Суспільство
Воїн ЗСУ на псевдо Бугор в бою знищив одразу 8 ворожих БТР та танків
Боєць Збройних сил України на псевдо Бугор в одному з боїв знищив одразу вісім одиниць російської техніки: танки, БТР та БМП.
Про це розповіли в інформагентстві Міністерства оборони.
Сергій – уродженець Полтавської області. З перших днів повномасштабного вторгнення він був на передовій та захищав Україну від російської агресії. Спочатку Бугор стояв на захисті Києва, а коли окупантів вдалося вибити з області – вирушив на Харківщину.
Перший танк Сергій підбив українською «Стугною» на відстані 5,5 км, врятувавши від ворожих обстрілів приватні будинки українців. А згодом Бугор встановив власний рекорд, знищивши одразу 8 одиниць російської бронетехніки.
«Окупанти намагалися здійснити наступ на позиції 80-ї бригади. Вибити наших і зайти у Верхньокам’янку. Якраз у той день я вийшов на позицію замість побратимів. Тоді мені вдалося знищити вісім цілей поспіль… О сьомій ранку почався рух. Спершу поїхав бронетранспортер, завантажений піхотою. Але через місцевість я його випустив з уваги. Натомість упіймав на приціл і знищив БМП. Нас почали бити артилерією та “Градами”, а коли перестали, я знову побачив БТР із піхотою, який раніше від мене утік. От я його й розніс. Хлопці казали, що тіла російських окупантів розліталися так, наче хтось штани розкидає», – згадує боєць.
Після цього до українських позицій наблизилися російські танки. Їх не було видно, однак Сергій чув рев двигунів. Згодом один із танків «перегазував» та здійняв куряву. Цієї миті військовий вирішив діяти.
«Піднявся дим, і я вирішив вистрілити, орієнтуючись по ньому. Вибух, спалах, зрозумів, що влучив. І тоді вже полізли танки. Я побачив гармату, яка висунулася й наводилася на наші позиції. То й її хлопнув. Тут же поруч виліз третій танк, який встиг сховатися в посадку. Але коли він заїхав у розрив між деревами, не стало і його, як згодом ще двох танків і вантажівки з боєкомплектом», – зазначає український захисник.
Раніше ми розповідали, як боєць на псевдо Банзай вивів свою групу з оточення в Луганській області та врятував життя сімнадцятьох побратимів.
Також нагадаємо, колишня вчителька історії з Житомирщини, а нині – лейтенантка ЗСУ Любов Плаксюк стала першою жінкою в історії української армії, яка очолила артилерійський підрозділ.
Фото: armyinform.com.ua.
Суспільство
Результати тесту
- Звання «гуру медіаграмотності» отримали 8% учасників тесту, вони правильно відповіли на всі 25 запитань;
- звання «майже гуру» отримали 38%
- звання «початківець» отримали 43%.
Хто організовує тест
Коментарі
Суспільство
Хто зможе отримати допомогу
Коментарі
Суспільство
Керівниця ДРАЦСу в Балаклії Тетяна Кунденко прокинулася 24 лютого від звуків вибухів і повітряної тривоги. Розбудила шестирічну доньку, зібрала трохи речей, відвела дитину до бабусі з дідусем і… вирушила на роботу, адже реєстрацію шлюбу ніхто не скасував.
«Церемонія мала бути святкова й урочиста, але на неї прийшли тільки молодята в спортивних костюмах. У момент, коли наречена одягала каблучку нареченому, залунала тривога. Дівчина запитала: “Це сирена?”. Я лише відповіла: “Так, але ми продовжуємо”. Я робила вигляд, що роблю так щодня, але такий досвід у мене був уперше», — пригадує жінка.
Тетяна виїхала з міста, коли туди зайшли росіяни, але одразу після звільнення Балаклії у вересні 2022 повернулася додому та на роботу. ШоТам дізналися, як відновили пошкоджений ДРАЦС та як він працює зараз.
Працювала від звуки тривоги та вибухів
Тетяна Кунденко працює в місцевому ДРАЦСі з 2018 року. Раніше тут була перукарня, але замість ножиць і фенів це тепер красива зала для церемоній, де сотні пар казали одне одному «Так!». У 2020 тут зробили ремонт і готувалися ще багато років зустрічати молодят, але втрутилося повномасштабне вторгнення.
Тетяна та її колеги ще якийсь час залишалися в місті й ходили на роботу, але коли на початку березня 2022 року в Балаклію зайшли росіяни, усі виїхали. Держслужбовцям, які присягали на вірність Україні, було небезпечно там лишатися. Тетяна поїхала в більш безпечне місце, але не забувала про рідну Балаклію: допомагала волонтерам постачати їжу, ліки й засоби гігієни на тоді окуповані території.
Тетяна долучилася до волонтерів, щоб допомагати людям. Фото з соцмереж героїні
Відкрилися одними з перших на деокупованих територіях
Балаклію росіяни не жаліли, тож і ДРАЦС зазнав пошкоджень — Тетяна розповідає, що перед входом до будівлі прилетів снаряд, тож хол, де приймають відвідувачів, постраждав від ворожої артилерії, і в ньому були вибиті вікна та двері.
8 вересня 2022 року Балаклію звільнили. 11 вересня Тетяна приїхала до міста, і спочатку пішла на роботу, а потім вже додому.
Тетяна з радістю повернулася на улюблену роботу, за якою сумувала. Фото: ШоТам
У ДРАЦСі не було світла, інтернету, не працював телефон, та й людей теж не було. Але установа відкрилася, попри все:
«Офіційно ми почали працювати в жовтні 2022 року й були одним з перших деокупованих відділів у Харківській області, що запрацювали».
Спочатку були вдвох — Тетяна та головний спеціаліст її відділу.
«У нас були черги по 50 людей на день — я зберегла ці списки, написані від руки, на згадку про ті дні. Потім ще колеги приїхали, і ми почали працювати в повному штатному режимі — пʼятеро людей. Нікого нового ми не брали — всі повернулися».
Відновлювати приміщення взялося Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції спільно з керівництвом Ізюмської районної військової адміністрації та Балаклійської міської військової адміністрації — встановили вікна та двері, почали ремонтувати фасад.
Ось яким був і став фасад ДРАЦСу в Балаклії. Фото з сайту Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
Якраз починалася зима, тож варто було поквапитись. Тетяна каже, що досі лишилися деякі потреби, але все ще попереду — фасад відновлюють поступово. Головне, що в приміщенні знову одружують людей.
Замість білих суконь — вишиванки
Робота в Тетяни непроста, адже ДРАЦС — це місце не лише для сліз радості від одруження, але й для сліз горя:
«Саме у нашому відділі починається життя, тут воно і гасне. Ми бачимо людей, які прийшли в тяжкі моменти горя, коли померла їхня близька людина, і ми бачимо щастя — це реєстрація народження дітлахів, шлюбу. Життя триває — поки у 2024 році зареєстрували понад 120 народжень і 150 шлюбів».
Під час воєнного стану в Балаклії приймають людей з різною пропискою — сюди їдуть і з Ізюма, і з Барвінкового. Дуже часто одружуються саме військовослужбовці, і сучасні весілля створюють нову традицію.
«Переважно вони розписуються у військовій формі, а дівчатка — у чорних сукнях з вишивкою, тож є такий патріотичний настрій. Менше стало білих суконь. Навіть було, що дівчина одягла светр з написом “Дружина солдата ЗСУ”. Це дуже символічно», — ділиться Тетяна.
Попри всі зміни, ДРАЦС у Балаклії живе та працює. Дарма що фасад все ще нагадує про обстріли росіян — всередині живе любов і надія на перемогу.
Коментарі