Під учнівськими вишивками Варвара Каринська сховала унікальну церковну. Так колекцію вдалося врятувати від знищення радянською владою. Врятувалася тоді й Варвара.
Про те, як українка підкорила Голлівуд і вписала своє ім’я в історію моди та балету, дослідили ШОТАМ.
Вивезла діаманти в капелюшку доньки
Народилася Варвара в Харкові у 1886 році. Її батько Андрій Жмудський був текстильним магнатом і благодійником. Саме завдяки йому в місті з’явився Благовіщенський собор у його сучасному вигляді — тепер це один із символів Харкова. А завдяки бізнесу батька маленька Варя поринула у світ тканин і вишивки. Вона ще з юних років вчилася рукоділля, що в майбутньому стане справою її життя.
Дівчина одружилася, народила доньку, але втратила першого чоловіка. Вдруге вийшла заміж за юриста Миколу Каринського і в 1915 році пара переїхала до Москви. Там Варвара робила перші кроки до кар’єри в мистецтві та моді — створювала колажі зі шматків тканини та малюнків. У 1917 році Жовтневий переворот змінив долю і Варвари, і її родини. Жінка опинилася в Криму, її чоловік емігрував, а батько втратив усі статки.
Варвара знову поїхала до Москви, де шила капелюшки та сукні й відкрила школу вишивання ARS. Але ситуація лишалася хиткою: більшовики вимагали націоналізувати її бізнес, а самій модельєрці пропонували розшивати прапори для Червоної армії. Тож у 1924 році жінка наважилася тікати з радянського союзу. Для цього розробила таємний план: нібито вирушила в Європу на виставку учнівських робіт на тему слави СРСР, але під дитячими роботами Каринська сховала унікальні вишивки 12–18 століть, які дбайливо колекціонувала. Діаманти, які в неї лишилися, зашила в капелюх доньки, а в підкладку свого пальта сховала гроші. Так їй вдалося почати нове життя у Парижі.
У літературі є Шекспір, а в костюмах — Каринська
У столиці моди Варвара Каринська, здавалося, почувала себе, як риба у воді. Допомогли її природний смак, вміння вишивати й поєднувати текстури. У Парижі Каринська створювала костюми для балету, співпрацювала з відомими художниками, серед яких і Сальвадор Далі. Її слава зростала. Саме в цьому місті у неї почалася співпраця з Джорджем Баланчиним — відомим балетним хореографом. Він казав про жінку: «У літературі є Шескпір, а в костюмах — Каринська». І справді — її вироби були дивовижної краси та витонченості.
На Парижі вона не зупинилася — працювала також у Лондоні, де створила ательє театральних костюмів, а в 1939 перебралася до Штатів, у Нью-Йорк.
У США Каринська продовжувала розвивати свою кар’єру модельєрки та, до слова, оформила експозицію Сальвадора Далі на Всесвітній виставці. У Нью-Йорку Варвара знову працювала з Баланчиним і стала головною стилісткою New York City Ballet. На той час їй вже було 55, але енергії вистачило на 9 тисяч костюмів!
Також Каринській належить винахід, що полегшив життя балерин. Раніше балетні пачки робили за допомогою металевих кілець, щоб виріб тримав форму, але вони були незручними та заважкими. Це виправила саме Варвара — вона придумала, як із шарів шифону та сітки створити легку й зручну пачку. Її назвали Powder Puff Tutu.
В інтерв’ю «Українській правді» керівник ательє New York City Ballet Марк Геппель розповів про особливості роботи відомої модельєрки. Наприклад, що вона не любила фарбувати тканини, а натомість створювала цікаві колірні поєднання:
«Її відчуття кольору було дивовижним. Коли ми працюємо зі створеними Каринською костюмами в нашому архіві, то часто бачу на розроблених нею пачках одну й ту саму річ, за якою вона була відома. Для балету La Valse вона зробила один або два верхні шари спідниці вугільно-сірого кольору, а під ним поєднала кілька шарів яскраво-рожевого, яскраво-помаранчевого та дуже яскраво-червоного кольору, створивши ефект несподіванки, коли танцівниця рухалася».
Вручну шила костюми та їздила у Францію
У 62 роки Варвара (або ж, як її називали у Штатах, Барбара) стане першою володаркою «Оскара» за костюми, які пошила до культової «Жанни д’Арк» режисера Віктора Флемінга. Головну роль у фільмі отримала Інгрід Бергман.
А завдяки Каринській Інгрід на екрані просто сяяла! Модельєрка підійшла до завдання дуже продумано: їздила на батьківщину Жанни д’Арк, вивчала середньовічні костюми та разом зі своєю помічницею створювала одяг вручну.
Це була не перша та не остання кінострічка, костюми до якої створювала українка. В її дизайнах красувалися й Марлен Дітріх, і Вів’єн Лі.
Каринська по праву вважається важливою фігурою у світі моди, дизайну та балету. У 1977 році вона працювала над своїми останніми костюмами. Потім пережила інсульт, параліч і шість років не могла говорити. Померла видатна модельєрка у 1983 році, не доживши до свого 100-ліття три роки, але її спадок живе досі.
Марк Геппель каже, що в архівах балету вони бережуть усі костюми, створені Варварою, та пробують відтворювати їх якнайближче до оригіналу. Але два з них з’являються на сцені й досі — туніки з китайськими мотивами. Їх обережно реставрують і гордо розповідають, що до цих тканин торкалася сама Каринська.
Українку не так давно почала відкривати для себе її батьківщина. У 2003 році в Харкові заснували Фонд імені Каринської, пізніше встановили меморіальну дошку. Також Варвара стала героїнею проєкту «Книга-мандрівка. Україна» — відео про неї можна переглянути на ютубі.
