З дитинства цей хлопець був футбольним вболівальником і відвідував усі важливі матчі улюбленої команди, тримаючи в руках прапор. Та вже понад три роки він вболіває на фронті за Україну й тримає в руках зброю.
Це військовий на позивний «Таєць». І цьогоріч він запустив власний мерч, аби облаштувати власну майстерню дронів. Щоб захисники на позиціях не витрачали час на ремонт FPV, а відразу могли виконувати свою роботу.
Військовий з позивним «Таєць»
засновник мерчу, який облаштовує майстерню дронів
Футбольні фанати для мене прикладом патріотизму
Я народився у місті Шостка на Сумщині. З дитинства захоплювався спортом, займався тайським боксом. А ще я був і є футбольним фанатом. Коли мені було 14 років друг запросив мене у фанатський сектор, де мене дуже захопив той настрій. Тоді я побачив, що вболівальники є патріотами та ідейними хлопцями. Коли у 2014 році почалася війна, більшість з них добровільно пішли захищати Україну. Вони стали прикладом для мене. Саме тут я почувався частиною чогось великого.
Я ж після закінчення школи переїхав до Києва, де навчався на тренера. Саме тут зустрів повномасштабне вторгнення і доєднався до добровольчого батальйону. Тоді мені було 23 роки. У мене немає батьків, я жив з бабусею — від початку довелося обманювати її й говорити, що я лише охороняю заправки та волонтерю.
Справжню війну побачив під Бахмутом
Мій бойовий шлях почався в Ірпені й тоді я думав, що вже багато побачив у своєму житті, зокрема наслідки знущань російських агресорів над цивільними. Коли я потрапив на Ізюмщину, то думав так само. Було багато втрат, але ми давали ворогу гідну відсіч. Тоді я казав бабусі, що проходжу навчання у Львові. Але від сусідів вона дізналася, що насправді згодом я потрапив у Бахмут.
Саме в Бахмуті я побачив, що таке війна по-справжньому. Не скажу, що в Ірпені та на Ізюмщині не було війни, але у Бахмут я потрапив взимку і тоді було складно, бо це була перша моя зима на війні. За ці роки я втратив багато друзів на побратимів. Зараз служу в батальйоні безпілотних систем і відповідаю за роботу FPV.
Першу партію футболок знищив російський шахед
З часом я задумався про те, як можна допомагати своєму батальйону ремонтувати дрони. Я бачив, що інші військові створюють власний мерч, тому теж вирішив спробувати. Спочатку зробили значки піни з моєї фотографії в Бахмуті. А потім вирішив виготовляти футболки з принтами, які б показували життя футбольного фана до та під час війни.
Читайте також: Одяг твоєї вулиці: військовий зі Львова створив футболки з принтом рідного району
Я не хотів продавати мерч для власного заробітку, а використати його для спільної справи. Тому люди донатять на нашу майстерню дронів, а ми наче віддячуємо їм футболками.
З принтами допоміг мій друг, який є професійним дизайнером. Далі я знайшов якісну тканину, закупив її та запустив друк на виробництві у Києві.
Витратив на це та пошив близько 60 тисяч гривень, але через деякий час у це виробництво влучив шахед і вся партія зі 102 футболок згоріла
Також в той день уламками пошкодило мою автівку, яка пройшла зі мною Бахмут та Лиман.
Спершу в мене майже опустилися руки. Я так вірив в цю ідею, але потрібно було ремонтувати авто. Та згодом вирішив продовжувати, бо ці футболки — це також мій внесок в допомогу хлопцям на позиціях. Я вклав ще майже 90 тисяч гривень і забрав з друку 147 футболок. Близько 50 уже замовили клієнти, аби підтримати нашу FРV-майстерню.
Футболка коштує 1500 гривень і всі кошти підуть на облаштування майстерні. Я не відніматиму від вартості власні витрати.
Кожна футболка — донат для майстерні
Зараз ми ще облаштовуємо майстерню та закуповуємо все необхідне. У майстерні ми хочемо покращувати кожен дрон, аби хлопцям не доводилося це робити на позиціях, коли на таке просто немає часу. Ми передаватимемо їм уже готові дрони, які зможуть відразу працювати.
Виробництво не стоїть на місці як у нас, так у ворогів. Потрібно постійно вдосконалювати та ремонтувати дрони, бо деякі з них налаштовані ще на 2023 рік, а ситуація на фронті постійно змінюється.
Читайте також: Чому FPV-дрони на оптоволокні важливі для фронту? Пояснює фахівець БФ «Спільнота Стерненка»
Я б дуже хотів повернути життя своїм побратимам та всім нашим людям, які загинули у цій війні. Дуже прикро, що ми втрачаємо найкращих людей. Я не можу повернути втрачені життя, але можу врятувати інших. І ще дуже хочу, щоб з російського полону повернулися усі наші люди.
Я продовжую боротися, бо ще не зробив усе можливе, аби зупинити ворога
Мені дуже боляче, коли страждають діти, адже вони не мають знати, що таке війна. А от всі дорослі мають не забувати про це. На війні дуже складно, тому військові щодня мають відчувати підтримку тилу. І всі повинні пам’ятати, якою страшною ціною у нас настає новий день.
Придбати футболки та долучитися до підтримки майстерні дронів можна за посиланням.
