Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

“Ми бачимо вас пальцями”: історія масажного салону, де працюють люди з вадами зору

Опубліковано

Більшість незрячих людей майже весь час проводять вдома, а в країні погано розвинений безбар’єрний простір для них. Саме це намагається змінити Василь Закревський.  Він – один із найтитулованіших спортсменів України, заслужений майстер спорту, який не перший рік гідно представляє Україну на чемпіонатах світу та Європи.

Василь ще в дитинстві втратив зір, і зараз намагається робити все для того, щоб залучити незрячих людей у соціум. Для цього він створив організацію, а також відкрив перший в Україні масажний салон “Health in touch”, де працевлаштовує людей з вадами зору.

Василь Закревський

Родом з Броварів. Спортсмен, займається тріатлоном. Також Василь є відомим масажистом-реабілітологом, який відкрив масажний салон, де працюють люди з вадами зору. Закінчив Університет “Україна”, де вивчав фізичну реабілітацію. А ще він волонтер і допомагає незрячим жити повноцінним життям

Вони “бачать” пальцями

Коли людина втрачає зір, то у неї покращується тактильність і активізуються інші органи відчуттів. Тому наш масажний салон і має таку назву – “Здоров’я на кінчиках пальців”. Взагалі, незрячі масажисти – не новація. Ще у стародавньому Китаї перевагу надавали саме таким масажистам. Та і у радянський час у різних санаторіях теж було так само.

У людини з вадами зору підвищена чутливість, вони можуть краще відчути усі м’язи, тканини, м’язові волокна. Масаж може допомогти вилікувати хвороби легень, бронхів, омолодитися, покращити поставу, рельєфи, позбутися целюліту. Вистачає кількох дотиків до тіла пацієнта, щоб визначити всі проблеми організму і спеціальним масажем усунути їх

“Зараз у нас постійно працює п’ять масажистів, кожний з яких робить різні види масажу: класичний, оздоровчий, реабілітаційний, спортивний, антицелюлітний, СПА-масаж”

Загалом орієнтуємось на дорослих, але є послуги і для дітей. Зокрема,
реабілітаційний масаж для дітей з ДЦП та дітей з розладами аутистичного спектру.

Я сам ще зі шкільних років почав ходити на курси масажу. Згодом закінчив Міжнародний медичний коледж, а також університет, де вивчав фізичну реабілітацію. До речі, зараз беру участь у змаганні масажистів. І там я є єдиним незрячим. 

Про салон мріяв п’ять років, а відкрив за два тижні

Я знаю, як складно знайти роботу і своє місце у соціумі незрячим. Тому вирішив допомагати їм. Для цього заснував “Організацію Незрячих Людей Активних і Незалежних” (ОНЛАіН). Масажний салон, про який мріяв більше 5 років, також є частиною організації.

Така довга мрія реалізувалась за два тижні. Я розповів про свою ідею Зої Плотниковій, яка викладала у йога-клубі на Оболоні. Було одне вільне приміщення і саме там ми відкрили масажний салон. Я давно планував, як це все буде, тому відкриття не забарилось. Допомагали друзі. У салон вклав власні кошти, придбав обладнання та матеріали: столи, стільці, олії тощо. Загалом відкриття обійшлось у 30-50 тисяч гривень.

Перший такий в Україні масажний салон ми відкрили на Оболоні в Києві, а згодом переїхали на Чернігівську. Довгий час салон залишався без назви. Своєрідною “вивіскою” для нього служила слава про мій біговий клуб “Guide Runner”. До речі, саме звідси ми залучили п’ятьох масажистів. А назву Health in touch (hit-massage) вигадали згодом під час дружніх посиденьок. 

Масажисти з вадами зору – новий тренд

Перші клієнти, які приходили до нас були мої знайомі і друзі. А так як ми були в одному приміщенні з йога-клубом, то і звідти було багато пацієнтів. Взагалі, спочатку ми позиціонували себе як масаж для бігунів і спортсменів від бігового клубу “Guide Runner”.  Тому у нас було багато спортсменів, які приходили, переважно, з проблемами спини чи ніг.

Сеанс в середньому триває годину, а коштує – 300 гривень. Але все залежить від виду масажу. Наприклад, масаж голови і живота є найдешевшим – 150 гривень, а лімфодренажний і загальний є найдорожчими – 550 гривень. 

Як реклама спрацювало і сарафанне радіо. Після відкриття про нас писало багато ЗМІ і тому клієнти приходили спеціального до незрячих спеціалістів.  А ті, хто потрапляв до нас випадково – були задоволені від масажу.

Для мене було дивним, що деякі спеціально шукали масажистів, які були б незрячими. І це не може не радувати, бо люди стають більш освіченими. Звичайний масажист не викладається настільки, бо має собі за мету заробити кошти. А для незрячого – це справа життя. Хоч, звісно, є виключення.

Жити у темряві з дитинства

Я втратив зір ще у шостому класі. Якось грався з хлопцями і мені потрапила палка межи очі. Відтоді потроху почав падати зір. А потім було багато різних травм, в тому числі і голови.

У восьмому класі я перестав бачити, тому вчителі ходили до мене додому. Я замкнувся в собі, було настільки дискомфортно, що впав в депресію. Ми залишились з мамою удвох, мені не допомогли жодні операції і надії відновити зір не було. Тоді я пішов у спеціалізовану школу, а щоб не зациклюватись на хворобі – мама записала на плавання.

Так почав займатись плаванням з 2002 року. Спочатку це були заняття для себе, а потім брав участь у багатьох змаганнях різного рівня — тричі на чемпіонатах України завойовував “золоту” медаль.

“У нас навіть розробником сайту була людина з інвалідністю”

З плаванням на міжнародні змагання неможливо було потрапити, тому я перейшов у тріатлон,  до якого, крім плавання, входять велогонка та біг. У 2015 році став чемпіоном Європи в Женеві, а також завоював срібну медаль на Чемпіонаті світу в Чикаго. У 2016-му посів другу сходинку п’єдесталу на чемпіонаті Європи в Португалії та чемпіонаті світу в Роттердамі.

У нашій країні незрячі люди нікому не потрібні. У деяких популярних мережах спортзалів, навіть у басейн забороняють ходити людям з інвалідністю різного характеру. Щоб змінити цю ситуацію, я займаюсь волонтерською діяльністю. Організував єдиний в Україні клуб для незрячих “Guide Runner”, члени якого навчаються правильному бігу з гайдами, скандинавській ходьбі та плаванню.

Також ми розробили соціальний проект для людей з вадами зору “Бачу надію” у 2016 році. Тут волонтери навчали незрячих АТОвців жити повноцінним життям. Згодом, проект переріс у  “Організацію Незрячих Людей, Активних і Незалежних”. Тут ми намагаємось допомогти якомога більшій кількості людей.

У нас навіть розробник сайту був з інвалідністю – проблеми з опорно-руховим апаратом. А адміністратор у новому салоні у Броварах – жінка з проблемами з зором. Але ми намагаємось співпрацювати з усіма, щоб довести, що незрячі люди можуть легко пристосуватись у соціумі.

Мрію зробити мережу салонів по Україні

Наші масажисти працюють на відсоток. Вони зробили масаж і пішли. Я хочу, щоб це все було на потоці. Є такі, хто хоче більше заробити і його переманюють на домашні сеанси. Хочеться це все утримувати. Тому у планах – далі розкручувати та поширювати інформацію про наш салон.

Моя головна мета – працевлаштувати незрячих людей, дати їм можливість бути потрібними у соціумі. Зараз потроху розвиваємось і нещодавно відкрили ще один масажний салон у Броварах.  Мрію, щоб такі салони були по всій Україні. 

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі