували Київ. Будучи Київським воєводою, Острозький зробив багато як для відродження Київської землі, так і Києва. Він доклав чимало зусиль для культурного розвитку міста, зокрема, культурно-релігійного центру «Києво-Печерська лавра». Вихованці двору князя (зокрема, Мелетій Смотрицький, Петро Конашевич-Сагайдачний) продовжили справу свого патрона по відродженню Києва.
Острозький зробив можливим «українське відродження» свого часу
Наприкінці свого життя Василь-Костянтин Острозький був найбільшим землевласником Речі Посполитої після короля. Йому належало 2760 сіл, 80 міст та 40 замків. За його ініціативи багато міст отримали магдебурзьке право (на незалежність і самоврядування).
Василь-Костянтин Острозький зробив великий внесок в українську історію, що спрямувало її у відповідне русло. Завдяки його діям українські землі в кінці в той час отримали змогу розвиватися, в таких умовах «українське відродження» кінця ХVІ – початку ХVІІ століття стало можливим.
