Уявіть: ви хочете вийти з лікарні, але перед вами крутий схил і плитка, між якою ви застрягаєте, ніби в пастці. У кінотеатрі зможете подивитися фільм у першому ряду або на підлозі в проході. А коли йдете до кафе, дверний проріз виявиться замалий, а туалет — недоступний.
Для Віктора-Миколи Гаврилюка — ветерана, який після поранення пересувався на кріслі колісному, а згодом з тростиною, — це було рутиною.
ШОТАМ дізнався, як у Луцьку розробники в співпраці з ветеранами знайшли рішення — створили застосунок Better Mobility для людей з інвалідністю, аби піти в магазин чи на каву більше не було проблемою.
Віктор-Микола Гаврилюк
ветеран з Луцька
Квест у лікарні або як вибратися за її межі без сторонньої допомоги
У липні 2023 року я отримав мінно-вибухову травму через скид дрона. Мені відірвало квадрицепс — замість стегна була просто гола кістка. Робили дуже складні операції, і те, що врятували ногу, — це неймовірна удача та професіоналізм наших лікарів.
Поки лежав у багатьох лікарнях по Україні, зрозумів, що не можу самостійно вибратися за їхні межі на кріслі колісному. Наприклад, у Дніпрі навколо будівлі був крутий схил, непристосовані бордюри та пішохідні зони; у львівській лікарні виїхати за територію без сторонньої допомоги знову-таки було неможливо.
У Національному науковому центрі хірургії та трансплантології імені Шалімова в Києві ситуація ще складніша, адже по його території не вдасться їхати через плитку, відстань між якою ширша, ніж колесо крісла колісного. Через це я постійно «влітав» у дірки між плитами.
Якщо вдалося подолати цей квест, то ти виберешся з території лікарні, але й після цього далеко не поїдеш: далі високий бордюр, який самостійно не подолати, не перекинувшись. Я вже не кажу про громадський транспорт, що зазвичай недоступний для людей з інвалідністю.
Допоміг створити застосунок про безбар’єрність
Коли я приїхав на лікування та реабілітацію в Луцьк, то звісно, тут мені було простіше пересуватися, адже місто доступніше та рідне. Однак не всюди є тротуарні спуски або ж часом з одного боку дороги спуск нормальний, а з іншого — специфічний, тому доводилось просити когось на переході про допомогу.
Якщо я наперед не продумував маршрут, як пересуватися містом, то інколи доводилось розвертатися, бо далі бордюр, який я не міг подолати
Тому коли до мене звернулася команда компанії BusMarket Group, яка вирішила створити мапу безбар’єрності, я радо погодився допомогти. З ними ми зі стоянки діставалися до різних локацій, щоб зрозуміти, наскільки мені це комфортно робити на кріслі колісному та як власне має працювати додаток, аби полегшити життя людям з інвалідністю.
На кріслі колісному й так складно пересуватися, а тут іще маєш далі шукати, де є нормальний туалет, де немає сходів, де доступний пандус. А інколи пандус є, але на ньому можна лише вбитись, тому його наявність — це не завжди про доступність. У новому місті людині з інвалідністю буде комфортніше з мапою безбар’єрності: вона не перейматиметься, куди їй завітати, а спокійно оцінить локації в застосунку.
Додаток буде корисний не лише для людей з інвалідністю, а й для їхніх друзів, знайомих і родин, аби попередньо перевірити, в який заклад вони можуть піти, та самостійно запропонувати доступну локацію.
Ми живемо в обставинах, в яких не знаєш, що може з тобою трапитись, а в умовах війни — тим паче. Водночас люди з інвалідністю — це люди, які жили повноцінно своє життя до травми, які не хочуть від нього відмовлятися
У «совку» такі люди були закриті й не бачили світу. Їхнє життя проходило у власній квартирі, і в них не було іншого варіанту. Ми ж зараз через війну чи інші обставини отримали інвалідність і не можемо повноцінно користуватися кінцівками або маємо проблеми з зором, слухом, але цей смак життя, який був раніше, залишається. Ми маємо бути повноцінними членами суспільства. Фізичні травми не повинні жодним чином обмежувати самореалізацію.
Віталіна Веремчук
фахівчиня зі зв’язків з громадськістю компанії BusMarket Group
Доступність — це не лише для людей з інвалідністю, а й для кожного з нас
Долучалися до розробки застосунку Better Mobility всі, хто мав бажання щось розповісти чи зробити свій внесок. Однак велику роль у проєкті відіграли айтівці з BM Tech — вони були одними з тих, хто ініціював ідею додатка та її просував. Так проєкт став корпоративною соціальною відповідальністю компанії.
Люди на кріслах колісних, зокрема, ветерани були одними з тих, кого ми постійно опитували та з ким радилися при створенні застосунку. Одним з них був наш знайомий Віктор-Микола Гаврилюк.
Також наша команда познайомилася з ветераном, який після повернення з війни довгий час не виходив з дому, тому що не розумів, куди може піти. Він шукав на Google Maps заклад, в який хотів потрапити, але не знав, чи зайде туди. Коли ж побачив наш застосунок, то сказав, що нарешті може побачити ширину дверей, кут нахилу пандуса, його стик із землею та поручні — це важливо, тому що бувають різні крісла колісні та травми в людей.
Є різні мапи, які символічно показують, чи доступна локація або наявність у неї пандусу, але в реальності це часто нічого не говорить людині на кріслі колісному. Пандус не завжди функціональний — іноді це може бути абсолютно дивна конструкція з матеріалів, які не призначені для цього, або ж із неправильним кутом нахилу, через що людина на кріслі колісному не може виїхати нагору. Наш застосунок дозволяє це все побачити.
Доступність — це не лише для людей з інвалідністю, а й для кожного з нас. Батькам з дитиною у візочку, людям старшого віку та людям на кріслах колісних потрібний безбар’єрний простір, адже це про загальний комфорт і повагу
Наша інфраструктура все ще залишається недосконалою, і навіть нові будівлі часто не відповідають вимогам доступності. Водночас сьогодні ми просто не маємо права залишати без уваги й можливостей наших військових, які понесли велику жертву та здобули поранення на війні.
Як допомогти у розвитку застосунку
Ми зробили так, щоб кожен користувач, який не є експертом з безбар’єрності, міг оцінити доступність локації завдяки простому алгоритму — достатньо давати відповіді на запитання про те, що ти бачиш перед собою.
Застосунок попросить його зробити фото входу в приміщення та звернути увагу, чи є там сходи, пандус або ліфт. Якщо є пандус, Better Mobility показує, які саме місця на ньому сфотографувати, адже так людина самостійно зробить висновок, чи зможе потрапити в заклад.
Частину цієї інформації можна перевірити на Google maps, але не так якісно, як у застосунку, який чітко описує доступність по всіх критеріях.
Проте зараз за допомогою додатку можна оцінити лише вхідну зону. Аби людина повноцінно отримала послугу, вона повинна розуміти, чи не буде перешкод у самому закладі, як-от порогу, сходів чи вузьких коридорів. Ми вже почали над цим працювати.
Наразі маємо алгоритм оцінки внутрішньої доступності аптек, а також незабаром зʼявиться інформація про внутрішню доступність крамниць, супермаркетів і готелів.
Аби мапа була корисною, зараз її важливо наповнити, тому ми закликаємо завантажити застосунок і зробити в ньому один огляд закладу. Ми віримо, що маленькі кроки кожного небайдужого можуть суттєво покращити доступність багатьох локацій у містах України. Скачати застосунок можна за посиланням.
