Невелике село Бобровий Кут на Херсонщині називають еталоном відбудови, адже саме тут вдалося відновити понад 100 будинків. Староста округу в Калинівській громаді Любов Кравець добре пам’ятає, що селу довелося пережити за майже вісім місяців під російською окупацією. #ШОТАМ поговорили з жінкою про відбудову села та життя після окупації.
Хитрощами винесла документи зі старостату
Любов Кравець перебуває на посаді старости в Бобровокутському старостинському окрузі з 2021 року, а до того була секретаркою в Бобровокутській сільській раді. Живе жінка в селі Заповіт через річку від Бобрового Кута — вони в одному окрузі. Людей небагато: у Заповіті — 37, у Бобровому Куті — 240.
Росіяни принесли в село багато біди. Вони стояли там із середини березня до 8 листопада 2022 року. Пограбували місцеву школу, садочок, будинки, виносили все — від рушників до диванів. Любов розповідає, що заради жарту росіяни й пошкоджували техніку — на холодильниках лишилися сліди від куль чи викруток.
Побували вони і в адміністрації села, у приміщенні старостату: винесли навіть столи та стільці. Любов весь час була вдома, хіба їздила до доньки — але теж на окуповану тоді територію. З росіянами старалася контактувати якнайменше, щоб не провокувати конфліктів. Але одного разу вдалася до хитрощів, щоб винести зі старостату документи.
У село двічі на тиждень — у вівторок і п’ятницю — приїжджала машина з продуктами, такий собі перевізний магазин. У ці дні сумки жителів росіяни не перевіряли. Біля старостату вони облаштували собі блокпост. Любов вирахувала, коли більшість окупантів там спатиме, і потроху виносила документи — то щось із бухгалтерії, то заповіти. За 2 тижні усі документи були вдома в жінки.
Обстріли впродовж окупації тривали постійно. Особливо сильні були 2 та 7 вересня — тоді серед місцевих були загиблі. Любов пригадує, що за весь час постраждало понад 100 будинків, 9 з них знищені повністю. Зараз село не обстрілюють, хоч над головами часто пролітають шахеди.
Читайте також: На Київщині вже відновили понад 17,5 тисячі зруйнованих росіянами об’єктів
Волонтери з Дніпропетровщини взялися відбудовувати село
Відновлення Бобрового Кута почалося в липні 2023 року. З відбудовою села допомогли представники програми «Пліч-о-пліч». Державна програма «Пліч-о-пліч» — це проєкт, у якому 15 областей України допомагають відновити Херсонщину. За Бобровий Кут взялися волонтери з Дніпропетровщини.
Любов формувала списки людей, які потребували допомоги, і передавала їх організації. Почали з 81 будинку: оглянули, склали акти й послухали, які потреби є в мешканців. Тоді приєдналися фахівці з «Солідарності» й відновили ще 26 будинків. За 12 будинків узявся фонд «Район номер 1». Так загалом у Бобровому Куті відновили вже понад 100 будівель. Допомагали й самим ремонтом, і матеріалами: міняли вікна, двері, зводили нові стіни, розчищали подвір’я.
«Ще є будинки, в які люди не повернулися, а вони потребують відновлення. Але в організацій є свої умови: відновлюють лише ті будинки, де є люди»,
— розповідає Любов.
Багато хто повернувся, бо був упевнений, що житло відбудовують, та є селяни, що виїхали за кордон і поки залишаються там, адже досі є проблеми з водою — її в село завозять, або ж у кого є колодязі, ті діляться водою з сусідами.
Читайте також: Відновлений ліцей на Чернігівщині поповнив бюджет громади на 1,5 мільйона гривень
Життя триває, продовжують допомагати людям
Людям постійно видають гуманітарну допомогу, привозять безкоштовний хліб і продуктові набори. Та польові роботи не вдалося відновити повністю.
До повномасштабної війни багато жителів тримали корів та інших свійських тварин. Любов пригадує, що всього в окрузі було 150 корів, а зараз у 5 разів менше. У жінки теж було хазяйство, та корів довелося продати майже за безцінь, бо утримувати їх складно й немає, де випасати. Хоч поля й частково розміновані, та балки та лісосмуги — ні. Багато тварин постраждали від обстрілів, багатьох у людей вкрали росіяни — Любов каже, що спочатку вони забирали свиней, а тоді перейшли на телят і курей.
Бобровий Кут дуже постраждав від окупації, і хоч відбудова села майже закінчена, у Любові Кравець досі багато роботи: прийняти людей, записати потреби, які нікуди не зникають, допомогти з довідками, направити до фондів для допомоги — і юридичної, і психологічної. Якщо в Калинівську громаду приїжджають фахівці з організацій, то Любов і її колеги пишуть про це в групу села, щоб люди знали, що вони не самі і їм є куди звернутися. Староста каже, що не у всіх є смартфони, особливо у старших людей, тому їм вона сама телефонує, щоб розповісти новини:
«Звісно, я не можу для них зробити все те, що потрібно, але те, що в моїх силах, я стараюсь робити. Це мій стимул — допомогти людям».
