Українка заснувала онлайнплатформу для письменників-початківців

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.

Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Інші матеріали спецпроєкту

З початком повномасштабної війни жителям Нікольської громади Маріупольського району довелось евакуюватися. Більшість переселенців обрали своїм новим домом столицю, тому в жовтні для них відкрили хаб «Центр життєстійкості Нікольської громади», — тут можна отримати допомогу юристів, медиків, гуманітарну допомогу та багато іншого. 

ШоТам дізнався, як простір допоміг обʼєднати жителів Донеччини та пристосуватися до нових умов. 

Василь Мітько

голова Нікольської селищної територіальної громади

Шукали нікольців, як могли

Нашу громаду доволі швидко окупували на початку повномасштабного вторгнення, тому евакуюватися встигли лише близько 3 тисяч жителів. Коли ми проаналізували, куди саме їдуть наші люди, виявилося, що більшість обрали Київ та область. Для пошуку нікольців ми гуртувалися, як могли: залучали знайомих, шукали через соцмережі, щоб всім допомогти в ці часи.

Наші люди втратили все — житло, майно, рідних і близьких, виїхали сюди «з порожніми руками». В такій ситуації громада відіграє дуже велику роль. 

Хаб ми створювали так, щоб це насамперед було максимально зручне місце для людей. Наш простір можна назвати мультифункціональним — він надає повний комплекс послуг в одному приміщенні: ми допомагаємо розв’язувати соціальні питання, юридичні, щомісяця видаємо гуманітарну допомогу завдяки міжнародній підтримці, маємо адвоката, який за необхідності безкоштовно супроводжує жителів у суді. Також ми відкрили тут центр життєстійкості, музей, бібліотеку, ветеранський простір, і навіть центр надання первинної медико-санітарної допомоги. 

На базі хабу працює ЦНАП, в якому люди можуть отримати понад 20 послуг. Також за підтримки USAID тут облаштували дитячу кімнату, де малеча може гратися й розвиватися. Тут постійно проводимо свята — наприклад, на День святого Миколая наші дітлахи добре розважилися й отримали подаруночки. 

Жителі облаштували хаб своїми руками на 90%

Простір створювали завдяки тісній співпраці з Донецькою ОВА та Маріупольською РДА. Також допомагали міжнародні партнери, Міністерство соцполітики та ветеранів. Але найголовніше, що жителі нашої громади приєдналися до створення — самі ремонтували будівлю й облаштовували приміщення. 90% того, що тут є, створено нашими руками. 

Нещодавно ми підписали меморандум співпраці з іншими громадами Донеччини та Луганщини, тому залучаємо в наш хаб і їхніх жителів. Наша мета — розвивати надавати більше допомоги. Зокрема, окрім цивільного населення, ми допомагаємо й військовим та їхнім родинам. 

Валентина Прокопенко

жителька Нікольської громади та працівниця хабу

Під час фільтрації росіяни вважали мене родичкою Дениса Прокопенка

До повномасштабного вторгнення ми жили в невеличкому селі Республіка в Маріупольському районі. Перше, що почули 24 лютого, — це потужний приліт по військовій частині, тому разом з усією родиною завантажились у два авто, щоб виїжджати. Під час цієї подорожі застали сильний вибух-«гриб». Моїй доньці тоді було чотири роки, й вона дуже злякалася. 

Ми виїхали в Запорізьку область, але на наступний день повернулися, адже сусіди повідомили, що все тихо. Та коли росіяни підійшли до села, таки вирішили покинути домівку. Зв’язку тоді вже не було.

Чоловіка мого ми відправили першим, адже він — колишній військовослужбовець. Йому пощастило, бо він встиг проїхати до появи фільтраційних таборів — нам з донькою вже поталанило менше. 

Моє прізвище — Прокопенко, тобто таке саме, як у Дениса «Редіса», який на той час був командиром полку «Азов» у битві за Маріуполь. Під час фільтрації мене допитували, чи ми не родичі. Я бачила, як жінки виходили з допиту в сльозах і в жахливому стані. Але коли черга дійшла до мене, військовий рф відзначав день народження і, можна сказати, був добрий. Ми пройшли не один такий блокпост. 

Щоб випустили, доводилося брехати — я не казала, що прямую на підконтрольну Україні територію, натомість розповідала, що їду до бабусі в село тощо. Врешті-решт завдяки випадковому знайомству з хлопцями, які везли овочі з Херсона, нас випустили. Так ми дісталися Запоріжжя, де звернулись у волонтерський штаб, а на ранок вже прямували в евакуаційному потязі до Києва. 

Адаптуватися до нового життя допомогла моя громада

Оселилися ми у Фастові, у батьків чоловіка. Було складно адаптуватися, знайти роботу. Для дитини цей період узагалі був шоковий — вона дуже хотіла додому, до рідних. Щоб трохи полегшити її стан, ми відвідували різні гуртки, заходи, але це не дуже допомагало. 

Призвичаїтись до нового життя допомогла наша громада. Зараз я й сама працюю в хабі. Моя донька часто в просторі зі мною — вона допомагає збирати подарунки для дітей, розносити гуманітарку та просто любить проводити тут час. Я навіть можу залишити її в дитячій кімнаті з фахівцями, якщо потрібно десь піти в справах, — зараз щойно ми заходимо в простір, вона одразу біжить у дитячу кімнату, бо знає, що там є чим погратися. Вона тут може і з психологом займатися. Також у просторі часто проходять майстер-класи — наприклад, нещодавно діти виготовляли іграшки до Нового року.

Окрім цього, у нас відбуваються спортивні змагання, різні заходи для військових — у просторі працює художник, який проводить арттерапію.

Ми можемо приїздити в хаб, якщо потрібно розв’язати будь-які питання. Наприклад, мій чоловік отримав поранення, тому ми зверталися й до юриста через деякі питання з документами, і до медиків по направлення. Такі простори дуже важливі для ВПО, адже дають зрозуміти, що ти не сам, і ти потрібен. 

Після закінчення війни, якщо це буде можливо, повернемося додому й будемо відновлювати нашу громаду та робити її кращою.

Верховна Рада ухвалила в другому читанні законопроєкт, який впроваджує сертифікацію фахівців у сфері психічного здоров’я.

Про це повідомили в Міністерстві охорони здоров’я.

Психологи отримуватимуть сертифікати у Національній комісії, а психотерапевти — через саморегулівні організації з міжнародним визнанням.

«Це гарантія, що кожен українець, звертаючись по допомогу, отримає консультацію від справжнього професіонала, а фахівці зможуть підтвердити свій статус офіційно», — зазначають у МОЗ.

Читати також: На Черкащині відкрили нове реабілітаційне відділення (ФОТО)

Деталі законопроєкту

Закон також дає визначення основних понять сфери, зокрема «психічне здоров’я», «послуга у сфері психічного здоров’я» та «надавач послуг у сфері психічного здоров’я». Це спростить юридичне регулювання і зробить систему прозорішою.

Ще один важливий пункт — роботодавців зобов’яжуть створювати програми психосоціальної підтримки для працівників. Ідея враховує міжнародний досвід та рекомендації всеукраїнської програми ментального здоров’я «Ти як?».

Зараз законопроєкт чекає на підпис президента, щоб набути чинності.

Нагадаємо, що в одеській лікарні запрацювала нова «Школа Супергероїв» (ФОТО).

Фото: Freepik.

У столиці з 16 січня почнуть прибирати покинуті автомобілі, які постраждали через влучання російських ракет та дронів.

Про це повідомив очільник Київської міської військової адміністрації Тимур Ткаченко.

За словами начальника адміністрації, багато із цих автівок створюють проблеми для міста, зокрема звужують проїзд для рятувальної техніки та псують вигляд вулиць і дворів.

«На найближчому засіданні Ради оборони спільно з відповідними службами напрацюємо ефективний механізм, який дозволить оперативно прибирати пошкоджені авто в майбутньому»‚ — написав Ткаченко.

Читайте також: У київському парку встановили перший будинок для комах: для чого він потрібен

Нагадаємо, що в Києві збудували унікальний параметричний міст із криволінійним дизайном (ФОТО).

Фото обкладинки: Unsplash