Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Унікальні писанки, якими надихається Gucci: як коломийський майстер підкорює світ

Опубліковано

Вже понад 30 років Олег Кіращук заробляє на життя писанкарством. Все почалось з дитячого захоплення, яке переросло у справу всього життя. Роботи писанкаря з Коломиї зберігаються в багатьох музеях не лише України, а й Америки, Канади, Німеччини та Австралії. Справжня слава про українського майстра рознеслась, коли модний дім Gucci використав орнаменти з писанок Олега у своїй колекції. А ще чоловік проводить майстер-класи та передає свої знання писанкарства не тільки українцям, а й іноземцям. Як роботи українського майстра поширились по всьому світу та чому писанка стала оберегом на війні – читайте далі.

Олег Кіращук

Олег Кіращук

Родом з Коломиї. Писанкарством займається з другої половини 1980-х.  Крім цього, Олег є учасником АТО, членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України, Лауреатом Художньої Премії ім. Я.Лукавецького. Майстер неодноразово брав участь у всеукраїнських та міжнародних виставках.

Їздив по селах до бабусь-писанкарок

Писанка – особливий вид творчості, у якій закладені традиційні гуцульські та покутські символи-обереги, трипільські мотиви та авторські композиції. Коли я лише починав створювати писанки, то звертався більше до автентичних мотивів. А потім їздив на велосипеді по селах Прикарпаття і шукав бабусь-писанкарок, щоб зробити замальовки давніх орнаментів, дослідити їх символіку та значення.

На основі народної творчості я створюю власні композиції, експериментую з кольоровою гамою. Найчастіше використовую тваринну символіку, дуже люблю зображати птахів. Мені подобається творчість Марії Приймаченко і як вона зображує казкових тварин. У моїх писанках також є схожі тварини. Буває, кілька днів обдумую композицію майбутньої писанки, а буває сядеш і руки самі роблять свою роботу.

Одні з найулюбленіших робіт

Створюю писанки на курячих, гусячих, страусових яйцях. Частіше роблю їх на шкарлупі пустого яйця. Це такий варіант для колекціонерів. А от писанки з білком і жовтком ще в давнину мали свою енергетику та особливе значення. Такі писанки навіть вважались лікувальними, бо їх замовляли для пари, яка не може мати дітей. Проте в давнину вважалось, що такі писанки має робити жінка та обов’язково без місячних. А коли йшла до річки по воду для барвників, то ні з ким не повинна говорити. Тоді використовувались натуральні фарби з різних рослин: чорний колір – лушпиння цибулі, червоний – комахи червець, яких сушили та перетирали, жовтий – дрік красильний. А ще яйця обов’язково брали запліднені. Коли писанка була готова, то на неї ніхто чужий не мав права дивитись.

У мене і зараз можуть замовляти писанки для молодят з побажаннями. Але я одразу кажу, що я не мольфар-чарівник і писанка – це вітальна листівка, на якій я малюнком зображую те, що ви хочете побажати парі.

Писанка оберігала і на війні

У мене є писанка з ангелом на фоні автоматних гільз. Ця писанка оберігала мене, коли я воював під Дебальцеве.

На війні я мав з собою блокнотик і щоб трохи знімати стрес, робив ескізи. Так якось і зобразив того ангела, якому завдячую життям. Кілька разів траплялись такі ситуації, наче якась вища сила мене захищала. Якось нас обстрілював міномет і ми вже бачили, що наступна міна точно впаде на нашу позицію. Але минулося. А потім, коли відступали, то позаду був танк, який міг би змішати нас з землею. Але трапилось якесь чудо – танк проломив однією гусеницею український бліндаж і застряг. Ангел врятував.

На війні я отримав поранення осколком в голову. За дві секунди до цього я вирішив зателефонувати дружині, але телефон чомусь випав з рук. Я нахилився, щоб його підняти і в цей момент поруч пролунав вибух, я відчув удар в голову, сніг навколо почервонів від крові – по нас стріляли з протитанкового гранатомета. Якби в ту мить я не нахилився, то, мабуть, отримав би важчі поранення, а так- поранення було легким.

А і це не все. Потім, коли ми відступали, то за щасливою випадковістю натрапили на чернігівських розвідників. Вони сказали, що там, куди ми йдемо, вже чекає засідка.

Всю війну ангел-охоронець мене оберігав. Але блокноту з ескізом не залишилось, тому після повернення я по пам’яті зобразив ангела. Перша писанка залишилась вдома, на згадку. А наступні копії я продавав і виручені кошти віддавав інвалідам війни, або дітям загиблих побратимів. А ще дарував писанки волонтерам, які колись мені дуже допомагали.

“Дівчинка до останнього дня життя тримала мою писанку біля себе”

Хотів би розказати про мою, як я вважаю, найкращу роботу. Це історія, про яку я довгий час не міг розповідати, бо було вкрай гірко.

У 2009 році до мене звернувся знайомий власник художньої галереї в Люксембурзі, який мав маленьку племінницю. Їй було 15 років і вона була смертельно хвора. Лікарі сказали, що їй залишилось жити не більше півроку.

Мене попросили зробити для неї писанку. Пишучи ту писанку, я відійшов від традиційних писанкових канонів – зобразив на яйці гумористичну сценку, де був зображений ведмедик, який вкрав з-під української хати діжку з медом, за ним женуться бджоли, а він відмахується від них галузкою.

Писанка була на гусячому яйці, я подарував її абсолютно безкоштовно. Пройшло кілька місяців і до мене з Люксембургу прийшов лист, де мої знайомі писали, що в них трагічна новина – дівчинка померла. Коли після похорону вони почали розбирати ліжко, де вона лежала, то знайшли рушник, який був замотаний у кулю. А всередині лежала моя писанка. Дівчинка настільки її вподобала, що до останнього дня тримала її біля себе. Це одна з небагатьох писанок, яка принесла настільки велику користь для людини.

Gucci використав орнаменти з української писанки

Найперше, що у мене питають – історію про Gucci. Це було 11 років тому. Мені прийшло повідомлення від знайомого із Нью-Йорка: мій малюнок із писанки використав у своїх колекціях одягу цей Дім моди. Про це написали на одному з іноземних сайтів. Я спочатку не зрозумів, що і як. Подумав, що може то і фейк.

Тоді розумів, що якщо наші журналісти дізнаються, то буде великий шум. Але потім ЗМІ самі почали публікувати цю новину у себе: невідомий майстер, українська писанка, навіть писали- “майстриня”. Коли побачив, що це “свято” проходить без мене, то сконтактувався з журналістами. Через деякий час вони мені привезли глянцевий журнал, де я роздивився ті писанки, і аж тоді вже я був певен, що дійсно- дизайнери Дому моди при створенні колекції одягу, надихалися тими моїми роботами.

Попри все вважаю,  що 90% тих дизайнів тих суконь мало схожі на мої роботи, але орнамент однією із суконь, очевидно, брали з писанки, оскільки і символіка, і кольорова гамма – все однакове. Тому- таки схиляюсь до того, що якийсь модельєр випадково натрапив на мої писанки і використав фрагменти.

Судитись з ними і не збирався, бо то ж не мої особисті символи, а народні.

Пішов на службу і не хотів повертатись до писанок

Я захопився писанкарством ще з 12 років. Цьому мене навчила моя мама. Писав тоді прості покутські писанки – вони прості за орнаментом, але мають глибокий зміст.

А потім у 90-х роках я пішов на службу до Збройних Сил. Тоді твердо вирішив – писати ніколи не буду, повернусь зі служби і знайду чоловічу роботу.

Ще до армії я вважав писанкарство не чоловічою справою. Але наша сім’я жила бідно і я, як старший син, писав писанки, щоб хоч якось допомогти мамі. Ті, перші мої писанки продавав на місцевому базарі, чим суттєво допомагав сім’ї. Після повернення з армії в країні була велика криза і моя мама вмовила мене, щоб я знову повернувся до писанкарства. І коли я вперше за довгий час взяв в руку фарби, то настільки захопився, що перестав виходити надвір. Пам’ятаю, як мама журилась, що всі хлопці ходять по дівчатах на кавалєрки, а я не виходжу з хати.

Писанки поширились по всьому світу

Моя мама стала головним рушієм у всьому. Саме вона організовувала наші сімейні виставки писанок, вишивки, витинанки в Києві, Чернівцях, Франківську… після цього мої роботи почали помічати. А далі була Естонія, де я проводив майстер-класи та водив екскурсії в Українській Церкві, що в м.Таллін. В ті часи я почав брати участь у багатьох Всеукраїнських виставках, а в 2004 році мене було прийнято до Національної Спілки народних майстрів. Через кілька років я зареєструвався на відомому інтернет-ресурсі, де зміг продавати свої писанки по всьому світу. 

 В 2012 році розробив дизайн писанки, з якої франківськими митцями було створено гігантську копію, яка брала учать у Києві в Параді вишиванок на День незалежності. Ця писанка була визнана однією з найкращих. Тоді Івано-Франківськ отримав 30 тис. гривень призових. Наступного року та гігантська писанка знову проїжджала Хрещатиком- вона знаходилась на початку парадної колони на правах минулорічного переможця. Мені це було дуже приємно!

Парадну колону на Хрещатику в 2013 році очолювала гігантська копія моєї писанки, але слідом, за нею- вже везли розмальовані гігантські копії керамічних виробів.

Крім цього всього, потрібно було якось заробляти на життя, а живемо ми не заможно. В Україні немає багатих поціновувачів писанок, тому з 2008 року я  почав продавати свої роботи за кордон через сайт eBay- так у мене з’явились покупці і в Америці, і в Канаді, і в Німеччині, і, навіть, на Кіпрі. Зараз писанки на курячому яйці коштують $20, на гусячому – $50-80. Колись на них був великий ажіотаж, а зараз колекціонери вже мають мої писанки, тому заробітку стало значно менше. Писанки настільки дорогі, що я не можу собі дозволити мати власну колекцію вдома. Є мрія, що колись таки матиму колекцію своїх робіт, але зараз собі того не можу дозволити.

Майстер-класи стали справою життя

Я проводжу майстер-класи в Україні та за кордоном. До речі, за кордоном писанкарство дуже популярне. Пригадую, що ще понад 20 років тому мені показували набір для писання писанок, який було виготовлено в США. У нас і поготів такого немає – все роблять ентузіасти.

Проводжу майстер-класи, щоб ознайомити людину з писанкою, розказати, як це все робиться. Спочатку проводив безкоштовно для благодійних організацій чи шкіл, в інших випадках, звичайно, беру оплату, оскільки потрібно годувати сім’ю. Після повернення з війни майстер-класи стали для мене справою мого життя, адже я  повернувся живий і неушкоджений. Я розумію, що життя потрібно прожити і за себе, і за тих побратимів, які не повернулись. А писанкарство в цьому допомагає.

Суспільство

У Києві запрацювала перша екомашина для збирання використаних батарейок (ФОТО)

Опубліковано

На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».

Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».

Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.

Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії

Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:

  • Eneris Recupyl в Польщі;
  • Accurec в Німеччині;
  • EraSteel у Франції тощо.

Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.

Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.

Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»

Читати далі

Суспільство

«Культурні сили» провели захід на тему підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні

Опубліковано

«Культурні сили» та платформа «Меморіал» 26 березня провели захід, який присвятили розвитку культури підтримки жінок, які втратили чоловіків на війні. На події відбувся відкритий діалог між лідерками громадянського суспільства, представниками патронатних служб, військовими, волонтерами та митцями.

Про це повідомили в «Культурних силах».

Що обговорили на заході

Подію організували для того, аби почати діалог на важливу тему, яку можуть оминати у суспільстві через її важкість. Спікери обговорювали, як не залишати жінок, які втратили коханих наодинці з горем, а також як навчитися не шкодити, натомість вміти підтримувати і турбуватися.

На панелі «Культура підтримки» керівниця психологічного простору «ПроЖИТИ» Катерина Чижик розповіла:

«Для мене особисто одним із тригерних слів було “тримайся”. Нема мені за що триматися, нема за кого триматися. І ще, коли сусіди або хтось кажуть: “та молода, ще вийдеш заміж” це саме болюче, що можна сказати жінці, яка втратила свого коханого чоловіка».

Катерина втратила свого чоловіка у 2023 році. Аби пережити цю подію, жінка почала створювати власне місце сили. У цей період виник психологічний простір «ПроЖИТИ».

Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)

У «Культурних силах» зазначили, що саме в громадському секторі започатковують проєкти, які можуть полегшувати проживання горя втрати.

«Якби не громадський сектор, я взагалі не уявляю, що було б з багатьма членами родин загиблих. Громадським організаціям, які підтримують рідних і близьких загиблих воїнів, треба об’єднувати зусилля, бо державним органам та суспільству часто байдуже на їх проблеми»‚ — розповіла очільниця фонду «Маємо жити» Оксана Боркун.

Також важливою темою для жінок, які втратили своїх чоловіків, є збереження пам’яті про них. Керівниця патронатної служби «Азов.Супровід» Ріна Рєзнік зазначила:

«Є величезна кількість онлайн-петицій про присвоєння звання Героїв України. І ми з одного боку розуміємо, що кожен з загиблих герой цієї країни, а з іншого боку також розуміємо, що не можемо забезпечити кожному цю державну нагороду, назву міста, назву вулиці й таке інше. Зараз це є найбільшим випробуванням, як весь цей обсяг горя акумулювати і дати кожній індивідуальній, величезній, серйозній трагедії достатньо простору і місця для того, щоб це вшанування було достатньо гідним і великим». 

Презентація кліпу «Місто наречених»

На події «Культурні сили» представили новий кліп на пісню Саші Чемерова «Місто наречених». Його присвятили жінкам, які пережили втрату. У кліпі знялася Таті Сонце (Тетяна Мельник).

«Головна героїня цього кліпу не актриса, це жінка, котра втратила свого коханого на війні. І тут на екрані ми можемо бачити не гру, а власне проживання втрати», — зазначив засновник платформи «Культурні сили» Миколай Сєрга.

Автор пісні Саша Чемеров поділився своїми емоціями від переглядання кліпу:

«Як і всі присутні, я вперше дивився цей кліп. І мені важко було втримати сльози. Моїм завданням було не констатувати факт втрати, а дати надію. Тому що життя все ж таки продовжується, все ж таки життя має сенс». 

Відео: ютуб-канал «Культурних сил»

Довідка

«Культурні сили» — це платформа, що об’єднує військових творчих професій, культурних діячів, аналітиків та волонтерів. До цієї платформи входять такі проєкти та бренди:

  • «Культурний десант»;
  • «Книга на фронт»;
  • «Фронтова студія»;
  • «Оркестр 59» тощо.

«Культурні сили» формують та розвивають воїнську культуру, забезпечують морально-психологічну підтримку військових, підтримують родини загиблих, розвивають культурну дипломатію та впроваджують стратегії впливу через культуру та мистецтво.

Нагадаємо, що «Культурні сили» провели у Києві відкриту розмову, присвячену колективній пам’яті.

Фото: «Культурні сили»

Читати далі

Суспільство

На Подолі в Києві відкривають креативний простір MLYN design hub (ФОТО)

Опубліковано

У Києві відкриють новий креативний простір MLYN design hub, присвячений сучасному українському дизайну. Відвідувати простір можна буде щодня та безплатно. Відкриття MLYN design hub запланували на квітень 2025 року.

Про це повідомили у команді простору.

Що буде в MLYN design hub

Простір працюватиме у стінах колишнього заводу «КиївМлин», у якого й запозичили частину назви. Головна мета проєкту — знайомити українців з якісними предметами інтер’єру, що виробили в Україні, та популяризувати їх.

Українські виробники та дизайнери зможуть представляти свої роботи у межах експозицій інтер’єрних предметів. Виставкова зала оновлюватиметься кожні три-чотири місяці.

«В MLYN design hub ми прагнемо зробити сучасний український дизайн більш помітним для широкої аудиторії. Тому відкрили цей простір — затишний, дружній, наповнений подіями, який щоденно дає можливості для розвитку і популяризації дизайну. Тут українські виробники і дизайнери можуть представити свої роботи на постійній основі, а відвідувачі — відкрити для себе якісні, естетично довершені предмети інтер’єру, створені в Україні», — зазначив засновник MLYN design hub Роман Михайлов.

Читайте також: «Довженко-Центр» запускає у шести містах кіноклуб

Перша експозиція

Першою виставкою у просторі стане експозиція під назвою «Зерно». Її створили під кураторством артдиректорки простору Ярослави України.

«Експозиція “Зерно” представить інсталяції різних інтер’єрних зон, скомпонованих з предметів українського виробництва. В ній ми переосмислимо традиції нашого дизайну в потоці сучасних тенденцій», — розповіла Ярослава Україна.

MLYN design hub працюватиме щодня, вхід для відвідувачів вільний. Експозиційна зона працюватиме з 10:00 до 19:00, а подієва зала прийматиме заходи до 23:00. Простір розташований за адресою вулиця Спаська, 36/31, на другому поверсі.

Раніше ми писали, що анонімний митець зі Львова зібрав понад мільйон гривень на військо за допомогою картин.

Фото: MLYN design hub

Читати далі