Суспільство
«Батько російського футуризму» чи український геній авангарду? Ким насправді був Давид Бурлюк
Давид Бурлюк – геній світового авангарду, який народився в Україні, але стараннями російської колоніальної машини запам’ятався світу «батьком російського футуризму». Але чи має право сучасна Росія називати Бурлюка «своїм»? І яке місце посідала в житті та творчості митця Україна? Дізнайтеся в першому тесті спецпроєкту #Вкрадене від ШоТам.
Якщо загуглити ім’я Давида Бурлюка, можна натрапити одразу на дві версії місця його народження: Харківська область та Сумська. Як гадаєте, яка з них – правильна?
Геній світового мистецького авангарду народився на хуторі Семиротівщина. Майже три десятки років цей населений пункт зник із офіційного обліку, а найближчий до нього – село Рябушки – розташовано на Сумщині. До чого ж тут Харківщина? Усе просто – постаралася російська колоніальна машина. За життя митця ця територія була частиною Харківської губернії, яка «легким помахом руки» частенько перетворюється на Харківщину в матеріалах про Бурлюка.
До речі, саме на цьому хуторі Бурлюк створив перший малюнок з натури. Про чий портрет йдеться?
Йдеться про портрет Людмили – сестри українського художника, згадує в одній зі своїх праць доцент та кандидат мистецтвознавства Сергій Побожій.
А хто ж Давид Бурлюк за походженням?
Звісно, версій, як це часто буває, декілька. Спойлер: у жодній із них не фігурує Російська імперія. Ми пропонуємо довіряти словам самого художника, який запевняв, що по батьковій лінії його рід – це «українські козаки, нащадки запорожців, які були писарями Запорізького війська». Як же він став «батьком російського футуризму»? Незабаром дізнаємося.
Не менш цікавою є й самоідентифікація художника, про яку воліють забувати російські пропагандисти. Спробуємо не помилитися?
Так, все до банальності очевидно. Бурлюк чітко й прямо називав своєю батьківщиною Україну, а рідною мовою – українську, не забуваючи при цьому про пращурів-козаків. Щоправда, імперська машина не обійшла стороною і його, й зрештою у творчості Бурлюка з’явилася російська мова та тези про пов’язаність України з тим, що нині перетворилося на РФ.
Як же митець пов’язаний із сучасною Росією? Скажімо, у 1898-1899 він навчався у Казанській художній школі. А як художник взагалі опинився на території сучасної РФ?
Усе знову максимально банально: батько художника втратив роботу й у пошуках заробітку родина опинилася на Поволжі. Там Давиду трапилася під руку газета з програмою вступу до Казанської художньої школи.
Власне, завдяки черговому переїзду родини Бурлюк у 1899-1901 роках навчався вже в Одеському художньому училищі. А під час літньої практики зміг намалювати аж 350 етюдів. І всі вони – пейзажі однієї області. Вгадаєте, якої?
Так-так, саме Херсонської! І всього за одну літню практику. Щоправда, викладачі училища не оцінили таку працьовитість митця й назвали це «фабричним виробництвом».
У своїй творчості Давид Бурлюк звертався до безлічі різних образів, але є один, що перетворився на справжнього фаворита. Який саме?
Спробуйте погуглити роботи митця. У них можна простежити чимало образів коней та козаків, які уособлювали степ. І саме образ козака Мамая став наскрізним для Бурлюка, адже звертався до нього митець упродовж усього свого життя.
Повернемося знову до «батька російського футуризму». Як натомість представляв себе сам митець?
Яка несподіванка, знову жодної згадки про Російську імперію! Сам Давид Бурлюк називав себе «татарсько-запорізьким футуристом». Звідки взялася «татарська» складова? Існує припущення, що пращури Бурлюка могли бути татарами чи караїмами, які з Криму перебралися на Запорізьку Січ. Чи дійсно це так – стовідсотково не знав і сам митець, проте часом називав себе «нащадком запорожців і хана Батия». Але чого точно не було – його самовизначення як людини, приналежної до чогось російського.
То, виходить, що футуризм Бурлюка ніяк не пов’язаний із сучасною Росією?
Так, і заперечувати це було б дивно. Але варто розуміти дещо інше. Бурлюк дивував своєю творчістю та розвивав мистецьке життя всюди, де жив чи просто гостював. Він відкрив для росіян Маяковського, провів на території сучасної РФ низку виставок та акцій, перевернув тамтешній культурний простір з ніг на голову. А потім - емігрував до Японії.
Тобто можна з таким самим успіхом назвати Бурлюка «батьком японського футуризму»?
Ви здивуєтеся, але можна! Після року життя в російському Владивостоці Давид отримав запрошення від японських митців та емігрував. Там українець спричинив справжній фурор, «увірвався» у культурне життя країни з виставкою у Токіо та створив понад 100 робіт. Але те, що Бурлюк познайомив росіян та японців із футуризмом, не робить його ані росіянином, ані японцем.
То де ж Бурлюк провів більшу частину свого життя? Невже не в Україні?
Більшу частину свого життя митець провів в еміграції у Сполучених Штатах – цілих 45 років. Звісно ж, він продовжував писати картини, займатися літературою та залишався епатажним і неповторним.
І хоча більшу частину життя художник провів за кордоном, упродовж останніх років він незмінно повторював: «Україна в моїй особі має …». Доповніть це речення.
Саме так, Бурлюк називав себе найвірнішим сином України та ніколи не забував про своє походження. Навіть там, за кордоном, футурист постійно звертався до своєї батьківщини у творчості та не втомлювався говорити про це публічно.
Чекайте-чекайте, Бурлюк прямо називав себе українцем, мав козацьке коріння, малював Україну та називав себе вірним сином країни… Невже росіяни просто взяли і вкрали митця?
Російська колоніальна машина привласнила собі Давида Бурлюка так само, як це сталося з українцем Казимиром Малевичем та геніальним конструктором Сергієм Корольовим. І це далеко не останні вкрадені українці. Про інших ми розповімо у наступних тестах.
Поділіться своїми результатами:
Хто працював над кліпом
- Знімальна група: команда відеопродакшену 2REC;
- Ідея: Євген Лисак та Олег Прозоров;
- Текст пісні: Олег Прозоров;
- Виконавець: Олег Прозоров;
- Оператор: Олександр Левченко;
- Помічник оператора: Артем Дулько;
- Режисер: Олег Прозоров;
- Актор: Євген Лисак;
- Монтаж: Євген Лисак та Олег Прозоров;
- Звукорежисер: Максим Кушнір.
