Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Батько російського футуризму» чи український геній авангарду? Ким насправді був Давид Бурлюк

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Давид Бурлюк – геній світового авангарду, який народився в Україні, але стараннями російської колоніальної машини запам’ятався світу «батьком російського футуризму». Але чи має право сучасна Росія називати Бурлюка «своїм»? І яке місце посідала в житті та творчості митця Україна? Дізнайтеся в першому тесті спецпроєкту #Вкрадене від ШоТам.

Якщо загуглити ім’я Давида Бурлюка, можна натрапити одразу на дві версії місця його народження: Харківська область та Сумська. Як гадаєте, яка з них – правильна?

Правильно! Неправильно!

Геній світового мистецького авангарду народився на хуторі Семиротівщина. Майже три десятки років цей населений пункт зник із офіційного обліку, а найближчий до нього – село Рябушки – розташовано на Сумщині. До чого ж тут Харківщина? Усе просто – постаралася російська колоніальна машина. За життя митця ця територія була частиною Харківської губернії, яка «легким помахом руки» частенько перетворюється на Харківщину в матеріалах про Бурлюка.

До речі, саме на цьому хуторі Бурлюк створив перший малюнок з натури. Про чий портрет йдеться?

Правильно! Неправильно!

Йдеться про портрет Людмили – сестри українського художника, згадує в одній зі своїх праць доцент та кандидат мистецтвознавства Сергій Побожій.

А хто ж Давид Бурлюк за походженням?

Правильно! Неправильно!

Звісно, версій, як це часто буває, декілька. Спойлер: у жодній із них не фігурує Російська імперія. Ми пропонуємо довіряти словам самого художника, який запевняв, що по батьковій лінії його рід – це «українські козаки, нащадки запорожців, які були писарями Запорізького війська». Як же він став «батьком російського футуризму»? Незабаром дізнаємося.

Не менш цікавою є й самоідентифікація художника, про яку воліють забувати російські пропагандисти. Спробуємо не помилитися?

Правильно! Неправильно!

Так, все до банальності очевидно. Бурлюк чітко й прямо називав своєю батьківщиною Україну, а рідною мовою – українську, не забуваючи при цьому про пращурів-козаків. Щоправда, імперська машина не обійшла стороною і його, й зрештою у творчості Бурлюка з’явилася російська мова та тези про пов’язаність України з тим, що нині перетворилося на РФ.

Як же митець пов’язаний із сучасною Росією? Скажімо, у 1898-1899 він навчався у Казанській художній школі. А як художник взагалі опинився на території сучасної РФ?

Правильно! Неправильно!

Усе знову максимально банально: батько художника втратив роботу й у пошуках заробітку родина опинилася на Поволжі. Там Давиду трапилася під руку газета з програмою вступу до Казанської художньої школи.

Власне, завдяки черговому переїзду родини Бурлюк у 1899-1901 роках навчався вже в Одеському художньому училищі. А під час літньої практики зміг намалювати аж 350 етюдів. І всі вони – пейзажі однієї області. Вгадаєте, якої?

Правильно! Неправильно!

Так-так, саме Херсонської! І всього за одну літню практику. Щоправда, викладачі училища не оцінили таку працьовитість митця й назвали це «фабричним виробництвом».

У своїй творчості Давид Бурлюк звертався до безлічі різних образів, але є один, що перетворився на справжнього фаворита. Який саме?

Правильно! Неправильно!

Спробуйте погуглити роботи митця. У них можна простежити чимало образів коней та козаків, які уособлювали степ. І саме образ козака Мамая став наскрізним для Бурлюка, адже звертався до нього митець упродовж усього свого життя.

Повернемося знову до «батька російського футуризму». Як натомість представляв себе сам митець?

Правильно! Неправильно!

Яка несподіванка, знову жодної згадки про Російську імперію! Сам Давид Бурлюк називав себе «татарсько-запорізьким футуристом». Звідки взялася «татарська» складова? Існує припущення, що пращури Бурлюка могли бути татарами чи караїмами, які з Криму перебралися на Запорізьку Січ. Чи дійсно це так – стовідсотково не знав і сам митець, проте часом називав себе «нащадком запорожців і хана Батия». Але чого точно не було – його самовизначення як людини, приналежної до чогось російського.

То, виходить, що футуризм Бурлюка ніяк не пов’язаний із сучасною Росією?

Правильно! Неправильно!

Так, і заперечувати це було б дивно. Але варто розуміти дещо інше. Бурлюк дивував своєю творчістю та розвивав мистецьке життя всюди, де жив чи просто гостював. Він відкрив для росіян Маяковського, провів на території сучасної РФ низку виставок та акцій, перевернув тамтешній культурний простір з ніг на голову. А потім - емігрував до Японії.

Тобто можна з таким самим успіхом назвати Бурлюка «батьком японського футуризму»?

Правильно! Неправильно!

Ви здивуєтеся, але можна! Після року життя в російському Владивостоці Давид отримав запрошення від японських митців та емігрував. Там українець спричинив справжній фурор, «увірвався» у культурне життя країни з виставкою у Токіо та створив понад 100 робіт. Але те, що Бурлюк познайомив росіян та японців із футуризмом, не робить його ані росіянином, ані японцем.

То де ж Бурлюк провів більшу частину свого життя? Невже не в Україні?

Правильно! Неправильно!

Більшу частину свого життя митець провів в еміграції у Сполучених Штатах – цілих 45 років. Звісно ж, він продовжував писати картини, займатися літературою та залишався епатажним і неповторним.

І хоча більшу частину життя художник провів за кордоном, упродовж останніх років він незмінно повторював: «Україна в моїй особі має …». Доповніть це речення.

Правильно! Неправильно!

Саме так, Бурлюк називав себе найвірнішим сином України та ніколи не забував про своє походження. Навіть там, за кордоном, футурист постійно звертався до своєї батьківщини у творчості та не втомлювався говорити про це публічно.

Чекайте-чекайте, Бурлюк прямо називав себе українцем, мав козацьке коріння, малював Україну та називав себе вірним сином країни… Невже росіяни просто взяли і вкрали митця?

Правильно! Неправильно!

Російська колоніальна машина привласнила собі Давида Бурлюка так само, як це сталося з українцем Казимиром Малевичем та геніальним конструктором Сергієм Корольовим. І це далеко не останні вкрадені українці. Про інших ми розповімо у наступних тестах.

#Вкрадене. Як український геній світового авангарду Давид Бурлюк став «батьком російського футуризму»
Йой, здається, російська колоніальна машина добряче попрацювала. Але ми вже робимо все можливе, аби відновити справедливість. Поділіться цим тестом із друзями, аби якомога більше людей знали про українців, яких намагалася вкрасти Росія.
Непоганий результат! Схоже, ви не вперше почули про Давида Бурлюка і точно знали, що він українець. Але деякі російські міфи все і досі заважають нам правильно сприймати власних митців. Поділіться цим тестом із друзями, аби якомога більше людей дізналися про українця Бурлюка.
Чудовий результат! Ви точно знали, що Бурлюк родом із Сумщини, і ніколи н вагалися щодо його походження. Поділіться цим тестом із друзями, можливо, хтось зможе повторити ваш результат.

Поділіться своїми результатами:

Суспільство

Втілюють мрії дітей з прифронтових сіл та міст: проєкт Behind blue eyes

Опубліковано

Відтепер діти з прифронтових і деокупованих сіл України можуть втілити свої мрії за допомогою… фотоапарата! А все завдяки волонтерам Артему та Дмитру, які надихнулися спілкуванням з дітьми біля лінії фронту й вирішили створити проєкт Behind Blue Eyes: роздали малечі камери, а знімки, що ті зробили, зібрали донати на сторінці проєкту та на виставках. За ці гроші діти отримали не просто подарунки, а власні маленькі мрії, на які заробили своєю творчістю. Нескінченна радість від першої поїздки селом на власному велосипеді BMX та найщиріша усмішка від омріяного кондитерського набору — в новому відео ШоТам!

Два друга з екшентусовки створили проєкт «Мрії для дітей».

«‎Я дуже мріяв, що хтось з’явиться і просто так мені подарить мопед або мотоцикл. Тепер ми, ці дорослі чуваки, які з’являються і втілюють в мрії, мрії дітей у реальність», – каже Дмитро Зубков.

Артем і Дмитро втілюють мрії дітей на деокупованих територіях, роздавши їм фотоапарати. Малеча знімає своє життя в прифронтових селах, а хлопці відправляють ці фото на виставки. За донати відвідувачів і підписників вони дарують дітям радість.

Історія друзів

«‎– Мене звати Зубков Дмитро.

Мене звати Скороходько Артем. І ми засновники благодійної організації «Сикхайм Блайк», – кажуть хлопці.

У 2018-му Артема та Дмитра об’єднала робота і любов до екшн-видів спорту. Скейта, BMX та інших. Вони працювали на фестивалях і вигадували маркетингові активності для брендів. Усе змінила повномасштабна війна. Після деокупації Чернігівщини хлопці поїхали туди з гуманітаркою. Їх дуже вразило село Лукашівка. Воно було найбільш зруйнованим і там було найбільше дітей.

«‎Все погано, а бачили цю розруху, ставало ще гірше. А потім приходили ці діти і якось все начебто знувалося дуже швидко. І ми знову якось веселилися, ми жартували, ми бучали м’ячь

Ці емоції хотілося передати іншим людям, і Артем з Дмитром привезли дітям фотоапарати.

«‎Показали їм, як це працює, і сказали, йоу, ого, тому буде цікаво взяти та спробувати. І, ну, всі діти, майже всі діти сказали, що їм буде цікаво. Оскільки вони геть по-іншому відчувають це все. Буде цікаво, що вони на плівку закапсулюють»

Найбільшим побоюванням було, що камери загубляться або їх по-дослідницьки розберуть на деталі. Але діти не тільки повернули всі до єдиного апарати, а й наробили безліч знімків, що чіпляють.

«‎Артем мене набирає, який чувак, це просто бенкер. Це не реально, це щось те, чого ми не очікували. І як тільки ми побачили вночі фотки, ми зрозуміли, що просто так ми не відпустимо все ці дні»

Хлопці організували виставку дитячих світлин з Лукашівки. Вражені відвідувачі лишали донати. На ці кошти Артем і Дмитро втілили мрії малечі, купили солодощі, телефони, іграшки. Вдячні очі та відчуття успіху рухало хлопців уперед до інших прифронтових сіл і міст. Кожне нове місце – це нові дитячі атмосферні фото, подарунки й емоції.

А це дівчата, розчулені від оригінальних карток K-pop, про які вони так мріяли.

‎З часом проєкт дійшов до ще одного формату – подкастів з дітьми

«А здійснили ми понад 500 мрій, мені здається, бо дитина просто своєю творчістю заробила на омріяні речі. Таким чином ми покахуєм, що творчість – це серйозний інструмент, який не тільки доносить повідомлення, а й заробляє гроші»

Читати далі

Суспільство

МОН оновили програму предмета «Захист України»: що змінилося

Опубліковано

У грудні 2023 року з державного бюджету виділили 1,74 млрд грн на оновлення предмета «Захист України». Кошти будуть спрямовані на підвищення кваліфікації вчителів та закупівлю необхідного обладнання. Вже цього року планується перезавантажити дисципліну «Захист України».

Про це повідомляє Комітет з питань освіти, науки та інновацій.

Деталі програми

Міністерством освіти й науки України підготовлено модельну навчальну програму інтегрованого курсу «Захист України» для 10–11 років навчання, яка є важливим кроком на шляху до трансформації допризовної підготовки в початкову загальновійськову підготовку та оновлення підходів до викладання навчального предмета «Захист України» в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти.

Міністр освіти і науки Оксен Лісовий зазначив: «Наша мета — не лише дати старшокласникам практичні навички з надання першої домедичної допомоги, орієнтування на місцевості, стрілецької підготовки чи управління БПЛА, але й розуміння, чому важливо захищати Україну».

Читати також: В застосунку Резерв+ скоро зʼявиться QR-код: коли саме

Нардеп Роман Лозинський пояснив: «Передбачається, що з вересня 2024 року багато шкіл зможуть закупити матеріали, підготувати простори, організувати ротації та працювати в межах нової програми. Повноцінний запуск у всіх школах країни відбудеться з 2027 року, коли буде запущена Нова Українська Школа в 10–11 класах».

Оновлена програма «Захист України» складатиметься з шести модулів, які включатимуть:

  • Домедичну підготовку в умовах бою з елементами тактичної медицини.
  • Військові технології: навички управління БпЛА, радіозв’язку тощо.
  • Озброєння та військову техніку, стрілецьку підготовку.
  • Орієнтування на місцевості та інженерну фортифікацію.
  • Комунікацію та взаємодію в бою.
  • Форми та методи ведення інформаційної війни: пропаганда, дезінформація, кібератаки, психологічні операції, інформаційні операції.
  • Цивільну безпеку населення: навички поводження в екстрених ситуаціях, формування плану виживання тощо.

Хлопці та дівчата вчитимуться разом, а поділ на групи відбуватиметься для відпрацювання певних навичок, а не за статтю.

Нагадаємо, що на станцію «Академіка Вернадського» завітав рідкий імператорський пінгвін: фото.

Також ми повідомляли, що в Київській області знайшли поле червонокнижних орхідей.

Фото: НУШ

Читати далі

Суспільство

Арагорн з Вододаря Перстнів відвідав Чернівці

Опубліковано

На цьогорічному третьому міжнародному фестивалі глядацького кіно Миколайчук Open у Чернівцях 16 червня відбулась урочиста церемонія відкриття. Початок заходу відзначився показом фільму «Мертві не завдають болю» режисера Віґґо Мортенсена, який особисто представив свою творчість!

В рамках заходу актор взяв участь у Q&A сесії з аудиторією і провів пресконференцію.

«З великою повагою до вашої мови я хочу почати свою промову українською: “Дякую, що запросили на ваш фестиваль. Це велика честь бути тут та дивитися нашу історію з усіма вами”», – розпочав Віґґо Мортенсен свою промову. Він висловив велику вдячність за можливість долучитися до цього культурного заходу в Україні, підкресливши гордість українського народу за його незалежність і силу.

Читати також: На станцію «Академіка Вернадського» завітав рідкий імператорський пінгвін: фото

Організатори фестивалю підкреслили, що фільм «Мертві не завдають болю» розповідає історію про період громадянської війни у США в 1860-х роках, фокусуючись на героїні Вів’єн Ле Куді, яка залишається самотньою та бореться за своє виживання у важкі часи. У фільмі взяли участь також відомі актори, серед яких Вікі Кріпс та Соллі Маклеод.

Фестиваль Миколайчук Open, ім’я якого звучить на честь відомого актора та режисера Івана Миколайчука, цього року представив у програмі 68 стрічок різних жанрів, включаючи українські короткі метри та роботи відомих майстрів кіноіндустрії.

Нагадаємо, що школярі з України отримали пʼять нагород за кінофільми у США.

Фото: Миколайчук Open

Читати далі