

Суспільство
У Славутичі більше не оголошуватимуть тривогу, яка звучить у Київській області
У Славутичі від 22 січня 2025 року не звучатиме тривога, яку оголошують під час небезпеки для Київської області. Місто є адміністративною частиною Вишгородського району Київщини, але географічно розташоване на території Чернігівської області.
Про це повідомив мер міста Юрій Фомічев.
«Нарешті питання, яке здавалось очевидним і зрозумілим, але майже рік не мало вирішення, закрито. Тепер наші діти зможуть перебувати в укриттях трохи менше часу!» — написав мер міста.
Раніше тривога на території міста лунала під час небезпеки для обох областей. У вересні 2024 року міський голова звернувся до Київської ОВА з проханням, аби тривоги у Славутичі оголошували тільки для Чернігівської області.
Нагадаємо, що рух «Жовта стрічка» до Дня соборності України провів акцію в окупованих містах (ФОТО).
Також ми повідомляли, що вперше в історії українське судно проводить для США дослідження в Антарктиці (ФОТО).
Фото обкладинки: Pixabay
Суспільство

Так-так, скоро вже Великдень. Рік чекали і дочекалися!
А щоб знати, яку ж пасочку вкусити найпершою, ШоТам разом з мережею супермаркетів «Сільпо» пропонує тест. Цьогоріч — НайВеликдень з найзнижками, і час дізнатися, яка ви найпаска.
Як ви любите святкувати Великдень?

Яка частинка паски для вас найсмачніша?

Ще один символ Великодня — писанки чи крашанки. Що будете робити цього року?

Як будете складати великодній кошик?

Які ще великодні традиції знаєте?

А як вдягнетеся на Великдень?

Як ви прикрасите дім на Великдень?

Зізнавайтеся — будете мити вікна до Великодня?

Яка страва чи продукт на великодньому столі — ваші улюблені?

Що для вас означає свято Великодня?

Поділіться своїми результатами:
Суспільство

П’ять фото українських дослідників з Антарктики здобули нагороди на Конкурсі наукових зображень 2024 для «Вікіпедії». Цей результат став рекордним за весь час проведення конкурсу.
Про це повідомили в Національному антарктичному науковому центрі.
Які фотографії здобули відзнаки
У категорії «Люди в науці» перемогли два фото геофізика 29-ї УАЕ Олександра Богомаза, на яких біолог Сергій Єрмоленко відбирає проби води з антарктичних озер.
У категорії «Живі організми» одне з фото Богомаза, на якому він зафіксував момент дефекації субантарктичного пінгвіна, посіло п’яте місце. Четверту позицію в цій же номінації зайняв знімок полярного біолога Андрія Утєвського, який сфотографував морську зірку Лабідіастер кільчастий — хижака, що мешкає біля станції «Академік Вернадський».
Ще одна нагорода дісталась геофізикині Анні Соїній. Її світлина, на якій зображена веселка під час снігопаду, здобула друге місце у загальній категорії.
Читайте також: «Цінності, що не продаються»: Україна відкрила свій павільйон на EXPO 2025 в Японії (ФОТО)





Про конкурс
Конкурс наукових зображень проводять щорічно з метою популяризації науки та наповнення «Вікіпедії» якісними візуальними матеріалами. У 2024 році українська частина конкурсу, яку організовує ГО «Вікімедіа Україна», тривала з листопада до грудня. До проєкту долучилися 72 автори, які подали 470 робіт у п’яти тематичних категоріях, а також у спеціальній номінації «Наслідки війни».
Раніше в цьому конкурсі перемагали українські полярники Євген Прокопчук, Юрій Шепета та Вікторія Іванець.
Нагадаємо, що пінгвіни «допомагали» українським науковцям встановлювати прилади для досліджень (ВІДЕО).
Раніше ми писали, що в Україну повернулася річна антарктична експедиція: їхні наукові досягнення (ФОТО).
Фото: фейсбук-сторінка НАНЦ
Суспільство

Перед Великоднем світло у вікні квартири Ксенії горить до пізньої ночі. Жінка вкладає двох маленьких доньок спати, а потім за зачиненими дверима кухні займається власною медитацією.
Протягом кількох годин Ксенія вправно працює писачком і виводить візерунки по яйцю. Вона зосереджена, а кожен новий орнамент дарує їй спокій. Раніше жінка це робила тільки для себе, а три роки тому створила благодійний проєкт «Пан писачок», який поширює давню традицію та допомагає війську, де служить і її чоловік.

Ксенія Бугрій
підприємиця, волонтерка, дружина військового
Досі пам’ятаю лінії своєї першої писанки
Мій чоловік є добровольцем з 2014 року, а я доглядаю наших дітей, маю невеличку власну справу та допомагаю його підрозділу. Свою першу писанку я створила ще в школі. Вона була не зовсім ідеальна, але я дотепер згадую, як виводила ті лінії, а писачок скрипів по яйцю. Далі рік за роком робила писанки вдома на великодні свята.

Ксенія з чоловіком Андрієм. Фото надала героїня
Після інституту я поїхала до Києва, де працювала в центрі дитячої творчості — організувала з дітками гурток писанкарства. У малих горіли очі від тих кольорових барвників, свічок і яєць, а мене надихала робота й збереження традиції.
Вирішила допомагати армії писанками
Коли почалася повномасштабна війна, ми з дітьми перебували в Тернополі. Я була дуже напружена й вирішила займатися чимось, щоб заспокоїтись і бути корисною для чоловіка. Так спробувала формувати набори для писанкарства й продавати їх через інстаграм.

Один з наборів для писанкарства, які Ксенія продає за донати. Фото надала героїня
А ще я хотіла поширити серед людей писанкарство як давню українську традицію — навіть мої близькі про це знали, але рідко хто писав писанки самостійно.
Для мене це такий собі український вид медитації, тому я хотіла, щоб інші люди відчували те саме.
Спершу я продавала набори близьким, а згодом залучила блогерів. Віднімала вартість матеріалів, податки платила самостійно, а все інше було донатом на військо.
Так за 2022 рік перед Великоднем ми змогли зібрати 8 тисяч гривень і переказати їх на рахунок фонду «Повернись живим». За два роки проєкту ми змогли задонатити для підрозділу мого чоловіка та збори наших друзів понад 235 тисяч гривень.
Зберігаю відгуки від кожного клієнта
За три роки ми з клієнтами створили справжню писанкарську спільноту. Я навіть пам’ятаю перших покупців, які досі є моїми підписниками та часто долучаються до зборів.

Один з відгуків від клієнтки Ксенії. Фото надала героїня
Мене дуже мотивують відгуки, я собі їх зберігаю та часто поширюю в інстаграмі. А ще мене вражає, коли люди щиро розповідають про свої перші писанки та розуміють, що долучаються до чогось важливого. Одна з клієнток зробила відео, яке я з її дозволу поширюю як рекламу проєкту.
А якось моїм покупцем був чоловік, який після традиційного повідомлення з подякою та фразою «Тримаймо стрій» надіслав своє фото в спорядженні та написав, що дійсно тримає.
Читайте також: Як створити писанку вдома? Поради від писанкарки
Секрети вдалої писанки
Є кілька секретів, аби спробувати створити першу писанку якнайкраще.
- Потрібно знежирити яйце ватним спонжем з оцтовою кислотою, аби фарба лягала рівномірно. Обов’язково вимити руки, аби не залишати плям на яйці.
- Нагріти лієчку протягом 5-10 секунд та легенько розігрітим носиком набирати віск, не шкрябаючи його сильно.
- Спершу спробувати писати на папері, щоб перевірити, чи віск тече рівною цівкою.
- Писати довгі візерунки за один раз, надавши опору яйцю та руці. Можна спробувати намалювати візерунки на яйці олівцем, але врахувати, що залишаться сліди.
- Перед фарбуванням яйце знову треба очистити від забруднень спонжем, висушити його, а потім вже опускати у фарбу. Дуже важливо дотримуватися черговості харчових барвників від найсвітлішого до найтемнішого.

Ксенія писанкує з племінницею Фото надала героїня
У набір я додаю все необхідне, аби створити писанку: свічку, віск, писачок, барвники. Можна окремо придбати книги з орнаментами чи будь-який інструмент окремо — є різні пропозиції за будь-який донат. Найменший набір коштує 275 гривень, але є й дорожчі з аніліновими фарбами.
Деякі речі я купую в майстрів чи супермаркеті, а щось створює мій тато, як-от чорні писачки.
Робимо для країни важливі речі
«Пан писачок» існує вже третій рік. До нашої спільноти долучаються нові люди, а також повертаються ті, хто вже раніше купував набори. Сподіваюся, що так буде й надалі.
Бо ми разом робимо для країни важливі речі — завдяки традиції допомагаємо військовим. І навіть після того, як війна закінчиться, все одно збиратимемо донати для оборони, аби мати міцний щит від ворогів.
Я ж особисто радію, що можу якось підтримати свого чоловіка. Коли приїжджаю до нього на кілька днів, то бачу машину, яка стоїть в гаражі вся в грязюці. Мені приємно, що ми з підписниками зробили внесок у це авто, яке працює для перемоги.
За стільки років війни як дружина військового я вже давно не мрію наперед. Але зараз моє серце гріє думка про невеличку відпустку з чоловіком після Великодня.