У Софії Київській археологи знайшли нові фрагменти фресок і мозаїк. Це дослідження – етап розробки нового проєктного рішення для внутрішнього простору Національного заповідника «Софія Київська», інформує Хмарочос.
Дослідники вивчали залишки одного із храмових стовпів першої половини XI століття. Залишки стовпа розкопали під час археологічних робіт ще у 1939 році. У 1950-х роках навколо них зробили світловий ковпак, який зберігся донині.
“Наразі вчені шукають новий спосіб експонування історичних деталей собору, більш адаптований до сучасного відвідувача”, розповів науковий співробітник заповідника, доктор наук Тимур Бобровський.
За словами дослідника, археологи виявили чимало нових деталей, яких не помітили попередники у 1939 році. Зокрема, знайшли залишки фрагментів фресок і мозаїк, фрагменти скляних посудин, виявили підлогу кількох рівнів, давні фундаменти тощо.
Читайте також: У Тернополі встановлюють мініатюри пам’яток, що не збереглися
Усе знайдене передадуть до фондів заповідника. Культурний шар законсервують до тих пір, поки не розроблять нового рішення для його експозиції.
Швидкість розвитку проєкту нової експозиції Софії Київської залежатиме, зокрема, від фінансування заповідника.
Що варто знати про Софію?
Софія Київська пережила та побачила на своєму віку стільки, що про це можна говорити нескінченно. Софія – це справжня культурна скарбниця: тут і архітектура, і скульптура, і малярство, і ювелірне мистецтво зібрані в один потужний акорд, пише сайт 7chudes.in.ua.
Найвеличнішою спорудою Національного заповідника „Софія Київська” є Софійський собор – всесвітньо відома пам’ятка архітектури і монументального живопису ХІ ст.
У 1990 р. собор разом ансамблем монастирських споруд на його подвір’ї занесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Заснування собору згадується в літописах як під 1017, так і під 1037 роками. Будівничим Святої Софії літописці називають великого Київського князя Ярослава Мудрого. Джерела свідчать, що в цій справі Ярослав завершив починання свого батька Володимира.
Упродовж сторіч Софія Київська була головною святинею Русі-України. Собор, як головний храм держави, відігравав роль духовного, політичного та культурного центру. Під склепіннями Святої Софії відбувалися урочисті „посадження” на великокняжий престол, церковні собори, прийоми послів, укладання політичних угод. При соборі велося літописання і була створена перша відома на Русі бібліотека.
Тут відбувалися і найвидатніші події у становленні української державності. На початку ХХ ст. на Софійському майдані проголошувались Універсали Центральної Ради Української держави 1917–1918 рр. Тут у 1991 р. Всеукраїнським народним віче підтримано Акт про державну незалежність України.
