Премію імені Леся Курбаса присуджують щороку в лютому до його дня народження. Її отримують професійні театральні режисери за розвиток сучасного сценічного мистецтва.
Про це повідомили у пресслужбі Міністерства культури та стратегічних комунікацій.
Як відбиратимуть переможця
Переможець конкурсу зможе отримати 20 000 гривень за театральну постановку, яку вперше представили у 2024 році. Основні критерії відбору:
Літературна критикиня та книжкова оглядачка Олена Лисенко впевнена: класика може бути захопливою та несподіваною. Тому в цій добірці для ШоТам спробує зруйнувати поширений міф про те, що класична література — це лише складні для сприйняття тексти чи нудні історії, які нас змушували читати у школі.
Ці три романи — шанс подивитися на класику по-новому: як на джерело задоволення та інтелектуальної насолоди від несподіваних сюжетних поворотів і блискучої мови авторів. Ідеї, персонажі та почуття, які можна знайти в цих книжках, резонують з нашою реальністю, тому ці твори і вважають класикою.
«Невеличка драма» Валерʼяна Підмогильного
Фото: видавництво Vivat
Це книжка, яку Олена радить літературним неофітам й одразу інтригує — тут відбувається ого-го, яка драма. Адже закоханість, особливо перша — це дуже сильні почуття, що межують з юнацьким максималізмом.
Валерʼян Підмогильний добрий відомий завдяки культовому роману «Місто», проте для багатьох дослідників і читачів «Невеличка драма» — набагато яскравіший і глибший твір, адже він занурюється в людську психологію та досліджує її.
Сюжет розгортається в Києві часів НЕПу (нова економічна політика, впроваджена з 1921 року — прим.ред) в будинку Марти Висоцької. Молода й перспективна дівчина розпочинає карʼєру, сама знімає житло, мріє про нове пальто і палке кохання. До неї в гості заходять двоє залицяльників: радикальний пролетар і поламаний життям романтик. Проте життя головної героїні змінюється, коли разом з романтиком до неї приходить Юрій Славенко — між Мартою та Юрієм починає жевріти щось більше, ніж товариська ввічливість.
Цінність цієї книжки полягає не лише в чудовій любовній історії, а й у вмінні автора працювати з характерами персонажів. Підмогильний — творець інтелектуальних, урбаністичних романів. Його герої не виглядають, як маріонетки чи паперові фігурки — вони повнокровні та самостійні, з великим спектром почуттів. Екзистенційні пошуки Валерʼяна Підмогильного виливаються в глибокі міркування героїв, суперечки й інтелектуальні бесіди.
«Доктор Серафікус» Домонтовича
Фото: видавництво Vivat
Роман В. Домонтовича «Доктор Серафікус» може відштовхнути своєю філософською назвою, але сам текст читається легко та приємно.
Домонтович пише про той самий Київ 20-х років минулого століття. Його герой — професор Василь Комаха, який живе своє буденне й не дуже цікаве життя. Він ходить на роботу, спілкується з дівчинкою Ірцею та іноді бачиться з колишнім другом Корвином. Саме Корвин називає професора Серафікусом, натякаючи на його позаземність, відлюдькуватість і дивакуватість.
В один літній день Корвин знайомиться на київському пляжі з Вер Ельснер. Він намагається почати з нею стосунки (Вер одружена) та знайомить з Василем Комахою. Тоді починається найцікавіше: як земна жінка може побудувати стосунки з серафічним чоловіком? Чи довго вони зможуть терпіти одне одного?
Домонтович прибрав кілька фінальних розділів роману та видав першу частину з натяком, що колись буде й друга. Цього, на жаль, не сталося, і роман існував у незавершеному вигляді багато років. У 2024 році «Доктор Серафікус» вийшов повністю — з тими розділами, які обрізав автор. Може він планував змінити фінал? Ми цього ніколи не дізнаємося.
Проте можемо побачити, як В. Домонтович описував романтичні стосунки двох чоловіків. Спойлер — як і будь-які інші стосунки, проте помічати в тексті квір-натяки дуже цікаво.
«Майстер корабля» Юрія Яновського
Фото: видавництво Vivat
Коли читаєш цей роман у 21 столітті, здається, що це постмодерністський текст. Наче Яновський — товариш Андруховича, який вирішив позагравати зі своїм читачем у такий особливий спосіб.
Юрій Яновський описує Одесу 1920-х: кінофабрика в розквіті, місто розвивається, і в ньому живуть українські письменники. Завдяки Михайлю Семенку на Одеську кінофабрику приїжджають працювати Олександр Довженко та Юрій Яновський — найкращі друзі, колеги й суперники. Про них автор і пише свій роман, а ще застерігає — мовляв, усі збіги з реальними людьми випадкові.
То-Ма-Кі та Сев насолоджуються молодістю в Одесі, разом створюють кіно, пиячать і ведуть довгі розмови по вечорах. Потім вони зустрічають прекрасну балерину Тайях і намагаються боротися за неї, проте роблять це приховано, адже вони — друзі. А чи саму жінку спитали, з ким вона хоче бути? Може, жоден з чоловіків не стане її обранцем?
Ця боротьба та недовіра один до одного запускає ланцюжок подій, які стаються саме в той час, коли приїжджає іноземна делегація, і саме друзі мають зняти подію та зафіксувати її в історії. Наратор — 70-річний То-Ма-Кі — пригадує цю історію та переказує її читачам, час від часу дозволяючи читачам підглядати в листи, які йому написали сини.
Яновському насамперед ідеться про дружбу й творчість. Він описує симбіоз, із якого народжується кіно. Але чим закінчиться реальна історія письменника? Добре, що його герої цього ще не знають.
Виставку «Кольори Співдружності: Україна-Латвія» відкрили у Сеймі країни. Її створили для того, аби нагадувати про важливість підтримки України під час повномасштабної війни.
Про це повідомили журналісти суспільного мовника Латвії LSM.
Проєкт із дитячими малюнками відкрила спікерка парламенту Дайга Мієриня. Вона сказала, що ця виставка є символічною, адже роботи дітей можуть емоційно показувати, наскільки важливо підтримувати їх та Україну.
«Хочу показати, що за всіх часів добро перемагає зло. Це дуже важливе посилання, оскільки всі діти України чекають, коли на нашій землі запанує мир, по небу не літатимуть ворожі ракети, а наші захисники повернуться додому», — написала 11-річна Анастасія Тузенко, яка намалювала одну з робіт.
Нагадаємо, що на Одещині відкрили перше укриття для школи, на яке зібрали через UNITED24 (ФОТО).
Сучасна українська кіноіндустрія налічує безліч талановитих жінок у різних професіях: сценаристки, акторки, монтажерки, операторки. ШоТам розповість про 10 сучасних режисерок і їхні фільми, які варто подивитись.
«Ти мене любиш?», Тоня Ноябрьова
Coming-of-age драми або драми дорослішання охоплюють великий пласт сучасного українського кіно. Це й не дивно: режисери прагнуть відрефлексувати період свого життя в СРСР, і найчастіше ним є саме юність. Водночас розпад радянського союзу може стати вдалою метафорою дорослішання та переходу з одного етапу розвитку героя до іншого.
Доньці відомого столичного режисера Кірі 16 років, але вона дуже хоче здаватися старшою. Проте її уявлення про доросле життя сильно відрізняється від колючої реальності. Безтурботне життя Кіри починає руйнуватись, коли її батьки оголошують про розлучення. Дівчина вирішує накласти на себе руки, але її рятує лікар швидкої допомоги Міша.
Стрічку створили в копродукції України та Швеції, а прем’єра фільму відбулась на Берлінале у 2023 році. Виконавицю головної ролі Карину Химчук нагородили національною премією «КІНОКОЛО» та відзнакою за найкращу жіночу роль від Одеського міжнародного кінофестивалю. Легально подивитися фільм можна на Sweet.tv.
Також радимо сатиричну комедію режисерки «Герой мого часу» (2017) про хлопця, який переїздить до великого міста та постає перед труднощами адаптації.
«Назавжди-назавжди», Анна Бурячкова
Дебютний фільм кліпмейкерки Бурячкової розповідає про дорослішання 15-річної Тоні в Києві в 1990-х. Дівчина змінює школу та знаходить там нову компанію друзів. Разом підлітки переживають перші почуття, вирішують конфлікти й шукають пригод на околицях постсоціалістичного Києва. Тоня потрапляє в центр любовного трикутника, де тільки вона здатна зробити правильний вибір. Проте темна таємниця з минулого змінить усе проти волі героїні.
Світова прем‘єра картини відбулась у програмі «Orizzonti Extra» на 80-му Венеціанському кінофестивалі. Головні ролі виконали молоді актори Аліна Чебан, Єлизавета Цілик, Артур Алієв та Захар Шадрін. Наразі фільм можна переглянути в кінотеатрах.
Після свого дебюту режисерка активно працює над екранізацією пригодницького роману «Тигролови» Івана Багряного.
«Я і Фелікс», Ірина Цілик
Дебютом Цілик в ігровому кіно стала екранізація автобіографічного роману «Хто ти такий?» її чоловіка — письменника та військового Артема Чеха.
Драма «Я і Фелікс» розповідає про дитинство та дорослішання Тимофія в Черкасах у 90-х. Його другом і вчителем стає новий чоловік бабусі Фелікс — у минулому контррозвідник, ветеран війни в Афганістані та людина тяжкої долі. Це історія про різні покоління, які співіснують разом, попри всі світоглядні відмінності, травми й досвід. Стрічка доступна до перегляду на Netflix, Megogo, Sweet.tv та Kyivstar ТБ.
Раніше Ірина зняла документальний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин» про життя родини в «червоній зоні» Донбасу. Стрічку відзначили за найкращу режисуру в категорії світової документалістики на американському фестивалі незалежного кіно Sundance.
«Стоп-Земля», Катерина Горностай
Одна з перших українських драм дорослішання розповідає про 16-річну інтровертну школярку Машу. Вона навчається та проживає напружені й неповторні роки старшої школи разом з близькими друзями Яною та Сєнею. Окрім майбутніх іспитів, вийти з зони комфорту Машу змушує закоханість в однокласника Сашу. Дівчина розуміє, що якщо не наважиться на діалог, ніколи не знатиме, чи взаємним є її кохання до хлопця.
Міжнародна прем’єра відбулась на 71-му Берлінському МКФ, де стрічка отримала нагороду «Кришталевий ведмідь» юнацького журі конкурсної програми Generation 14plus. На 12-му Одеському МКФ стрічка отримала Гран-прі. Фільм став лавреатом премії «КІНОКОЛО» 2021 року в пʼяти номінаціях.
Соціальна драма розповідає історію лікарки швидкої допомоги та матері-одиначки Анни, яка разом зі своєю 12-річною донькою Катею мріє про краще життя. Їхній спокійний світ раптом порушує серйозне й жорстоке потрясіння, яке ставить Анну перед моральною дилемою та кидає виклик її внутрішнім переконанням у суспільстві, що, здається, не має жодних моральних орієнтирів.
Фільм відзначили спеціальним призом журі Ciné+, а його акторку Анастасію Карпенко — «Золотим леопардом» на МКФ у Локарно. Також Анастасію нагородили національною премією «Золота дзиґа» за кращу жіночу роль. В Україні фільм визнали найкращим у повнометражному конкурсі Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість».
Біографічна драма заснована на історії боротьби журналістки Яніни Соколової з раком. За сюжетом, молода й успішна кар’єристка та телеведуча Ніна Сокіл дізнається про свою онкологію. Її життя кардинально змінюється, а разом з цим і світогляд. Фільм є частиною однойменного мультимедійного проєкту, мета якого — допомогти онкохворим людям усвідомити цінність свого життя та почати боротися за нього. У стрічці грали непрофесійні онкохворі актори, для яких участь у фільмі була новим досвідом. Фільм можна легально подивитись на Megogo, Sweet.tv та Kyivstar ТБ.
Раніше Нікітюк зрежисувала кримінальну драму «Коли падають дерева», в якій головну роль зіграла Анастасія Пустовіт («Між нами», «Божевільні», «Перші ластівки»). Це історія про дівчину з села, яка хоче самостійно вирішувати своє майбутнє, проте її засуджує родина за любов до бандита.
«Я, “Побєда” і Берлін», Ольга Ряшина
За три дні до запланованого концерту музикант-початківець Кузьма вирушає зі своїм другом Бардом до Берліна на старій автівці «Побєда» — кажуть, там є колекціонер, готовий обміняти жовту бестію на шестисотий «Мерс». Кузьма обіцяє своїй дівчині Барбарі повернутися додому на новій тачці, а хлопцям з гурту — встигнути на виступ, проте все йде не за планом.
Фільм заснований на однойменних мемуарах Андрія Кузьменка. До виходу стрічки також випустили кавер-альбом з пісень музиканта, які звучали у фільмі.
Фільм, заснований на однойменній п’єсі, яку Ворожбит написала для лондонського театру «Королівський двір», є одним з найперших і найяскравіших фільмів про російсько-українську війну, знятий з жіночої оптики. Фільм складається з п’яти новел-історій людей, об’єднаних темою розбитих доріг. Документальні історії режисерка збирала під час роботи над фільмом «Кіборги», де виступила сценаристкою.
Міжнародна прем’єра стрічки відбулася на 77-му Венеційському кінофестивалі в конкурсній програмі Міжнародного тижня критиків. «Погані дороги» отримали відзнаки української національної премії кінокритиків «КІНОКОЛО» в номінаціях «Відкриття року», «Найкращий актор» та «Найкраща акторка», а також п’ять «Золотих дзиґ». У 2020 році Україна висувала стрічку на Оскар у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».
Фільм розповідає про молоде подружжя з Донбасу, яке планує стати батьками. Вони потрапляють в епіцентр подій авіакатастрофи рейсу MH17 Malaysia Airlines 17 липня 2014 року в селі Грабове Донецької області. Жінка відмовляється евакуюватися навіть тоді, коли село захоплюють озброєні угрупування. «Клондайк» продовжує тенденцію зображення війни з жіночого погляду й досліджує низку контроверсійних питань щодо українських громадян у російській окупації.
У січні 2022 року стрічка отримала нагороду за «Найкращу режисуру світового кіно» на кінофестивалі Sundance. Також «Клондайк» отримав Приз екуменічного журі на 72-му Берлінському МКФ. Український Оскарівський комітет обрав стрічку офіційним представником від України на премію «Оскар» у 2023 році.
Пара молодят заїжджає в новий будинок у передмісті Києва. Вони поступово облаштовують свою квартиру, запрошують друзів на новосілля та планують майбутнє. Проте настає 24 лютого 2022 року, місто окуповують, а у дворі будинку російські військові облаштовують штаб. Закохані опиняються в пастці власного дому та мають впоратись із найскладнішим випробуванням для їхніх почуттів.
Фільм представили в межах офіційної програми в секції Biennale College Cinema на 81-му Венеційському кінофестивалі. «Медовий місяць» отримав Гран-прі МКФ «Молодість» у 2024 році.
Коментарі