Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

У сільській бібліотеці старі запилені книжки? Це не так! Як на Одещині бібліотекарка у другому поколінні створює власні проєкти

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Як ви уявляєте сільську бібліотеку? Якщо це щось на кшталт старих запилених полиць з давніми неактуальними книжками, то ми готові вас здивувати цією історією.

Олеся Рожнатова – бібліотекарка у другому поколінні, вона своєю натхненною працею доводить, що може бути інакше. У 2011 році жінка повернулась з нецікавої для неї роботи бухгалтером у рідне село Холодна Балка на Одещині. Попри всі стереотипи, саме місцева бібліотека першою відкрила інтернет-клуб у 2013 році, а нині регулярно поповнює книжковий фонд на 200-300 книжок у рік. 

Про комп’ютери від Білла Гейтса, арттерапію для дітей на початку вторгнення та що роблять з книжками російською, читайте у матеріалі ШоТам.

Олеся Рожнатова

бібліотекарка у селі Холодна Балка, що на Одещині.

Книг було багато, а почитати немає чого

За першою освітою я економіст-бухгалтер. Так видавалось правильним: серйозна професія, робота у великому місті, більші можливості. Але з часом я зрозуміла, що це не моє, що я більш творчого «польоту». Саме творчість мене надихає, заряджає і мотивує розвиватись. Мама підтримала мій вибір піти з роботи і запропонувала допомагати їй у сільській бібліотеці в селі Холодна Балка на Одещині. 

Тепер я бібліотекарка у другому поколінні. Моя мати працює за фахом з 1975 року, а нині і я, і моя дочка допомагаємо у цій справі. 

Однак тоді, у далекому 2011 році, коли я зайшла у приміщення рідної бібліотеки, мої перші думки були: «Боже, навіщо я сюди прийшла?». Все було таке старе, приміщення без ремонту, без належного технічного забезпечення – про компʼютери можна було тільки мріяти! 

Основна проблема сільських бібліотек у тому, що книжковий фонд не відповідає інтересам читачів. У нас було понад 20 тисяч книг. Але значна їх частина залишилась з радянських часів, тобто їм зараз не місце на полицях. Частину закуповували централізовано на якийсь дивний розсуд. Люди приходили, дивились – книг багато, а почитати немає чого.

У 2011 році приміщення бібліотеки було старе та без ремонту. Фото: ШоТам.

200 книг нам подарували мешканці села

Коли я прийшла на цю роботу, зʼявилась можливість платних послуг. Тобто читач замовляє книгу і платить лише якийсь невеликий відсоток, а бібліотека закуповує. Так моя мама, а згодом і я, змогли зібрати більш-менш хороший фонд книг. Люди стали активніше приходити, адже купити книгу і зараз є недешевим заняттям, а читати цікаву літературу хочеться.

Зараз маємо близько 12 тисяч екземплярів, з них найбільше має попит дитяча література, енциклопедії, книги для вивчення іноземних мов, розвивальні книжечки для малюків. На початку року ми отримали грант на 25 книжок з бізнес-літератури, наприклад, як відкрити кавʼярню. Ця тема особливо цікавить підлітків – ледь не кожен хоче мати власну справу!

Дорослих більш цікавить художня література та нон-фікшн, а від початку повномасштабного вторгнення – історія України та твори сучасних українських письменників

Люди все частіше читають книжки про Україну. Фото: ШоТам.

Ми також знайшли звʼязок з керівництвом громади і до Дня бібліотекаря (ред. – 30 вересня) нам закупили 90 книг, які ми замовляли за запитами наших читачів. Крім цього, громада утримує приміщення і сплачує зарплату повною мірою.

І самі читачі приносять нам свої вже прочитані книги, що можуть комусь послугувати. Так, за неповний рік близько 200 книг нам подарували мешканці села

Насправді люди приносять різне, часом несуть старі книги російською. Звісно, ми намагаємось такі не брати, але скажу чесно – беремо. Складаємо їх окремо, накопичуємо і здаємо на переробку, а на зібрані гроші купуємо сучасну українську літературу.

Перші комп’ютери допомогли отримати Білл Гейтс з дружиною

Одним з перших грантових проєктів був «Бібліоміст» (ред. – за сприянням Фонду Білла та Мелінди Гейтс), де бібліотекарі України могли подати заявку і створити на базі бібліотеки безкоштовний інтернет-центр. Ми написали і перемогли – отримали перші три компʼютери у 2013 році. Звісно, хтось у селі вже мав власний компʼютер вдома, але далеко не всі. Тож бібліотека стала місцем збору і дорослих, і дітей.

Це надихнуло нас шукати інші можливості, як вдосконалювати життя бібліотеки: ми підписувались на різні бібліотечні спільноти, канали, платформи. Зараз тісно спілкуємось з Українською бібліотечною асоціацією та колегами з інших регіонів. От буквально вчора колега скинула можливість реалізувати проєкт, а я пообіцяла дати їх фідбек за іншою програмою. Є окремі благодійні фонди як от «Бібліотечна країна», які підтримують нашу роботу та надають сучасні книги.

Крім суто бібліотечної справи, я є ще членом асоціації громадських радників України. Це допомагає бути в курсі всіх можливостей, допомагати і отримувати підтримку від колег-однодумців. 

Так на початку повномасштабного вторгнення, коли ми всі були розгублені та шукали емоційної підтримки, мій колега з асоціації порадив попрацювати з психологинею Анею. Я подзвонила, і вже у березні ми розпочали спільний чудовий проєкт «Територія підтримки». Спочатку це були онлайн-зустрічі з дітьми, де психолог пропрацьовувала з ними різні емоції: страх, сум, тривога. Все це переросло в арттерапію на базі бібліотеки: діти малювали, гортали книжки, робили ляльки-мотанки і багато говорили. 

На базі бібліотеки діти займаються арттерапією. Фото: ШоТам.

Інший цікавий проєкт ми реалізуємо спільно з Docudays (ред. – міжнародний фестиваль документального кіно про права людини). Наприкінці 2022 року вони оголосили набір серед громад, аби створити кінопростори для показу документального кіно. Зараз ми транслюємо унікальні фільми у нашому кіноклубі. 

Невдовзі зробимо простір для Молодіжної ради, де вони могли б збиратись та обговорювати свої справи та навіть влаштувати тут якісь події. Наразі рада тільки формується і ми також доклали до цього руку: впродовж двох місяців ми шукали найактивніших молодих людей, кого турбують проблеми громади.

Попереду ще дуже багато амбітних планів. Наступного року хочемо осучаснити приміщення бібліотеки в плані меблів, аби простір був комфортним для наших відвідувачів. Зокрема, облаштувати кращу дитячу кімнату та простір для батьків. Адже я сама мама і добре памʼятаю той час, коли була настільки втомленою і хотілось просто посидіти в кріслі, поки дитина грається. Тому зараз шукаємо грант та сподіваємось на співфінансування з місцевого бюджету. 

У планах – облаштувати кращу дитячу кімнату та простір для батьків. Фото: ШоТам.

До нас приходять не лише за книжками

Наша бібліотека – це не книгосховище, а місце взаємодопомоги, спілкування та розвитку. До нас приходять не лише за книжками, а людською підтримкою, бо знають, що наші двері завжди відчинені. 

Загалом до нас ходять і великі, і малі. Найменшому нашому читачеві не було ще місяця! 

А от на днях прийшла пенсіонерка. Каже: «У мене щось з телефоном – не можу з онучкою у вайбері звʼязатись. Я знаю, що тільки ти мені допоможеш в цьому». Звісно я приділила її увагу та налаштувала все. Інша жінка – мати військовослужбовця, прийшла з проханням заламінувати документи сина, бо вони вже такі потерті. Звичайно ми допоможемо всім, чим можемо. 

Ми дійсно любимо свою роботу. І люди це відчувають.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі