Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Відкрив онлайн-школу за $500 й отримав прибуток через 2 місяці: як мені це вдалося

Опубліковано

Щоб відкрити бізнес не завжди потрібні мільйонні статки та інвестиції. Підтвердженням цьому може бути кейс онлайн-школи для дітей Allright.com від її засновника Олега Оксюка. Йому вдалося вийти в прибуток вже через два місяці після запуску бізнесу. Як саме — читайте в нашому матеріалі.

<strong>Олег Оксюк,</strong>

Олег Оксюк,

засновник онлайн-школи англійської мови для дітей Allright.com. Спершу «занапастив» чотири проєкти поспіль, а на п’ятий — онлайн-школа англійської — вдалося вийти в прибуток.

Працював в Кремнієвій Долині й пробував робити власні стартапи

У 2013-му році я переїхав з родиною до США, де працював програмістом в одному стартапі в Кремнієвій Долині. Паралельно намагався робити свої стартапи, але до AllRight не надто виходило. В підсумку швидко їх кидав. Серед них були різноманітні проєкти, які я запускав самотужки або в партнерстві з друзями:

  1. сервіс, щоб дарувати авіаквитки друзям;
  2. допомога у виборі товарів для інтернет-магазинів;
  3. вичитування текстів сайтів копірайтерами;
  4. програма для малювання в повітрі без торкання екрану або мишки.

І щоразу ми запускали MVP (мінімальний життєздатний продукт), тестували його на реальних користувачах і розуміли, що він нікому не потрібен. Я засмучувався після кожної невдачі, але й радів від того, що витратив не багато часу і грошей.

Хотів створити ефективну школу англійської мови

Коли я переїхав до США, мої діти пішли в загальноосвітню американську школу й швидко вивчили англійську. При тому, що вдома ми говорили російською. Вийшло, що діти витратили набагато менше часу, ніж я. Тоді я й зрозумів, що починати вчити мову краще ще до підліткового віку, поки механізми сприйняття рідної та іноземної мов працюють однаково. 

У світі півмільярда дітей вивчають англійську. Більшість з них хоче займатися онлайн, а навчати дітей потрібно так, щоб їм подобалося. Тому я поставив собі за мету — необхідно створити онлайн-школу англійської мови, яка по ефективності буде ототожнюватися з переїздом в англомовне середовище.

Зауважу, що у нас онлайн школа англійської саме для дітей. І хоча уже було багато подібних, коли я починав, вони не дуже результативно вчили малечу. 

На початку мені знадобилось близько 500 доларів та два місяці

Щоб зробити MVP (мінімальний життєздатний продукт — ред.) й отримати перших 15 клієнтів знадобилося близько 500 доларів та два місяці. А якщо бути більш точним, то протягом двох місяців я витратив на школу $561. Витрати на підбір вчителів й платні уроки на italki — $324, система управління контентом онлайн-маркетплейса (не стала в пригоді і в підсумку все робили вручну і в Excel) — $200, хостинг і IP-телефонія — $37. 

Вже потім, щоб масштабувати бізнес, отримати 1000 клієнтів і добитися product-market fit знадобилося ще два роки й близько 300 тис. доларів. На ранній стадії вклався інвестор плюс я вклав свої власні кошти. 

Знайшов вчителів та створив лендінг — отримав перших клієнтів

Фото: скріншот сайту allright.com

Реалізовувати ідею я почав з пошуку чотирьох вчителів і домовився з ними про співпрацю. Потім зробив лендінг-сторінку і опублікував оголошення про відкриття школи у себе в стрічці на Facebook.  Також звернувся до своїх трьох друзів з проханням репостнути мій допис. І паралельно запустив платну рекламу з бюджетом близько $100. Ще попросив знайому допомогти з обробкою заявок від клієнтів і зв’язуванні заявок з учителями. Так, наприкінці 2016-го року я отримав перших 15 платних клієнтів, витративши на це два місяці і $500.

Тестував вчителів особисто

Перших вчителів я знайшов на italki. Там я обрав 25 вчителів і взяв у них по одному платному уроку. Найкращим, на мою думку, запропонував попрацювати разом. З восьми вчителів погодились четверо — з США, Великобританії, Голландії та Австралії.

Учні залишалися, а гроші повертати не доводилося

Школа відкрилася фактично вчора, тому продавати було непросто. Тому новим клієнтам ми пропонували безкоштовні пробні уроки по 60 хвилин. Зараз ми також їх проводимо, але вже півгодинні. Після безкоштовного уроку майже всі учні записувалися до школи. Тут ми вгадали з MVP — зробили акцент не на розробці софта, а на пошуку кращих вчителів.

Сервіс продовжував працювати ще й тому, що у перші місяці роботи ми не просили оплачувати багато уроків вперед — можна було п’ять, а іноді й один. І завжди попереджали, що повернемо гроші, якщо уроки не сподобаються. Проте учні залишалися, а гроші ніхто повернути не просив. Так ми зрозуміли, що створили хороший сервіс.

Команду шукав серед знайомих

Перших співробітників шукав серед колишніх колег. Знайома, яка продала курси першим 15 клієнтам стала керівником колл-центру. Зараз у нас працює близько 100 співробітників з 10 країн. А перший програміст в результаті став CTO і зараз керує відділом з 15 інженерів.

Я дуже вдячний моїм співробітникам, особливо першим. Вони зі мною вже більше трьох років. А щоб мотивувати їх, окрім зарплати я запропонував їм невелику частку в компанії. Якщо ми станемо успішними й відомими на весь світ, співробітники, які були зі мною з перших днів, теж зароблять.

Своєю чергою я багато займався аналітикою, вибудовуванням правильних процесів в компанії з прийняттям рішень заснованих на даних, взаємодією між відділами, пошуком інвестицій та стратегією.

Прибуток не змусив на себе довго чекати

Протягом двох місяців прибуток склав $53 і тоді ми почали заробляти більше, ніж витрачали. Плюс, звичайно, був мінімальним. Ми переплачували вчителям, адже нас ніхто не знав і поки не було програмного забезпечення. Частина витрат одразу окупилася:

  •  $846 заплатили перші 15 клієнтів;
  •  $477 заплатили учителям за платні уроки;
  •  $186 заплатили учителям за безкоштовні пробні уроки;
  •  $130 — проводили експерименти з Facebook Ads. Реклама на Facebook принесла 5 клієнтів з 15. Важливо, що не всі клієнти були знайомими.

Згодом, мені вдалося переконати інвестора у тому, що процеси можна оптимізувати і на великих обсягах вивести проєкт в прибуток. 

Для просування краще використовувати декілька каналів 

На перших етапах я запускав рекламу на пости в стрічці Facebook. А вже згодом найняли рекламне агентство, яке допомогло нам знайти новий канал продажів — лідерів думок в Instagram. Потім почали поступово масштабувати платну рекламу в Facebook і Google. Крім цього, багато наших учнів рекомендують сервіс один одному.

Якщо компанія швидко зростає, їй не обов’язково бути прибутковою

Ми вийшли в нуль через два місяці після старту. А коли з’являвся прибуток, ми його інвестували в зростання. Тому по суті прибутковими ми ніколи не були. А щоб рости ще швидше, ми залучили зовнішні венчурні інвестиції.

Для мене зростання завжди було важливіше прибутку. Якщо компанія швидко зростає, їй не обов’язково бути прибутковою. Наприклад, Amazon теж показав перший прибуток кілька років тому. До цього моменту він вже був однією з найдорожчих компаній у світі з капіталізацією близькою до трильйона доларів.

Сьогодні в проєкті працює близько 500 вчителів з 35 країн

Зараз у нас в команді близько 150 співробітників переважно з України та ще 14 країн світу і майже 500 вчителів з 35 країн.  Також ми побудували кол-центр на 80 осіб, який обслуговує понад 7 тис. постійних клієнтів російською, іспанською та польською мовами.

Всі вчителі і майже всі співробітники, включаючи мене, завжди працюють з дому. Керувати таким бізнесом дуже цікаво.

Фото: скріншот сайту allright.com

Нещодавно ми запустили мобільний додаток, де наші учні практикують розмовну мову з Лисенятком Чарлі. Персонаж допомагає і вчителям на уроках. Незабаром плануємо під’єднати до додатка викладачів — вони пояснюватимуть дітям те, що не може пояснити анімований персонаж.

Ми плануємо масштабуватися і завойовувати ринок

Ми плануємо виходити на нові ринки й завойовувати їх. Рік тому ми запустилися в Польщі та Іспанії. На минулому тижні запустилися в Італії. Через місяць запустимо наш сервіс ще на одному ринку. І плануємо надалі лише поліпшувати продукт.

А тим хто, хоче почати бізнес в цьому напрямку рекомендую спробувати в мінімальні терміни й з мінімальними витратами отримати перших клієнтів. Якщо це вийде і клієнтам сподобається, можна рухатися далі. На цьому етапі найважливіше — залучити в проєкт правильних людей.

03.08.2020

Суспільство

У Києві активісти виловили з Дніпра 118 кг сміття

Опубліковано

У Києві відбувся другий «екологічний дуатлон» для очищення Дніпра від сміття, пише The Village.

У заході взяли участь 10 активістів. Плаваючи на каяках по Дніпру, вони назбирали 118 кілограмів сміття.

Сміття збирали нижче Південного мосту: від зони відпочинку «Осокорки» вниз за течією.

Читайте такожДе знайти роботу без досвіду? Історія студентки, яка стала економісткою у головному офісі UKRSIBBANK

Серед знахідок – скляні та пластикові пляшки, одноразовий посуд, обгортки від їжі, лінолеум і троє жіночих чоботів.

Усі учасники отримали подяки від комунальників, а тим, хто зібрав найбільше сміття, вручили пам’ятні медалі.

За безпекою активістів пильнували рятувальники Kyiv Lifeguard Service та Спеціалізованої аварійно-рятувальної водолазної служби КП «Плесо».

Читайте такожПроїхав 400 кілометрів на саморобному веломобілі. Як дауншифтер створює унікальний транспорт

Нагадаємо, волонтер самотужки перетворив село на казку.

Як ми повідомляли раніше, у Києві волонтери на каяках зібрали сміття в акваторії Дніпра.

Усі фото: the-village.com.ua.

Читати далі

Суспільство

7000$ та виклик від Родрігеса: як це знімати фільм із людиною з ДЦП у головній ролі

Опубліковано

Цього року в Україні представлять унікальну кінокартину — перший у світі повнометражний фільм, де головну чоловічу роль виконує людина з дитячим церебральним паралічем. Свого часу Григорій Гришкан просто підійшов до українського режисера та сказав, що дуже хоче поділитися своєю історією.

Так почався довгий шлях створення фільму: вісім різних сценаріїв, відпрацювання дикції, пошук фінансування. За сюжетом, людина з ДЦП втратила все, навіть власну домівку, але зберегла волю до життя, падала і знову вставала на шляху «До Щастя». Цей фільм не просто про людину з інвалідністю — він про віру в себе та сили досягати своїх цілей.

Григорій Гришкан,
Григорій Гришкан,

Головний актор художнього фільму «До Щастя»
Народився у місті Покровськ Донецької області. З червоним дипломом закінчив Донецький національний університет за спеціальністю фінанси.

Перші кроки стали подарунком

Я народився з родовою травмою. Коли я з’явився на світ, то не дихав, лікарі боролися за моє життя 26 хвилин. Стався крововилив у мозок, внаслідок чого — ураження центральної нервової системи. Спочатку я взагалі не міг ходити, лікарі мене «підіймали на ноги» як могли, проходив навіть сеанси голковколювання.

Коли мені було вже майже чотири роки, я грав з дітьми в пісочниці, батько після роботи на шахті прийшов з сумкою червоних яблук. Я здалеку його побачив, схопився і побіг на зустріч. Так я почав ходити. Це якраз був його день народження, вийшов такий подарунок.

Я завжди виділявся з натовпу. Я це приймаю, як належне, від цього не втекти. Хтось темношкірий, хтось має зайву вагу — вони теж зазвичай ловлять на собі різні погляди, коли йдуть вулицею. Але я не хочу цього соромитися. Мені з собою комфортно. Інша справа, як до мене ставляться люди, які мене оточують.

Буває по-різному. Вже у дорослому віці був випадок, коли ми з колегою пішли в кафе. Ми сиділи за столиком, а поруч були інші відвідувачі. Я бачив, як вона ловить на собі дивні погляди. Їй було ніяково від цього. Вона така красуня і прийшла з інвалідом. І її це, як я пізніше дізнався, зачепило.

Потрапити в кіно допомогла харизма

Так, мені не пощастило, що бог не дав ідеальне здоров’я. Але він не образив мене інтелектом і подарував мені віру в себе. Коли мені було 33, я натрапив в інтернеті на статтю, що в США є актор з ДЦП, на ім’я Ар Джей Мітт. Коли я почав читати про нього, то зрозумів, що теж хочу спробувати себе в кіно. Я захворів на це, мене прямо марило.

Кадр з фільму «До Щастя»

Одного дня знайомий запросив мене на прем’єру науково-фантастичного фільму «Мислителі» режисера Вінсента Меттеля. Там я з режисером і познайомився. Я настільки хотів у кіно, що запитав у нього, чи можу я спробувати з ним себе як актор. Він ніколи не спілкувався з такими, як я, — людьми з інвалідністю. Для нього це було в дивину. У нього була якась частка скептицизму, сумніви, що я зможу повноцінно зіграти роль.

Вінсент одразу мені сказав, що жалості й потурань не буде — це не та професія. Проблемою це не стало, адже я ніколи не намагався викликати до себе жалість, бо вона вбиває. Я просто хочу, щоб мене сприймали на рівних.

Ми після прем’єри поспілкувалися, обмінялися контактами. У той день ми не обговорювали всі деталі. Потім зідзвонилися, зустрілися і домовилися спробувати. Не знаю, чому він погодився зняти зі мною фільм. Можливо, побачив у мені щось, через що не зміг відмовити: якийсь стрижень, харизму, щире бажання.

Поборов страх перед камерою

Ми не стали знімати повний метр, тому що це занадто великий ризик вкладення часу і грошей. Так ми спробували зняти короткометражку, і вважаю, що з роллю я впорався добре, як казав Вінсент, «на рівні тих професійних акторів, які були залучені». Після цього режисер запропонував робити повноцінний фільм.

Ми зробили прем’єру цього короткого метра в кінотеатрі й довгі чотири з половиною роки ми шукали фінансування. Звичайно, ми зверталися в Держкіно та в інші державні установи, але результату це не дало. За цей час Вінсент зібрав частину суми, ще частину — я.

Допомагали й мої батьки, знайомі та друзі. Також звичайні люди, які відгукувалися на мій пост у Facebook: одні скидали по 50 гривень, а хтось — тисячу. По суті, ми знайшли сім тисяч доларів — 200 тисяч гривень, і ось на ці гроші зняли фільм «До щастя».

Сюжет стрічки сконцентровано навколо історії Григорія: людини, що страждає на ДЦП, втратила все, навіть власну домівку, від якого відмовилася рідна мама, а батька він взагалі не знав. Але він не втрачає волі до життя, не здається й впродовж фільму падає і йде далі.

Трейлер до фільму «До Щастя»

Знімали сцену над прірвою

До того, як я став актором, я дуже боявся камери, завжди хвилювався. Я дуже погано виходив на зображенні. Але тут, в кіно, воно минулося. Єдине, що було дуже багато дублів, бо це моя перша роль. Актори ставилися до цього з розумінням, я не помічав, щоб їм зі мною було важко. Можливо, вони просто цього не показували.

Найяскравіший спогад був, коли ми знімали сцену на столичному мосту біля Венеціанського пляжу. Хоча у нас і був окремий оператор, цю сцену знімав сам режисер, бо треба було перелазити через паркан — прямо над Дніпром. Так він і стояв: лівою рукою тримався за поручень, правою — тримав камеру. Якби він зірвався, то не знаю, що було б. Ми зняли цю сцену зі мною з першого дубля.

Цим фільмом я хочу перезавантажити свідомості людей, щоб вони по-іншому почали сприймати таких, як я. Багато людей з інвалідністю так само хочуть жити повноцінним життям, працювати, приносити користь суспільству та бути почутими.

Я однозначно задоволений цим фільмом. Ми б хотіли запросити на прем’єру українських продюсерів, щоб вони подивилися цю роботу і дали мені можливості й далі розвиватися як актору. Хочу, щоб мене запрошували й на інші ролі. А щодо режисера «До Щастя», я сподіваюся, це не остання наша спільна робота в кіно.

Вінсент Меттель,
Вінсент Меттель,

український режисер, за плечима якого — понад 50 знятих фільмів
Найбільш відомий за соло-фільм «Вісім», перший в Україні мокьюментарі фільм («Культ»), перший український фільм, знятий на камеру смартфона («Спокута»).

Прийняли виклик Родрігеса

Ця картина абсолютно унікальна, оскільки це перший у світі фільм, в якому головну роль, а не якусь епізодичну, виконує людина з ДЦП. І не документальний чи псевдодокументальний, а саме художній фільм, знятий за всіма канонами кіно, з написаним сюжетом.

Сума, за яку ми зняли цей фільм, дуже мене тішить, тому що американський режисер Роберт Родрігес зняв свій перший фільм саме за сім тисяч доларів. І в американському кіно навіть існує таке поняття як «micro budger filmmaking» або малобюджетний фільм, коли саме за сім тисяч доларів треба зняти фільм. Це як певний виклик, тож можна вважати, що ми прийняли виклик Родрігеса і, вважаю, успішно з ним впоралися.

Історій Гріші — на цілий блокнот

Важливу роль у сюжеті зіграла любовна історія. Я написав сім версій кіносценарію про життя Григорія, і мені не подобався жоден з них. Вони всі були нереалістичними казками. Я крутив цю історію, як тільки міг, і тепер це не виглядає як казка, а як життя. І любовна історія там не така очевидна. Це звичайна дівчина, без інвалідності, але у якої є свої причини бути з ним.

Кадр з фільму «До Щастя»

У фільмі є реальні історії з життя Григорія. До зйомок у нас було з ним кілька зустрічей, де він про себе розповідав, а я все записував. У мене був величезний блокнот, в якому просто все життя Гріші. Частково я запозичив для сценарію його історії. Наприклад, у фільмі є момент, де він написав від руки 300 своїх резюме і розніс їх у різні компанії — ось це реально було в його житті.

На початку, звичайно, у всіх інших акторів було те ж відчуття, що і в мене, — цей легкий ступор. Однак жодних обурень не було, бо всі розуміли, що це його фільм, Гріша там ключова особа і завдяки йому фільм матиме важливе соціальне значення. Він настільки емоційно заразлива людина, що йому відразу все прощали й переставали це помічати.

Жалість — це не про Григорія

Важко спочатку було навчитися розбирати його мову, коли ти тільки починаєш з ним спілкуватися. Тож часто актори такі: «Що? А, зрозуміло». Але всі ці роки я займався з Григорієм сценічною мовою, коли в мене виходило. Зараз його дикція стала набагато чіткішою. Хоча в складних моментах ми все ж будемо використовувати субтитри.

Суспільство звикло думати, що люди з інвалідністю переважно ображені долею й повинні бути сумними. А з Грішею це не працює, він часто жартує, і всі такі: «Зачекайте, він пожартував чи ні?». І гуртом починали сміятися. Та й взагалі він ніколи не жалівся на знімальній площадці, не просив: «Давайте швидше закінчимо», а намагався витягнути з кадру максимум.

Коли ми знімали фільм, були епізоди, коли Гріша прибирає, рубає дрова, носить стільці та столи, хоча насправді для нього це було важко. Але він це робив. Гріша дуже втомився під кінець, але йому ще потрібно було протягнути важкувату гілку дерева. І хоч він вже задихався, але робив це з останніх сил.

Зйомки фільму «До Щастя»

Прем’єра не за горами

Хочеться казати, що прем’єра буде гучною, з червоними доріжками. Це буде тур допрем’єрних спецпоказів з листопада по січень цього року, у цей карантинний час. Їздити будемо різними містами. Поки що плануємо так.

Я шалено задоволений результатом відзнятого, тому що цей фільм — з душею Григорія. Він дуже багато вклав у це своєї правди, і це класно. Всі актори, які працювали за копійки, теж дуже вклалися, і воно виглядає живим. Це те, чого мені найбільше хотілося — зробити чесний фільм про інвалідність. Зняти за ці гроші було майже неможливо, але в нас була хороша камера, достатньо техніки, й це виглядає гідно.

Читати далі

Суспільство

У Бабиному Яру в Києві встановлюють нові інсталяції (ФОТО)

Опубліковано

До 79-х роковин трагедії в Бабиному Яру монтують нові інсталяції.

Про це пише Вечірній Київ.

Монокуляри

У рамках проєкту встановлюють монокуляри з фотографіями німецького військового фотографа Йоганеса Геллє, які він зробив у яру одразу після масових розстрілів 1941 року.

Дослідники з’ясували, на яких саме локаціях стояв автор світлини і встановили там камені. Завдяки цьому кожен відвідувач зможе побачити, як виглядала ця територія 79 років тому. Наразі встановлені чотири камені з монокулярами, однак проєкт планується продовжувати. 

Аудіоінсталяція

Спільно із Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр» відкриє  аудіоінсталяцію, частина якої буде розташована Дорогою Скорботи та на площі біля пам’ятника «Менора».

Паркова алея до Менори покликана персоналізувати жертв трагедії. На алеї довжиною 400 м знаходяться 32 фонарних стовпи, на них встановлюють  динаміки, кожен з яких є незалежним джерелом звуку, а разом створюють звуковий коридор. Алея розташована на території старого єврейського кладовища, тому звуковий матеріал ретельно добирали. Це  19 тисяч імен жертв трагедій голосами людей різного віку, які разом створюють відчуття хору, що персоналізує трагедію Бабиного Яру. Напрям шляху кожного відвідувача формує унікальний звуковий ланшафт.  

Ближче до пам’ятника додаються голоси, які читають молитви, відголоски хору з піснями-плачами, які співали євреї на шляху до смерті. На вході до Менори звучатиме давня пісня за біблійним текстом та імена загиблих.  До проєкту долучилися виконавці з Ізраїлю США і Британії.

Читайте також: У мережу виклали розсекречені документи про командира УПА-Захід

Нагадаємо, оцифрували понад 140 тисяч раніше засекречених документів часів окупації Києва.

Як ми повідомляли раніше, на Черкащині побудують меморіальний комплекс “Маленький Єрусалим”.

Усі фото: vechirniy.kyiv.ua.

Читати далі

Суспільство

Що зроблять на Трухановому острові у Києві (ФОТО)

Опубліковано

Показали візуалізацію, який вигляд матиме вхідна група на Труханів острів після реконструкції.

Про це пише БЖ.

Зазначається, що в рамках першої черги впорядковують 5,5 гектарів території острову.

Планують створити рекреаційний маршрут з благоустроєм прилеглої території. Головною особливістю першої черги реконструкції має стати навіс-пергола з підсвіткою.

Читайте такожАнтоніна Хижняк зі “Спіймати Кайдаша”. Завжди грала ідеальних героїнь, а потім випустила демона

Також прокладають пішохідні та велодоріжки, облаштовують дитячі майданчики та зелені зони.

Завершити першу чергу оновлення збираються в жовтні цього року.Загалом на Трухановому острові передбачені три черги реконструкції. В рамках другої черги хочуть збудувати фонтан та пляж з дерев’яними терасами. Третя черга передбачає облаштування літнього амфітеатру.

Нагадаємо, проєкт генплану Києва передбачає чотири рекреаційні зони.

Як ми повідомляли раніше, у Києві з’явилася інклюзивна 3D-модель Софійського собору.

Усі фото: hmarochos.kiev.ua.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.