Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Відпустка в селі. Топ 6 зелених садиб, куди вам варто навідатись в цьому році

Опубліковано

Ще в січні 2020 року Національна туристична організація України оголосила 2020 рік роком зеленого туризму. Остаточно цей тренд затвердила пандемія коронавірусу,  змусивши усіх городян роз’їхатись по селах та дачах, аби безболісно пережити самоізоляцію на природі.

І навіть після закінчення карантину українцям доведеться орієнтуватись на внутрішній туристичний ринок. Це підтвердила і голова Державного агентства розвитку туризму Мар’яна Олеськів в коментарі інформаційному агентству Укрінформ. 

Ми в ШоТам постійно розповідаємо про недооцінений туристичний потенціал України, а тому залюбки розкажемо вам про шість зелених садиб, які дозволять городянам комфортно відпочити в оточенні природи. 

Ми підбирали їх за принципом, аби поблизу були річка, ліс чи гори. Тому читайте уважно, кожна з садиб має свою родзинку.

1. “Верховинський водограй”, село Синевирська Поляна, Закарпатська область

Колись ця місцина називалась Верхній Синевир.

А тепер тут зупиняються туристи, аби на власні очі побачити перлину Національного природного парку “Синевир” – однойменне найбільше природнє озеро Українських Карпатах. До Синевиру від селища близько 4 кілометрів.

Гостинний двір “Верховинський водограй” розташований за один кілометр від озера Синевир. На території є альтанка, мангал, гойдалка. А шість номерів в готелі коливаються від звичайних до напівлюксу.

Розваги: звісно, походи в гори, збирання грибів та ягід влітку, конні прогулянки. Ще неподалік знаходиться міжнародний реабілітаційний центр для бурих ведмедів неподалік. 

Що залишилось від цивілізації: тут є інтернет, ТВ, гаряча вода, кухня, сауна, парковка

Ціна: від 250 гривень з людини.

Контакти: можна детальніше прочитати про Гостинний двір тут. Або придивитись ретельніше до Синевирської поляни та підібрати садибу до смаку за посиланням

2. Екопоселення “Бiлочi”, село Шершенці (Одеська область)

Одесит Дмитро Скорик за фахом – викладач біології, хімії, релігієзнавець та фотохудожник. Його дружина Надія Скорик за фахом – художниця кіно, поетка та фольклористка. 

У 2010 році подружжя переїхало до села через бажання жити серед природи, споживати натуральну їжу та воду, і, звісно, розпочати власну справу.

Тоді ж і заснували етнохату “Білочі”

У 2017 році вони відкрили молочний мініцех і помаленьку перетворились на крафтову ферму. А сьогодні у їх садибі можна відпочити тим, хто прагне усамітнитись на природі під домашню кухню і випробувати стародавні традиції народу на собі.

Садиба розташована біля Шулянского яру, займає територію близько 2 га. За будинком – гора, поросла рідкісними видами трав, неподалік – річка і джерело питної води, пасіка і копанка (можлива рибалка). В радіусі 50 км немає жодного промислового об’єкта. Розміститися може 9 осіб.

Розваги: ​​екскурсія на возах по селу Шершенці, старовинний Храм Архангела Михайла, залишки водяних млинів, Панський колодязь з чудодійною водою, карстова печера. Поїздка в село Загнітків: екскурсія у вапняні шахти й печеру Кармелюка. Ознайомлення з народними ремеслами, проведення майстер-класів.

Що залишилось від цивілізації: інтернет, ТВ, гаряча вода, кухня, паркування.

Ціни: Екохата складається з двох окремих половин, в кожній по 2 кімнати та санвузол (туалет, душ, гаряча, холодна вода). Для сімейного відпочинку: хата розрахована на 11 місць і коштує 1800 гривень на добу.

По кімнатах: двомісна – 400 грн./доба, кімната для трьох – 500 грн./доба ; Половина хати повністю – 900 грн/доба.

Харчування триразове – 250 грн. з людини; дворазове – 200 грн. з людини.

3. “Соколиний хутір”, село Петрушівка (Чернігівська область)

Комплекс в козацькому стилі, який знаходиться недалеко від історико-культурного заповідника “Качанівка” з великим парком кінця XVIII – початку XX століття.

Тут у вашому розпорядженні будуть п’ять хат (з печами, старовинним начинням), колиба зі смаженими карасями та хрусткими дерунами, обов’язковий луг з м’якою травою та вихід до озера – чистого. 

Розваги: ​​екскурсії на возах історичними маршрутами, верхова їзда, прогулянки на катамаранах і човнах, велопрогулянки, рибалка, соколине полювання. Можна сходити в музей “Соколиного хутора” і подивитися на колекцію козацької й монголо-татарської зброї та інші артефакти. Ще серед цікавинок – карбування монети власноруч та виступ кінного театру козаків Соколиного хутора.

Блага цивілізації в наявності: від козацької лазні з запашним сіном – і до паркування.

Ціна: від 400 грн з людини.

4. Садиба “Понад ставом”, село Березова Рудка (Полтавська область)

Село Березова Рудка  була заснована в 1817 році гетьманом Скоропадським. Найбільший слід в історії села залишили поміщики Закревські, залишивши по собі великий палац, парк та унікальний храм-піраміду.

Садиба “Понад ставом” – це будинок на 6 осіб розташований впритул до палацового комплексу XVIII- XIX століття. Кімнати садиби оформлені в українському стилі – рушники, домоткані доріжки.

Розваги: ​​разом з дітьми можна взяти участь в майстер-класах з виготовлення писанок або дряпанок. Є, де покупатися, посмажити шашлики. Риболовля, велопрогулянки.

Блага цивілізації: телевізор, гаряча вода, кухня, паркування.

Ціна: 50 грн з людини, триразове харчування – 70 грн.

5. “Кобзарева колиска”, село Моринці (Черкаська область)

Садиба знаходиться в центрі села і поблизу водойми. Є великий сад, дві тінисті альтанки, тенісний стіл. У садибі є музей української старовини. Сам будинок може вмістити 10 осіб, але, якщо треба, можна ночувати ще й на сіннику.

Розваги: ​​в садибі створено кімнату шевченківських часів – зібрані предмети побуту селян XIX століття, все можна помацати, спробувати ним скористатися. Прогулянки: на велосипедах чи на конях, катання на возах. Можна напроситись на екскурсію в Моринське мисливське господарство – у ліс по гриби-ягоди та на риболовлю. А любителів не сидіти без діла тут навчать випікати хліб, ліпити глиняні вироби та оздоблювати їх петриківським розписом. 

Кому мало й цього – є можливість послухати тренінг від господарки щодо зеленого туризму як власної справи.

Ціна: за одну людину – 130 гривень на день. Триразове харчування – 170 грн на день.

6. Хутір “Касень”, Повчанська височіна, Рівненщина

Агросадиба “Хутір Касень” розташована у найвищій точці Рівненської області (Повчанська височина – 365 метрів над рівнем моря).

Власники свого часу покинули бізнес у Луцьку, бо завжди хотіти займатись вівчарством та зеленим туризмом. Кажуть: побудували агросадибу на місці чотирьохсотлітнього хутору для робочих, які видобували в місцевому лісі каміння для Дубенського замку.

Що залишилось від цивілізації: на території агросадиби є етнографічний музей українського села. Відпочити на території можна на чудовій терасі, виконаній в українському стилі, серед мальовничої природи. Є басейн та також парна (баня).

Розваги: цікавою особливістю агросадиби є можливість проведення курсу овіотерапії (лікування за допомогою овець) для всіх бажаючих. Вівцеферма є прямо на території садиби. До курсу овіотерапії господарі пропонують підходити системно: і вживати в їжу овечі сир та м’ясо, і носити речі з овечої шерсті. А також найголовніше, – проводити час з вівцями.

А якщо хочете драйву, тут є прокат велосипедів та квадроциклів, можливість здійснити фотополювання та зібрати ягід-грибів в місцевому лісі.

Ціни – за посиланням https://www.facebook.com/pg/hutirkasen2016

31.05.2020

Суспільство

Показали, як виглядатиме реконструйований стадіон “Старт” (ФОТО)

Опубліковано

У столиці готуються реконструювати один із знакових об’єктів – стадіон “Старт”.

Про це пише Великий Київ.

«Старт» — футбольний стадіон у Шевченківському районі Києва розташований на вулиці Шолуденка, 26-28/4.

Стадіон був побудований наприкінці 1930-х років як стадіон оборонного заводу і, оскільки завод відносився до оптико-механічної галузі, стадіон отримав назву «Зеніт».

Читайте такожКупують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Після війни стадіон називався «Авангард», а в 1981 році його перейменували в «Старт» — на честь футбольної команди «Старт», яка 9 серпня 1942 року зіграла на цьому стадіоні проти німецької команди «Flakelf» в так званому «матчі смерті».

Читайте такожЯк уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, у Запоріжжі на місці зруйнованого стадіону будуватимуть спортивний льодовий комплекс.

Як ми повідомляли раніше, у Києві реконструювали баскетбольний та футбольний майданчики.

Усі фото: bigkyiv.com.ua.

Читати далі

Суспільство

Вишивку «білим по білому» готують до включення у спадщину ЮНЕСКО

Опубліковано

В Україні готують до включення вишивки «білим по білому» до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомили у пресслужбі Полтавської ОДА.

Зазначається, що вишивка «білим по білому» має до 100 технік: гладь, мережка, рахункові техніки. Вишивка трудомістка.

Читайте такожКупують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Для популяризації вишивки в Полтаві проводитимуть зустрічі з майстрами, де городяни зможуть підвищити обізнаність серед мешканців Полтавської області.

Читайте такожЯк уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, український борщ потрапить до переліку нематеріальної культурної спадщини.

Як ми повідомляли раніше, українську фортецю планують внести до списку ЮНЕСКО.

Усі фото: adm-pl.gov.ua

Читати далі

Суспільство

На Закарпатті презентували «Середнянський замок»

Опубліковано

У селищі Середньому на Закарпатті презентували арт-об’єкт «Середнянський замок», який дасть змогу познайомитися з історією пам’ятки та її первісним виглядом.

Про це повідомило Агентство регіонального розвитку та транскордонного співробітництва “Закарпаття” у Фейсбуці. 

Проєкт реалізується в межах Програми підтримки ініціатив місцевих карпатських громад, яка втілюється Асоціацією Єврорегіон “Карпати – Україна”.

Фінансується за кошти обласних бюджетів Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей.

Читайте також: Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

За інформацією ГО “Наше рідне Закарпаття”, раніше завдяки спеціальній інсталяції вдалося вперше показати первісний вигляд пам’ятки.

Інформацію для візуалізації унікального замку тамплієрів черпали з різних історичних джерел.

Читайте також: Як уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, у Київській фортеці розпочалася реставрація.

Як ми повідомляли раніше, на Житомирщині відтворили у 3D-форматі Звягельський замок.

Усі фото: facebook.com.

Читати далі

Суспільство

Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Опубліковано

Ляльку-мотанку здавна вважали оберегом, відродженням жіночої сили та захистом від усього злого. Це ремесло з’явилось ще 7000 років тому! Сестри Тетяна та Наталія Катриченко вже понад 10 років разом творять ці прадавні обереги української родини. Кожна лялька-мотанка унікальна, адже жодна не повторюється між собою. Вироби сестер купують і як декор, і як оберіг. Українські ляльки-мотанки вже облетіли весь світ і дістались навіть до ПАР та Японії.

Наталія Катриченко

Наталія Катриченко

Родом з Києва. Навчалась у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. Працювала журналістом.

Містичний ритуал

Ще здавна вважали, що лялька-мотанка встановлює зв’язок з живим і ненародженим. Мотанка завжди мала місце у скрині кожної дівчини. Лялька втілювала жіночу силу та слугувала оберегом для родини. Зазвичай, такі ляльки не мали обличчя. Вважалось, що в ляльку з рисами обличчя може вселитися сила, як добра, так і погана. Тому ні рота, ні, особливо, очей не зображували

Створення ляльки — кропітка справа, яка потребує особливих ритуалів. Найголовніше — позитивні думки під час роботи. Я навіть не сідаю робити ляльку, якщо болить голова, захворіла чи просто не маю настрою.

Тетяна та Наталя Катриченко



Мотанку робили без вузлів, бо вважалось, що так можна зав’язати погану енергетику. На самій ляльці ми не шиємо і не вишиваємо. Кожна деталь має значення. В ляльці багато символізму. Наприклад, тканину для голови скручуємо спіралькою, як символ Всесвіту та нескінченності. Створюючи хрест на обличчі, нитки викладаємо за сонцем. Хрест на обличчі ляльки – це символ Сонця, горизонталь і вертикаль – поєднання чоловічого і жіночого, духовного і матеріального.

Читайте також: Мосяжництво, ткацтво і лозоплетіння: 7 брендів, які відроджують традиції

Для створення ляльок використовуємо домоткане полотно XX століття, яке купуємо на ярмарках чи фестивалях. Ця тканина довго лежала у скринях і тепер її перепродають. Багато майстрів роблять ляльки з використанням старих рушників чи сорочок, але ми вважаємо, що це не правильно. Бо ти ніколи не знаєш, що це було за полотно і яка його історія, а відповідно і енергетика. Можливо, воно було залучено у поховальному ритуалі. Тому для ляльок я купую тканину, яка продається від 8-10 метрів, щоб точно розуміти, що такий матеріал не використовувався. 

25 сестер Незалежності

Чомусь вважають, що в Україні заведено вишивати лише хрестиком або гладдю. Але це зовсім не так. У нас є понад 200 технік, половину з яких ми також використовуємо при виготовленні ляльок. Для частини ляльок я відтворюю візерунки за старовинними фотографіями. При нагоді, ми їздимо в експедиції у міста та села України, де знаходимо натхнення.

Всі наші ляльки-мотанки відрізняються між собою, деякі мають певну приналежність до регіонів України. Все залежить від типу вишивки, візерунків. Але робимо і такі ляльки, які не притаманні українській вишивці. Наприклад, якось написала замовниця, яка хотіла мотанку у фіолетових тонах. У таких випадках я просто підбираю кольори і візерунок створюю інтуітивно.

Кілька років тому до 25-ї річниці Незалежності України ми створили 25 авторських робіт, які представляли 24 області України і Крим. Кожна лялька-мотанка мала елементи вишивки, які притаманні для певного регіону. Наприклад, для “кримської ляльки” ми використали стилізацію кримськотатарської вишивки, рослинні та геометричні орнаменти та ніжні кольори. А доповнили мотанку фесом — розшитий головний убір кримських татар. А от, наприклад, для ляльки, яка представляє Полтавщину ми використали колір індиго, який був притаманний для вишивки Гадяцького району, а для вінка створили помпони. Загалом для 25 ляльок використано понад п’ятдесят різноманітних технік вишивки та понад ста кольорів й відтінків.

На світлині лялі, які представляють різні регіони України – Черкащина, Франківщина, Чернігівщина, Житомирщина, Вінниччина!

Щоб зробити таку колекцію, ми довгий час збирали інформацію про особливості вишивки у кожній області. Але процес затягнувся, бо через війну на Сході ми не могли потрапити у тамтешні музеї, а інформації щодо вишивки цих регіонів в інтернеті практично не було. Раніше знайомі для нас спеціально ходили у музей в Донецьку, фотографували вироби і надсилали нам. Але зараз там все зруйновано. Пам’ятаю, що, наприклад, для ляльки, яка представляє Луганщину, візерунок ми знайшли в інтернет-архівах одного Канадського музею. Так по частинкам зібрали інформацію.

Ляльку і досі купують як оберіг

Ми позиціюємо свої роботи як інтер’єрну прикрасу, але часто мотанки купують як обереги. Ще здавна вважалось, що якщо дитина захворіла, варто покласти біля неї спеціально виготовлену ляльку. А коли одужувала, то це означало, що мотанка перебрала на себе всю хворобу і тоді її спалювали чи закопували. Лялька мала певне місце і в обряді весілля.  Часто мама чи хрещена мотали ляльку на весілля для своєї доньки та бажали так швидкого поповнення у родині.

Читайте також: Кинула роботу в Лондоні та створила бізнес в Україні. Історія Марії Бондарєвої

Люди часто хочуть бачити у таких речах магічні знаки чи символи. І досі вірять, що якщо заміжня жінка буде бавитись з лялькою, то скоро у неї з’явиться дитина. Нещодавно на замовлення робили мотанку з двома дітьми на руках. А через деякий час нам написали, що у дівчини народилась двійня. На фестивалях зараз деякі майстрині виготовляють ляльок і кажуть, що одна лялька на здоров’я, інша – на шлюб… Але все це вигадки, це більше рекламна обгортка.

Я не можу сказати, що лялька-мотанка зовсім нічого не несе і то все вигадки наших предків. Будь-яка річ, яка зроблена руками, має енергетику автора. Якщо робиш щось з позитивними думками — так і буде.

Мотанки робимо вже 11 років

Мотанки ми почали створювати ще у 2009 році. Пам’ятаю, як напередодні Нового року зробили 5 ляльок і тоді їх одразу розкупили. Чому саме мотанки? Я довгий час вишивала рушники, але на це витрачала дуже багато часу, мінімум три-чотири місяця. І тоді подумала, чому б не спробувати робити ляльки? Це така річ, яка гарно вписується в інтер’єр, її можна подарувати на різні події. Зараз ляльку ставлять не тільки вдома, а й в офісах. І ми з Танею вирішили спробувати робити саме мотанки.

У 2009 році на одному з етнофестивалів я купила першу ляльку, але вона була дуже примітивно зроблена. Тоді Таня пішла на майстер-клас по створенню ляльки. І трохи згодом вже вдвох ми спробували зробити перші вироби. Але поставили перед собою умову — працюємо тільки з натуральними матеріалами і не використовуємо старі речі – рушники, сорочки, підзорники…

Нас дуже радує, що зараз дуже змінилось ставлення до традиційних ремесел. Десь 10 років тому люди підходили і питали що це таке, чи це лялька на пляшку, чи це якась матрьошка. Людей дуже хвилювало чому немає обличчя та очей, що та за хрести — про традиції ніхто не знав. Зараз українці більш свідомі, відвідують багато майстер-класів і зі створення ляльок, і з виготовлення керамічного посуду. І ми радіємо, коли люди підходять на фестивалях і кажуть “о, а у нас дитина такі ляльки у школі робила”.

Мотанки поїхали і в Америку, і в Японію, і в ПАР

Ми часто проводимо майстер-класи і намагаємось популяризувати цю традицію. Колись навіть на фестивалі в Туреччині показували дітям, як робити мотанки. Взагалі, за кордоном дуже полюбляють українських майстрів і у нас часто іноземці замовляють ляльки. Наші мотанки вже поїхали у Канаду, Америку, Японію, Корею, Китай, Португалію, Італію та навіть у ПАР. Пересилали виріб англійцю українського походження, у нього знайомі в Африці. Він замовляв ляльку в кольорах прапора ПАР. Ляльки є по всьому світу, крім Антарктиди.

Мотанки сестер Катриченко на міжнародній виставці

Пам’ятаю цікавий випадок, коли на фестивалі турок дуже захотів купити у нас ляльку. Але його збентежив хрест, мовляв, Туреччина – мусульманська країна, родичі чи гості не зрозуміють такої прикраси інтер’єру. Ми пішли на зустріч і при ньому намотали ще ниток, щоб хрест візуально закривав все обличчя ляльки, і виглядав більш декоративно.

Читайте також: Українська кераміка: як вироби київських гончарів підкорюють світ

Наші ляльки знаходять через соціальні мережі, а також за допомогою хештегів. А також ми виставляємо свої роботи на платформі Etsy, через яку, зазвичай, нас і знаходять іноземці. Ціни на вироби різні — є ляльки і за 70 гривень, і за $200. Жодна лялька не повторюється між собою, навіть якщо просять скопіювати вже готову, то я все одно або додаю у вишивку якісь інші елементи, або змінюю кольори. Хочу, щоб кожна лялька була індивідуальною. За 11 років і не порахувати скільки ляльок ми з сестрою зробили. Та і зупинятись не збираємось, адже українські ремесла потрібно відроджувати та популяризувати.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.