Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Відновлюють деокуповані міста Київщини. «Район #1» про волонтерів зі США, «Іскандер» під ногами та конкуренцію комунальникам

Опубліковано

Організація «Район #1» три роки тому вирішила дати нове життя одній столичній вулиці, а тепер відновлює цілі міста. Вже майже півтора місяця десятки волонтери щотижня вивозять сміття з деокупованої Київщини, герметизують вікна, замінюють дахи. У фокусі ентузіастів – переважно школи та садочки. Команда відновлює область власним коштом, із допомогою донатів небайдужих. А в майбутньому готова працювати й в інших містах – аж до українського Криму.

Андрій Копиленко

Співзасновник організації «Район #1», яка займається відновленням зруйнованих під час війни інфраструктурних обʼєктів

Відновили Рейтарську завдяки вечіркам

Майже 10 років я займаюсь організацією фестивалів та вечірок. Одна з останніх — «Річковий Рейв». Частково працював із донорськими організаціями, з якими ми проводили різні конференції. У 2014 році багато бував на сході України в межах проєктів ООН та ОБСЄ. Ми їздили туди, допомагали людям розвивати бізнес та облаштовуватися в інших містах.

З Андрієм Тітаренком я був знайомий давно, адже ми були залучені до організації кількох комерційних івентів. У 2018 році у нього виникла ідея створити проєкт, за допомогою якого можна покращити стан вулиці Рейтарської в Києві. На цій вулиці в нього був свій магазин. Та й загалом була велика спільнота людей, готових покращити стан цієї території.

Вечірка від організації «Район #1»

Ідея була в тому, щоб залучити на Рейтарську якомога більше людей, показати, які там є магазини, як вона живе, а паралельно зібрати кошти на її відновлення. Для цього команда проєкту «Район #1» вирішила влаштувати вечірку Block Party.

Міська рада пішла на зустріч: за кілька днів погодила проєкт заходу та дозволила повністю перекрити вулицю. Вечірка була безкоштовною для гостей, артисти також нічого не отримували. Місцеві бізнеси певний відсоток від продажів передавали проєкту. Гості могли донатити свої кошти на відбудову вулиці. 

Після цього заходу команда влаштувала ще кілька. Це дозволило відновити сквер, замінити сміттєві баки та паркани. Проєкт прожив два роки. У 2019 члени команди розбіглися по різних проєктах. Якоїсь глобальної цілі на той момент не було.

Вирішили дати «Району» нове життя

Я був упевнений, що повномасштабна війна буде. Ми з дружиною трохи готувалися до неї. Хоча плани на найближче майбутнє в мене були досить амбітні – чотири фестивалі на це літо. 

Коли почалося вторгнення, я подумав, що було б добре свої навички вдосконалити або перенести в інший напрямок. Хотілося допомагати людям, які зараз цього потребують. Приблизно на 20-й день ми з Андрієм Тітаренком зідзвонилися. Я запропонував зробити проєкт з відновлення країни. На що він відповів: «Та треба просто відновити “Район”».

Ми цим загорілися, почали збирати нову команду, адже за три роки багато що змінилося. Ми телефонували знайомим і розповідали про свою ідею. Здається, що не було жодної людини, яка б нам відмовила. Думали, що найважче буде шукати архітекторів, адже це вузькопрофільна професія. Хоча й тут, кому не пропонували, всі казали: «Круто, буду з вами в команді». Нині в нас чотири людини працює над проєктами з реконструкції.

Наш третій співзасновник, Дмитро Надєєв, працює на підприємстві, повʼязаному з будівництвом. До того ж із попередніх проєктів у нас залишилася велика база контактів людей із різних компаній. Такі звʼязки дозволили нам брати в оренду необхідну техніку на вигідних умовах.

За перший день прибрали три квартали Гостомеля

Ми вирішили почати з відновлення Київщини. Після звільнення Гостомеля я поїхав туди 10 квітня, а вже наступного тижня ми виїхали з групою людей. До цього я вже був на Херсонщині й бачив, що війна робить з містами, тож якось більш-менш був готовий. А от наші волонтери під час першої поїздки були шоковані. Їм було емоційно складно там перебувати.

У тих населених пунктах, де ми були, майже не було неушкоджених обʼєктів, навіть серед приватної власності. Наприклад, у Гостомелі цілою залишилася лише адміністрація, в якій перебували самі окупанти. А все інше – зруйноване вщент або пошкоджене. Будинки стоять без даху, залишилися лише частини стін і дверей. Росіяни винесли з домівок усе, навіть позрізали батареї.

Волонтери «Район #1» прибирають Київщину

Про роботи у Гостомелі я попередньо домовився з обласною адміністрацією. Просто сказав, що в нас є техніка, і ми можемо допомогти. Вони відповіли: «Ми ніколи не відмовляємося від допомоги, тому, якщо є можливість, – їдьте». І ми вже наступного дня прибули на місце.

Хоча влада насправді не дуже розуміла, чим ми можемо бути корисними. Та вже за перший день ми повністю прибрали від сміття два чи три квартали Гостомеля й вивезли його своєю технікою. В облдержадміністрації були шоковані. Сказали: «Ого, та це краще, ніж працюють наші комунальні підприємства».

У нашій команді – волонтери з Канади, США та Швеції

Вперше ми приїхали на місце з щонайменше 40 волонтерами. Попередньо робили Google-форму й планували, що буде не більш як 15 людей. Але буквально після першого допису ми отримали майже пів сотні заявок, тож навіть довелося деяким відмовити.

Охочі допомогти вказують свої дані, зокрема професію та наявність автомобіля. Далі модераторка фільтрує заявки та створює список волонтерів на кожен день. Наприклад, якщо у когось є машина, то «садить» туди людей, які не мають, чим доїхати. Згодом знайомі передали нам мікроавтобус на вісім місць, тож тепер можемо везти більшу кількість людей меншою кількістю машин.

Наразі у нас майже 600 активних волонтерів, які готові підключатися. Ми беремо на кожен об’єкт стільки, скільки потрібно. 

Волонтери «Район #1» прибирають Київщину

Ми будемо раді поповненню команди. Адже цифра в 600 волонтерів дуже нестабільна. У якийсь день можуть прийти 500, а в інший – 20. У багатьох людей ще є основна зайнятість. А ми ж хочемо далі розширюватися, щоб одночасно на добу відновлювати до пʼяти об’єктів. Тому всі охочі можуть звʼязатися з нами через Facebook. Особливо цінними будуть люди з вузькопрофільними професіями: покрівельники, столяри тощо.

До речі, до нас активно долучаються іноземні волонтери. Маємо у команді людей із Канади, Швеції та США. Наша адміністраторка чату вільно володіє англійською, тож перебуває з ними на постійному контакті. Раді, що вони теж зголосилися відновлювати Україну.

Міни до рук не беремо – викликаємо саперів

Працювати на щойно звільнених від окупації територіях, звісно, страшно. Ми проводимо інструктажі з техніки безпеки для наших волонтерів спочатку в Києві, а потім ще раз на місці. Наприклад, нам казали, що в будинки цивільних взагалі не можна заходити без дозволу. Якщо людина не приїжджала, то, найімовірніше, сапери там і не працювали.

Тому ми домовляємося з волонтерами: якщо вони бачать речі, схожі на вибухівку, у жодному разі їх не чіпають. Вони гукають когось з організаторів, а ми вже викликаємо військових з адміністрації. Щонайменше разів пʼять траплялися такі виклики. В одному місці із землі стирчав «Іскандер», а ми працювали буквально в тридцяти метрах від нього. Зʼясувалося, що він здетонувати не зможе. Територію оточили стрічкою, а ми продовжили роботу.

Насправді наша команда досить адекватно сприймає все це. Не було випадків, щоб хтось побачив міну і почав брати її в руки. Травмованих, на щастя, не було.

Повертаємо до життя садочки та школи

Ми були одними з перших, хто почав масово відновлювати Київську область, залучаючи архітекторів. З 16 квітня ми закрили питання з герметизації дитячого садочка у Гостомелі, зняли там згорілий дах та розбиті вікна, прибрали будівлю.

У тому ж населеному пункті працювали й на території ліцею, де, до речі, жили окупанти. Прибирання там зайняло у нас приблизно тиждень часу. Ми знайшли матеріали для повного відновлення даху й незабаром це зробимо. Також у Гостомелі прибрали у державній ветеринарній клініці.

Волонтери «Район #1» прибирають Київщину

У селі Озера біля Гостомеля ми працювали на території школи, ліцею та амбулаторії. Так само все прибрали, частково полагодили вікна та дах. У дитячому садочку робимо повний проєкт реконструкції – у будівлю влетів снаряд, тож її треба зносити.

Потім ми поїхали в Бородянку. Там прибирали в аграрному коледжі, заклеювали вікна. Зараз шукаємо варіанти відновлення даху, бо потрібен дуже великий об’єм шиферу. Також відновлювали інфраструктурні обʼєкти у селі Макарів (дитсадок) та в Ірпені (багатоповерхівка). 

Реанімуємо Київщину власним коштом

Спершу ми робили все власним коштом. Просто всі дістали свої збереження і вирішили закинути в проєкт. Згодом приєдналися небайдужі, хоч ці гроші й незначні. Нині наш бюджет наполовину складається з благодійних внесків небайдужих, наполовину ­­– з власних коштів членів команди. Деякі організації почали безкоштовно нам допомагати: хтось дає воду, хтось – плівку для вікон.

Волонтери «Район #1» прибирають Київщину

Візьмемо, наприклад, школу. Рулон плівки коштує 5 тисяч гривень, а її потрібно на тисячу доларів. Загалом герметизація будівлі обходиться до 80 тисяч гривень. А далі ще потрібно полагодити дах, відновити фасади, замінити вікна. Це значні кошти, яких у нас немає.

Часу на відновлення обмаль – скоро морози

Я спілкувався з владою міст, і вони не мають грошей, аби повністю полагодити всі інфраструктурні обʼєкти. Якщо розраховувати лише на міські бюджети, то ми просто зіштовхнемося з тим, що відновлять, умовно, одну школу замість пʼяти. Або сільрада відремонтує садочок, але їй не вистачить грошей на школу. І це буде якийсь колапс. А людям у такому випадку повертатися додому буде складно.

Ми розраховуємо отримати гроші на відновлення регіону від міжнародних донорів. Наразі у тих організаціях, з якими я думав працювати, ще немає програм, які б нам підійшли. Світ ще взагалі не розуміє, що робити. Війна триває, і всі кошти, які Україні зараз виділяють, витрачають на озброєння.  

Читайте також: Сєвєродонецьк – моє серце і душа. Аріф Багіров про волонтерство під обстрілами та 70 км велосипедом до Бахмута

У деяких країнах влада обіцяла профінансувати відновлення цілих міст. Але поки це лише заяви, а нині вже кінець травня. Для того, щоб відновити будівлю, потрібно хоча б місяць-два. Ще мине три місяці – і вже вересень, діти підуть у навчальні заклади. Вже з середини осені буде холодно, і людям не буде, де жити. До цього часу треба повністю розвʼязати питання критичної інфраструктури, щоб мешканці просто не позамерзали.

Зупинимо проєкт після відбудови Криму

Відновлювати країну треба вже зараз. Приблизно третина мешканців раніше окупованих міст навіть не виїжджали. Вони зараз живуть без води, світла та нормальної інфраструктури. Й узагалі я з тих людей, які вважають, що додому повернуться всі, хто тікав від війни. Я вже це бачу.

Волонтери «Район #1» прибирають Київщину

На початку ми хотіли займатися лише Київською областю – допомагати міській владі прибирати великогабаритне сміття. Але зараз розуміємо, що маємо змогу відновлювати цілі інфраструктурні об’єкти. Останнім етапом проєкту стане відновлення повністю зруйнованих будинків. Ми запропонуємо житло для людей, які його втратили.

Проєкт «Район #1» буде працювати доти, доки ми не відбудуємо Крим. Я хочу, аби ми не зупинялися на Київській області, а й далі рухалися регіонами, які потребують нашої допомоги. Перш за все, це Суми та Харківщина. Таких команд, як наша, має бути багато. І вони всі мають працювати прозоро, ефективно та якісно. І тоді ми швидше зможемо побачити нову Україну.

Суспільство

В Україні вийде воєнна кінострічка, яка була знята до початку повномасштабної війни

Опубліковано

16 травня в український кінотеатр вийде воєнна драма “Обмін” від режисера Володимира Харченка-Куліковського.

Про це повідомляє Держкіно.

Про фільм

Сценарій фільму базується на реальних подіях. Зйомки проводилися на території Київської області наприкінці 2021 року.

Сюжет починається з несподіваного нічного дзвінка столичного хірурга Олександра. З номера його сина дзвонить незнайоме, і батько дізнається, що його син Костя став добровольцем в армії і під час спецоперації потрапив у полон до місцевого сепаратиста, колишнього мента Привида.

Щоб звільнити сина, батько має сам поїхати на лінію розмежування і привезти гроші. Проте на обмін привозять іншого хлопця, і події розвиваються абсолютно непередбачувано.

Читати також: Військові розповіли про пухнастого психолога Матвія, який допомагає тримати силу духу в окопах

У справу втручається російський полковник ГРУ, очільник російських окупаційних військ міста, людина без моралі і правил. Кожен з героїв стоїть перед важливим вибором, а один телефонний дзвінок перевертає долі усіх героїв фільму.

Премʼєра фільму

Прем’єра фільму “Обмін” планувалася на грудень 2022 року. Однак через масштабні відключення світла по всій території України ця стрічка так і не вийшла у широкий прокат. У зв’язку з цим вихід фільму було перенесено на травень 2024 року.

Нагадаємо, що українські воїни знищили російський зенітно-ракетний комплекс “Бук”.

Також ми повідомляли, що в Дії зʼявилися нові іменні військові облігації.

Фото: афіша фільму

Читати далі

Суспільство

“З України: Сміливі мріяти”: 22 митця представлять виставку на Венеційській бієнале

Опубліковано

В рамках офіційної програми 60-ї Венеційської бієнале Фонд Віктора Пінчука та PinchukArtCentre представляють виставку творів 22 художників, художниць та мистецьких колективів під назвою “З України: Сміливі мріяти”.

Про це повідомляє Суспільне.Культура.

Про виставку

Організатори повідомляють, що ця виставка – не лише спільна платформа, яку Україна розділяє з митцями із різних континентів: Африки, Південної Америки та Азії. Команда також активно намагається уявити краще майбутнє, добре розуміючи та завжди усвідомлюючи жорстоку реальність, в якій ми проживаємо зараз.

Проєкти виставки

Катерина Алійник, “Коли сонце сідає на сході”. 

Мисткиня працює із суперечністю, яку викликає зображення недоступного нині через російську окупацію пейзажу сходу України.

Аллора та Кальсаділья презентують серію інсталяцій під назвою “Прищепа”.

Вона відтворює цвітіння баобаба – святого дерева, що символізує “дерево життя” та асоціюється з безмежною міцністю та витривалістю предків. Ця серія натякає на глобальні екологічні зміни.

Алекс Бачинський-Дженкінс презентує хореографічну роботу під назвою “Федеріко”.

У цій виставі тривалістю 8 хвилин два виконавці доторкаються один до одного кінчиками пальців. Шляхом дослідження квір-ідентичності та політики чуттєвості, художник фокусується на емоційності, тілесності та колективній взаємодії.

Фатма Буджак представляє інсталяції “Дамаська троянда” і “Чорне чорнило”.

У першій роботі курдсько-турецької художниці проростають паростки дамаської троянди, яка колись символізувала місто Дамаск, але тепер знаходиться під загрозою зникнення через тривалу війну в Сирії. Ця робота розповідає про втрату рідної землі та важкий шлях міграції.

У другій інсталяції відтворено текст, який нагадує про спалене у липні 2016 року найбільше видавництво Туреччини, що випускало книги курдською мовою. Ця робота демонструє, як мистецтво може виступати як свідоцтво злочину та довготривалого політичного насильства проти піддаваного пригнічення народу.

Читати також: “Свято Музики”: в червні у Львові пройде вуличний музичний фестиваль

Вільфредо Прієто,”Без назви (Глобус світу)”. 

Кубинський художник підкреслює важливість ресурсів, що дає нам Земля — вся планета насправді тримається на маленьких зернинах. Робота перегукується з інсталяцією Анни Звягінцевої, що також розкриває зв’язок людини із землею.

Шилпа Гупта представляє інсталяції “Слухаючи повітря” та “ІВсеЖВониНеЗнаютьПроЩоЯМрію”.

У першій роботі індійської художниці звучать пісні з різних країн, що переплітаються та створюють цілісний мистецький твір, який відзначає силу опору та міжнародного спілкування.

У другій інсталяції “ІВсеЖВониНеЗнаютьПроЩоЯМрію” використовуються два табло, які утворюють рухому поему про кохання, страх, зв’язок та його втрату. Ця робота відображає складність та вразливість людських зв’язків, що особливо актуально у місцях транзиту, де відбуваються прощання та зустрічі.

Олег Голосій, “Ті, що тікають від грози”. 

Картина одного з ключових митців українського трансавангарду, створена у 1989 році, за два роки до розпаду СРСР. Вона передає тривогу, що накопичувалась у суспільстві напередодні докорінних історико-політичних змін.

Анна Звягінцева презентує інсталяцію “Посадити палицю” та “Недоречні доторки”.

Вона складається з фотографії вербової палиці на аналогову камеру та знайденої записки її дідуся, Ростислава Звягінцева, який також був художником.

У скульптурі “Недоречні доторки” представлені білосніжні гіпсові витвори, які втілюють спогади художниці про інтимне відчуття доторку між близькими людьми, а також тепло, що відчувається після такого контакту.

Нікіта Кадан представляє ряд робіт:

  1. “Силует”: на цій роботі зображено пошрамований обстрілами пам’ятник радянському солдату. Фотографія монумента була зроблена у Гостомелі (Київська область).
  2. “Селянка (за мотивами Жозефіни Діндо)”: ця робота написана за мотивами фотографії скульптури української художниці польсько-єврейського походження Жозефіни Діндо.
  3. “Прапор І”: основою цієї роботи є фотографія зруйнованого будинку, зроблена Каданом у Бородянці (Київська область) у 2023 році.

Жанна Кадирова, “Російське сучасне бароко”. 

У роботі труби органу сполучені з відстріляними ракетами, якими Росія бомбить Україну. Художниця зібрала снаряди у Київській області та приєднала до музичного інструменту, на якому протягом виставки музиканти будуть грати імпровізовані композиції.

Дана Кавеліна, відео “Не може бути такого, щоб нічого не можна було повернути”. 

Це науково-фантастичне відео, що візуалізує утопічний світ майбутнього, де історична справедливість відновлюється, а померлі у війнах повертаються до життя.

Ніколай Карабінович презентує два відео:

  1. “Якнайдалі”: у цій роботі митець досліджує історію своєї родини з грецьким та єврейським корінням.
  2. “Історія про місто, де зникли два кольори”: через це відео художник привертає увагу до постійного зменшення видимості України в європейському контексті.

Давід Клербоут представляє два відео:

  1. “Пташка, що дихає”: у цьому відео акцентується на мотиві вразливості життя. Розташовані впритул одна до одної канарки нагадують симетричне відображення.
  2. “Пташина клітка”: в зацикленому відео зображення залитого сонцем, квітучого саду переходить у довгу глуху сцену вибуху будинку, а потім знову повертається.

Яна Кононова, “Ізюмський ліс”. 

Тут зафіксована процедура ексгумації в Ізюмі, показано скрупульозний та виснажливий процес, що передував розслідуванню.

Катерина Лисовенко, “Переписуючи Біблію” із серії “Пропаганда світу моєї мрії”. 

У роботі мисткиня переосмислює Біблію та створює світ, заснований на ненасильстві й свободі.

Отобонг Нканга Інсталяція “Вистелене брижами, що проростають зі скелі”. 

У роботі килими, які зображують пейзажі, своєю формою нагадують мінерали, зокрема кварц чи малахіт. Водночас килими відсилають до старої фламандської традиції ткацтва. Гобелен “Сонячне світло” із серії “Розкопане”. Тут митець простежує зв’язок між океаном та землею й акцентує на експлуатації природи людиною.

Олексій Сай, із серії “Розбомблені”. 

Роботазображує уражений війною український ландшафт, що оприявнює насилля над країною та природою.

Антон Саєнко представляє різноманітні твори:

  1. Фотографії із серії “Грязне”: ці знімки зафіксовані у його рідному селі Грязне у 2020 році. Вони передають відчуття загрози, що проникає у здавалося б мирний пейзаж, який застиг у часі.
  2. Картина “За горизонтом”: ця робота є продовженням дослідження горизонту як лінії розчинення.
  3. Аудіо “Краєобраз”: у цій аудіороботі Саєнко виконує вірш репресованого поета Василя Стуса “Нехай горить трава по осені…”.

Федір Тетянич, із серії “Біотехносфери. Міста майбутнього” та “Дивна гра”. 

Роботи втілюють візію нескінченності людського буття у сплетінні з космосом. Митець є представником українського космізму та був піонером перформансу в СРСР.

Леся Хоменко, “Після кінця”. 

У роботі зображення повсякденного життя, поміщені під молочне скло, неможливо розгледіти, а отже, й описати. Цим мисткиня підкреслює принципову неможливість побачити та спланувати майбутнє, а також передати досвід буденності у часи війни.

Роман Хімей та Ярема Малащук презентують дві відеоінсталяції:

  1. “Ви не маєте цього бачити”: у цій роботі зафільмовані українські діти, які були депортовані в Росію, а потім повернулися в Україну. Це свідчення злочину, що відображає реальну подію і лише потенційно може вважатися мистецьким твором (який, фактично, ніколи не мав бути створений).
  2. “Додаткові сцени”: це відео привертає увагу до досвіду військового та розкриває конфлікт ідентичностей. Фільм актуалізує питання “Що таке нормальність сьогодні?” та “Як два різних світи можуть співіснувати?”.

Даніїл Ревковський і Андрій Рачинський, відео “Брязкання, стукіт, суперечка та булькання”. 

У відеороботі митці грають двох чоловіків посеред антропогенних шлакових пейзажів, що спілкуються за допомогою дивних звуків та жестів. Відео є частиною робіт про “Музей людської цивілізації” та зняте на хвостосховищі в Кривому Розі.

Виставку можна відвідати у Palazzo Contarini Polignac у Венеції з 20 квітня до 1 серпня 2024 року.

Нагадаємо, що в Україні можна зробити безоплатну планову операцію.

Фото: надано кураторами Суспільному.Культура

Читати далі

Суспільство

“Свято Музики”: в червні у Львові пройде вуличний музичний фестиваль

Опубліковано

У Львові 21 червня відбудеться міський вуличний фестиваль Свято Музики, де кожного року приймають участь понад сотні музикантів. Протягом цього дня українські та іноземні артисти будуть виступати на різних локаціях міста, граючи електро, техно, рок, джаз, фольк та попмузику. Участь у фестивалі є безкоштовною для всіх бажаючих, незалежно від рівня вмінь та досвіду.

Про це повідомляє Лірум.

Про фестиваль

Свято музики (Fete de la Musique) було започатковано в 1982 році у Франції з метою залучення виконавців будь-якого стилю та рівня для популяризації музики. Кожного року 21 червня воно святкується одночасно у 120 країнах та 800 містах. Львів – єдине місто в Україні, яке офіційно приєдналося до цього свята як учасник.

Минулого року до Свята музики доєдналося більше як 40 локацій та понад 130 музикантів. Серед музикантів, що брали участь у фестивалі – Пиріг і Батіг, Nazva, Warнякання та інші. За словами команди Свята, його створюють самі люди.

Читати також: Діти можуть взяти участь в освітньому проєкті про вирощування мікрозелені та її реалізації: що варто знати

“Зазвичай виконавці самі підтягуються на Свято. Поки ми думаємо кого хотіли б бачити, вони вже подають заявки”, – відзначають організатори.

Як взяти участь

Дедлайн подачі заявок: 10 червня;

Подати заявку можна за посиланням;

Реєстрація не є обов’язковою, але вона допоможе організаторами сформувати інтерактивну мапу з місцями виступів та скласти логістичну програму Свята. 

Нагадаємо, що в Україні запустили відеокурс про взаємодію з демобілізованими військовими.

Також ми повідомляли, що в Києві пропонують створити сквер на горі Щекавиця.

Фото: СвятоМузики

Читати далі