Українські школярі вибороли призові місця на міжнародному змаганні з астрономії та астрофізики

Станція сортування сміття Shuttle працює вже рік. Її заснували старшокласники на території школи «Аїст», де вони навчаються. За цей час школярі вивезли понад 3 тонни сміття, збільшили кількість категорій вторсировини до 24 та пережили крадіжку.

Попри волонтерський формат роботи та карантин, станція сортування продовжує приймати сировину і в майбутньому планує розширюватися.

Ініціаторка проекту та екоактивіста Марія Ошовська разом з волонтером Андрієм Бураковим розказали, як перетворили закинутий шкільний сарай на станцію «глибокого» сортування сміття, з якими зіштовхнулися проблемами та чому це не просто дитячий шкільний проект.

Марія Ошовська

Навчається на першому курсі УКУ. Займається еко-просвітою та охороною довкілля. Дівчина втілила декілька екопроектів в своїй школі та місті. Зокрема ініціювала акцію у вінницьких кав’ярнях, щоб заохотити людей зменшити використання одноразових горняток та купувати каву в свої. Зараз Марія працює в організації European Democratic Education Community.

Хто приходить на станцію

Коли ми відкрилися минулоріч, то багато чого не знали. Не було досвіду. Навіть зробити вивіски виявилося проблемою. За рік змінилося майже все, зокрема зрозуміли, що приймають зі сміття на переробку, а що ні. Куди це здавати, в яких об’ємах і умовах.

Бувало і буває, що люди приносять вторсировину, для якої немає фракції (фракції — категорії, на які сортують сміття для подальшої переробки – ред.) — утилізувати її ми не зможемо. Тоді пояснюємо чому, що і як. Вони можуть або забрати її назад і знайти своє застосування. Або викинути в смітник на нашій станції, щоб не возити з собою.

Є постійні «клієнти», які знають, як сортувати. Є новенькі, яким потрібно допомогти з цим. Приходять вінничани, яким в середньому 20-30 років, часто сім’ї. Наші однолітки забігають, інколи батьки відправляють дітей самих і ті приходять сортують. Більшість приносять нормальні не брудні речі, найчастіше пет-пляшки та скло.

Загалом виходить тонна сировини в місяць з усіх фракцій. В команді 11 волонтерів, які чергують по тижням і допомагають з сортуванням. Також допомагають місцеві організації. Школа надала приміщення, а це вже неабияке везіння. Адже знайти безкоштовне приміщення в місті майже нереально.

 

Сортують сміття на 24 фракції

Ми зачинялися на карантин і відкрилися на початку літа. За період самоізоляції у людей назбиралося чимало вторсировини, тому навантаження на волонтерів збільшилося. Ми працюємо в чотирьох два рази на тиждень по три години позмінно. На одній зміні працюють 4 людини. В середньому до нас приходить 10-15 людей кожні три години. Але останні два тижні людей побільшало рази в три, й об’єм сировини також збільшився.

Зараз в нас 24 фракції. Приймаємо майже все з побутових речей: скло, макулатуру, алюмінієву та сталеву банки, поліетилен, пет-пляшку, пластик за маркуванням 2, 4, 5, 6, 7, тетрапак та одяг.

Усього чотири основних потоки, куди йде сировина. Два найбільших — ТОВ «Вторма Юа», куди здаємо скло та пет-пляшки та завод «Руслана», який виготовляє з поліетиленових відходів полімеркомпозитні вироби: люки, садову плитку та «лежачих поліцейських» зі сміття.

Зазвичай в інших містах не приймають такий вид пластику, але нам пощастило, що завод знаходиться у Вінниці та приймає непопулярні для переробки речі як от пакети тоненькі, упаковку з-під печива, шоколадок, контейнери для їжі. Тому багато хто дивується, що ми взагалі можемо таку сировину на переробку віддавати.

Читайте також: Здай пляшку – отримай винагороду: українці створили екологічний додаток

Тканину та одяг віддаємо в проект «Vereta», який виготовляє ткані килимки на старовинних верстатах. Іншу частину відсортованого сміття, яке не переробляється, відправляємо у Київ на високотемпературне спалювання. Скоро шукатимемо людей, які допоможуть з цим. Раніше в нас були менші об’єми, тому могли посилками відправляти до Києва. Зараз це вже не вигідно.
Не приймаємо те, з чим небезпечно працювати школярам: лампи, батарейки, електроніка.

Зробили сортувальню Shattle із сараю

Ми назвались Shuttle, тому що мені до вподоби космічна тематика. Це щось тісно пов’язане з надією на краще. Крім того, шатл — космічний човен багаторазового використання. А в цьому ми вбачаємо важливу відповідь на проблему відходів.

Станція сортування зараз — це три кімнати. Вхід в кожну з вулиці. Перша кімната — сортувальна: в ній відбувається основна робота з людьми, та сортування на різні фракції. Друга — для більш подрібненого зберігання: те, що ми здаємо у менших об’ємах, але відсортоване на багато різних фракцій. Також зберігаємо там всілякі інструменти. Третя — основне приміщення для зберігання великих об’ємів вторсировини.

Станція сортування знаходиться в приміщенні колишнього шкільного сараю, про існування якого мало хто взагалі знав. Його не використовували і приміщення виглядало кепсько. Там не було освітлення, усі кімнати були вщент заповнені непотрібними речами, які туди складалися протягом років.

Спочатку ми з волонтерами усе почистили, полагодили і облаштували. Постелили підлогу, яка згоріла. Фасад пофарбували та розмалювали. А потім нас обікрали…

«Все що залишається біля станції — пропадає»

Виламали навісний замок разом з петлями. Тому двері довелося замінити на металеві. Встановили світильник, який, на жаль, також викрали разом з візком, який певно можна перепродати або на металобрухт здати. І те, що ми досі не можемо зрозуміти — забрали маленький екран від ваг. Самі ваги не чіпали.
Не думаю, що це був продуманий заздалегідь план. Мені здається, що це просто поштовх душі не дуже дорослих людей.

Інколи ми проводимо експерименти. Після чергування, приміром, залишаємо тумбочку біля станції. Наступного дня приходимо — її немає. Все що залишається біля «Шатлу» — пропадає.

Коли тільки відкривалися, в одній з кімнат була величезна шафа. Ми її виносили втрьох. Тоді щодня працювали і залишали шафу назовні, адже було важко її кожний раз вносити і виносити. Шафа стара, побита, в жахливому стані. Ми в неї речі складали, ганчірки усілякі. Думаємо, ну шафу точно ніхто не забере. Проте одного разу шафи не стало.

Ми зробили майже все, що від нас залежить, щоб максимально убезпечити станцію від крадіжок. В школі є охоронець, встановлений датчик руху. Думали як поставити камери, але через проблеми з електрикою, їх можна встановити тільки якщо протягнути проводку через шкільне поле. Окрім того гілки дерев затуляють огляд.

Частково Shuttle охороняється камерою, яка встановлена в школі. Але це понад 100 метрів відстані і розгледіти деталі на відео потім неможливо.

Сміття поштою

В нас є адреса, на яку люди відправляють сміття з інших міст, а наші волонтери його потім сортують. Зазвичай відправляють неліквідний пластик, який людина не має змоги здати у своєму місті. Він відправляється на завод «Руслана». На одному з тижней три посилки отримали: дві з Одеси та одна з Вінниці у Вінницю. Дівчина написала, що в неї дуже багато накопичилося сировини, тому вона не змогла приїхати і відправила поштою.

Деякі пишуть і цікавляться чи точно ми усе отримали і чи все добре. Але потім, коли ми вже на сторінці зробили офіційний пост про таку можливість, люди стали просто надсилати, попередньо не зв’язуючись.

Основна проблема — не вистачає волонтерів

Поки що розширюватися не виходить, однак плануємо. Хотілося б в центрі міста відкрилася ще одна станція сортування Shuttle, але потрібно приміщення, яке має бути поділене на дві частини для складування. Таке важко знайти.

Основна проблема з волонтерами в тому, що це мають бути саме школярі. Вони підходять для нашого проекту. Крім загальної еко-ідеї, ми підтримуємо дружні відносини в колективі, адже усі ми з однієї маленької школи й товаришуємо між собою.

Зараз працюємо над тим, щоб була змога брати волонтерів не з нашої школи. Просто в нас немає ніякої заробітної плати. Не кожен хоче працювати за таких умов. Волонтера потрібно ще місяць навчати, щоб він міг бути повноцінним членом команди.

Труднощі з логістикою

Проблема залишається в діалозі між чотирма ланками. Є людина, станція сортування Shuttle, заготівельник (Заготівельники — посередники на ринку заготівлі вторсировини; . скуповують і зберігають сировину та продають заводам на переробку – ред) і завод. Усі вони мають схожі цілі. Але діалог між нами усіма не дуже добре налаштований. Часто виникають проблеми. Сфера динамічна, з’являються нові способи переробки, а заводи інколи змінюють умови постачання. Це впливає на заготівельника, на нас і на людину, яка приносить вторсировину.

Є фракції, які не такі популярні як скло. Приміром, тетрапак, який має змішаний тип:
папір, пластик і алюмінієвий прошарок. А також продукція від побутових засобів з маркуванням PET. Вона матова, кольорова і її не так легко переробити. Це проблемні фракції в сортуванні сміття.

І ми мали справу з одним заготівельником, який нас запевняв, що приймає таку вторсировину, є місця переробки та все налаштовано. А потім дізналися від інших, що насправді він таку сировину не купує. Коли перепитали заготівельника напряму, нам пояснили, що заводи змінили свої умови і тепер не приймають такі фракції. Звичайно карантин також на це вплинув, однак те, що Shuttle не проінформували, поставило нас в незручну ситуацію.

Якщо у заготівельника залишається вторсировина, яку вже не приймає на переробку завод, то вони шукають інші шляхи її утилізації.

Тим паче, що за певну сировину вони вже заплатили, тому в їх же інтересах знайти консьюмера. Однак ми не можемо бути цілком впевнені в цьому, адже немає опублікованих звітів щодо їх роботи.

Ми потім знайшли інші шляхи збуту, але проблема відкритості тут — основна. Завжди думаю, що кожній ланці потрібно відкрито говорити про те, що вона робить і чому вона це робить. І тільки тоді можна буде щось покращувати.

Куди йдуть кошти з вторсировини

Це невеликі гроші за збут сировини і вони майже завжди витрачаються на те, шоб станція сортування розвивалась. Приміром за 233 кг шуршику, РЕ, PP, PS та змішаного пластику заробили 433 грн. Нам потрібно купувати мішки, коли, приміром, на заводі їх десь загублять і ми не можемо їх забрати звідти. Побутові потреби, медикаменти, скотч. Також відкладаємо фінанси на подальше розширення станції. Хочемо отримати грант, щоб відкрити приміщення, залучати волонтерів.

Для багатьох сортування — це зайва морока

Інколи люди думають, що це черговий проект, де все скидають в одну купу. Звісно, це не так. Одна з наших цілей — зробити сортування доступним, почати взаємодіяти в зручному форматі.

Мені запам’яталася досить дивна, але водночас реальна фраза одного чоловіка, який розмірковував над тим, що сортувати важко. Потрібно завжди думати, що ти купуєш і куди потім кинути. Для багатьох це зайва морока. Проте він сказав: «Але не можна інакше. Так же і має бути». Як показує наш проект — це реально. Хочеться вірити, що це не так важко як здається.

Словник

Шуршик — упаковка з матеріалу поліпропілен (маркування 5 РР). Вона рветься рівною лінією при надриві. До шуршику відносять етикетки від води, упаковки від круп, шоколадок тощо.

РЕ, PP, PS — маркування пластику. PE — поліетилен. Це пакети, маркування 2/4 (поділяється на HDPE та LDPE).

PP — поліпропілен. З нього виготовляють кришки для пляшок, пляшки для кетчупу, посуд для гарячих страв,контейнерів для продуктів тощо.

PS — полістирол. Використовується у виробництві піддонів для м’яса та птиці, контейнерів для яєць. А також одноразовий посуд, контейнери для їжі, стаканчики для йогуртів.

На вихідних в Одесі висадили дві алеї магнолій – 12 дерев у Стамбульському парку і 26 дерев в Ботанічному саду.

Про це пише Культурометр.

Зазначається, що до висадки долучилися ініціативні одесити, які підтримали ідею озеленення.

Читайте також: Міжнародний день сексу: Як працює український секс-шоп Lovespace (16+)

 

Також відомо, що дерева були закуплені спеціально для проєкту з благоустрою міста.

Читайте також: «Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір

Нагадаємо, у Києві в ботсаду сфотографували «ніч гінкго».

Як ми повідомляли раніше, на Луганщині з’явився велетенський «Львівський гай».

Усі фото: culturemeter.od.ua.

В обласному центрі Закарпаття презентували новий проєкт «Пізнай Ужанську долину», що має об’єднати всі туристичні локації краю в 10 маршрутів для самостійних мандрівок.

Про це пише Укрінформ. 

Мета проєкту – створити промоцію та покращити туристичну привабливість Ужанської долини, а також сформувати нові партнерства та взаємодію між владою, громадою, представниками різних секторів культури для того, щоб ми разом могли створити спільний продукт. Загалом буде розроблено 10 туристичних маршрутів для самостійних мандрівок Ужанською долиною: вело-, авто-, а також пішохідні маршрути.

Читайте також: «Чорна п’ятниця» чи свідоме споживання? Три історії людей, які вас надихнуть

 

Крім того, у межах реалізації ініціативи розроблять відеовізитівку долини, 10 двомовних (українською та англійською) аудіогідів, 10 фотоальбомів об’єктів історико-культурної та природної спадщини.

Читайте також: П’ять українських виробників електросамокатів та електровелосипедів

Над проєктом працюватимуть екскурсоводи, історики, художники, дизайнери, відеографи, режисери, фотографи, лісівники та журналісти. Також передбачені зустрічі з представниками влади та бізнесу. Об’єкти останніх долучатимуть до нових маршрутів, щоб туристи могли не лише відвідати історико-культурні й природничі пам’ятки, а й смачно поїсти дорогою. Так, автори маршрутів планують розробити для місцевих ресторанів сет із основних страв і напоїв краю.

Серед точок, які можуть привабити мандрівників Ужанською долиною, називають найстаріший дуб України – Дідо-дуб – й унікальне диво Карпат – важкодоступну чорноголовську блакитну лагуну.

Довідка

Ужанська долина простягається від легендарного Ужоцького перевалу до Ужгорода. Це одна з наймальовничіших та найбільш атмосферних місцин на Закарпатті. Тут увагу привертають прадавні колоритні села, мінеральні джерела з корисною водою, архітектурні та інженерні пам’ятки, унікальні природні багатства та неймовірні гірські панорами.

Читайте також: Міжнародний день сексу: Як працює український секс-шоп Lovespace (16+)

Туристичною перлиною долини стала її східна частина – Ужанська верховина. Тут на туристів чекає Ужанський національний природній парк площею понад 39 тис. га. На схилах Ужанської верховини живописно красуються унікальні прадавні церкви, серед яких – Ужоцька дерев’яна церква святого Михайла 1745 року, що входить до світової спадщини ЮНЕСКО.

Серед атракцій краю також Ужоцький перевал зі своїм найстрімкішим підйомом в Україні.

Нагадаємо, у замку на Закарпатті з’явився новий арт-об’єкт.

Як ми повідомляли раніше, на Франківщині з’явилися три лікувально-оздоровчі туристичні маршрути.

Головне фото: ukrinform.ua.

Представники німецького кінематографу зніматимуть фільм про кохання в селі на Рівненщині. Ролі у ньому виконуватимуть українці, інформує Суспільне.

У центрі історії – український атовець, який закохався у іноземку, – розповіла організаторка проєкту Світлана Роїк. 

Що відомо про проєкт?

Проєкт міжнародний, зйомки заплановано на липень 2021-го року.

Фільм про кохання з перешкодами зніматимуть у селі Привільне Дубенського району. 

 

Читайте також: Презентували документальний серіал про нову українську культуру (ВІДЕО)

“У майбутньому у зйомках братимуть участь щонайменше 7 країн світу (Мексика, Італія, Польща, Руанда, Франція, Німеччина, Україна). А представники Німеччини – це світила німецького кінематографу, на рахунку яких уже є переконливий список медіа-проєктів та участі і перемог у міжнародних кінофестивалях”, – розповіла Світлана Роїк. 

Вона зазначила, що сюжетна лінія фільму передаватиме історії кохання та його перешкоди, що виникають у стосунках людей, очима різних країн світу. Кожен епізод створений у рамках власного проєкту.

Читайте також: З’явився тизер нового українського фільму (ВІДЕО)

“Ми зупинилися на історії українського військовослужбовця, у якого взаємне кохання з членкинею іноземної знімальної групи, яка знімає документальний фільм про війну на Сході. Їм заважатиме свекруха, яка має на прикметі іншу дівчину для свого сина. Втім, ні мова, ні підступи близьких людей, ні різниця традицій та менталітету не змогли стати на заваді щирому почуттю. На все про все у нас 15 хвилин, за які ми маємо розкрити всю справжню Україну для іноземного телеглядача”, – розповіла організаторка.

Фото:slovoidilo.ua