«Він як котик, але без шерсті». Як волинський масажист перетворив змію на друга та колегу

Масаж зміями – малопоширена в Україні процедура. Єдиний, хто надає такі послуги на заході країни, – майстер масажу Сергій Сахарчук. Він колишній прикордонник, який мріяв стати ветеринаром. Але травма суглоба, а відтак і довгий період реабілітації, відкрили для нього нові двері – бажання допомагати іншим. Вже два роки він проводить лікувальний масаж для мешканців Володимира-Волинського, а віднедавна має й унікальну послугу – масаж за участю змія, на ім’я Ауда. 

Сергій Сахарчук

Майстер масажу у Володимирі-Волинському, який практикує зміїний масаж. У минулому – прикордонник (медична служба)
Закінчив «Ковельський медичний коледж» за спеціальністю «лікувальна справа» та здобув кваліфікацію фахівця-реабілітолога в Академії рекреаційних технологій і права

Мріяв про роботу з чотирилапими та став прикордонником 

Ще за шкільних часів я мріяв стати ветеринаром, бо дуже люблю тварин. Але мій друг-ветеринар розповів, що необхідну практику отримати буде складно. Якщо раніше всі молоді фахівці йшли в колгоспи, то зараз такого немає. Але лікувальна справа мене все ж вабила, тому вступив до Ковельського медичного коледжу. На одне з занять до нас завітав представник Центру комплектування Луцького прикордонного загону. Він заохочував майбутніх медиків вступати до їхніх лав. І я загорівся цією ідеєю, пройшов усі співбесіди, і мені сказали: «Ти молодець, ми тебе бачимо в наших рядах». Вступив туди у вересні 2015 року.

Під час служби фельдшером у Черкасах я мав чимало практики з масажу. Перший досвід отримав ще на парах під час навчання. На службі також періодично цим займався. Наприклад, коли прикордонникам потрібно було пройти реабілітацію після травми. До мене приводили як курсантів, так і штатних працівників та їхніх родичів. Приємно було бачити щасливі очі, коли людям дійсно ставало краще. Якого характеру біль, що і куди віддає – це все було мені настільки цікаво, що дедалі більше тягнуло в реабілітацію. До мене почали приходити колеги й друзі, які від когось чули, що я «рятую руками».

На собі відчув важкість відновлення після травм 

Я сам не з чуток знаю, що таке реабілітація. Під час служби у мене стався надрив зв’язок колінного суглоба. Далі – операція, імпланти, післяопераційний стан, милиці… Емоційно та морально це дуже сильно вплинуло на мене. Учора ти бігав, стрибав, а сьогодні лежиш на ліжку і без допомоги не можеш піднятися. Ба більше, тиснеш на себе думками: «Що буде через 5 років? А через 45?». 

Зараз я не відчуваю жодного дискомфорту. Можу стрибати, стояти на колінах, бігати й навіть повзти. Багато чого вартували настанови мого реабілітолога. Не лише поради, як правильно поставити ногу, а й психологічна підтримка. Мені дуже захотілося так само допомагати людям, які цього потребують.

З прикордонника – у масажисти

Навесні 2019 року закінчився мій контракт на службі. Я довго сумнівався, чи хочу пов’язувати своє життя з цим надалі. Але не склалося: став цивільною людиною, військовим у запасі. Приїхав додому у Володимир-Волинський і довго не знав, чим займатися. На звичайну роботу не міг піти, бо психологічно не був готовий, що в мене будуть «колеги», а не «побратими», і «шеф» замість «начальника».

І якось за вечерею мама каже: «Так ти ж масажі добре вмієш робити. Чому б тобі не спробувати відкрити реабілітаційний кабінет?». І справді, чому б ні, подумав я. На біржі праці представив свій бізнес-план, і мені виділили кошти на відкриття кабінету, відповідно до суми моєї зарплати та періоду (3 роки) проходження служби. Оформив себе підприємцем і вже третій рік офіційно працюю на себе. За два перші місяці у мене був лише один пацієнт, бо про мене в місті ніхто не знав. Я ж не міг бігати за кожним і казати, що в мене є воєнна практика та чимало досвіду. Я вірив у свій успіх, знав, що як не сьогодні, то завтра люди будуть мене знати й довірять своє здоров’я.

Змії – як котики, тільки без шерсті

Мені потрібна була фішка – послуга, якої немає у Володимирі-Волинському, аби про мене дізналися. Почав моніторити інформацію, натрапляв на різні масажі: вогняний, апаратний, голкотерапія. І випадково побачив зміїний масаж. Така терапія дуже поширена в Єгипті та Ізраїлі. А взагалі це пішло з Далекого Сходу, де подібна практика вважається нетрадиційною медициною. У нас існує повір’я, якщо котик лягає на людину і вмощується на хворе місце, то забирає цю енергію. І в цих країнах принцип аналогічний: якщо змія замотується в клубочок на тілі людини й дихає у такт із нею, то пацієнт відчуває гармонію.

У наших казках, мультфільмах і навіть у Біблії змії асоціюються зі злом. Але нічого подібного. Чесно, це такий антистрес! Як котик, тільки без шерсті, й не муркає, а шипить. Я багато вивчав, які саме види змій підходять для масажу, і визначив кілька варіантів: імператорський удав, полози, молочні змії та королівський пітон. Останній за своїм темпераментом, поведінкою, способом життя та легкістю тримання у домашніх умовах підходив найбільше. Почав шукати тварину, якій міг би довіряти, і від якої відчував би те саме. Знайшов її в одного розплідника, на ім’я Валентин. Пітона назвав Ауда, на честь мультика, де змія показували у «доброму» світлі. Йому 3,5 роки, завдовжки – 1 метр 30 сантиметрів.

Боротьба з фобіями покращує світосприйняття

Відтоді паралельно з лікувальними масажами я почав практикувати зміїний. Це релакс-процедура для свідомості та душі. Змій своїм язиком торкається тіла, ніби проникає в кожну щілину. Жоден інший вид масажу не може це повторити. А ще це спосіб покращити емоційний стан людини завдяки боротьбі зі страхами. У моїй практиці був випадок, коли товариш попросив допомогти побороти фобію дружини. Вона дуже боялася змій. Звичайно, зустріч з Аудою була для неї важкою. Але в підсумку за п’ять хвилин до того, як йти додому, жінка сказала: «А коли й ми заведемо вдома змію?».

Люди, які змогли переступити через страх змія, простіше справлятимуться з негараздами. Я кажу своїм клієнтам: «Коли вам буде складно в житті, згадуйте, як на вас лежав змій». Розуміння того, що людина, яка приходила до мене, передасть цю впевненість іншому… Від таких думок я кайфую навіть більше, ніж від самого зміїного масажу.

Зміїний масаж протестував на собі

На процедуру масажу з Аудою треба записуватися заздалегідь, адже у тварини є власний графік, коли треба харчуватися й відпочивати. Тобто, це не та послуга, куди можна прийти будь-коли. Я зі змієм вже більш як пів року, тож розумію, коли йому буде комфортніше. Людина приходить, 15 хвилин у неї триває знайомство з Аудою, фотографування. Я в цей час відповідаю на всі її питання, налаштовую пацієнта психологічно. Сам масаж триває 30 хвилин: 15 із них – на спині й голові, та ще стільки ж – на животі й обличчі. Я контролюю, аби змій не сповз із канапки й не травмувався. А ще направляю його в потрібну сторону, щоб він замотувався, направляв язик на очі, ніс, вуха й губи, заплутувався у волоссі. Усе це – неймовірний кайф.

Ці відчуття я знаю не зі слів, адже першим перевірив Ауду на собі. Коли мені його привезли, я дуже хвилювався, як він буде поводитися на руках. Я дивився на нього через контейнер і не міг наважитися дістати. І вже на вечір думаю, буду його гладити. Кажу братові: «Юро, поклади його на мене». Зняв футболку, ліг животом донизу. Мурашки не бігали, а марширували, адреналін переповнював.

Чесно, я верещав хвилин три, не знав, куди подітися. Я відчував його язик, кожен рух. Потім перегорнувся на спину. Брат запитує: «Як відчуття?», а мама кричить: «Забери з носа, боже, лізе в рот!». А я їх просто не чув. Мені здавалося, що свідомість провалилася крізь землю. Я відчував кожен його м’яз і якийсь обмін енергією. За все життя і донині подібних відчуттів у мене не було.

Зі змієм подружився хлопчик з ДЦП

Єдине, про що я попереджаю клієнтів, – не можна рухати пальцями. На інстинктивному рівні Ауда може не сприйняти це як частину людини. Підносити до нього руку можна зі сторони обличчя, долонею, тримаючи пальці докупи. У мене запитували, чи може ця тварина відчувати хвилювання людини, як собака, й ставати агресивною. Ні, такого немає.

Читайте також: «Даємо другий шанс на життя». Подружжя з Києва створює інвалідні візки для тварин з усього світу

До мене ходить на лікувальні масажі хлопчик із ДЦП. Ми з ним зблизилися, він довіряє мені, як і його родина. І якось я сказав йому: «Павлику, пограємося зі змієм?». Я показав тварину, розказав про неї, дав погладити. І хлопчик не злякався. Це було так емоційно, коли його мама каже: «Павлику, ти дійсно тримав змія?». І він впевнено відповідає: «Так!». Я положив на нього Ауду, той повзав по спині, шиї, руках. У батьків було стільки захвату і захоплення своєю дитиною. Вони сказали, що й не доторкнулись би до змія, а їхній син – зміг. 

Змій має свого сімейного лікаря та документи

Ауда мешкає в масажному кабінеті у спеціальному контейнері. Годую я його раз на три тижні, приблизно сім днів триває перетравлення їжі. Він харчується мишами, хом’яками, курчатами й каченятами, яких спеціально продають замороженими. У період перетравлення їжі я його не чіпаю, навіть не відкриваю контейнер. Цього часу йому достатньо, аби відпочити. 

Також Ауда має власного сімейного лікаря, який обстежує його раз на пів року. Ветеринар проводить клінічний огляд, вимірює температуру, перевіряє луску, слизову оболонку рота й очей. Ауда має свої документи. У його контейнері є все необхідне: термокилим, термостат, який визначає рівень вологості, миски, термометр. У мене не просто домашній улюбленець, а колега і компаньйон. Тому і ставлення до нього відповідне.

Коли місцеві зоозахисники дізналися, що у мене є така екзотична послуга, почали показувати своє невдоволення. Навіть складали на мене петиції. Після цього один із телеканалів поспілкувався з професором-зоологом. Той пояснив, що використання змій – це європейська практика, і це нормально, якщо підібрати потрібну змію. Це все гуманно, і не несе тварині жодної шкоди.

Мрію про свій реабілітаційний центр для дітей з ДЦП

У майбутньому хочу збільшити кількість змій, паралельно відкриваючи нові масажні салони. Коли по тобі повзають одразу декілька, серед яких один – триметровий тигровий пітон, – це ще більш неймовірні відчуття. Планую також придбати спеціальний датчик, який показуватиме зміни артеріального тиску та пульсу пацієнта. З медичної точки зору це доведе, що в організмі дійсно відбуваються зміни під час контакту з такими тваринами.

А ще мрію відкрити у Володимирі-Волинському реабілітаційний центр для діток з ДЦП. Я вже не вперше працюю з такими дітьми, і хотів би ще більше віддатися цьому напряму. Це буде дитячий табір з домашнім інтер’єром. На маленьких відвідувачів чекатимуть професійні лікарі, медсестри, вузькі спеціалісти, а також зоотерапія і робота з психологами. Хочу, аби до табору приїжджали й діти без порушень, аби привчати суспільство до рівності й зруйнувати бар’єри для тих, у кого вони є. А ще Центр стане «подушкою підтримки» для батьків. Вони зможуть знайомитися, влаштовувати барбекю і підтримувати одне одного у складні моменти.