Суспільство
Втратив руку, але не жагу до життя: як спортсмен після ДТП став тревел-блогером
Одного ранку для харків’янина Владислава Хільченко все кардинально змінилось. Серйозне ДТП розділило його життя на до та після — перспективний 23-річний спортсмен залишився без лівої руки. Проте вже після аварії він вирішив не втрачати надію, а спробувати змінити життя на краще.
Під час поїздки мандрівника на Південь України нам вдалось поспілкуватися. Чи відчуває Владислав особливе ставлення до себе в соціумі? Як вдалося знайти втіху після аварії? Чому вирішив стати блогером? Та чи вдається монетизувати канал на Youtube вже зараз — читайте в матеріалі.
Довідка. 17 червня 2016 року близько 10-ї ранку на дорозі Харків-Щербаківка сталася дорожньо-транспортна пригода. 23-річного велосипедиста Владислава Хільченко під час ранкового тренування збила машина. Він серйозно постраждав і залишився без лівої руки.
Владислав Хильченко,
блогер та автор Youtube-каналу “Одной Правой”, який швидко розвивається. Чотири роки тому втратив руку через нещасний випадок. Працює в ІТ-індустрії, а у вільний час подорожує та знімає відео. Запустив Youtube у вересні 2019-го та вже має 38 тисяч органічних підписників.
Раніше у мене не було хобі, окрім комп’ютерних ігор
Великим недоліком мого дитинства була відсутність хобі в шкільні часи. Як і всі, я грав у комп’ютерні ігри та навчався. Дуже шкодую, що не був серед найактивніших однолітків. Саме це вплинуло на моє подальше життя — як тільки з’явились можливості й кошти, почав займатися різними видами спорту.
З 10-го класу почав грати у баскетбол й навіть грав за сбiрну унiвеститету. Час від часу грав у хокей та пляжний волейбол. Після університету почав захоплюватися американським футболом. Паралельно займався шосейним велоспортом й інколи плавав.
Після ДТП довелося відмовитися від минулих захоплень
Я радий, що довелося відмовитися від комп’ютерних ігор. І хоча можна адаптуватися, але я вирішив, що це того не варте. В американський футбол я продовжував грати ще кілька сезонів після аварії. Навіть виходив в матчах, але витрати енергії та часу на тренування зовсім не пропорційні часу гри. Тому тимчасово вирішив завершити кар’єру.
Зараз у мене три головних хобі — сноубординг, подорожі та відеомонтаж. Спортом також займаюсь, але це зараз скоріше фізкультура, ніж серйозні результати чи змагання. Коли у мене з’явилися перші вільні гроші шість років тому, я нарешті поїхав в гори й зрозумів, що це моє. Відтоді готовий витрачати весь свій вільний час на сноуборд.
Іноді прошу провідника заправити мені подушку, а більше — нічим не відрізняюсь
Я не відчуваю особливого ставлення до себе в соціумі. Лише за кордоном кілька разів пропускали поза чергою й пояснювали це тим, що я маю таке право. Або ж іноді прошу провідників в поїзді заправити мені подушку в наволочку. Хоча трапляється, що люди позирають на мене.
Напевно це залежить від того, що людина транслює і як себе почуває. Кожен отримує те, чого він хоче і я не вимагаю для себе іншого ставлення.
В блогінг через сноубординг
Завдяки сноуборду я почав подорожувати, а врешті-решт й знімати відео. Сноубординг в Україні — це одна велика тусовка. І коли починаєш кататися частіше, ніж один раз на рік — обростаєш величезною кількістю контактів. Але, на жаль, ця індустрія розвивається лише внаслідок ентузіазму окремих людей, які організовують тури. Наприклад, в цьому березні я їздив в Андорру, де у нас була компанія на 120 осіб. Звісно, в такій компанії за бажанням можна знайти однодумців.
Я хотів розповісти про подорожі — так починався мій відеоблог
Протягом майже трьох років я детально описував свої подорожі в постах Instagram. А згодом зрозумів, що люди не дуже люблять читати великі тексти й спробувати зняти відео у форматі розповіді. Тому я у вересні минулого року вирішив накласти свої текстові роздуми на відео.
Хочу бути корисним для тих, кому здаюсь цікавим оповідачем
У блозі розповідаю про все, що мені цікаво: про подорожі, відеомонтаж і технічну складову фільмування, екіпіровку. Я розумію, що мені не стати найкрутішим тревел-блогером поряд з іншими. Але сподіваюся знайти категорію людей, яким буде цікаво послухати про ті місця, де мені вже вдалося побувати.
90% своїх відео я знімаю самостійно
Техніку для відео я купував протягом декількох років. Коли почав кататися на сноуборді, придбав GoPro, а потім — стабілізатор. Згодом докупив дзеркальну та бездзеркальну камери. А незабаром придбав дрон. З часом почав розуміти, яка техніка краща і планую потроху її оновлювати. Хоч це і дуже затратно, але зате інвестиція на довгий час.
Приблизно 90% відео в моїх роликах я знімаю сам. Але я часто подорожую в компанії й потім ми обмінюємося файлами. Наприклад, в компанії під час поїздки в Рачу на півночі Грузії назбиралося аж три дрони. Й ми домовилися скинути один одному знятий матеріал. Приблизно така ж історія була і в Карпатах.
На відео доводиться витрачати весь свій вільний час
Намагаюся робити так, щоб мені самому було цікаво подивитися. Можливо не до кінця все виходить, як хотілося б. Хоча намагаюся прикладати максимум зусиль. Тому коротенькі відео набагато легше збирати до купи й монтаж може зайняти тиждень. А відео від 20 хвилин вимагають дещо більше часу — аж до 2-3 тижнів.
Встиг відвідати не так багато країн, як би хотілось…
За шість років я встиг відвідати не так багато країн — близько 20. Перший мій виїзд був у 2013-му році. Пам’ятаю, як відкладав гроші на поїздку зі своєї зарплатні на першій роботі. Тоді ще не було безвізового режиму і лоукостів, а поїздка за кордон обходилася в копієчку. Цікаво, що половину тих країн, де я був, бачив лише взимку.
Найбільше вразили — Лос-Анджелес, гори в Казахстані й Словенії та льодовик у Франції
Поки у мене був лише єдиний виїзд за океан і це був унікальний досвід. Під час відрядження на кілька тижнів я потрапив в Лос-Анджелес. Він неймовірно вразив своїми масштабами та можливостями. У цьому місті можна знайти хобі на будь-який смак. Напевно, після Нью-Йорка це центр світу.
Приємно здивували мене і гори Заілійського Алатау в Казахстані. В місті спека, а в горах справжня зима, мінусова температура й дуже багато снігу. Країна зовсім не туристична й тут не зустрінеш юрби туристів з фотоапаратами — це однозначно перевага.
Що стосується Європи, то мені дуже сподобалася Словенії. Ця країна не дуже заїжджена та поки невідома. Я був там в серпні під час розпалу туристичного сезону в одному з кращих місць цієї країни на озері Бохінь. Проте не було жодних натовпів та черг. А коли піднявся на гору, там було зовсім порожньо.
Не менше мене вразила поїздка на льодовик Мер-де-Глас у Франції. У перекладі з французької — означає море льоду. І це найбільший льодовик країни. Коли спускаєшся сходами, можна помітити позначки, які вказують на глобальне потепління. Ще якихось 40 років тому цей льодовик був набагато більшим. Від цього стає трохи моторошно. Здається ніби жодних глобальних катастроф не сталося, але все одно льодовики тануть. Це видовище сумне й прекрасне одночасно.
Бюджетно відпочити можна в Грузії, а дізнатися нове — в Берліні
Я рекомендую відвідати Грузію, адже вона бюджетна. І навіть в найбільш туристичних точках ціни набагато менші, ніж на українському курорті в Буковелі. При цьому невелика країна має весь спектр різноманіття — від моря до гір. Я був там навесні, коли внизу вже все цвіло, а високо в горах ще й досі була люта зима й сніг. Це доступне найближче закордоння, яке вражає своєю природою.
А якщо відійти від гірської теми, то раджу відвідати Берлін. Однак не варто туди їхати за пам’ятками чи красивими видами. Берлін — це цікаві знайомства з людьми, найкраща в світі шаурма й цікаві непопсові місця.
В Україні багато красивих місць, але вони розкидані й важкодоступні…
Про туризм в Україні є дві кардинально протилежні думки: одні кажуть — в Україні так багато всього, а інші — у нас нічого дивитися. І обидві сторони мають рацію. У нас дійсно величезна кількість красивих місць, але вони розкидані по країні й важкодоступні. Тільки в Карпатах є скупчення цікавих пам’яток.
Нещодавно був на Лемурійських рожевих озерах, що на Півдні. Вони приголомшливі й аналогів у світі не так вже й багато — подібні є в Австралії й Мексиці. Але щоб дістатися до них по Україні, потрібно бути дійсно одержимим цією ідеєю. Ми з компанією вирішили, що їдемо туди знімати й ніяка погана дорога нас не зупинить. Але все ж це не найкращий варіант для приємної відпустки.
Проте я все ж рекомендую кожному почати подорожі зі своєю області. Поки в країні карантин хочу подивитися в Харківській області цікаві місця. Наприклад, унікальний навіть у світових масштабах об’єкт — Інститут іоносфери. Це величезний металевий радар, який побудований для вивчення іоносфери. Виглядає дуже масштабно: величезна тарілка за парканом, яку видно за багато метрів. Але знову ж таки там немає жодних екскурсій.
Також в моїй області є кілька цікавих замків, наприклад Шарівський замок 19-го століття, який зберігся ще з тих часів. Є декілька не дуже примітних місць, щоб їхати з іншого кінця країни. Якщо ж ви поблизу, то потрібно обов’язково відвідати Зміївські кручі й Кварцові кар’єри з білим піском.
І хоча в блозі не багато підписників, вже вдається співпрацювати з брендами
Нативні інтеграції та реклама на каналі вже були. Також я співпрацюю з українським представництвом бренду Oakley та його офіційним дистриб’ютором — магазином “Протест”. Деталі я, на жаль, не можу розповісти.
Монетизувати канал можна з будь-якої кількості фоловерів. Питання тільки в тому, хто готовий буде вкладати гроші. На самому Youtube також є партнерська програма, яка доступна з 1 000 підписників і певної кількості годин переглядів за останні 12 місяців. Але в країнах СНД це приносить не дуже багато грошей.
Зараз тревел-індустрія суттєво страждає…
Я чекаю на закінчення карантину. Зазвичай я маю думки та плани про подальші подорожі. Проте навіть в межах країни виникають форс-мажори. Наприклад. ми планували поїхати в Карпати, однак там сталися жахливі паводки. Тому я б не планував грандіозних подорожей цього року.
11-річний Єнс із Данії зібрав понад 34 тисячі данських крон для дітей з України, які втратили свої домівки. Хлопчик виготовляє власні вироби з бісеру та продає їх.
Про це повідомила міністерка економіки України Юлія Свириденко.
Єнс виготовляє синьо-жовтих великодніх курчат із бісеру. Торік хлопчик зібрав 28 тисяч крон. За 2025 рік він уже встиг зібрати шість тисяч крон, а благодійна організація KOLO Nordic подвоїла цю суму до 12 тисяч крон.
Очільниця міністерства написала про бажання Єнса допомогти українським дітям:
«Хлопчик побачив у новинах, як багато дітей в Україні втратили свої домівки, і сказав мамі: “Що ми можемо зробити?”. Мама відповіла: “Творити добро!”. У свої 11 він показує світові, що щедрість духу не має віку».
Читайте також: Анджеліна Джолі підтримала 14-річну дівчину, яка постраждала від атаки росіян (ФОТО)
Також завдяки міністру підприємництва Данії Мортену Бьодскову, який організував зустріч із Єнсом та його батьками, Юлія Свириденко мала змогу подякувати хлопчику за його роботу.
Нагадаємо, що Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО).
Фото: фейсбук-сторінка Юлії Свириденко
Американська акторка Анджеліна Джолі поспілкувалася з 14-річною Поліною, яка дістала тяжкі поранення внаслідок російського удару по Харківщині. Акторка також передала Поліні записку зі словами підтримки.
Про це повідомили в UNITED24.
Поліна отримала тяжкі поранення в лютому 2025 року в Ізюмі. Зараз дівчина проходить лікування в дитячій лікарні «Охматдит». Найбільша мрія дівчини — знову ходити. Їй допомагають у цьому українські лікарі.
Також дівчина розповіла психологам, що вона дуже хотіла б зустрітися з Анджеліною. До втілення цієї мрії Поліни долучилися в UNITED24. Американська акторка поспілкувалася з Поліною онлайн. Разом із цим дівчина отримала від Анджеліни Джолі записку зі словами підтримки та побажаннями залишатися сильною.
Читайте також: «Ви надихнули весь світ!»: Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО)
Нагадаємо, що принц Вільям зустрівся з українськими дітьми у школі в Естонії.
Фото обкладинки: Harald Krichel
«Нова пошта» 26 березня нагородила українських волонтерів, благодійні фонди та громадські організації відзнакою «Варті». Її отримали 12 переможців голосування серед українців. Також компанія визначила 21 організацію, що найбільше доклалися до підтримки українців через гуманітарні відправлення.
Про це повідомили в «Новій пошті».
Хто здобув відзнаку «Варті»
До голосування за переможців долучилися понад 55 тисяч українців. Загалом відзнаку отримали 12 людей та організацій, які працюють у різних сферах.
77-річний Григорій Янченко переміг у номінації «Найстарший волонтер», також відомий як Дядя Гриша. Під час окупації Херсона він вирушав у людні місця з прапором України на кріслі колісному та з увімкненим гімном. Зараз він живе у Запоріжжі, але рідко буває вдома — подорожує містами України, збираючи кошти для військових. Відзнаку Дяді Гриші вручили у Кропивницькому під час чергового збору.
Наймолодшими волонтерками стали 6-річна Олександра та 4-річна Кіра з Харкова. Саша вже отримувала нагороду «Варті» рік тому. Тоді організатори підготували для неї сюрприз — вона побачила батька-військового, якого ненадовго відпустили зі служби. Через місяць чоловік загинув на фронті. Попри втрату, дівчинка разом із подругою продовжує допомагати ЗСУ, вона збирає кошти на маскувальні сітки, турнікети та автівки. Вона отримала відзнаку у річницю загибелі батька.
За технологічність у волонтерстві відзнаку отримав Сергій Стерненко — автор безперервного збору «Русоріз». Стерненко також регулярно демонструє, як FPV-дрони працюють на передовій.
За креативний підхід нагородили блогера з Миколаєва Юрія Степанця, який нині мешкає в Одесі. Він є найвідомішим в Україні коміком на кріслі колісному та ініціатором «неходових зборів» для військових. Волонтер часто наголошує: не всі можуть воювати в ЗСУ, але кожен, попри втому й втрати, здатен бути для ЗСУ на своєму місці.
Читайте також: Волонтеру Фумінорі Цучіко зареєстрували місце проживання в Харкові
За евакуацію нагородили Катерину Андреєву, яка разом із військовими рятує поранених захисників із прикордоння Сумщини та Курщини. Вона також вивозить мирних жителів і покинутих тварин з-під обстрілів. Свою відзнаку Катерина присвятила батькові, який віддав життя за Україну. За медичну допомогу військовим українці висловили вдячність парамедикам з «Госпітальєрів», які врятували тисячі життів, а за підтримку жінок — руху VETERANKA.
Разом із цим відзнаку отримали:
- всеукраїнська благодійна організація Ukrainian Food Foundation за підтримку ВПО;
- Олександр Мізерій за культурний розвиток. Він є лідером гурту «Смерека» з Вінниччини та волонтером, який вже відіграв понад 350 благодійних концертів і зібрав понад 4 мільйони гривень для ЗСУ;
- Андрій Бурахович за допомогу армії своїми руками. Андрій — механік, який майже цілодобово ремонтує автівки для фронту і вже відремонтував понад дві тисячі машин;
- благодійний фонд «Діти героїв» за психологічну допомогу понад 12 тисячам дітей, які через війну втратили одного або обох батьків;
- Анастасія Слюсар — лідерка фонду, який допомагає дітям, зокрема на прифронтових територіях.
«Попри втому, труднощі й втрати, волонтери продовжують рухатися далі — підтримують тих, хто цього потребує, і знаходять нові способи допомагати. Це про людяність, небайдужість і неймовірну силу. Вони працюють не заради відзнак, а просто тому, що не можуть інакше. Ми дякуємо кожному й кожній та завжди будемо поруч», — розповіла співзасновниця «Нової пошти» Інна Поперешнюк.
Переможці за обсягами гуманітарних вантажів
Організатори відзначили 21 організацію та фонд, що найактивніше користувалися послугами «Гуманітарної Нової пошти». Переможців обирали за найбільшими показниками кількості та ваги відправлень, категорії допомоги та її системність. «Нова пошта» відзначила:
- благодійні фонди «На Хвилі» та «Рій» («Допомога армії»);
- благодійні фонди «Медицина Херсонщини» та «Лелека-Україна» («Медична допомога»);
- благодійні організації «Українські сестри та кідфрендлі» та «Співдружність України» («Допомога дітям»);
- громадську організацію «Покликані жити» та благодійний фонд «Летс Хелп» («Допомога людям старшого віку»);
- благодійні організації «З теплом у серці» та «Європейські традиції доброчинності» («Допомога людям з інвалідністю»);
- «Бахмутське товариство захисту тварин “ЛАДА”» та благодійний фонд «Разом добра сила» («Допомога тваринам»);
- громадські організації «Добробат» та «Б50» («Відновлення житла та добробуту»).
- благодійна організація «Громадянин» та громадська організація «Джуніорс» («Спорт та реабілітація»);
- благодійний фонд «Щаслива лапа» («Лідер серед вантажних перевезень);
- міжнародний благодійний фонд «Небайдужі» та громадська організація «Свідомі кияни» («Найбільша кількість відправлень гуманітарного вантажу»).
Разом із цим у номінації «Навігатор допомоги» перемогли Юлія Кудрик й Оксана Миколюк за активне консультування й онлайн-супровід щодо перевезення гуманітарних вантажів.
Як вручали нагороди
Відзнаку вручали місцеві активісти, блогери, лідери думок, представники «Нової пошти», а також люди, які раніше отримували допомогу від волонтерів-переможців.
Про відзнаку «Варті»
«Варті» — це щорічна відзнака для волонтерів від «Нової пошти», яку заснували у 2022 році. Її започаткували для того, щоби підкреслити внесок українських волонтерів і благодійників.
Нагадаємо, «Нова пошта» розробила сервіс для ефективнішої доставки посилок.
Раніше ми писали, що UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії.
Фото: «Нова пошта»
