У професійному житті вони пишуть репортажі, працюють на телебаченні або ж очолюють редакції. Але крім цього, захоплюються історією, руйнують міфи ворожої пропаганди чи вирощують у квартирі власні джунглі.
До Дня журналіста ШоТам зібрав десять подкастів від українських медійників.
Бегонії в агонії
Віра Курико вирощує більше сотні рослин у своїй міській квартирі. У подкасті вона розповідає про квартирні джунглі, любов до рослин та садотерапію. А ще — чому нормально, що рослини гинуть на вікні, чи може рослина-хижачка з’їсти палець людини та що таке зантедескія та дифенбахія.
«Я письменниця та журналістка на публіці, але за зачиненими дверима мої руки по лікоть у землі. Річ у тім, що я безнадійна рослинолюбка й відчайдушна аматорка з вирощування домашніх рослин», — каже ведуча в тизері подкасту.
Мета проєкту — «зворушити серденька слухачів на зелених друзів у кожному їхньому закутку».
Подкаст Бегонії в аагонії
Тут-і-тепер
Це розмови з журналістами, які бачили війну та розповідають про свій досвід. Ведуча Ольга Слюсарчук запитує про вибір — особистий, професійний, людський. Серед гостей — Мар’ян Кушнір, Євген Малолєтка, Віра Курико, Богдан Логвиненко, Ольга Омельянчук, Севгіль Мусаєва, Віталій Портников та інші.
Ведуча розмовляє з журналістами про життя в редакції та метро, жорстокість ворогів, здатність українців виживати, евакуації та найкращі побачення.
Це спільний проєкт Українського ПЕН-клубу та The Ukrainians Media. Наразі можна прослухати 25 епізодів.
Подкаст Тут і тепер
«Behind Two Walls» («За двома стінами»)
Англомовний подкаст від журналістки та ведучої Першого каналу Суспільного Олени Ремовської. «Це подкаст про життя на війні у 21 столітті. У ньому, як і очікувалося, багато жаху. Але ця історія ще й про внутрішню силу українського народу. Іноді ця сила проявляється в абсолютно несподіваний момент. Тут багато надії, а іноді — навіть гумор», — пише ведуча в тизері.
За цей подкаст як звернення до іноземної аудиторії ГО «Фундація Суспільність»нагородила Олену Ремовську спеціальною відзнакою за особливий внесок у розвиток журналістики. Наразі можна прослухати 12 епізодів.
Пост правди
«Історії про те, як вижити в сучасному інформаційному просторі та зберегти здоровий глузд», — йдеться в описі до епізодів подкасту журналістів наукового медіа Куншт.
Четвертий сезон присвячений телеграму як месенджеру, через який українці найбільш оперативно дізнаються основні новини. Перед тим були епізоди про срачі в соцмережах, культуру як інструмент пропаганди та те, як загалом російська пропаганда використовує інформаційний простір у війні.
Наразі без назви
Це подкаст, у якому Анастасія Євдокимова (головна редакторка медіа «Сенсор») і Богдана Неборак (культурна менеджерка, редакторка The Ukrainians) ставлять одна одній складні питання про культуру й іноді читають книжки. Назва така, адже, як кажуть в трейлері ведучі, вони шукають способи називати все своїми іменами.
Журналістки спілкуються про поетичний Київ, професійні премії, канони укрліт, як свідчити про злочини росіян на прикладах романів української літератури й не тільки.
Без оголошення війни
Це подкаст журналіста Іллі Кабачинського, який разом з істориком Олександром Аврамчуком обговорює українські події та шукає паралелі з ними у світовій історії.
Ведучі «розповідаютьпро події минулого, щоб краще зрозуміти майбутнє». Наприклад, говорять про похвилинний сценарій ядерної війни, майбутнє Африки чи події, які б відбулися, якби Німеччина виграла Першу світову війну. Спойлер — ведучі думають, що Другу світову почала б Франція.
На чисту воду
Три тижні тому «Локальна історія» презентувала новий подкаст про руйнування історичних міфів. У першому епізоді історик Олександр Алфьоров розповідає, звідки походить тризуб.
«Що спільного в тризуба, Посейдона, Шиви та острова Барбадос? Якими були знаки князя Володимира та князів Острозьких? Чому саме тризуб обрали гербом у 1918-му, якщо більшість українців не знали про нього? І якими були альтернативні варіанти національного символу?», — читаємо в соцмережах «Локальної історії».
WAR-LIFE BALANCE
Новий подкаст від Української правди, в якому журналістка Аліна Полякова та медична психологиня й психотерапевтка Юлія Кос говорять про те, як впоратися з проблемами, які з’явилися через війну, та як при цьому жити це життя й утримати баланс.
Чи можна бути щасливими під час війни? Що допомагає українцям проживати війну? Що таке синдром вцілілого, як проявляється відчуття дому, чому психіка звикає жити в небезпеці — на ці питання пробують знайти відповідь ведучі подкасту.
Коли все має значення
Ведучими є журналістки Наталя Гуменюк та Ангеліна Карякіна.
«Світові мислителі й інтелектуали зараз шукають в Україні фізичне підтвердження того, що демократія та свобода мають значення. Ведучі розповідають про спроби світу зрозуміти, чому українці захищають свою країну, про їхню мотивацію у війні та їхній вибір між добром і злом.
Чим можуть бути цікаві розмови для самих українців, що таке жити у великій війні, боротися з імперією, та як Україні вибудовувати свою ідентичність не тільки довкола війни», — йдеться в описі подкасту.
Простими словами
Ну й завершуємо добірку вже відомим проєктом від медіа The Village Україна, який цьогоріч відзначатиме п’ять років.
Ведучим подкасту є письменник і журналіст Марк Лівін, який спілкується з психотерапевтами на різні теми.
«Ти як? Як спиш і прокидаєшся? Як твоє сьогодні та чи віриш ти в завтра? І що всі ці думки роблять з тобою?» — йдеться в новому сезоні про тіло та психіку в умовах тривалої війни під назвою «Ти як».
У Балаклії, що на Харківщині, війна не змогла зламати духу місцевих жителів. Попри обстріли, тут не лише відновлюють інфраструктуру, а й повертають до життя традиції весільних святкувань. Історію коруючої ДРАЦСу Тетяна Кунденко ми розповіли у випуску на ютуб-каналі ШоТам.
Історія Тетяни Кунденко
Балаклійський ДРАЦС, яким понад п’ять років керувала Тетяна Кунденко, зазнав значних пошкоджень під час російських атак. Будівля постраждала від уламків і вибухової хвилі, але попри це місцеві працівники продовжують проводити церемонії — навіть у тимчасових умовах.
«Молоді люди створюють сім’ї, а ми допомагаємо їм зробити цей день особливим, незалежно від того, що відбувається навколо», — розповідає Тетяна.
Однією з таких урочистостей стало весілля Олександра та Олени. Їхнє знайомство почалося ще до війни, а кохання витримало всі випробування. Пара вирішила одружитися у місцевому парку, де під звуки сирен обмінялася клятвами вірності та одягла обручки.
«Ми відчували щастя, бо цей день був про нас, про наше майбутнє», — ділиться Олена.
Святкування супроводжувалося танцями, піснями й щирими емоціями, які нагадували про важливість любові навіть у найскладніші часи.
Детальніше довідатися про те, як Тетяна вистояла у важких умовах війни можна у нашому відео на ютубі.
У Лозовій на Харківщині розпочинають капітальний ремонт дитячої поліклініки.
Про це повідомив міський голова Сергій Зеленський.
Про відбудову
Проєкт «Дитяча поліклініка майбутнього» реалізують завдяки Програмі розвитку ООН. Виконавця робіт обрали через електронну систему публічних закупівель.
«Малеча отримає свій простір — окремо від дорослих пацієнтів. Нові приміщення будуть яскравими, щоб лікарі сприймалися як дружні супергерої, які завжди готові допомогти», — зазначив мер.
Дитячу поліклініку розмістять у триповерховій прибудові до міської поліклініки. Новий простір включатиме:
кабінети лікарів;
приміщення для щеплень;
зону реабілітації.
Роботи розпочнуть вже наступного тижня. Тимчасово кабінет для щеплення та прийоми лікарів перенесуть в основний корпус. Пацієнтів обіцяють поінформувати про зміни.
Нагадаємо, як на Чернігівщині підтримують тих, хто втратив дім.
Біотехнологиня та вчителька пішли зі своїх робіт, щоби розвивати прифронтове Запоріжжя. А тепер попри обстріли навчають молодь урбаністики, а жінок — робототехніки. Повну історію героїнь ми розказали на ютуб-каналі ШоТам.
Історія героїнь випуску
Світлана Мамай готувала дітей до успішного складання ЗНО у приватній школі. Та її цілі змінилися, коли на Запоріжжя полетіли ракети, а на околицях точилися бої. Тоді одразу зупинили навчання, а Світлана бачила себе лише у волонтерстві.
«Усе було досить сумбурно — невідомо, що далі. Розгублені діти, розгублена певною мірою я, втрата соціальних напрацювань, які в мене були. Тобто те, що в мене було важливим у викладанні — взаємодія з людьми, це енергетика, яку ти можеш отримувати, — воно повністю зникло», — поділилася культурна менеджерка ГО «Молодь Онлайн» Світлана Мамай.
У волонтерському штабі вона зустріла Анастасію Торянік, яка полишила роботу в біотехнологічній кампанії, аби надавати гуманітарну допомогу. Світлана та Анастасія спрацювалися і скоро опікувалися волонтерськими групами.
Та невдовзі ГО, яка координувала штаб, припинила роботу. Колежанки опинилися перед вибором: повертатися до звичних справ чи повністю йти в активізм. Тож вони долучилися до ГО «Молодь Онлайн», якій саме бракувало лідерок.
Тепер Анастасія організовує навчання для молоді Запоріжжя, а Світлана займається урбаністикою.
Про те, як активістки розвивають громадське життя у власному місті, дивіться повне відео на ютуб-каналі ШоТам. Це відео створили завдяки підтримці Уряду Канади в межах проєкту «Голос жінок і лідерство Україна», що впроваджує Український Жіночий Фонд.
Раніше ми писали, як режисерка відкрила власну кіностудію: 17 років до мрії (ВІДЕО).
Коментарі