«Увесь світ захоплюється нами». Історик розповів про 10 головних досягнень незалежної України

24 серпня Україна відзначає 31 річницю незалежності. Цьогоріч замість святкових концертів та урочистих заходів увага всієї країни та всього світу прикута до подій на фронті. Усі слідкують за тим, як українські воїни нищать російських окупантів.

Та за три десятиліття Україна посилилася не лише у військовій сфері. Діджиталізація, внутрішній туризм, українізація та відцифрування архівів – це лише мала частина досягнень, якими нам варто пишатися. Про ключові явища доби незалежності ШоТам розповів історик Антон Бондарєв.

Антон Бондарєв

Історик, краєзнавець, генеалог

Дослідник історії Харкова та Першої світової війни на Закарпатті, автор проєкту «Історії міста Харкова». Автор проєкту «Ніч Історії Харкова»

Потужна армія

На тлі початку війни українська армія дійсно почала міцнішати. Зокрема, це стосується численності бійців та наявної зброї. А з початком вторгнення кількість бійців в українській армії зросла вп’ятеро.

Ще приблизно десятиліття тому ставлення українців до армії було не надто позитивним. Натомість сьогодні люди, коли бачать військових, починають їм дякувати й вклонятися. Бійців реально поважають, адже саме ці люди захищають наші домівки. Бути військовим – це престижно. Ба більше, часом ті, хто не можуть бути військовими, дійсно заздрять.

Українізація міст та обʼєднання

Я постійно жартую, що ніхто для України не зробив так багато, як Путін. Мабуть, саме завдяки війні чимало населених пунктів стали дуже проукраїнським. Наприклад, Харків раніше мав дуже м’яке ставлення до країни-агресора. Але зараз усе кардинально змінилося.

У Першій світовій війні одні українці були в лавах Російської імперії, інші – Австро-Угорської. Під час Другої світової громадяни теж бували по різні сторони. А зараз фактично триває вже Третя світова війна. Те, що всі українці об’єднані й згуртовані, що не виникає сумніву, за кого воювати, – це дуже велике досягнення.  

А ще за останні роки все більше змивається відмінність між заходом та сходом, слобожанами та галичанами. Ми всі – українці, і немає регіонального поділу. Кожен регіон, попри свої відмінності, збагачує інші.

Вірю, що після закінчення війни вже не буде жодного поділу на «Схід» і «Захід». Ми всі станемо єдиними та будемо суперкосмічною нацією. Наша могутність – у нашому різноманітті.

Діджиталізація

Ще одне доволі позитивне явище – цифровізація держави. Зʼявилася можливість не ходити, наприклад, до житлово-експлуатаційних контор, а просто заходити в електронний кабінет. Там можна сплачувати за комунальні платежі, що дуже зручно.

Крім того, два роки тому в Україні офіційно запустили так звану державу в смартфоні – мобільний застосунок та портал «Дія». Застосунок дає змогу зберігати водійське посвідчення, внутрішній і закордонний паспорти й інші документи в телефоні, а також передавати копії при отриманні банківських чи поштових послуг.                            

Цифрова освіта

В Україні постійно відбуваються різні тренінги щодо цифрової освіти. Наприклад, у Харкові в бібліотеці Короленка були тренінги для літніх людей: як користуватися комп’ютером та інтернетом. Це прискорює та спрощує багато процесів.

На вже згаданому порталі «Дія» є Національна онлайн-платформа для розвитку цифрової грамотності. Там публікують освітні серіали, які дозволяють розібратися у різних сферах.

Відцифрування архівних документів

Вже декілька років в Україні щотижня відцифровують купу архівних документів. Тепер людина, умовно, з Африки чи Ірландії може зайти на наші архівні ресурси та працювати з документами. Це зробило Україну відкритою для світу. Наприклад, Росія, яка дуже пишається своїм минулим, має доволі мало відцифрувань. Уся їхня історія закрита.

Відцифрування документів часто відбувається на локальному рівні, як от з державного архіву Житомирської області. Також нещодавно Державна архівна служба уклала договір зі всесвітнім ресурсом FamilySearch про відцифрування документів генеалогічного характеру, тобто метричні книги.

Інтерес людей до їхнього роду

Усе більше в Україні набирає популярності зацікавленість людей у своєму родоводі. Колись вважалося, що дізнатися про своїх пращурів – це привілеї дворян або дуже заможних людей. В останні роки зацікавленість серед усіх верств населення космічно зросла.

Читайте також: Символ свободи та незалежності. Що ви знаєте про історію українського прапора? (ТЕСТ)

При чому, коли люди замовляють дослідження родоводу, їм не хочеться виявитися причетними до, умовно, дворян, купців, євреїв чи шотландців. Вони просто цікавляться, де їхня рідна земля.

Вивчення мальовничих місць

Колись у соціумі існувала така міфологема, що найцікавіша архітектура й мальовнича природа – тільки на заході України. А от в останнє десятиліття люди на сході почали фільмувати сади, старовинні церкви, мальовничі місця. Схід став більш відкритим. Люди дізналися, наскільки, наприклад, на Слобожанщині мальовнича та цікава природа та архітектура.

Якісні переклади

Мені дуже подобається, що в Україні почали з’являтися якісні переклади, наприклад, західноєвропейських історичних джерел та літератури. Раніше український інтелектуальний читач був дуже залежний від російського ринку. Як правило, якісь переклади літератури, наукових праць чи історичних документів виходили в Росії. Наразі з кожним роком я бачу все більше такого в крутому українському перекладі. Наприклад, книга відомого шведського історика та філософа Пітера Енґлунда «Захват і біль битви. Перша світова у 211 епізодах».

Так, іноді наші переклади критикують. Але те, що ринок інтелектуальної книги став українськомовним, – це величезне досягнення. Коли ми маємо інтелектуальний продукт у нормальному перекладі, українська інтелігенція не читає російську літературу. 

А ще український сегмент YouTube дуже потужно розвивається. На Netflix тепер можна дивитися фільми та серіали з українським дубляжем. Коли всесвітні ресурси роблять дубляж українською або вказують, що можна заплатити за продукцію в гривні, це теж дуже потужне явище.

Свобода слова

Роками в Україні впроваджувалася свобода слова. І це класно, адже зараз кожна людина може висловлювати власну думку і розуміти, що її за це не посадять за ґрати.

А ще мені подобається, що все більше засобів масової інформації переходять на українську. Це я вам кажу з російськомовного Харкова. На мій погляд, у нашій державі іноземною мовою медіа можуть випускати контент лише для діаспор і нацменшин.

Бажання бути українцем

Війна дуже вплинула на кожного з нас. Колись усі хотіли бути шотландцями, ірландцями чи ще кимось. А зараз люди по всьому світу знають, як виглядає український прапор. Мені відомо, що мешканці різних частин світу зараз відшукують своє українське коріння. Усі хочуть бути українцями, вони вивчають наші слова. І така тотальна українізація світу не може не тішити.

Вважаю, що після завершення війни дуже багато людей будуть вивчати українську, щоб приїжджати сюди та спілкуватися з нами. На мій погляд, українська має всі шанси стати світовою мовою. Колись усі хотіли вчити англійську, німецьку чи французьку. Тепер, я думаю, на заході Європи буде велика зацікавленість до вивчення саме української.

Що напишуть на сторінках підручника з історії?

Думаю, через десять років події 2022 року для школярів висвітлюватимуть як Третю світову війну. Увесь світ буде згадувати геноцид українського народу. Бо війна – це коли військові вбивають військових на полі бою. А те, що зараз коїться, – це знищення українського народу.

У Радянському союзі було видано понад 10 томів-протоколів Нюрнберзького трибуналу. Думаю, через десятиліття у підручниках йтиметься про так званий «Харківський трибунал» над окупантами, які катували та вбивали мирних українців і ґвалтували жінок.

Зараз у кожному населеному пункті стоять пам’ятники загиблим воякам після Другої світової. Так само через 10 років у нас буде величезна кількість музеїв і пам’ятних знаків цієї війни.

І, звісно, у підручниках буде стаття, присвячена розпаду Російської Федерації та формуванню нових держав. І на уроках світової історії діти будуть розповідати, на що розпалася Росія.