Коли на екрані телефону бабусі з’являється дзвінок від онучки, це завжди приносить спокій — особливо якщо вона далеко за кордоном. І мандрувати можна навіть без аудіогіда: у музеї спитати у чату GPT, що за картина перед тобою. А перша поїздка в незнайому країну вже не так лякає, коли знаєш: у будь-який момент можеш почути знайомий голос із дому.
#ШОТАМ поговорили з абонентами Київстар, що лишаються на зв’язку за кордоном — працюють, відпочивають і підтримують своїх без обмежень завдяки послузі «Роумінг як вдома».
Тетяна Басовська
маркетологиня
Телефонує бабусі в Україну з українського номера
Я не планувала їхати з Києва. Але кілька днів просиділа у паркінгу: інтернету майже не було. Я маркетологиня й у перший день повномасштабного вторгнення думала: «Та кому потрібна моя робота?», мені здавалося, що вона зовсім не важлива. Але я не припиняла працювати ні на день. Я просто відчувала відповідальність, вірила, що треба робити щось корисне там, де можеш.
Тож я піднімалася в квартиру, щоб зловити зв’язок — тоді мала завдання інформувати клієнтів компаній, з якими ми співпрацювали, про подальші кроки. Таке собі реагування у кризовій ситуації. Моя найкраща подруга запропонувала поїхати до Німеччини і я погодилася. Але на новому місці зіштовхнулася з бюрократією — провести інтернет виявилося дуже складно. Тоді на поміч прийшов Київстар — адже це був набагато дешевший мобільний зв’язок, ніж у Європі, і я могла продовжувати працювати ще кілька місяців, поки не приєдналася до місцевої мережі.
Мій український номер і зараз працює. До нього підв’язані всі мої сервіси та банківські рахунки. А ще я можу телефонувати рідним. Наприклад, своїй бабусі Надії. Їй уже 86 років. І в неї звичайний кнопковий телефон. Дзвонити за кордон для неї психологічно важко, мовляв, це дуже дорого. Я їй дзвоню завжди зі свого українського номера «Київстар». Перше, що кажу: в мене є хвилини для дзвінків в Україну, поговорімо.
Мені важливо почути, як її здоров’я, чим вона живе. Бо живе вона сама. Мені здається, їй важливо знати, що про неї пам’ятають. Про що ми говоримо? Чи бабуся зібрала горіхи і який урожай гарбузів у цьому сезоні.
Тетяна Оксютенко
експертка із зовнішніх комунікацій та репутації
Підкорює музеї світу з роумінгом та без аудіогідів
З початком повномасштабного вторгнення я виїхала з України й рік жила в різних країнах. До речі, я жодного разу не перемикалася на основну картку іншого мобільного оператора — користувалася тільки «Київстаром».
Зв’язок для мене просто необхідний. Навіть після повернення в Україну, я продовжую часто подорожувати, часом їду до доньки, яка живе закордоном. Наприклад, коли була у Відні, то не мала можливості під’єднатися до Wi-Fi, а працювати треба було — тож весь день користувалася роумінгом від «Київстар». Був і мінус — закінчилися всі мегабайти, але я докупила пакет і продовжила працювати.
Крім подорожей, я обожнюю мистецтво. Ще з дитинства я маю хист до візуальних мистецтв, а у дорослому віці вчилась працювати з олійними фарбами — навіть колись на замовлення малювала. Поки призупинила цю діяльність, але свій творчий інвентар досі бережу. Мистецтво завжди поряд зі мною — то я вчилася фотографії, то розписувала кераміку. Це мене надихає, я наче вимикаюся від своїх повсякденних проблем — діє як медитація. Тому я й обожнюю споглядати мистецтво у музеях — мої домашні не завжди раді, що я всіх веду у музеї, але потім вдячні за красу, яку вдалося побачити.
З останнього — їздила у Флоренцію і відвідала Палаццо Медічі-Ріккарді. Аудіогідів не було, тож і тут мені теж знадобився роумінг — я відкрила чат GPT і використала його як путівник, фотографувала скульптури й картини, просила розповісти про них.
Тетяна Ковалик
асистентка вчителя
Залишається на зв’язку, коли їде за кордон сама
Під час повномасштабного вторгнення я вперше виїхала за межі України в червні 2025 року. Їздила до сестри в Лондон — вона запропонувала стати хрещеною мамою для її доньки. Заодно була можливість погуляти новим містом.
Якщо до 2022 року було не дуже зручно користуватися українським інтернетом за кордоном, бо тарифи були задорогими для мене, то цього разу все було по-іншому. Перетнувши наш кордон, я думала, що у мене не буде зв’язку та інтернету. Але від пропускного пункту й аж до аеропорту у Кракові все працювало стабільно. Я телефонувала чоловікові та спокійно заходила у соцмережі.
Оскільки я не дуже часто подорожую за кордон сама, мені було важливо мати звʼязок, щоб не почуватися самій. Чесно, я дуже переживала, що загублюся десь по дорозі. Але, на щастя, і в Лондоні працював мобільний інтернет від «Київстар» і я могла подзвонити своїй сестрі.
Це чудове місто. Чесно, навіть не вірилося, що я справді у Лондоні. Під час таких прогулянок мені теж допомагав мобільний інтернет, коли потрібно було прокласти дорогу в магазин чи в парк. Це дуже зручно, оскільки там всюди потрібно їздити транспортом — трамваєм, автобусом чи метро. А з інтернетом вдавалося легко і доступно планувати маршрут.
